Постанова

від 07.09.2020 по справі 910/2674/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. Справа№ 910/2674/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецавтоінвест" на рішення Господарського міста Києва від 11.12.2019

у справі № 910/2674/19 (суддя Ягічева Н. І.)

за первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецавтоінвест"

про стягнення 2 339 150,80 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецавтоінвест"

до Акціонерного Товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання вчинити дії

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецавтоінвест" про стягнення 2 339 150,80 грн штрафу за договором поставки № Л/НХ-181179/НЮ від 18.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Укрспецавтоінвест" в порушення умов вищенаведеного правочину не було поставлено товар в місце доставки, що у відповідності до п. 7.2 договору є підставою для нарахування штрафу.

ТОВ "Укрспецавтоінвест" подано зустрічну позовну заяву про зобов`язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" прийняти п`ять автомобілів спеціалізованих, а також надати довіреність, оформлену відповідно до вимог діючого законодавства із зазначенням осіб, уповноважених на отримання п`яти автомобілів спеціалізованих, зобов`язати відповідача за зустрічним позовом в момент прийняття автомобілів підписати відповідну видаткову накладну та акт приймання-передачі, складені ТОВ Укрспецавтоінвест .

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що АТ Українська залізниця безпідставно ухиляється від прийняття товару.

Рішенням Господарського міста Києва від 11.12.2019 року у справі № 910/2674/19 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Укрспецавтоінвест" на користь АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" 2 339 150,80 грн штрафу, 35 087,27 грн судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши відсутність належних і допустимих доказів в підтвердження обставин поставки позивачу за первісним позовом товару у встановлені договором строки, керуючись ст. ст. 526, 527, 610-612, 629 ЦК України та ст. ст. 193, 216 ГК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог первісного позову. В частині вимог зустрічного позову місцевий господарський суд встановив безпідставність цих позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Укрспецавтоінвест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 року у справі № 910/2674/19 та ухвалити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт стверджує, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про ненадання відповідачем за первісним позовом належних і допустимих доказів поставки позивачу за первісним позовом товару (спеціалізованого автотранспорту). За доводами апелянта судом не було надано належної оцінки долученим до матеріалів справи заявам свідків, які були безпосередніми учасниками обставин поставки товару та неможливості його передачі позивачу за первісним позовом у зв`язку з відсутністю за місцем доставки уповноваженої особи на отримання товару. Також відповідач за первісним позовом вказує на необґрунтованість висновків суду про те, що він був обізнаний щодо осіб, уповноважених на прийняття товару, оскільки договір поставки був надісланий товариству поштою, а довіреність, на підставі якої зі сторони замовника був підписаний даний правочин, відповідачу за первісним позовом не надавалась. Апелянт вважає, що внаслідок незастосування до спірних правовідносин положень ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 2 ст. 689 ЦК України, Інструкції П-6 та П-7 у системному взаємозв`язку з п. п. 5.5, 6.1.2 договору поставки, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про неправомірність вимог зустрічного позову щодо зобов`язання залізниці видати довіреність. За доводами відповідача за первісним позовом судом не було застосовано до спірних правовідносин також приписи ч. 4 ст. 690 та ч. 1 ст. 613 ЦК України.

11.02.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Укрспецавтоінвест" надійшов другий примірник апеляційної скарги.

Згідно витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2020, справа № 910/2674/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2020 поновлено ТОВ "Укрспецавтоінвест" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 року; апеляційні скарги ТОВ "Укрспецавтоінвест" об`єднані в одне провадження; відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Укрспецавтоінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 року у справі № 910/2674/19; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

03.03.2020 від скаржника надійшла заява про поворот виконання рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 справу № 910/2674/19 призначено до розгляду на 31.03.2020.

