Рішення

від 07.09.2020 по справі 910/8204/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2020Справа № 910/8204/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феромаг" (69065, обл. Запорізька, м. Запоріжжя, вул. Бетховена, будинок 14; ідентифікаційний код 39902200)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапром" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, будинок 21, офіс 213; ідентифікаційний код 32602434)

про стягнення 27 240, 39 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Феромаг" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапром" про стягнення 27 240, 39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем в порушення договірних зобов`язань було здійснено часткову оплату за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Феромаг" товар, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапром" утворилась заборгованість, що становить 23 580, 00 грн. Також позивачем на суму основного боргу було нараховано 3% річних в розмірі 1 429, 00 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 231, 81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що згідно наявного в матеріалах справи поштового повідомлення № 0105471839759 ухвала суду від 16.06.2020 була отримана представником відповідача 31.03.2020, однак станом на дату ухвалення рішення суду відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано, враховуючи те, що строки розгляду справи продовжувалися у відповідності до вимог п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 03.07.2020 та у зв`язку із запровадженням на території України карантину Кабінетом Міністрів України з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19.

Крім того, суд зазначає, що станом на 07.08.2020 відповідачем не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Феромаг" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армапром" (далі - покупець) був укладений договір поставки № АМ17ФМ за умовами якого продавець поставляє, а покупець приймає і оплачує товар відповідно до специфікації (з додатками), на умовах, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору кількість поставленого товару вказується у специфікаціях до цього договору. Продавець поставляє товар покупцю партіями на умовах FCA склад продавця м. Запоріжжя, згідно правил Інкотермс 2010. Доставка здійснюється за рахунок покупця.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що разом з товаром продавець надає покупцеві комплект наступних товаросупровідних документів: видаткову накладну, рахунок, товарно-транспортну накладну на товар. Доказом отримання зазначених документів є підпис представника покупця в видаткових накладних.

Передача товару від продавця до покупця здійснюється на підставі видаткової накладної. Дата, зазначена продавцем на видатковій накладній, є датою поставки товару. Сторони дійшли згоди, що накладні є документами, що підтверджують виникнення зобов`язання покупця з оплати партії товару, і з іншого боку, виникнення зобов`язання продавця щодо передачі партії товару покупцеві (п. 2.6. договору).

Згідно п. 3.1., 4.1. та 4.2. договору ціна товару вказана, в специфікаціях (додатках) і в рахунку на умовах FCA склад продавця м. Запоріжжя, згідно з правилами Інкотермс 2010. Оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунку продавця шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Умови оплати: передоплата 100%.

За умовами п. 6.1. договору приймання товару за якістю і кількістю проводиться за наявності документів, зазначених у п. 2.5.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 (п. 10.4. договору).

Як про це вказує позивач, на підставі договору та згідно замовлення відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю "Феромаг" був виставлений рахунок-фактура № 241001 від 24.10.2018 та здійснено поставку товару - "феросиліцій ФС45 10-200" в кількості 1 т на загальну суму 35 580, 00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем 13.08.2019 здійснено частково платіж згідно рахунку-фактури № 241001 від 24.1.2018 в сумі 12 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3107 від 13.08.2019.

Також позивач посилається, що на те, що за ініціативою відповідача між Товариством з обмеженою відповідальністю "Феромаг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапром" було проведено звіряння взаємних розрахунків станом на 30.09.2019 та підписаний акт взаємних розрахунків станом за 9 місяців 2019 в якому сторонами встановили наявність заборгованості відповідача в сумі 23 580, 00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що відповідачем були порушені умови договору та здійснено розрахунки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Феромаг" не в повному обсязі, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапром" утворилася заборгованість що становить 23 580, 00 грн. Крім того, позивачем на суму основного боргу було нараховано 3% річних в розмірі 1 429, 00 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 231, 81 грн.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № АМ17ФМ від 02.10.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору та поставив відповідачу товар - "феросиліцій ФС45 10-200" в кількості 1 т на загальну суму 35 580, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 241001 від 24.10.2018 та довіреністю № 877 від 24.10.2018 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Феромаг" цінностей за рахунком № 241001 від 24.10.2018 виданою відповідачем на уповноважену особу.

