Постанова

від 26.08.2020 по справі 910/17580/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2020 р. Справа № 910/17580/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" та товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне Логістичне Партнерство"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2020 р. (повний текст складено 27.05.2020 р.)

у справі № 910/17580/19 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" та товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне Логістичне Партнерство"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) товариство з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В."

2) приватне підприємство "Бізон-Тех 2006"

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Нилтранс-Юг"

про стягнення 758 887,18 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ "СК "Уніка"; позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (далі - ПрАТ "СК "Перша"; відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне Логістичне Партнерство" (далі - ТОВ "АЛП"; відповідач-2) про стягнення 758 887,18 грн., з яких 642 714,00 грн. страхового відшкодування, 51 662,00 грн. інфляційних втрат та 24 511,18 грн. 3 % річних позивач просив стягнути з відповідача-1, а 40 000,00 грн. заборгованості - з відповідача-2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у відповідності до умов договору добровільного страхування вантажів № 001310/2701/0000049, укладеного 29.12.2017 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." (далі - ТОВ "БАСФ Т.О.В."), визнав страховим випадок викрадення вантажу і виплатив вказаному товариству страхове відшкодування в розмірі 682 714,00 грн.

За твердженням позивача, внаслідок виплати ним страхового відшкодування страхувальнику до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за збитки.

Врахувавши, що між ТОВ "БАСФ Т.О.В." та ТОВ "АЛП" був укладений договір транспортного експедирування № ЕІN-53 від 22.12.2015 р., згідно з умовами якого ТОВ "АЛП", як експедитор, прийняв на себе зобов`язання по організації перевезення і збереження вантажу під час його транспортування, а між ПрАТ "СК "Перша" та ТОВ "АЛП", у свою чергу, був укладений договір добровільного страхування відповідальності транспортного експедитора, який здійснює експедирування вантажів автомобільним транспортом № 12-15.00.17.00010 від 27.04.2016 р., позивачем заявлено вимоги до страховика відповідальної за збитки особи та до відповідальної особи ТОВ "АЛП", яка відповідає у межах розміру франшизи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2020 р. у справі № 910/17580/19 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування особі, яка не відповідала за втрату або пошкодження майна, і тому не набув права на вимоги до відповідачів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПрАТ "СК "Уніка" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що віднесення того чи іншого випадку до страхового є виключним правом страховика. Визнавши викрадення частини вантажу страховим випадком та здійснивши виплату страхового відшкодування особі, чиї майнові інтереси застраховані, до позивача перейшло право вимоги до відповідачів. На думку апелянта, до предмета доказування у даній справі не входить правомірність чи неправомірність визнання такої події страховим випадком. За твердженням позивача, водій, який здійснює вантажне перевезення та має необхідні документи, вважається уповноваженою особою і не може вважатися неуповноваженою особою для автоперевізника. Апелянт також вказував, що при переході права за ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 512, 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не застосовується спеціальні строки давності, тому на вимоги до відповідачів поширюється загальний строк позовної давності у три роки.

ТОВ "АЛП" у свою чергу звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині визнання судом доказом товарно-транспортну накладну (далі - ТТН) № 293/МТ від 07.02.2018 р., і просив змінити рішення, виключивши такий документ з числа доказів, які підлягають судовій оцінці; в частині застосування судом п. 163 Статуту автомобільного транспорту Української РСР - рішення змінити і застосувати п. 4.3 договору поставки № 14112018 від 13.11.2017 р., укладеного між постачальником - ТОВ "БАСФ Т.О.В." та покупцем - ПП "Бізон-Тех 2006", а також застосувати умови СІР Інкотермс-2010, передбачені п. 5.7 вищевказаного договору; змінити судове рішення в частині висновків суду першої, який вказав про визнання нібито відповідачем-2 перевезення викраденого вантажу неуповноваженою особою, оскільки відповідач-2 такого твердження не робив і своєї підтримки відповідачу-1 у даному твердженні не висловлював; в іншій частині просив залишити рішення без змін та скасування.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції помилково взято до уваги копію ТТН № 293/МТ від 07.02.2018 р. в якості належного доказу, оскільки, на думку відповідача-2, такий документ є сфальсифікованим, і оригінал цього документу під час розгляду справи позивачем не було надано для огляду. За твердженням відповідача-2, судом першої інстанції невірно застосовано при вирішенні спору положення п. 163 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, оскільки відносини по справі є страховими, і регулюються іншими нормами права. Між тим, судом не були враховані положення пунктів 4.3, 5.7 договору поставки № 14112018 від 13.11.2017 р., за якими перехід права власності від вантажовідправника вантажоодержувачу відбувається в момент видачі видаткової накладної.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Дідиченко М.А., поновлено апелянтам пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами; об`єднано апеляційні скарги в одне провадження та призначено справу до розгляду на 26.08.2020 р.

13.08.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли відзиви на апеляційні скарги.

18.08.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу позивача.

В судовому засіданні, що відбулось 26.08.2020 р., представник відповідача-1 просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення та частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача-2.