В межах встановлених судом процесуальних строків від позивача за первісним позовом надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач за первісним позовом зазначає, що місцевий господарський суд на підставі вірної оцінки усіх долучених до матеріалів справи доказів дійшов вірних висновків про задоволення вимог первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову. Так, позивач за первісним позовом зазначає, що апелянтом не було надано визначених в п. 5.5 договору поставки товаросупроводжувальних документів. Твердження апелянта про необхідність надіслання йому підтвердження про готовність прийняття товару не узгоджується з положенням договору, а тому позивач за первісним позовом вважає, що невиконання постачальником свого обов`язку відбулось виключно за наявності вини останнього. Також позивач за первісним позовом зазначає, що належним і допустимим доказом, яким підтверджується факт поставки товару є товарно-транспортна накладна, яка не була надана апелянтом. У зв`язку з цим, в силу приписів ч. 2 ст. 87 ГПК України заявами свідка не може бути підтверджений факт виконання відповідачем за первісним позовом зобов`язань з поставки товару.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання не відбудеться. При цьому, вказувалось, що про дату і час наступного судового засідання сторони будуть повідомлені додатково.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ТОВ "Укрспецавтоінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 року у справі № 910/2674/19 відбудеться 14.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 клопотання АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено, доручено Львівському апеляційному суду забезпечити проведення судового засідання у справі № 910/2674/19 в режимі відеоконференції в приміщенні вказаного суду 14.05.2020 року.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020, від 30.06.2020, від 17.08.2020 розгляд справи відкладався на 30.06.2020, 17.08.2020 та 07.09.2020, відповідно.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 07.09.2020 вимоги своєї апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняте нове про відмову в задоволенні вимог первісного позову та задоволення зустрічної позовної заяви.

Представники позивача за первісним позовом заперечили проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.12.2018 за результатами проведення відкритих торгів на електронній системі публічних закупівель Ргоzorro (https://prozorro.gov.ua) між АТ "Українська залізниця" (покупець за договором, позивач за первісним позовом у справі) та ТОВ "Укрспецавтоінвест" (постачальник за договором, відповідач за первісним позовом у справі) укладено договір № Л/НХ-181179/НЮ (далі - договір поставки), згідно з умовами якого, постачальник зобов`язався у 2018 році поставити покупцеві товар зазначений в Специфікації №1 (додаток №1 до договору поставки), а саме: автоколієремонтні летючки. Код ДК 021:2015-34140000-0 великовантажні мототранспортні засоби Код ДКТ ЗЕД 8705, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.3 договору поставки, кількість товару: 5 шт. визначається в специфікації №1 (додаток №1).

Пунктом 3.2 договору поставки визначено суму даного правочину, яка на момент його підписання складає 11 695 754,00 грн.

Згідно п. 6.3.1 договору поставки постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 5.1 договору поставки передбачено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP за правилами Інкотермс-2010 , за реквізитами, зазначеними в заявці покупця (реквізити структурного підрозділу "Служба закупівель і постачання" регіональної філії "Львівська залізниця" AT "Укрзалізниця").

Поставка товару проводиться на протязі не більше 15 днів з дати відправлення заявки покупцем (структурний підрозділ "Служба закупівель і постачання" регіональної філії "Львівська залізниця" AT "Укрзалізниця", електронна адреса покупця (ІНФОРМАЦІЯ_1) на електронну адресу постачальника (ІНФОРМАЦІЯ_2) (п. 5.2 договору поставки).

Пунктом 5.3 договору поставки та специфікацією №1 до договору поставки визначено місце поставки товару: 79025, м. Львів, вул. Широка, 2, структурний підрозділ Служба закупівель і постачання (вантажоодержувач).

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п.5.4 договору поставки).

Відповідно до п. 6.3.3 договору поставки постачальник зобов`язаний надати протягом двох днів після поставки товару покупцеві наступну інформацію: про дату відвантаження, кількість товару та номер транспортного документа.

Обґрунтовуючи звернення з позовом АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" вказувало на те, що на виконання умов договору, позивачем за первісним позовом надіслано відповідачу за первісним позовом письмову заявку на поставку спеціалізованих автомобілів ТК-М-6312-АС20 на базі шасі МАЗ 6312 СЗ (автоколієремонтні летючки) у кількості 5 шт. на загальну суму 11 695 754,00 грн. Проте, в порушення умов договору ТОВ "Укрспецавтоінвест" не виконано зобов`язання у встановлений строк та не поставлено товар позивачу, не повідомлено дату відвантаження, кількість товару та номер транспортного документа.