Як про це вказує позивач, відповідачем 13.08.2019 здійснено частково платіж згідно рахунку-фактури № 241001 від 24.1.2018 в сумі 12 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3107 від 13.08.2019.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься акт взаємних розрахунків станом за 9 місяців 2019, що проведений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Феромаг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапром" в якому сторонами встановили наявність заборгованості відповідача в сумі 23 580, 00 грн. означений акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п. 4.1. та 4.2. договору сторони погодили, що оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунку продавця шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Умови оплати: передоплата 100%.

Водночас, суд вказує, що доказів здійснення повної оплати за поставлений позивачем товар, матеріали справи не містять.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду доказів здійснення ним оплати поставленого товару в повному обсязі та не спростував доводів позивача, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № АМ17ФМ від 02.10.2017 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 23 580, 00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується нарахованих позивачем 3% річних в розмірі 1 429, 00 грн та інфляційних втрат в розмірі 2 231, 81 грн, то суд вказує наступне.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, позивачем було здійснено нарахування 3% річних виходячи із суми боргу 35 580, 00 грн за період з 24.10.2018 по 13.08.2019 на суму 856, 85 грн, виходячи із суми 23 580, 00 грн за період з 13.08.2019 по 03.06.2020 на суму 571, 73 грн.

Втім, суд вказує, що оскільки позивачем був виставлений рахунок на оплату № 241001 24.10.2018, то період прострочення виконання зобов`язань є наступний день за днем виставлення рахунку на оплату, тобто 25.10.2018.

Разом з тим, як про це вказує сам позивач відповідачем 13.08.2019 було частково здійснено оплату, то за таких обставин, кінцевою датою для нарахування 3% річних на суму 35 580, 00 грн є 12.08.2019.

Таким чином, за розрахунком суду, що був здійснений за період з 25.10.2018 по 12.08.2019 виходячи із суми боргу 35 580, 00 грн, обґрунтованою сумою 3% річних є 853, 92 грн. Нарахування 3% річних виходячи із суми 23 580, 00 грн за період з 13.08.2019 по 03.06.2020 на суму 571, 73 грн здійснено вірно.

Відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 1 425, 65 грн.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Що у свою чергу підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Враховуючи викладене вище, суд вказує, що позивачем невірно визначено періоди нарахування інфляційних втрат.

За висновком суду нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватися за повні місяці.

Розрахунок інфляційних втрат позивачем додано до позовної заяви.

Із наданого розрахунку вбачається, що нарахування інфляційних втрат виходячи із суми боргу 35 580, 00 грн позивачем було здійснено з листопада 2018 по липень 2019 становить 1 590, 43 грн. Судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та встановлено, що останні здійснено вірно.

Втім, при нарахуванні інфляційних втрат виходячи із суми боргу 23 580, 00 грн. позивачем було допущено помилку. Оскільки, відповідачем часткову оплату було здійснено 13.08.2019, та зважаючи що нарахування інфляційних втрат здійснюється за повні місяці, то за таких обставин нарахування інфляційних втрат має здійснюватись з вересня 2019 по квітень 2020.

Так, здійснивши розрахунок інфляційних втрат з вересня 2019 по квітень 2020 виходячи із суми боргу 23 580, 00 грн, судом встановлено, що нарахована позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 641, 38 грн, не перевищує сими розрахованих судом інфляційних нашарувань.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню на означену позивачем суму в розмірі 2 231, 81 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феромаг" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапром" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, будинок 21, офіс 213; ідентифікаційний код 32602434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феромаг" (69065, обл. Запорізька, м. Запоріжжя, вул. Бетховена, будинок 14; ідентифікаційний код 39902200) заборгованість в розмірі 23 580 (двадцять три тисячі п`ятсот вісімдесят) грн 00 коп., 3% річних в розмірі 1 425 (одна тисяча чотириста двадцять п`ять) грн 65 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 231 (дві тисячі двісті тридцять один) грн 81 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 101 (дві тисячі сто одна) грн 77 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.09.2020

Суддя Д.О. Баранов