Рішення

від 11.09.2020 по справі 902/672/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2020 р. Cправа № 902/672/20

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРАЛ КОНСАЛТИНГ" (вул. Театральна, буд. 11, офіс 33, м. Біла Церква, Київська область, 09100)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" (вул. Заводська, буд. 1, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130)

про стягнення 202145,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 03.07.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРАЛ КОНСАЛТИНГ" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" про стягнення суми основного боргу в розмірі 147 432,20 грн, суми пені в розмірі 47 624,05 грн, суми 3% річних в розмірі 7 089,46 грн.

Правовими підставами звернення до суду позивача з даним позовом стало неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" зобов'язань за Договором оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) № 051119/1 від 05.11.2019 в частині сплати орендної плати, в розмірі та у строки, визначені Договором.

Ухвалою суду від 13.07.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/672/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву. При цьому такі строки були продовжені на строк дії карантину відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX.

Вказана ухвала вручена усім учасникам справи, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.

31.07.2020 до суду надійшла заява позивача б/н від 28.07.2020 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач вказує, що відповідач, в період з 03.07.2020 по 28.07.2020 частковими платежами оплатив суму основної заборгованості в розмірі 147 432,20 грн, у зв'язку з чим позивач просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 48 224,06 грн пені і 7 239,46 грн три проценти річних. У зазначеній заяві позивач також просить судові витрати покласти на відповідача та вирішити питання про повернення сплаченого судового збору у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, про що окремо подає клопотання про повернення сплаченого судового збору в розмірі 930,20 грн.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно зі ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду і в якій може бути об`єднано кілька вимог. Під позовною вимогою розуміється матеріально правова вимога, тобто предмет позову, отже, позивач наділений правом об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог.

Так, згідно ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Як свідчать встановлені судом обставини справи, у даній справі № 902/672/20 однією із самостійних позовних вимог було, зокрема, стягнення 147 432,20 грн. основного боргу.

Водночас, із заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач зменшив позовні вимоги, зокрема, за рахунок 147 432,20 грн. основного боргу.

Оскільки під зменшенням розміру позовних вимог закон розуміє зміну кількісних показників в яких виражається певна вимога, тому зменшення позовних вимог про стягнення основного боргу могло б бути виражене виключно у зменшенні розміру саме цих вимог до певної суми. Тоді як в заяві про зменшення позовних вимог вимога про стягнення основного боргу зменшена до нуля, що не узгоджується з наведеними приписами, а отже заява не може бути прийнята судом як зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на невідповідність заяви про зменшення розміру позовних вимог, клопотання позивача про повернення сплаченого судового збору в розмірі 930,20 грн. є безпідставним.

Окрім того судом встановлено, в заяві про зменшення розміру позовних вимог № б/н від 28.07.2020 позивачем збільшено розмір пені до 48 224,06 грн та трьох процентів річних до 7 239,46 грн.

Відтак, означена заява направлена одночасно на зменшення та збільшення позовних вимог.

Зважаючи на те, що судом не прийнято зменшення розміру позовних вимог, та виходячи зі збільшених розмірів пені і трьох відсотків річних, ціною позову є сума 202 895,72 грн, розмір судового збору з якої становить 3 043,44 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовної заяви позивачем за платіжним дорученням № 154 від 03.07.2020 сплачено 3 032,19 грн. При цьому, заява позивача № б/н від 28.07.2020 не оплачена судовим збором, що є порушенням ч. 2 ст.4 Закону України Про судовий збір та п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, а тому залишається судом без розгляду.

05.08.2020 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву , відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" заперечує проти позову. При цьому посилається на наступне. Станом на дату прийняття ухвали про відкриття провадження у справі № 902/672/20 від 13.07.2020, згідно даних відповідача перед ним рахується борг за позивачем у суму 87 000 грн, а станом на дату подання даного відзиву заборгованість відсутня.

За доводами відповідача, Сторони у Договорі визначили, що підставою для оплати наданих послуг є акт виконаних робіт та рахунок - фактура, який буде мітити інформацію щодо кількості фактично оброблених гектарів.