При цьому зустрічний позов про зобов`язання АТ Українська залізниця прийняти від ТОВ Укрспецавтоінвест п`ять автомобілів спеціалізованих, надати довіреність, оформлену відповідно до вимог діючого законодавства із зазначенням осіб, уповноважених на отримання п`яти автомобілів спеціалізованих, підписати в момент прийняття автомобілів відповідну видаткову накладну та акт приймання-передачі, складені ТОВ Укрспецавтоінвест , - обґрунтований безпідставним ухиленням замовника від виконання своїх зобов`язань в частині прийняття товару.

Відповідно до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст договору № Л/НХ-181179/НЮ від 18.12.2018, який укладений між АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Укрспецавтоінвест", колегія суддів встановила, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує умови поставки та купівлі-продажу, правове регулювання якого здійснюється за правилами норм Цивільного й Господарського кодексів України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормою ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Термін DAP "поставка в пункті" (новий термін, введений в Інкотермс 2010) означає, що продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару. Даний термін може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту.

Матеріалами справи підтверджується, що 22.12.2018 позивачем за первісним позовом надіслано відповідачу за первісним позовом письмову заявку від 22.12.2018 №НХЛьв-1/8893 на поставку автомобілів спеціалізованих ТК-М-6312-АС20 на-базі шасі МАЗ 6312C3 (автоколієремонтні летючки) у кількості 5 шт, на загальну суму 11 695 754,00 грн.

Вказану заявку, у відповідності до умов договору поставки, надіслано з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу відповідача за первісним позовом: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Виходячи зі змісту умов п. 5.2 договору поставки, п`ятнадцятиденний строк виконання постачальником свого зобов`язання припадає на вихідний день (06.01.2019), а тому у відповідності до приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем строку є 08.01.2019 (перший за вихідним робочий день).

Порядку узгодження визначення конкретної дати поставки укладений між сторонами правочин не містить, а відтак судова колегія вважає, що продавець зобов`язаний здійснити поставку товару в межах визначених договором строку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом на виконання умов договору поставки укладено з ТОВ Техкомплект (виконавець за договором) договір про надання послуг № НП-03/01 від 03.01.2019 (а.с. 111-112 том 1), згідно умов якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з перегону спеціалізованих автотранспортних засобів в обсязі та на умовах, визначених цим договором та письмовим замовленням на перегін конкретного транспортного засобу.

У відповідності до замовлення № 1-л від 03.01.2019 відповідач за первісним позовом замовив перегін автомобіля спеціалізованого ТК-М-6312-АС20, номер шасі НОМЕР_1 з адреси Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, 43/2 до м. Львів, вул. Широка, 2; Регіональна філія Львівська залізниця АТ Укрзалізниця (а.с. 113 том І).

03.01.2019 між ТОВ Техкомплект та ОСОБА_1 , який має водійське посвідчення відповідної категорії, укладено договір про надання послуг № 03/01 (а.с. 174-176 том І), за яким водій зобов`язався здійснити перегін спеціалізованого автомобільного транспорту.

Згідно наказу ТОВ Техкомплект № 2 від 03.01.2019 для забезпечення перегону автомобіля вахтового спеціалізованого ТК-М-6312-АС20, номер шасі НОМЕР_1 з виробничого майданчика товариства у с. Калинівка, Макарівського району, Київської області директором товариства наказано видати водію ОСОБА_1 номерний знак для разової поїздки серії НОМЕР_2 для перегону вказаного автомобіля. Після закінчення перегону водія зобов`язано повернути вказаний номерний знак на склад для подальшої реалізації (а.с. 115 том І).

Згідно акта приймання-передачі до договору про надання послуг № 03/01 від 03.01.2019 ТОВ Техкомплект передало, а ОСОБА_1 прийняв для здійснення перегону автомобіль спеціалізований ТК-М-6312-АС20, номер шасі НОМЕР_1 ; транзитний номер: НОМЕР_2; показник спідометра на момент передачі виконавцю: 515 км (а.с. 181 том І).

05.01.2019 між ТОВ Техкомплект та ОСОБА_1 складено акт повернення автомобіля про те, що у зв`язку з відсутністю за місцем поставки уповноважених осіб вантажоодержувача (м. Львів, вул. Широка, 2), водій повернув, а товариство прийняло автомобіль спеціалізований ТК-М-6312-АС20, номер шасі НОМЕР_1 ; транзитний номер: НОМЕР_2; показник спідометра на момент повернення замовнику: 1493 км (а.с. 180 том І).