Представник відповідача-2 вказував на необґрунтованість апеляційної скарги позивача, просив задовольнити подану апеляційну скаргу та змінити рішення з підстав викладених у скарзі.

Інші учасники справи не взяли участі, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду, неявка їх представників не перешкоджає розгляду апеляційних скарг за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ "АЛП" підлягає частковому задоволенню, тоді як у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ "СК "Уніка" слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 29.12.2017 р. між ПрАТ "СК "Уніка" (страховик) та ТОВ "БАСФ Т.О.В." (страхувальник) укладено договір добровільного страхування вантажів № 001310/2701/0000049 (далі - договір страхування вантажів), строком дії до 31.12.2018 р.

ТОВ "БАСФ Т.О.В." для виконання перевезення за договором транспортного експедирування від 22.12.2015 р. з ТОВ "АЛП" надав останньому 07.02.2018 р. заявку № 293/МТ на організацію перевезення по Києву та території України про організацію перевезення та здійснення перевезення вантажу.

07.02.2018 р. створено ТТН № 293/МТ. Для виконання перевезення ТОВ "АЛП" замовило у ТОВ "Нилтранс-Юг" автомобільний транспорт марки Рено, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі разового договору на перевезення вантажу № 212А від 12.08.2018 р.

Позивач визнав страховим випадком викрадення у процесі перевезення 13.02.2018 р. частини вантажу, який належав потерпілому ТОВ "БАСФ Т.О.В." у кількості 2-х палет, і на підставі страхового акту та заяви потерпілого виплатив на його користь вартість втраченого вантажу у розмірі 682 714,00 грн., згідно з платіжним дорученням № 019514.

Переглядаючи справу, судом апеляційної інстанції встановлено, що висновок страховика про те, що ТОВ "БАСФ Т.О.В." є потерпілим і має майновий інтерес, ризики за яким застраховані позивачем, є невірним.

За умовами договору позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим вантажем (визначеним у п. 2.1.2 договору), що належить страхувальнику, або за який він несе відповідальність, та який перевозиться всіма видами транспорту по всьому світу.

Страхове покриття за договором добровільного страхування позивачем надавалося на умовах: "З відповідальністю за всі ризики". На цих умовах відшкодовуються збитки від знищення, пошкодження або втрати всього чи частини застрахованого вантажу внаслідок будь-яких причин, за винятком випадків, зазначених у розділі 7 цього договору (п. 6.1.1 договору страхування вантажів).

Утім, страхувальник стосовно вантажу, який перевозився, не ніс ризик втрати або пошкодження майна.

Такий висновок випливає з умов укладеного 13.11.2017 р. між ТОВ "БАСФ Т.О.В." (постачальник) та ПП "Бізон-Тех 2006" (покупець) договору поставки № 14112018 (далі - договір поставки), за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити у встановлені договором строки продукцію групи компаній BASF (далі - товар), визначену у відповідних видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.

Пунктом 5.7 договору поставки передбачено, що визначений сторонами базис поставки - СІР (Інкотермс-2010) на склад покупця, за умови, якщо вартість партії відвантаження становить не менше 500 000,00 грн. (без ПДВ).

Визначення базису поставки - СІР (за Правилами Інкотермс-2010) означає, що відповідно до базису поставки CIP покупець бере на себе всі ризики втрати або пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару продавцем перевізнику, а не коли товар дійде до місця призначення. Базис поставки CIP покладає на продавця обов`язок страхування втрати чи пошкодження товару підчас перевезення на користь покупця. Отже, продавець укладає договір страхування та сплачує страхові внески, а вигодонабувачем - є покупець.

Утім, доказів про страхування вантажу на користь покупця ТОВ "БАСФ Т.О.В." не надано.

ТОВ "БАСФ Т.О.В." прийняло на себе зобов`язання поставити ПП "Бізон-Тех 2006" товар, загальною вартістю 31 459 992,90 грн. (без ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 3430490725 від 07.02.2018 р., підписаною представниками обох сторін, на суму 37 751 991,53 грн.

При цьому обов`язок постачальника вважався виконаним з моменту здачі вантажу обраному постачальником перевізникові і до місця призначення - м. Первомайськ, Миколаївська область, вул. Київська, 133 А - право власності та ризики втрати або пошкодження товару перейшли до покупця.

Отже, висновок страховика про те, що ТОВ "БАСФ Т.О.В." є потерпілою особою, якій належить вантаж, є невірним і зробленим без аналізу договору поставки, який був у страховика в наявності, серед інших документів, поданих йому страхувальником разом із заявою про настання страхового випадку.

З сюрвейєрського звіту за результатами інспекції для страхової компанії (а.с. 106-113 том 1) випливає, що вантаж був переданий перевізникові 12.02.2018 р., оскільки саме 12.02.2018 р. на складі компанії ТОВ "Ренус Ревайл" в м. Обухів Київської області була завантажена машина, державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . При цьому сюрвейєр зазначив, що у ТТН № 293/МТ від 07.02.2018 р. вага брутто 15 вантажних місць не могла складати внесені до ТТН 12 168 тон., що є фізично неможливим.

