Постанова

від 10.09.2020 по справі 577/31/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м.Суми

Справа №577/31/20

Номер провадження 22-ц/816/1582/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 червня 2020 року в складі судді Ярмак О.М., ухваленого в м. Конотоп, повний текст судового рішення складено 18 червня 2020 року,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом 08.07.2020 року, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 20000 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до його повноліття, з моменту подання даного позову до суду. Аліменти стягувати на користь матері дитини - ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що з 11.01.2017 року по 11.03.2019 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_3 . Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.03.2019 року, по справі № 577/935/19 шлюб між ними було розірвано. Вказує, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання їх неповнолітнього сина з 14.02.2019 року, хоча працює фізичною особою - підприємцем та офіційно зареєстрований з 02.07.2008 року. Зазначає, що відповідач утримує мережу аптек Наша аптека , має домоволодіння та транспортні засоби іноземного виробництва. Вказує, що відповідач інших неповнолітніх дітей не має, утримань по виконавчих листах з нього не проводиться, однак добровільно сплачувати аліменти останній відмовляється, що і стало причиною звернення до суду.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 червня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. 00 коп. щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 грудня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині у задоволенні позову, - відмовлено.

Стягнути з ОСОБА_2 у прибуток держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.07.2020 року виправлено описку, допущену у рішенні Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 червня 2020 року в справі № 577/31/20 (провадження № 2/577/290/20) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 20000 грн. 00 коп. на місяць до досягнення дитиною повноліття, зазначивши у мотивувальній частині рішення суду, що Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 на праві власності з 31 липня 2013 року зареєстровані також земельна ділянка площею 0,0064 га кадастровий номер 5910400000:05:010:0145, призначена для індивідуальних гаражів; гараж загальною площею 40,9 кв.м, розташований на вказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , з 29 травня 2012 року на підставі договору дарування - 77/100 частин житлового будинку загальною площею 223.7 кв. м., житловою площею 97,6 кв.м. з господарчо-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , з 8 квітня 2009 року - ціле вбудоване приміщення аптеки за адресою: АДРЕСА_3 , з 17 грудня 2019 року - земельна ділянка кадастровий номер № 5922686300:08:003:0280 площею 2 га , замість за ОСОБА_5 як помилкового вказано у рішенні суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є працездатною особою, зареєстрований як фізична особа - підприємець, інших аліментних зобов`язань не має, має у власності рухоме та нерухоме майно, а також враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище малолітньої дитини, яка на хронічні захворювання не страждає, будь - яких доходів не має, в тому здатен сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн. 00 коп. Крім того, такий розмір аліментів більш ніж у двічі перевищує прожитковий мінімум для дітей віком від 6 років, встановлений ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік . Водночас, позивач не надала доказів, що доводили б ту обставину, що розмір щомісячного доходу відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 20000 грн. 00 коп. на місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що дохід від підприємницької діяльності відповідача є аналогом заробітної плати для найманого працівника, а тому всі придбання свідчать про те, що відповідач по справі усунувся з 14.02.2019 року від обов`язку по утриманню своєї дитини, скуповував нерухомість для свого особистого збагачення. Вказує, що весь дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується податок, є доходом самої фізичної особи, з якого вираховуються й інші платежі. Чинним законодавством не передбачено визначення чистого доходу для оподаткування підприємців, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, а тому суд безпідставно прийшов до висновку, що дохід відповідача після проведення всіх відрахувань та платежів є меншим за поданий ним в деклараціях. Вказує, що предметом позовних вимог є стягнення аліментів, а не поділ нерухомого майна, а тому висновки суду щодо часу його придбання не мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, стягуючи аліменти в твердій грошовій сумі суд безпідставно зазначив, що їх необхідно стягувати в сумі не меншій ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з огляду на те, що аліменти у твердій грошовій сумі вже є не нижчими за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначає, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати, а тому має низький рівень доходів.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким стягнути з нього аліменти в розмірі 2500 грн. 00 коп. щомісячно

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що оскільки вирішити в добровільному порядку питання сплати аліментів їм з позивачкою не вдалося, його участь в утриманні дитини зводилася до придбання дитині іграшок, оплату розважальних атракціонів, відвідин кафе. Зазначає, що його чистий прибуток після відрахування податків, собівартості продукції та інших витрат складає, згідно наданої до суду довідки - розрахунку за 2019 рік 165380 грн. 17 коп. Вказує, що за заощаджені ним кошти було придбано три земельні ділянки та старий будинок в с. Мутин Кролевецького району Сумської області. Вказує, що згоден сплачувати аліменти в розмірі 2500 грн. Крім того, позивачка також зобов`язана утримувати їх спільну дитину.

Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому остання не погоджується з вказаною апеляційною скаргою відповідача та просить залишити її без задоволення. Зазначає, що на утримання дитини вона просить 20 000 грн., що складає ? частину від доходів відповідача, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Вказує, що відповідач ухиляється від утримання їх сина та занижує реальний розмір своїх доходів.

Відзив на апеляційну скаргу позивача відповідач до суду не надав, що відповідно до ч. 1 ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 274, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 3).

Неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за однією адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.03.2019 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за відповідачем на праві власності зареєстровано нерухомість у вигляді 7 земельних ділянок, житлового будинку, гаражу, ціле вбудоване приміщення аптеки. Крім того, на праві спільної часткової власності у відповідача знаходяться житловий будинок та будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями (а.с. 37-40).

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що відповідач зареєстрований з 02.07.2008 фізичною особою - підприємцем (а.с. 48). Також, відповідач є платником єдиного податку (а.с. 49).

Відповідно до листа Конотопського міськрайцентру зайнятості від 28.02.2020 року № 277/04, станом на 27.02.2020 року ФОП ОСОБА_2 уклав три трудові договору з найманими працівниками. (а.с. 41).

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, розмір його валового доходу за три квартали 2019 року склав 929556 грн. 65 коп., сума нарахованого єдиного внеску за 2019 рік склала 11016 грн. 72 коп. (а.с. 50-54).

Згідно з Довідкою - розрахунком чистого прибутку по ФОП ОСОБА_2 за 2019 рік, виготовленою ФОП ОСОБА_2 обсяг його чистого доходу за 2019 рік 165380 грн. 17 коп. (а.с. 47)

З довідки Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області від 24.02.2020 року вбачається, що за відповідачем зареєстровано автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2008 р.в. та MERCEDES-BENZ S 550, 2008 р.в. (а.с. 67).

Відповідно до довідки від 22.05.2020 року № 31, наданої міським будинком культури Зоряний позивач в період з 16.09.2019 року по 22.05.2020 року працювала в Конотопському міському будинку культури Зоряний (а.с. 145).

З довідки Комунального закладу Сумської обласної ради Конотопська загальноосвітня санаторна школа - інтернат І-ІІ ступенів від 01.06.2020 № 181 вбачається, що позивач працює у вказаному закладі на посаді вихователя з 01.09.2014 року. В період з 21.07.2017 по 14.05.2020 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. З 15.05.2020 по 15.11.2020 року перебуває у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з потребою дитини у домашньому догляді до досягнення нею шестирічного віку (а.с. 146).

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Таким чином, обов`язок по утриманню неповнолітньої дитини покладається на обох батьків, а не на будь - кого одного з них.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789XII (78912), у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно із частиною першою статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства визначено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що викладені ним в апеляційній скарзі стосовно того, що розмір стягуваних з нього аліментів підлягає зменшенню до 2500 грн. 00 коп., з огляду на те, що фактично матеріалами справи підтверджується його фінансова спроможність сплачувати аліменти в розмірі встановленому судом першої інстанції, оскільки відповідач має у власності рухоме та нерухоме майно, а також враховуючи стан його здоров`я є працездатним, отримує достатній дохід для сплати аліментів саме у встановленому судом розмірі, не має на утриманні непрацездатних осіб та з огляду на матеріальне становище малолітньої дитини, яка на хронічні захворювання не страждає, будь - яких доходів не має.

Також, колегія суддів відхиляє доводи позивача, що викладені нею в апеляційній скарзі щодо того, що призначений судом розмір аліментів є занизьким для утримання їх з відповідачем неповнолітнього сина, оскільки стягнення з відповідача аліментів не звільняє її від обов`язку також приймати участь в утриманні їх малолітнього сина.

З огляду на те, що визначений судом розмір призначених аліментів у твердій грошовій сумі більш ніж вдвічі перевищує рекомендований розмір аліментів на одну дитину, а також враховуючи, що обов`язок по утриманню неповнолітньої дитини лежить на обох батьках, а не на одному з них, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно визначеного розміру стягуваних з відповідача аліментів.

Таким чином, вирішуючи питання про встановлення розміру аліментів, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач спроможний надавати дитині матеріальну допомогу у розмірі 4000 грн. щомісячно. Але стягуючи аліменти у твердій грошовій сумі суд помилково допустив обмеження мінімального розміру аліментів, встановлений при утриманні аліментів у вигляді частки заробітку (доходу) платника, оскільки при встановленні аліментів у твердій грошовій сумі платник аліментів не наділений правом сплачувати аліменти нижче встановленої твердої грошової суми, а в разі, якщо мінімальний гарантований державою розмір аліментів на одну дитину, визначений ч.2 ст. 182 СК України є вищим - мінімально гарантованого державою розміру.

Відповідно до статей 374, 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в резолютивній частині, шляхом виключення словосполучення але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 червня 2020 року змінити, виключивши із резолютивної частини словосполучення але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку .

В іншій частині рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

С.Г. Хвостик