Постанова від 11.09.2020 по справі 904/6320/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2020 року м.Дніпро

Справа № 904/6320/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 (прийняте суддею Фещенко Ю.В., повний текст складено 11.02.2020) у справі № 904/6320/19

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення суми вартості нестачі вантажу у розмірі 23 902,79 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та підстав позову.

Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на свою користь вартості нестачі вантажу у розмірі 23 902,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами того, що у червні 2019 року зі станцій Авдіївка Донецької залізниці та Синельникове-1 Придніпровської залізниці Приватне акціонерне товариство "АКХЗ" здійснило відправлення вагонів №№ 64058514, 63813133, 59472928, 63812812, 60727344, 62100060, навантажених горішком коксовим 10-25мм (вологий) згідно з залізничною накладною № 50031764 на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, одержувач - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів". Вагон № 62100060 прибув по залізничній накладній № 46993259 (досилочна). На станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 62100060 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. Встановлена недостача продукції документально підтверджена комерційним актом № 453603/63/883 від 08.06.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

З урахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів для вантажів у вологому стані складає 2%, для мінерального палива - 1%, відповідальна вагова недостача складає суму 23 902,79 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 у справі № 904/6320/19 позовні вимоги Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми вартості нестачі вантажу у розмірі 23 902,79 грн. - задоволено в повному обсязі; стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" - 23 902,79 грн. - вартості нестачі вантажу та 1 921,00 грн - витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення про повне задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - при перевезенні вантажів у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - для мінерального палива.

З огляду на те, що у залізничній накладній № 62100060 зазначено, що за нею перевозився горішок коксовий 10-25 (вологий), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визначення відповідальної недостачі горішку коксового з урахуванням норми недостачі, яка становить 2% маси, - для вантажів у вологому стані. Отже, відповідальна недостача горішку коксового у вагоні № 62100060 під час перевезення розраховується наступним чином:- 7 640 грн. 58 коп. (вартість 1 т горішку коксового без ПДВ) х 2,607 т (нестача з урахуванням норми природної втрати) = 23 902 грн. 79 коп. (вартість недостачі).

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідальність за вагову недостачу горішку коксового слід покласти на відповідача.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що він виконаний позивачем у відповідності до вимог законодавства та фактичних обставин справи, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Місцевим господарським судом відхилені заперечення відповідача проти позовних вимог, у яких відповідач посилався на те, що вантажовідправиком за спірним перевезенням є ПрАТ "АКХЗ", отже саме вказаною особою має бути виставлено рахунок на оплату товару (вантажу), який буде належним доказом його вартості а такий рахунок в матеріалах справи відсутній з тих підстав, що у правовідносинах з приводу поставки товару (за договором поставки № 1495 від 27.07.2018) сторонами є постачальник - ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та покупець - АТ "Запорізький завод феросплавів". При цьому згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, іших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вказаних норм сторонами було досягнуто згоди, що постачальник поставляє покупцю товар виробництва підприємств, які можуть виступати як вантажовідправники (виключно на вибір постачальника), зокрема, ПрАТ "АКХЗ". Така ж домовленість була досягнута і під час складання специфікації № 10 від 01.04.2019.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторони реалізуючи принцип свободи договору саме в такий спосіб врегулювали свої господарські відносини, отже, за договором постачальником виступав ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в особі ПрАТ "АКХЗ", що і зумовило виставлення рахунків саме постачальником (стороною договору), та що не звільняє відповідача від виконання свого обов`язку з відшкодування відповідальної недостачі за спірним перевезенням.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 у справі № 904/6320/19, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за доводами апелянта суд не обґрунтував в оскаржуваному рішенні свій висновок про те, що у правовідносинах з поставки товару сторонами є постачальник ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат" та покупець AT "Запорізький завод феросплавів", а тому рахунок виставлений ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" є належним підтвердженням вартості відправленого вантажу.

Посилаючись на ч.5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, апелянт вважає, що відсутність обґрунтування є порушенням норм процесуального законодавства.

Апелянт зазначає і про те, що судом не було оцінено жодного з аргументів, заявленого відповідачем, а також не обґрунтовано висновок суду щодо відповідності наданих рахунків позивача вимогам чинного законодавства.

За доводами апелянта, на підставі комерційного акту №453603/63 від 08.06.2020 позивачем було обчислено недостачу маси вантажу з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу та природної втрати вантажу під час перевезення, застосовуючи довідку про вартість продукції та Правила видачі вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000.