Звертаючись з даним позовом до суду Позивач, в обґрунтування нарахування пені та 3% річних пов'язує право їх стягнення та нарахування з Актами надання послуг № 22 від 17.12.2019 та № 1 від 27.02.2020.

Згідно рахунку на оплату № 14 від 17.12.2019 на загальну суму 529 986,60 грн., одиницею виміру визначено -доб. (доба), аналогічну одиницю виміру містить рахунок № 12 від 27.02.2019 на загальну суму 872 445,60 грн.

При цьому, що відповідно до п. 5.1. Договору сторони встановили одиницю виміру - оброблений гектар землі.

Тому відповідач вважає, що в порушення умов Договору позивачем здійснюється нарахування пені та 3 % річних за неналежними доказами.

У свою чергу, 06.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив , в якій позивач підтверджує погашення відповідачем суми основного боргу в повному обсязі. При цьому зазначає, що відповідач невірно трактує умови Договору та надає невірну юридично-правову оцінку щодо можливості нарахування позивачем пені та 3% річних за неналежне виконання умов Договору, оскільки відомості, що містяться в актах та рахунках до Договору жодним чином не пов'язані з правом нарахування пені та 3% річних за неналежне виконання умов Договору, оскільки право нарахування пені та 3% річних регулюється умовами укладеного Договору та Цивільним кодексом України. Більше того наголошує, що відповідач сам визнає, що здійснив оплату за Договором і надав підтвердження даних дій, а отже підписавши відповідні Акти до Договору, та здійснивши оплати за Договором з порушенням строку таких оплат, до відповідача може бути застосована відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором у вигляді нарахування пені та 3% річних. Одночасно зазначає, що відповідач посилається на невірні відомості з метою уникнення відповідальності за неналежне виконання умов Договору.

26.08.2020 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив , в яких останній наполягає на тому, що позивачем здійснюється нарахування пені та 3% річних за неналежними доказами. Одночасно наголошує, що не заперечував наявної заборгованості та не відмовлявся її погасити, але в зв'язку із скрутним майновим станом збиток підприємства станом на 31.12.2020 становив 82 064 000,00 грн., а станом на 30.06.2020 - 16 050 000,00 грн. Підприємство прийняло всі міри, аби погасити наявну заборгованість та на даний час така заборгованість відсутня. З огляду на що відповідач вважає, що затримка в розрахунку відбулася з об'єктивних причин, а тому просить відмовити в задоволені позовних вимог, щодо стягнення штрафних санкцій.

Розглядаючи дану справу, суд враховує, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX, закінчилися через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 №731-IX.

Окрім того, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРАЛ КОНСАЛТИНГ" (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Поділля Агропродукт (Орендар, відповідач), укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем № 051119/1 (надалі - Договір), за умовами якого Орендодавець зобов'язався передати Орендарю в тимчасове платне користування трактор колісний:

New Holland Т8.390 реєс. номер 18918 АР та обертовий плуг Lеmken Euro Diamant 11 7+1;

JD 8370 R реєс.номер 17149 АІ та обертовий плуг Lеmken Euro Diamant 11 7+1;

JD 8345 R реєс.номер 15855 АІ та обертовий плуг Lеmken Euro Diamant 11 7+1;

Кіровець К-701Б реєс.номер 00770 АЕ та обертовий плуг Lеmken 7+1;

JD 8430 реєс.номер 31248 ВХ та обертовий плуг Lеmken 7+1;

JD 8430 реєс.номер 33027 ВХ та обертовий плуг Lеmken 7+1;

JD 8330 реєс.номер 31915 ВХ та обертовий плуг Lеmken 7+1;

Case МХ 340 реєс.номер 20088 СЕ та обертовий плуг Lеmken 8 корп.;

New Holland Т 8.41 D реєс. номер 19154 СЕ та обертовий плуг Lеmken 7 корп;

Fendt-930 реєс.номер 14900 ВО та обертовий плуг Gregoire Besson 7 копр;

Fendt-936 Vario реєс.номер 26769 ВХ та обертовий плуг Gregoire Besson 7 копр (надалі іменовані - трактор з плугом), а також зобов'язався забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а Орендар зобов'язався прийняти в тимчасове користування трактора з плугом від керуванням екіпажем (водія) Орендодавця і сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Відповідно до п. 2.1. Договору трактори з плугами використовуються Орендарем для провадження Орендарем господарської діяльності.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3. Договору трактори з плугами передаються Орендарю за його заявкою (письмовою, або усною). Передача трактора з плугом в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, що підписується сторонами в перший день оренди.

