Постанова

від 10.09.2020 по справі 136/949/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/949/18

Провадження № 22-ц/801/834/2020

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 рокуСправа № 136/949/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М.,

суддів Панасюка О. С., Якименко М. М.

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач (особа яка подала апеляційну скаргу) Товариство з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д. Т. у м. Липовець, повне судове рішення складено 30 січня 2020 року,-

в с т а н о в и в:

21 травня 2018 року ОСОБА_1 подав позов до ТОВ Прилуцьке про визнання договору оренди земельних ділянок недійсним.

Підставою позову ОСОБА_1 вказує те, що він є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1, 0164 га та площею 0, 9473 га. Зазначає, що у травні 2017 року йому стало відомо про існування договору оренди належних йому земельних ділянок укладеного 19 листопада 2013 року між ним та ТОВ Прилуцьке строком на 5 років. Стверджує, що він не підписував договір оренди земельних ділянок та доручень з приводу укладення цього договору нікому не надавав, вказує на відсутність його волевиявлення на настання правових наслідків за правочином, тому просить суд визнати недійсним Договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Прилуцьке 19 листопада 2013 року.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року в якості правонаступника відповідача ТОВ Прилуцьке залучено до участі Товариство з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група (а.с. 142).

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2020 року позов задоволено в повному обсязі: визнано недійсним договір оренди землі укладений 19 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ Прилуцьке про передачу в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1, 0164 га, що розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області, та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0, 9473 га, розташованої на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки екпертизою встановлено, що спірний договір оренди земельних ділянок ОСОБА_1 не підписував, тому дійшов висновку про визнання зазначеного договору оренди недійсним.

Не погодившись з таким рішенням, ТОВ СХК Вінницька промислова група подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Основні доводи апеляційної скарги полягають у тому, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції невірно встановлено момент, з якого починається перебіг позовної давності. Заявник наголошує, що позивач не мала жодних об`єктивних перешкод довідатись про наявність договору оренди земельної ділянки з часу його укладення, натомість за умови розсудливого та добросовісного ставлення до своїх прав як власника земельної ділянки мог і повинен був довідатись про порушення своїх прав.

Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року апеляційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 145/2047/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Селянсько - фермерського господарства Терра про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

16 червня 2020 року, у вказаній справі, Верховний Суд прийняв постанову, яку було зареєстровано та оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 13 серпня 2020 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року поновлено провадження у даній справі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ СХК Вінницька промислова група адвокат Бурятинський В. О. підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, просив застосувати положення Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц від 16.06.2020 року. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, Вінницької апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

По справі встановлено наступні обставини:

- ОСОБА_1 є власником:

1) земельної ділянки, площею 0,9473 га (кадастровий номер 0522284000:04:000:1002), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області, що підтверджується Державним актом серії ЯД № 362986 про право власності на земельну ділянку від 06.08.2007 року (а. с. 13);

2) земельної ділянки площею 1,0164 га (кадастровий номер 0522284000:04:000:1045), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області, що підтверджується Державним актом серії ЯЛ № 513156 про право власності на земельну ділянку від 04.07.201(а.с. 14);

- матеріали справи містять договір оренди землі від 19.11.2013 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Прилуцьке , відповідно до якого орендодавець передав орендареві у строкове платне користування вищевказані земельні ділянки, строком на 7 років, сторони визначили розмір орендної плати у розмірі 4% (а. с. 8-11);

- обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що про існування вказаного правочину він дізнався у травні 2017 року після отримання від ТОВ Прилуцьке матеріалів реєстраційної справи, сказаний спірний договір оренди землі він не підписував, підпис здійснено іншою особою;

- Згідно із Висновком судової почеркознавчої експертизи від 14.05.2019 року № 079/18 якого констатовано, що підпис від імені ОСОБА_1 в Договорі оренди землі від 19.11.2013 року, що укладений з ТОВ Прилуцьке виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 117-119).

Між сторонами виник спір з приводу визнання договору оренди землі недійсним.

Велика Палата Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц від 16.06.2020 року відступила від висновку, висловленому у Постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 року у справі № 6-48цс15 та констатувала, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки суд першої інстанції, вирішив позовні вимоги, застосувавши Постанову ВСУ від 22.04.2015 року у справі № 6-48цс15, апеляційний суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, вважає за необхідність вийти за межі доводів апеляційної скарги та зазначити наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Однак, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до загальних вимог письмової форми правочину, останній вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (Стаття 207 ЦК України).

А відтак наявність підпису є невід`ємною складовою та реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину і водночас забезпечувати їхню ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У відповідності до частини першої статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій форм.

Частини 1, 2 статті 15 Закону України Про оренду землі визначають істотні умови договору оренди землі. Якщо у договорі оренди землі відсутня одна з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушені вимоги статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону, то це є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У справі, що розглядається позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір вона не підписувала та не погоджувала його умови, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї земельної ділянки, посилаючись на умови договору, підписаного невстановленою особою.

Суд першої інстанції повно та на підставі всебічно досліджених доказів встановив обставини справи, за якими спірний договір ОСОБА_1 не підписував та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У Постанові Великої Палата Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц від 16.06.2020 року констатовано, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним.

Враховуючи підстави позову наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Тож, апеляційний суд зауважує, що у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Такий висновок апеляційного суду зроблено з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.28).

Виходячи з викладеного вище апеляційна скарга ТОВ СХК Вінницька промислова група підлягає частковому задоволенню, рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 січня 2020 року слід скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На підставі підпункту б пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України апеляційний суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат: виходячи з положень частини 6 статті 141 ЦПК України, понесені ТОВ СХК Вінницька промислова група та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 057,21 грн (платіжне доручення на а.с. 165 ) слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ СХК Вінницька промислова група .

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група задовольнити частково.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група 1057,21 грн понесених судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 , адреса: с. Нова Прилука, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22512.

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю СХК Вінницька промислова група ЄДРПОУ 33623350, адреса: вул. Соборна, 226-А, м. Немирів, Вінницька обл., 22800.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. С. Панасюк

М . М. Якименко

Повне судове рішення складено 10 вересня 2020 року.