У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції не може визнати ТТН, виписану 07.02.2018 р. за № 293/МТ, в якості доказу, який підтверджує вчинення перевезення. Утім, прийняття ТОВ "АЛП" до виконання заявки ТОВ "БАСФ Т.О.В." і виконання такого перевезення на підставі разового договору від 12.12.2018 р. не заперечується сторонами і визнається судом апеляційної інстанції.

До того ж у матеріалах справи міститься лише копія ТТН № 293/МТ від 07.02.2018 р. із здійсненим 22.04.2018 р. на звороті виконавчим директором та головним бухгалтером ПП "Бізон-Тех 2006" передавальним написом. Відповідач-2 висловлював сумніви стосовно достовірності вказаного напису, заявляв до суду клопотання про витребування оригіналу документу для огляду у судовому засіданні, але позивачем оригінал ТТН наданий не був.

Тож, в силу частини 6 статті 91 ГПК України якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не може бути взятий судом до уваги.

Зі змісту акту про виявлення невідповідності товару за кількістю/якістю від 13.02.2018 р. та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.02.2018 р. випливає, що під час виконання перевезення 13.02.2018 р. з 02:00 години до 06:00 на повороті смт. Побузьке Голованівського району Кіровоградської області по дорозі Р06 Ульянівка-Миколаїв з причепа автомобіля марки Рено Магнум було викрадено частину вантажу 98 коробок/196 каністр/1 960 літрів.

Страховик при прийнятті рішення про визнання події як страхової за договором добровільного страхування завжди повинен пересвідчитися, що інтерес у збереженні майна означає не будь-який інтерес, пов`язаний із тим, щоби майно не було втрачено чи пошкоджено, а лише інтерес тієї особи, яка несе ризик втрати чи пошкодження такого майна.

Згідно з п. 9.23.5 договору страхування вантажів для виплати страхового відшкодування необхідні, у тому числі, документи, які підтверджують, що страхувальник (вигодонабувач) несе ризик втрати або пошкодження вантажу.

Тоді як з моменту завантаження автомобіля обраному ним перевізнику ризик втрати або пошкодження вантажу перейшов до ПП "Бізон-Тех 2006", а отже і право на позов до перевізника про відшкодування збитків у порядку ст.ст 1166, 924 ЦК України.

Передаточний напис, зроблений 22.04.2018 р. покупцем після настання страхового випадку і вчинений ним на ТТН від 07.02.2018 р., не змінює умови договору страхування та виплати страхового відшкодування на підставі заяви страхувальника від 05.02.2018 р.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

За умовами договору добровільного страхування позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим вантажем (визначеним у п. 2.1.2 договору), що належить страхувальнику, або за який він несе відповідальність, та який перевозиться всіма видами транспорту по всьому світу.

Страхове покриття за цим договором надається на умовах: "З відповідальністю за всі ризики". На цих умовах відшкодовуються збитки від знищення, пошкодження або втрати всього чи частини застрахованого вантажу внаслідок будь-яких причин, за винятком випадків, зазначених у розділі 7 цього договору (п. 6.1.1 договору страхування вантажів).

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закон України "Про страхування" регулюються питання суброгації, яке є окремим випадком цесії, коли відбувається заміна сторони у зобов`язанні в силу закону.

У випадку суброгації відбувається заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого деліктного зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 р. по справі № 910/3165/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. по справі № 910/2603/17).

У деліктному зобов`язанні активним суб`єктом є ПП "Бізон-Тех 2006", якому належать всі вимоги і претензії до перевізника з 07.02.2018 р., а не ТОВ "БАСФ Т.О.В.".

З урахуванням викладеного доводи відповідачів про застосування при вирішенні спору правил про позовну давність, в якій заявники вказували на пропуск позивачем строку позовної давності на заявлені до них вимоги, не мають істотного значення.

За встановлених обставин загальний висновок суду першої інстанції за результатами вирішення спору про відмову позивачу у позові є вірним. Проте мотивувальна частина цього рішення підлягає зміні, що в силу 277 ГПК України, вважається зміною рішення.

Колегія суддів вважає невірними застосування до спору, який розглядається, положення пунктів 158, 160, 163 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 401 від 27.06.1969 р., і при перегляді справи суд апеляційної інстанції їх не застосовує.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 та ч. 4 статті 277 ГПК України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "АЛП" підлягає частковому задоволенню, із зміною мотивувальної частини з підстав, викладених у цій постанові, однак, для задоволення апеляційної скарги ПрАТ "СК "Уніка" на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2020 р. і скасування судового рішення таких підстав немає.

В силу статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2020 р. у справі № 910/17580/19 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне Логістичне Партнерство" на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2020 р. у справі № 910/17580/19 частково задовольнити.

Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2020 р. у справі № 910/17580/19 залишити без змін; змінивши мотивувальну частину.

Матеріали справи № 910/17580/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.09.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.А. Пашкіна

М.А. Дідиченко