Рішення

від 21.08.2020 по справі 907/334/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

21.08.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/334/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультифарб» , м. Дніпро

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісоіндустрія» , м. Берегово

про стягнення 522 375 грн. 58 коп., в тому числі 414 204 грн. 79 коп. заборгованості за поставлений товар, 77 395 грн. 37 коп. пені, 24 315 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань та 6 460 грн. трьох процентів річних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача (в режимі відеоконференції) -

Відповідача -

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультифарб» , м. Дніпро заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісоіндустрія» , м. Берегово про стягнення 542 940 грн. 29 коп., в тому числі 434 204 грн. 79 коп. заборгованості за поставлений товар, 77 395 грн. 37 коп. пені, 24 880 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 6 460 грн. трьох процентів річних. Заявою про зменшення позовних вимог № 350 від 15.10.2019 року (вх. № 02.3.1-07/14533/19 від 21.10.2019 року), позивач просить стягнути суму 522 375 грн. 58 коп., в тому числі 414 204 грн. 79 коп. заборгованості за поставлений товар, 77 395 грн. 37 коп. пені, 24 315 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань та 6 460 грн. трьох процентів річних.

Представник позивача на адресу суду надіслала довідку, якою повідомила суд про погашення відповідачем суми заборгованості в розмірі 50 200 грн. після закриття підготовчого провадження у даній справі.

Позивач просить задоволити позов з врахуванням здійснених відповідачем проплат, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови Договору поставки товару з відстроченням оплати № 18/06/06-06/л від 06.06.2018 року в частині взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати за поставлену лісопродукцію, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість, яка склала суму 364 004 грн. 79 коп. Разом з тим, просить стягнути з відповідача 77 395 грн. 37 коп. пені, 24 315 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань та 6 460 грн. трьох процентів річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань згідно умов Договору поставки товару з відстроченням оплати № 18/06/06-06/л від 06.06.2018 року.

Представник відповідача подав заяву б/н від 21.08.2020 року якою повідомив суд про сплату останнім 50 000 грн. заборгованості 20.08.2020 року та визнав суму заборгованості в розмірі 372 175 грн. 58 коп., що включає в себе пеню, інфляційні нарахування та три проценти річних. Крім того, просить суд розстрочити виконання рішення терміном на один рік, починаючи з вересня 2020 року. В обґрунтування клопотання про надання розстрочки виконання рішення відповідач посилається на неможливість останнього погасити всю суму заборгованості на даний час. Вказує на те, що у зв`язку із введенням карантину на території України Товариство не працювало; Товариство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, яке суттєво обтяжене кредитним зобов`язанням, виплатою грошових коштів іншим контрагентам, вимушеними мірами стосовно скорочення робочого часу та штату працівників; у Товариства наявна несприятлива фінансова ситуація, що пов`язана з тимчасовими фінансовими збитками у господарській діяльності. На підтвердження скрутного фінансового становища додає фінансову звітність (баланс товариства, звіт про рух грошових коштів).

Позивач письмовими запереченнями заперечив проти надання розстрочки виконання рішення суду. Посилається на те, що відповідач, зазначаючи про складне фінансове становище для погашення заборгованості та нездійснення ним діяльності, не надав жодних доказів в обґрунтування своїх доводів. На думку позивача, доводи заявника є взаємосуперечливими, оскільки зазначаючи про необхідність розстрочення виконання рішення строком на один рік у відповідності до ст. 331 ГПК України вказує , як підставу те , що він розраховується по іншим договорам з іншими контрагентами, тобто, вибірково сплачує договірні зобов 'язання . Крім того , позивач наголошує, що зазначена справа знаходиться в провадженні суду вже тривалий термін, і якби відповідач мав намір сплатити заборгованість , то сплачував би щомісячно рівними платежами , і до прийняття рішення суду вже погасив би борг .

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач не представив доказів можливості сплати боргу частинами протягом такого строку . Таким чином, за переконанням позивача, в заяві не було доведено платоспроможності відповідача на виплату боргу частинами за рішенням суду, а за таких обставин це може спричинити затягування виконавчого провадження та невиправдано тривале виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та відповідачем .

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд Встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультифарб» (надалі - постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лісоіндустрія» (надалі - покупцем, відповідачем у справі) 06.06.2018 року було укладено Договір поставки товару з відстроченням оплати № 18/06/06-06/л (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти й оплатити на нижчезазначених умовах товар партіями, в асортименті, кількості й за цінами в гривнях України, зазначеними у погоджених рахунках та/або специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору після підписання їх сторонами, у відповідності до цін, які вказані в пункті 1.2. Рахунок виставляється постачальником на підставі заявки покупця по цінам відповідно найменуванням товару та на умовах: Клей ПВА - RAKOLL GXL-3 - по ціні 1.65 євро (по комерційному курсу Приватбанку, євро/грн. на день поставки товару, скоригованому на страховий коефіцієнт. Страховий коефіцієнт становить 1,005); Клей ПВА ECO 4 - по ціні 2.20 євро (по комерційному курсу Приватбанку, євро/грн. на день поставки товару, скоригованому на страховий коефіцієнт. Страховий коефіцієнт становить 1,005); Клей ПВА - RAKOLL GXL-3 - по ціні 1.75 євро (по комерційному курсу Приватбанку, євро/грн. на день поставки товару, скоригованому на страховий коефіцієнт. Страховий коефіцієнт становить 1,005); Клей ПВА ECO 4 - по ціні 2.30 євро (по комерційному курсу Приватбанку, євро/грн. на день поставки товару, скоригованому на страховий коефіцієнт. Страховий коефіцієнт становить 1,005) (п.п. 1.1. та 1.2. Договору).