Щодо помилкового визначення судом наданої позивачем довідки про вартість вантажу як належного доказу, апелянт, посилаючись на ст. 115 Статуту залізниць України, відповідно до якої вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, зазначає, що відправником у даній справі є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", але в матеріалах справи містяться лише рахунок-фактура №9293264 від 30.05.2019 від Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", рахунок- коригування №92635661 від 27.06.2019 від Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та платіжне доручення №334021 від 27.06.2019 щодо оплати покупцем - Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" за поставлений товар постачальнику. Вказані документи не є належними доказами підтвердження вартості вантажу в силу вимог ст. 115 Статуту залізниць України.

Відправником у даній справі є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", проте позивачем рахунку або жодного документа щодо підтвердження вартості вантажу від Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" як відправника - не надано, вказані факти судом прийняті до уваги не були.

Апелянт посилається і на те, що позивач є покупцем горішку коксового за договором поставки, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та позивачем, а вартість нестачі визначена згідно з рахунком Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". При цьому сторонами договору перевезення є Залізниця та відправник вантажу - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", які у зазначеній купівлі - продажу участі не брали, у зв`язку з чим, з огляду на приписи статей 114, 115 Статуту залізниць України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин згідно з ч. 5 ст.307 ГПК України та які передбачають обмежену відповідальність Залізниці, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі рахунка або іншого документа вантажовідправника, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами для визначення розміру відповідальності.

Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що судом помилково прийнято рахунки, надані Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", як належні докази підтвердження вартості вантажу.

За приписами статей 113, 127 Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди зокрема за недостачу прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, якщо не доведе, що недостача відбулася не з її вини.

При цьому, у випадку недостачі вантажу, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, у розмірі дійсної вартості недостачі, яка, як визначено статтею 115 Статуту визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Апелянт зазначає, що вказана стаття вказує конкретну особу, від якої має бути надане підтвердження кількості і вартості вантажу - це вантажовідправник, яким в даному випадку є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", проте вказані документи в матеріалах справи відсутні.

В підтвердження своїх доводів апелянт посилається на підпункт 3.2 пункту 3 Роз`яснення Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (в редакції від 29.09.2008 № 04-5/225) та зазначає, що статтею 34 ГПК передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, на думку апелянта, судом помилково прийнято рахунки, надані від Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" , як належні докази підтвердження вартості вантажу.

Також, Апелянт посилається на постанову Вищого господарського суду України від 17.01.2017 по справі № 916/851/16, у якій зазначено, що "відповідно до статей 114 та 115 Статуту залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника"., а також на постанову Верховного суду від 30.05.2020 по справі № 910/963/17, в якій Верховний суд вказує що "вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж. Довідки відправника про кількість ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної".

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач (Акціонерне товариство "Запорізький Завод Феросплавів своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 263 ГПК України не скористався. Про день, час та місце проведення судового засідання позивач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме: роздруківкою відомостей з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" про відстеження трек-номеру № 4900080486931.

02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким розділ X "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4 відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", із змінами і доповненнями, та постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641, дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, продовжено з 22.05.2020 до 31.08.2020.

17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Водночас згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, останнім днем для подачі відзиву та подання заяви про продовження процесуальних строків на подачу відзиву є 06.08.2020.

Таким чином, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без відзиву Акціонерного товариства "Запорізький Завод Феросплавів".

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 у справі № 904/6320/19; ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено строк для подання відзиву, клопотань, заяв (за наявності), додаткових доказів (за наявності) та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції

7. Встановлені судом обставини справи.

27.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (постачальник) та Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (покупець) укладено договір поставки № 1495 (а.с.13-16), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю продукцію коксохімічного виробництва (далі - товар або продукція) у відповідності до сортаменту, якості, строків, в об`ємі, по цінам та на умовах, визначених в специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити на умовах договору. Витрати по перевезенню (з.д. тариф) товару від пункту відправлення до пункту призначення відносяться на постачальника, якщо інше не визначено специфікаціями.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що постачальник поставляє покупцю товар виробництва нижчевказаних підприємств, які можуть виступати як вантажовідправники (виключно на вибір постачальника):

- ПрАТ "ДКХЗ";

- ПрАТ "Запоріжкокс";

- ПрАТ "АКХЗ";

- ПрАТ "МК "Азовсталь".

Ціна товару за одиницю та по позиціям вказується в специфікаціях до договору (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник зобов`язується, зокрема, здійснювати поточні поставки товару, обумовленого в Специфікаціях до договору, на умовах СРТ з.д. станція Запоріжжя-Ліве Придн. З.д. (відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010), якщо інші умови поставки не обумовлені Специфікаціями до договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, та відповідно, по грошовим розрахункам, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Строк дії договору може бути продовжений шляхом укладання додаткових угод (п. 9.5. договору).