Строк оренди трактора з плугом становить 60 (шістдесят) діб, що обчислюється з дня підписання сторонами акту приймання-передачі трактора з плугом. (п. 4.1. Договору)

Згідно п. 5.2. Договору, оренда плата сплачується Орендарем в гривнях шляхом безготівкового розрахунку на поточний рахунок Орендодавця, вказаний в цьому Договорі, протягом 10 (десяти) банківських днів з монету підписання Сторонами акту виконаних робіт на підставі відповідного рахунку-фактури Орендодавця, в якому буде міститися інформація щодо кількості фактично оброблених гектарів земельної ділянки.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, а в частині розрахунку: до повного виконання зобов'язань сторін. (п. 9.1. Договору)

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду трактори з плугами, що підтверджується Актом приймання-передачі тракторів з плугами № 1 від 05.11.2019.

Відповідач орендував дану техніку протягом грудня 2019 року, лютого 2020 року, що підтверджується актами Акти наданих послуг, а саме:

Акт надання послуг № 22 від 17.12.2019 на суму - 529 986,60 грн. з ПДВ;

Акт надання послуг № 1 від 27.02.2020 на суму - 872 445,60 грн. з ПДВ.

Отже, загальна сума наданих послуг за Договором складає - 1 402 432,20 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунки №14 від 17.12.2019 на оплату орендної плати в розмірі 529 986,60 та № 12 від 27.12.2020 на оплату орендної плати в розмірі 872 445,60 грн.

Як зазначає позивач у позові, станом на 03.07.2020 відповідач частково виконав свої зобов'язання по сплаті орендної плати за Договором, здійснивши в період з 21.12.2019 по 26.06.2020 платежі на загальну суму 1 255 000,00 грн.

У зв`язку з чим, у відповідача за Договором утворилася заборгованість в розмірі 147 432,20 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 147 432,20 грн. основного боргу, 47 624,05 грн. пені та 7 089,46 грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 759 ЦК України возначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 805 ЦК України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем.

Таким чином, укладений сторонами Договір №051119/1 від 05.11.2019 за соєю правовою природою є договором оренди транспортного засобу з екіпажем.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивач виконав свої договірні зобов`язання та надав відповідачу в оренду техніку з екіпажем, яка була використана відповідачем з метою провадження його господарської діяльності.

Відповідач факт отримання та використання орендованої техніки з екіпажем у своїй господарській діяльності визнав, підписавши без жодних заперечень акт передачі-приймання тракторів з плугами № 1 від 05.11.2019 та акти надання послуг № 22 від 17.12.2019, № 1 від 27.02.2020.

Загальна вартість оренди відповідно до означених актів надання послуг склала 1 402 432,20 грн.

Відповідач, відповідно до п. 5.2. Договору, зобов'язався сплатити орендну плату протягом 10 (десяти) банківських днів з монету підписання Сторонами акту виконаних робіт на підставі відповідного рахунку-фактури Орендодавця, в якому буде міститися інформація щодо кількості фактично оброблених гектарів земельної ділянки.

Таким чином, з врахуванням дат підписання актів надання послуг - 17.12.2019 т а 27.02.2020, строк виконання зобов'язання за ними настав, відповідно за актом № 22 від 17.12.2019 - до 02.01.2020, за актом № 1 від 27.02.2020 - до 13.03.2020.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідачем заобовязання по сплаті орендної плати виконувались з порушенням наведених строків.

Так, в період з 21.12.2019 по 26.06.2020 останнім сплачено на рахунок позивача 1 255 000,00 грн.. Неоплаченою, станом на 26.06.2020, залишилась орендна плата в розмірі 147 432,20 грн.

Наведене не заперечується сторонами у справі.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за Договором позивачем визначено суму основного боргу в розмірі 147 432,20 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що 03.07.2020 відповідачем, за платіжним дорученням № 4086 сплачено 10000,00 грн орендної плати.