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. та 3.5. Договору визначено, що сума договору складається з вартості окремих поставок, які вказані в рахунках-фактурах, видаткових накладних (специфікаціях). Покупець зобов`язується шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця сплатити вартість товару в обсязі партії поставки, зазначеної в рахунку, видатковій накладній або специфікації. Покупець має право на відстрочення оплати поставки товару строком до 45 календарних днів, за умови що вартість поставленого товару, на оплату якого поширюється таке відстрочення, не перевищує 450 000 грн. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Ціна на покупку товару встановлена цим Договором, відповідає рівню звичайної ціни на дату відвантаження.

Згідно п. 7.2. Договору, покупець зобов`язується прийняти і оплатити повну вартість товару на умовах, визначених у цьому договорі.

На виконання умов Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мультифарб» здійснювало відповідачу поставки товару згідно з підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, які містяться у матеріалах справи.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 414 204 грн. 79 коп. заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений на підставі видаткових накладних товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 414 204 грн. 79 коп.

В процесі розгляду справи, відповідачем було здійснено погашення заборгованості з оплати вартості поставленого товару у розмірі 150 200 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі у разі відсутності предмету спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 150 200 грн. погашена відповідачем в процесі розгляду справи, про що суду подані відповідні докази, провадження у справі щодо стягнення суми 150 200 грн. заборгованості підлягає закриттю в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідач позовні вимоги щодо сплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 264 004 грн. 79 коп. визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд відзначає, що визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 264 004 грн. 79 коп., суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 264 004 грн. 79 коп., підлягає задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки, оскільки вартість отриманого товару відповідачем повністю не сплачена.

На підставі та в порядку п. 8 . 2. Договору, яким передбачено, що за прострочення платежу за отриману продукцію покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення, позивач просить стягнути з відповідача суму 77 395 грн. 37 коп. пені.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання нарахована пеня в розмірі 77 395 грн. 37 коп.

Перевіривши розрахунок пені у межах заявленого періоду, та виходячи із відповідної суми заборгованості, суд зазначає, що пеня в розмірі 77 395 грн. 37 коп. нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи), відповідачем визнана в повному обсязі та підлягає стягненню з відповідача повністю.

Позивач за прострочку відповідачем оплати вартості поставленого за договором поставки товару, посилаючись ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 24 315 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань та 6 460 грн. трьох процентів річних.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми 24 315 грн. 43 коп. інфляційних нарахувань та 6 460 грн. трьох процентів річних, суд доходить висновку, що такі здійснено правомірно та з дотриманням порядку нарахування, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, на підставі поданих сторонами доказів судом встановлено та констатовано доведення обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлений товар, пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, позов визнаний відповідачем, відтак, такі підлягають до задоволення.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 264 004 грн. 79 коп. заборгованості по поставлений товар, 77 395 грн. 37 коп. пені, 24 315 грн. 42 коп. інфляційних нарахувань та 6 460 грн. трьох процентів річних, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем визнаними в повному обсязі. Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю .

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення терміном на один рік, починаючи з вересня 2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідач стверджує про те, що обставинами, які ускладнюють виконання рішення, є скрутне фінансове становище відповідача, а також виникнення ряду виняткових негативних обставин, які не залежали від волі відповідача.

Позивач проти надання відстрочки виконання рішення строком на один рік заперечив.

Частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

При цьому, суд зазначає, що складне фінансове становище ТОВ «Лісоіндустрія» , яким обґрунтовано винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення, оскільки господарська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання на власний ризик.

Наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають стан поточної підприємницької діяльності Товариства, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення.

При цьому, фінансове становище ТОВ «Лісоіндустрія» є результатом його власної підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги заперечення позивача проти задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення у зв`язку з відсутністю об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють своєчасне виконання судового рішення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За положеннями ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як встановлюють положення ст. 129 ГПК України при розподілі судових витрат судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи із розміру задоволених рішенням у даній справі позовних вимог, на відповідача підлягає покладенню судовий збір у сумі 5 582 грн. 64 коп.

Разом з тим, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» cплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог та закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

На підставі наведеної норми, враховуючи зменшення позивачем заявою від 15.10.2019 року розміру позовних вимог на суму 20 564 грн. 71 коп., судовий збір від цієї суми заявлених позовних вимог підлягає поверненню позивачу у розмірі 308 грн. 47 коп. Також, підлягає поверненню позивачу 2 253 грн. судового збору від суми 150 200 грн. позовних вимог, провадження щодо яких закрито.

Таким чином, позивачу із державного бюджету належить повернути судовий збір у загальному розмірі 2 561 грн. 47 коп., але після подання ним відповідного клопотання на повернення судового збору у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір» .

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісоіндустрія» , 90202, Закарпатська область, м. Берегово, вул. Фабрична, будинок 53 (код ЄДРПОУ 30640834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультифарб» , 49050, м. Дніпро, пр. Гагаріна, будинок 115, корпус 2 (код ЄДРПОУ 39859611) суму 372 175 (Триста сімдесят дві тисячі сто сімдесят п`ять гривень) грн. 58 коп., в тому числі 264 004 (Двісті шістдесят чотири тисячі чотири гривні) грн. 79 коп. заборгованості за поставлений товар, 77 395 (Сімдесят сім тисяч триста дев`яносто п`ять гривень) грн. 37 коп. пені, 24 315 (Двадцять чотири тисячі триста п`ятнадцять гривень) грн. 42 коп. інфляційних нарахувань та 6 460 грн. (Шість тисяч чотириста шістдесят гривень) трьох процентів річних, а також суму 5 582 (П`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривень) грн. 64 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 150 200 грн. заборгованості за товар закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

4. У задоволенні заяви про надання розстрочки виконання судового рішення відмовити.

5. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 11.09.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.