Контроль товару за якістю у вантажовідправника здійснюється із залученням незалежного сюрвейєра з послідуючим оформленням звіту по інспекції якості товару, попередньо здійснивши огляд порожнього рухомого складу. У випадку виявлення неякісного товару відвантаження неякісної партії товару не здійснюється з урахуванням застереження, зазначеного в п. 5.1.1. Вміст вологи, зазначеної у звіті незалежної контрольної організації ИП "СЖС Україна", що виявлено при вихідному контролі якості вантажовідправника є підставою для визначення якості товару з урахуванням п.5.3. (п. 5.1.2. договору).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що покупець здійснює приймання товару за кількістю на підставі з.д. накладних у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 зі змінами та доповненнями та СОУ МПП 75.160-323:2010. У випадку виявлення нестачі товару виклик представника вантажовідправника та постачальника обов`язковий.

Відповідно до п. 5.4. договору суха маса товару у покупця визначається на підставі результатів перевірки з урахуванням частки загальної вологості, визначеної у вантажовідправника та зазначеної у звіті про інспекцію якості товару, зазначеного у п. 5.1.2. договору.

У випадку, якщо маса товару у вологому стані, визначена при перевірці на станції призначення, відрізняється від маси у провізних документах не більше, ніж 2,0% від маси нетто у вагоні по з/д накладній (сумарний розмір похибки ваг та природної втрати ), товар вважається прийнятим за кількістю відповідно до провізних документів (з.д. накладної). При цьому, якщо буде виявлено розходження при зважуванні товару з даними товаросупровідних документів у розмірі, що перевищує 2,0 % від маси нетто, відшкодуванню підлягає тільки та кількість, яка перевищує 2,0 % від маси нетто (нестачі відшкодовуються за вирахуванням вираховуваної франшизи - 2,0 %).

01.04.2019 на виконання умов договору, сторони підписали та скріпили своїми печатками специфікацію № 10 (а.с. 17), відповідно до якої постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар згідно Специфікації, а покупець - прийняти і оплатити вказаний товар на умовах, передбачених договором і цією специфікацією, а саме:

горішок коксовий 10-25 мм, марка ОК 1, ОК 2, ОК 3 ТУ У 19.1-00190443-120:2012 Код УКТ ВЭД 2704001900 у кількості (суха вага +/- 5%) - 3 800 тн, на загальну суму 36 229 473,60 грн з ПДВ. Умови поставки: СРТ - станція Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року. Вантажовідправником відповідно до Специфікації виступало ПрАТ "АКХЗ". Базова ціна на умовах поставки СРТ складає еквівалент 292,00 доларів США/тонну сухої ваги без врахування ПДВ в національній валюті України по курсу НБУ, що діє на дату оплати. Ціна, зазначена у дорученні, розрахована за курсом НБУ UAH/USD станом на 01.04.2019 - 27,209103 грн та складає 7 945,06 грн. без врахування ПДВ.

Первинні документи (рахунки) оформлюються по даті відвантаження., зазначеній в залізничній накладній за ціною за 1 т Товару в безводній вазі без урахування ПДВ, з переводом базової ціни по офіційному курсу гривні до долара США, встановленому Національним банком України за станом на 00:00 годин дати відвантаження товару. У разі зміни ціни товару на дату оплати а також при коригуванні ціни згідно п. 5.2.3 договору, постачальник виставляє покупцю відкориговані рахунки і розрахунки коригувань до податкових накладних.

Умови оплати: покупець здійснить оплату товару що постачається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з дати прибуття товару на ст. Запоріжжя-Ліве. Оплата здійснюється на підставі оригіналів первинних документів. Покупець здійснює оплату за отриманий товар виходячи з перерахунку базової ціни в доларовому еквіваленті в національну валюту України за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату здійснення такого платежу (платежів), передбачених умовами специфікації до договору.

Строк поставки: з 01.04.2019 до 30.04.2019.

На виконання умов договору та специфікації постачальник в особі ПрАТ "АКХЗ" по залізничним накладним № 50031764 (основна) зі станції відправлення Авдіївка Донецької області на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці та № 46993259 (досилочна) зі станції відправлення Синельникове-1 Придніпровської залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці відправив одержувачу - Акціонерному товариству "Запорізький завод феросплавів" вантаж - "горішок коксовий 10-25 мм(вологий)" у вагонах №№ 64058514, 63813133, 59472928, 63812812, 60727344, 62100060.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, за результатами проведеної на підставі статті 24 Статуту Залізниць України перевірки маси вантажу, у вагоні № 62100060, який перевозився за досилочною накладною № 46993259, за результатами контрольного переважування встановлена недостача вантажу, про що складено комерційний акт № 453603/63/883 від 08.06.2019 (а.с.9).