01.04.2019 між товариством та водієм підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором № 03/01 від 03.01.2019, згідно якого виконавцем в першому кварталі 2019 року надані послуги:

- перегін автомобіля спеціалізованого ТК-М-6312-АС20, номер шасі НОМЕР_1 з с. Калинівка, Київської області до м. Львів;

- перегін автомобіля спеціалізованого ТК-М-6312-АС20, номер шасі НОМЕР_1 з м. Львів до с. Калинівка, Київської області (а.с. 177 том І).

У відповідності до платіжного доручення № 486 від 24.01.2019 відповідачем за первісним позовом здійснено оплату послуг за перегін автомобіля ТК-М-6312-АС20 по маршруту с. Калинівка - м. Львів; м. Львів - с. Калинівка (а.с. 198 том І).

Таким чином, з вищевикладених доказів вбачається, що відповідачем за первісним позовом в межах визначених п. 5.2 договору поставки строків вчинялись дії щодо поставки (перегону) позивачу за первісним позовом одного спеціалізованого автомобільного транспорту.

Також на обґрунтування доводів щодо поставки товару відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи, зокрема, було долучено рахунок № 2 від 03.01.2019, накладні № 2 та № 2/1 від 03.01.2019, акти приймання-передачі автомобілів, митні декларації, паспорт якості продукції, сертифікат, сервісна книга (а.с. 102-133 том 2). Вказані супровідні документи, як стверджує відповідач за первісним позовом, були наявні у водія, яким здійснювався перегін спеціалізованого автомобільного транспорту.

При цьому, судова колегія вважає помилковими доводи позивача про те, що належним доказом підтвердження факту поставки товару є лише товарно-транспортна накладна, оскільки вказаний документ за умови наявності підпису уповноваженої особи покупця про отримання товару може засвідчувати реальність здійснення поставки. Однак, у даній справі, має місце неможливість вручення продавцем доставленого за адресою, визначеною в договорі та специфікації, товару у зв`язку з відсутністю уповноваженої особи покупця. Відтак, обставини реальності здійснення відповідачем за первісним позовом дій з поставки спеціалізованого транспорту у даному спорі підлягають з`ясуванню на підставі усієї сукупності наявних у справі документів, зокрема, тих, що були наведені вище у цій постанові.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (Аналогічну правову позицію викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18; від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Таким чином, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія керуючись стандартом вірогідності доказів дійшла висновку, що подані відповідачем за первісним позовом докази є більш вірогідними на обґрунтування здійснення ним 04.01.2019 поставки автомобіля спеціалізованого ТК-М-6312-АС20, номер шасі НОМЕР_1 .

Натомість, місцевий господарський суд, вирішуючи спір у даній справі в частині вимог первісного позову, допустив часткове порушення норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 74, 86 ГПК України, щодо дослідження доказів як окремо так і у сукупності, оцінюючи їх вірогідність. Відтак, висновок суду про недоведеність факту поставки відповідачем за первісним позовом спеціалізованого автотранспору не може бути визнаний таким, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні усіх обставин справи.

На доводи позивача за первісним позовом щодо перебування автомобіля в користуванні у зв`язку із здійсненням його перегону та, відповідно, наявності підстав для відмови у прийнятті такого товару одержувачем судова колегія констатує, що сторонами узгоджено порядок прийняття товару за правилами Інструкцій П-6 та П-7, які визначають необхідність складення акту про недоліки такого товару. Доказів, що засвічували б факт неприйняття одержувачем товару у зв`язку з невідповідністю його умовам правочину матеріали справи не містять. До того ж, предметом доказування у даній справі є доведення обставин наявності підстав для застосування до відповідача за первісним позовом відповідальності у вигляді штрафу за порушення строків поставки.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Зважаючи на вищенаведені норми, а також встановлені у даній справі обставини щодо здійснення відповідачем за первісним позовом дій з належного виконання зобов`язань щодо поставки 04.01.2019 автомобіля спеціалізованого ТК-М-6312-АС20, номер шасі НОМЕР_1 , судова колегія приходить до висновку, що у даному випадку має місце наявність прострочення кредитора в контексті приписів ст. 613 ЦК України, що, в свою чергу, є підставою для звільнення ТОВ "Укрспецавтоінвест" від відповідальності у вигляді стягнення штрафу згідно п. 7.2 договору від вартості цього автомобіля.

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що відсутність в матеріалах справи доказів надання відповідачем за первісним позовом інформації, визначеної в п. 6.3.3 договору, є свідчення нездійснення стороною відповідних дій з виконання своїх зобов`язань, оскільки дана умова правочину зобов`язує продавця здійснити такі дії у випадку підтвердження доставки та отримання товару покупцем - філією залізниці. Натомість, як вже зазначалось, у даній справі має місце наявність обставин неможливості вручення продавцем одержувачу поставленого 04.01.2019 автомобіля.

Крім того, апеляційна інстанція вважає, що відсутність товарно-транспортної накладної не може буди визначальною обставиною для задоволення вимог про стягнення штрафних санкцій, оскільки вищенаведена сукупність доказів засвічує факт здійснення відповідачем за первісним позовом усіх залежних від нього дій задля належного виконання договірних зобов`язань в частині поставки товару - автомобіля спеціалізованого ТК-М-6312-АС20, номер шасі НОМЕР_1 . Тоді як, питання неприйняття одержувачем товару у зв`язку з ненаданням відповідачем за первісним позовом усього переліку документів не є предметом дослідження у даній справі.

Висновки суду першої інстанції про те, що оформлені між відповідачем за первісним позовом та ТОВ Техкомплект договори з організації перегону спеціалізованого автомобіля не стосуються спірних правовідносин визнаються судовою колегією необґрунтованими, оскільки їх зміст свідчить що вони укладені саме на виконання договору поставки № Л/НХ-181179/НЮ від 18.12.2018 задля забезпечення перегону автотранспорту, який є предметом останнього правочину.

Отже, місцевий господарський суд постановляючи оскаржуване рішення безпідставно та необґрунтовано задовольнив вимоги первісного позову в частині стягнення з ТОВ "Укрспецавтоінвест" штрафних санкцій в сумі 389 858,47 грн (1949292,334 вартість однієї машини х 20 %). А тому, в цій частині рішення Господарського міста Києва від 11.12.2019 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволені даної частини позовних вимог.

Посилання позивача за первісним позовом на проведення філією оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та послуг у період з 02.01.2019 по 04.01.2020 з наданням відповідного акту здачі-приймання робіт з іншим контрагентом визнаються судом апеляційної інстанції не переконливими, оскільки не стосуються спірних правовідносин, а також не спростовують встановлених у даній справі обставин щодо вчинення відповідачем за первісним позовом дій з поставки.

Щодо посилань позивача за первісним позовом на те, що згідно акту виконаних робіт, наданих послуг № 32 від 02.04.2019 перегін спеціалізованого автотранспорта здійснено в квітні 2019 судова колегія зауважує, що вказаним актом зафіксовано надання послуг та дату його складання, а не саму дату надання цих послуг. До того ж, в п. 2.4. договору № НП-03/01 від 03.01.2019 сторонами узгоджено те, що акт про надані послуги складається виконавцем за підсумком відповідного кварталу, року. Відтак, доводи залізниці в цій частині підлягають відхиленню за їх необґрунтованістю.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторонами в п. 7.2 договору поставки узгоджено, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

Беручи до уваги те, що відповідачем за первісним позовом належними засобами доказування не було доведено обставин вчинення ним дій з поставки решти товару (4 спеціалізовані автомашини), а відтак відсутності підстав для звільнення його від відповідальності, колегія суддів, з огляду на наявність факту прострочення виконання договірних зобов`язань, частково погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "Укрспецавтоінвест" штрафу, однак, в сумі 1 949 292,33 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог первісного позову слід відмовити з мотивів, викладених у цій постанові.

Щодо вимог зустрічного позову апеляційний господарський суд, виходить з наступного.

Так, звертаючись до суду з зустрічним позовом, ТОВ Укрспецавтоінвест просило зобов`язати АТ Українська залізниця прийняти від ТОВ Укрспецавтоінвест п`ять автомобілів спеціалізованих, надати довіреність, оформлену відповідно до вимог діючого законодавства із зазначенням осіб, уповноважених на отримання п`яти автомобілів спеціалізованих, підписати в момент прийняття автомобілів відповідну видаткову накладну та акт приймання-передачі, складені ТОВ Укрспецавтоінвест .

Відмовляючи в задоволенні даних позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки ТОВ Укрспецавтоінвест всупереч п. 6.3.1. договору не забезпечило поставку товару у визначені правочином місце і строки, то вимога про зобов`язання залізниці прийняти такий товар та підписати відповідний акт приймання-передачі і видаткову накладну без дотримання встановленої процедури прийняття товару за кількістю і якістю, тобто без фактичного його огляду, перевірки на комплектність та відповідність нормативним умовам і тендерній документації є неправомірною.

Колегія суддів за результатами перегляду справи в апеляційному порядку не може погодитися з вищевикладеними висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з нормами статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Вимога про зобов`язання відповідача за зустрічним позовом підписати видаткову накладну та акт приймання-передачі за відповідним договором не має характеру позовної заяви, оскільки не захищає порушене право, а є пов`язаною зі встановленням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета поставки. Такі документи є лише доказами виконання сторонами обов`язків за договором, на підставі яких встановлюються або спростовуються певні юридичні факти. В цьому сенсі слід наголосити, що ініціювання розгляду справ про зобов`язання підписати акт приймання-передачі товару та видаткову накладну може передбачати намір позивача встановити преюдиціальні обставини (факти) для подальшого пред`явлення позову про стягнення заборгованості за поставлений товар.

При цьому саме по собі встановлення фактів, що мають юридичне значення, як самостійний результат розгляду справи не належить до повноважень господарського суду. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Водночас заявлена позивачем за зустрічним позовом у цій справі вимога про зобов`язання відповідача за зустрічним позовом прийняти поставлений товар та підписання первинних бухгалтерських документів не призводить до поновлення порушеного права позивача та, в разі її задоволення, не може бути виконана в примусовому порядку через відсутність механізму виконання такого рішення.

Вимога про зобов`язання відповідача за зустрічним позовом видати довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей також не спрямована на відновлення порушеного права.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо можливості розгляду таких вимог у господарському суді, у зв`язку з чим Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду міста Києва в частині відмови в задоволенні вимог зустрічного позову із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний господарський суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецавтоінвест" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського міста Києва від 11.12.2019 - скасуванню на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України. Суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог первісного позову та закриття провадження у справі за вимогами зустрічного позову.

Оскільки задоволена судом до стягнення сума штрафу перевищує суму стягнутих в рамках виконавчого провадження № 61146971 коштів, судова колегія, керуючись приписами ст. 333 ГПК України, не вбачає підстав для задоволення заяви про поворот виконання рішення суду.

Судові витрати, понесені учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, в порядку ст. 129 ГПК України, підлягають перерозподілу пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо судових витрат зі сплати судового збору, сплачених за розгляд зустрічного позову, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Клопотання від сторони не надходило.

Керуючись ст. ст. 129, п. 1 ч. 1 ст. 231, 269, п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецавтоінвест" на рішення Господарського міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/2674/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/2674/19 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Первісний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецавтоінвест", про стягнення 2 339 150,80 грн, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецавтоінвест" (вул. Автопаркова, буд. 5, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код 40834244) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії Львівська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Гоголя, буд.1, м. Львів, 79007, ідентифікаційний код 40081195) 1 949 292 (один мільйон дев`ятсот сорок дев`ять тисяч двісті дев`яносто дві) грн 33 коп. штрафу, 29 238 (двадцять дев`ять тисяч двісті тридцять вісім) грн 22 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог первісного позову - відмовити.

Провадження у справі №910/2674/19 в частині вимог зустрічного позову закрити .

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії Львівська залізниця акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Гоголя, буд.1, м. Львів, 79007, ідентифікаційний код 40081195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецавтоінвест" (вул. Автопаркова, буд. 5, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код 40834244) 8 773 (вісім тисяч сімсот сімдесят три) грн 57 коп. судового збору, понесеного стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу №910/2674/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець

Повний текст постанови складено 11.09.2020