При цьому суд зважає, що вказаний платіж здійснено відповідачем до звернення позивача з позовом до суду (відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті за яким позовна заява б/н від 03.07.2020 датовано 04.07.2020)

Окрім того, після надходження позовної заяви до суду (08.07.2020) відповідачем сплачено орендної плати в розмірі 137 432,20 грн., а саме: 10.07.2020 - 50 432,20 грн, 17.07.2020 - 50 000,00 грн, 24.07.200 - 37 000,00 грн.

За таких обставин, станом на день ухвалення рішення в даній справі сума основного боргу, що заявлена позивачем до стягнення відсутня.

З огляду на встановлені обставини, суд зважає на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З огляду на вищезазначене, зважаючи, що частину основного боргу в розмірі 60 432,20 грн відповідачем сплачено до відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у вимозі в цій частині стягнення. Щодо вимоги позивача про стягнення 87 000,00 грн основного боргу, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 47 624,05 грн - пені та 7089,46 - 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач оплату наданих послуг провів з порушенням порядку і строків, визначених у Договорі, та не в повному обсязі, отже наявний факт несвоєчасної сплати вартості наданих послуг, за яке умовами п. 8.3. Договору передбачена відповідальність.

Відповідно до п. 8.3. Договору, у разі порушення сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та трьох процентів річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Перевіривши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат розрахунок пені та трьох процентів річних судом встановлено, що розрахунок складено арифметично правильно.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 47 624,05 грн пені та 7 089,46 грн трьох процентів річних є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо заперечень відповідача про нарахування позивачем пені за неналежними доказами суд, з огляду на встановлені вище обставини, відхиляє їх як необґрунтовані.

Щодо вимоги відповідача про відмову в стягненні пені та трьох процентів річних, суд зазначає наступне.

В запереченнях щодо відповіді на відзив відповідач, посилаючись на приписи ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, вказує на право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Одночасно зазначає, що ТОВ Поділля Агропродукт не заперечував наявної заборгованості та не відмовлявся її погасити, але в зв'язку із скрутним майновим станом, що підтверджується Звітами про фінансові результати (Сукупний дохід) за 2019 рік та перше півріччя 2020 року (код рядка звітності 2355 - чистий фінансовий результат збиток) та Балансами (звітами про фінансовий стан) станом на 31.12.2019 та 30.06.2020 (код рядка звітності 1420- нерозподілений прибуток (непокритий збиток) Відповідно до даних звітів збиток підприємства становив станом на 31.12.2020 - 82 064 000,00 грн., станом на 30.06.2020 року - 16 050 000,00 грн. підприємство прийняло всі міри, аби погасити наявну заборгованість та на даний час така заборгованість відсутня. Вважає, що затримка в розрахунку відбулася з об'єктивних причин, а тому просить відмовити в задоволені позовних вимог, щодо стягнення штрафних санкцій.

Частинами 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що правом суду є зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки. Тоді як у своїх запереченнях відповідач не клопоче про зменшення розміру пені, а просить відмовити в її задоволенні з підстав невизнання.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача.

Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідно до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач договірні зобов`язання щодо порядку та строків орендної плати виконав з порушенням умов Договору в цій частині, прострочив їх оплату, тому позов в частині вимог про стягнення 47 624,05 грн пені та 7 089,46 грн 3% річних суд визнає обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам та з покладенням витрат по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою закрито провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" (вул. Заводська, буд. 1, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130, код ЄДРПОУ 41104967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРАЛ КОНСАЛТИНГ" (вул. Театральна, буд. 11, офіс 33, м. Біла Церква, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ 42984901) 47 624 грн 05 коп. - пені, 7 089 грн 46 коп. - 3% річних та 2125 грн 70 коп. - витрат на сплату судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 87 000 грн 00 коп. основного боргу закрити.

В позові в частині стягнення 60 432 грн 20 коп. основного боргу відмовити.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Театральна, буд. 11, офіс 33, с. Біла Церква, Київська область, 09100)

3 - відповідачу (вул. Заводська, убд. 1, смт. Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, 23130)