У комерційному акті № 453603/63/883 від 08.06.2019 за результатами перевірки встановлено:

Розділ Б. Зазначено в перевізних документах горішок коксовий загальна маса в кг 36750; горішок коксовий загальна маса в кг 23800.

Розділ В. Насправді виявилось: горішок коксовий загальна маса в кг 57200; горішок коксовий загальна маса в кг 23800; горішок коксовий загальна маса в кг 33400.

- при контрольному зважуванні в статичному режимі вагону № 62100060, який прибув по груповій відправці, зважування проводили на справних 150-тонних тензометричних вагах станції Синельникове І Заводський № 010, повірених 17.05.2019;

- в розділі Д (Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку) вказано, що по документу значиться насипом горішок коксовий 10-25 (вологий), тара - 23 800 кг, нетто - 36 750 кг.

В графі № 7 зазначено: "Вантаж маркований по центру повздовжньою полосою шириною 400-600 мм вздовж вагону вапном. Фактично виявилось: насипом, горішок коксовий; брутто - 57 200 кг, тара з документу - 23 800 кг, нетто - 33 400 кг, що менш документу на 3 350 кг. Навантаження в вагоні вище бортів 0,4 м, шапкоподібне. Над 1-3 люками за рухом поїзда виїмка довжиною 3,8 м, на всю ширину вагону, глибиною 0,3-0,4 м. Марковано по центру повздовжньою полосою вапном, в місці виїмки маркування відсутнє. По станції Синельникове І доступ до вантажу усунуто шляхом маркування виїмки вапном. Вагон має глухі торцеві стінки, люка щільно закриті, течі вантажу не має, вагон технічно справний (а.с.9).

В розділі Є Комерційного акту зазначено, що 13.06.19р. при зважуванні вантажу різниці проти цього акту не виявлено.

Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).

Відповідно до пунктів 3.3 та 3.4. договору оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Покупець здійснює оплату товару, що постачається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з дати прибуття товару на станцію покупця, але не раніше п`яти банківських днів з дати отримання оригіналів первісних документів, вказаних в пункті 2.1. (пункт 3.6. договору).

30.05.2019 постачальником було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 92593264 на оплату поставленого горішку коксового 10-25 мм на загальну суму 2 215 870,07 грн, відповідно до якого вартість 1 тони горішку коксового 10-25 мм склала 7 791,55 грн (без ПДВ) (а.с.10).

Відповідно до пункту 3.5. договору вартість відвантаженого товару у специфікації визначається в національній валюті України з урахуванням податків та зборів, визначених діючим законодавством України. Оплата товару здійснюється в національній валюті України, по курсу НБУ на дату оплати. У випаду погашення покупцем простроченої заборгованості, постачальник зобов`язується протягом 2-х робочих днів відновити поставку товару на умовах, обумовлених сторонами в специфікації до договору, поставка по якій була призупинена постачальником.

В подальшому, на виконання умов договору, постачальником було виставлено позивачу рахунок-коригування № 92635661 від 27.06.2019 на оплату поставленого горішку коксового 10-25 мм, в якому ціна за тону була знижена на 150,97 грн (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, остаточна ціна поставленого позивачу горішку коксового 10-25 мм склала 7 640,58 грн (7 791,55 - 150,97) без ПДВ.

Відповідно до платіжного доручення № 334021 від 27.06.2019 Акціонерне товариство "Запорізький завод Феросплавів" перерахувало на користь ПрАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА 2 172 935,10 грн

Призначення платежу: Отрим. горішок коксовий ОК 2 ОК 3 зг. Дог. № 1495 від 27.07.2018, Рах. № 92593264 від 30.05.2019р. (по курсу на дату оплати) - 1 810 779, 25 грн; ПДВ - 362 155, 85 грн

Акціонерне товариство "Запорізький завод Феросплавів" направило на адресу Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" претензію (вих. № 18-153 від 03.12.2018) (а.с. 18), відповідно до якої, посилаючись на комерційний акт № 453603/63/883 від 08.06.2019, в якому зафіксовано ознаки незбереженого перевезення (порушення маркування, виїмка та недостача), зазначає, що товариство здійснило розрахунок суми недостачі вантажу у розмірі 23 902,79 грн. Акціонерне товариство просило розглянути зазначену претензію та попередило, що у випадку її не задоволення або залишення без розгляду товариство буде змушено звернутися до суду. В претензії Акціонерне товариство також звернуло увагу Регіональної філії Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на те, що у договорі поставки № 1495 від 27.07.2018 зазначено вантажовідправник - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (п. 1.2. договору) та у п. 2 Специфікації № 9 від 29.01.2019 (в матеріалах справи відсутня) , яка є невід`ємною частиною договору поставки № 1495 від 27.07.2018 зазначено, що поставка здійснюється ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод".

Регіональна філія Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" направило на адресу ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" лист-відповідь (вих. № МЮ-4/697 від 10.12.2019) (а.с. 21), в якому повідомило про те, що претензія на суму 23 902,79 грн за нестачу коксового горішка у вагоні 62100060 по відправці Авдіївка-Запоріжжя Ліве № 50031764 повертається без розгляду на підставі ст. 115 Статуту залізниць України та постанови Вищого господарського суду України від 17.01.2017 у справі № 912/851/16, оскільки не прикладено документ відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, згідно накладної відправником вантажу є ПрАТ "АКХЗ".

Позивач розраховану ним вартість нестачі вантажу мотивував тим, що вагон № 62100060 з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень з боку відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті № 453603/63/883 від 08.06.2019 відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах, в силу статті 110 Статуту залізниць, покладається на залізницю.

Позивач вважає, що недостача вантажу виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просив суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу із вирахуванням норми природної втрати в сумі 23 902,79 грн, що і є причиною спору.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 ГК України підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Частиною 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із частиною 4 ст. 909 та статтею 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, в даному випадку, норми Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання відшкодування збитків внаслідок нестачі вантажобагажу.

Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 із змінами, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

За приписами ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно з ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у випадку порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Згідно з ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Частиною 2 ст. 114 Статуту залізниць України визначено, що недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 №862/5083, встановлені норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто. Так, зазначеним пунктом передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що з огляду на те, що у залізничній накладній № 62100060 зазначено, що за нею перевозився горішок коксовий 10-25 (вологий), відповідно в даному випадку визначення недостачі горішку коксового з урахуванням норми недостачі, становить 2% маси - для вантажів у вологому стані, яка в даному випадку становить 23 902,79 грн.

Відповідно до положень статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до статті 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Враховуючи вище наведене та встановлення обставин невідповідності фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладних, що підтверджується належними доказами, а саме комерційним актом № 453603/63/883 від 08.06.2019, не надання відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів втрати вантажу не з його вини, а також здійснення позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми збитків, з урахуванням вартості товару та норми природної втрати маси вантажу із застосуванням 2 % маси, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 23 902,79 грн - вартості нестачі вантажу.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції помилково прийнято рахунки, надані від ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", як належні докази підтвердження вартості вантажу, оскільки відправником у даній справі є ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", а в матеріалах справи містяться лише рахунок-фактура №9293264 від 30.05.2019 від ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", рахунок-коригування №92635661 від 27.06.2019 від ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та платіжне доручення №334021 від 27.06.2019 щодо оплати покупцем - АТ "Запорізький завод феросплавів" за поставлений товар постачальнику, що суперечить ст. 115 Статуту залізниць, оскільки жодного документа щодо підтвердження вартості вантажу від ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" як відправника - не надано, колегія суддів апеляційного господарського суду такі доводи вважає безпідставними в силу наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у правовідносинах з приводу поставки товару (за договором поставки № 1495 від 27.07.2018) сторонами є постачальник - ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та покупець - АТ "Запорізький завод феросплавів".

При цьому, ч. 6 ст. 267 ГК України встановлено, що договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось, сторонами у договорі поставки № 1495 від 27.07.2018 було досягнуто згоди щодо того, що постачальник поставляє покупцю товар виробництва підприємств, які можуть виступати як вантажовідправники (виключно на вибір постачальника), зокрема, ПрАТ "АКХЗ".

Така ж домовленість була досягнута і під час складання специфікації № 10 від 01.04.2019.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що сторони, реалізуючи принцип свободи договору, саме в такий спосіб врегулювали свої господарські відносини, і за договором постачальником виступав ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в особі ПрАТ "АКХЗ", що і зумовило виставлення рахунків саме постачальником (стороною договору), та що не звільняє відповідача від виконання свого обов`язку з відшкодування відповідальної недостачі за спірним перевезенням.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б її право не було порушено (упущена вигода).

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 у справі № 904/6320/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, тоді як доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Зазначена норма Конституції України міститься і у статті 74 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення були дотримані.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 у справі № 904/6320/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України.

За викладеного вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Також з огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 у справі № 904/6320/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2020 у справі № 904/6320/19 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко