Рішення

від 01.09.2020 по справі 910/3408/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2020Справа № 910/3408/20

Господарський суд м. Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П., за участю секретаря - Гольцової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/3408/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОІНВЕСТ (вул. Ярославська, 58, Київ 70,04070; код ЄДРПОУ 31086051)

До Товариства з обмеженою відповідальністю КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ (вул. Щусєва, буд. 36, Київ 60,04060; код ЄДРПОУ 38620349)

Про стягнення 461 181,03 грн.

За участі представників сторін:

Від позивача: Шпак Т. В., довіреність б/н від 05.03.2020

Від відповідача: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОІНВЕСТ (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ (далі - відповідач) про стягнення безпідставно (надмірно) сплачених коштів (переплати) у розмірі 461 181,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору підряду №17/10/16 від 10.11.2016 в частині надлишково сплачених грошових коштів у розмірі 461181,03 грн, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно (надмірно) сплачені кошти (переплата). Також, позивач просить покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 917,72 грн.

16.03.2020 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи № 910/3408/20 ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання у справі № 910/3408/20 призначив на 14.04.2020.

Ухвала суду від 16.03.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у позовній заяві, а також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Щусєва, буд. 36, м. Київ, 04060, поштове відправлення № 0103051492483.

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення № 0103051492483 повернуто ПАТ Укрпошта без вручення, у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

У підготовче засідання 14.04.2020 сторони не з`явились, 13.04.2020 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, тому суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 09.06.2020.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 910/3408/20 надіслана на адресу відповідача (дана адреса зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не змінювалася) поштовим відправленням № 0105473391925. З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення № 0105473391925 повернуто Укрпоштою без вручення, довідка ф. 20 містить причину повернення: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Ухвалою Господарського суду від 09.06.2020 суд вирішив продовжити строк підготовчого провадженні на 30 календарних днів та відкласти підготовче засідання на 07.07.2020 о 11:00. Дана ухвала була направлена на адресу відповідача, поштовим відправленням №0105473329570. З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення №0105473329570 повернуто Укрпоштою без вручення, довідка ф. 20 містить причину повернення: відсутня адреса одержувача .

Окремою ухвалою Господарського суду від 12.06.2020 суд зобов`язав ПАТ Укрпошта вжити заходи щодо надання суду зворотного повідомлення про направлення судом на адресу відповідача ухвали суду від 09.06.2020, а також надати роз`яснення причини повернення інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення поштового відправлення № 0105473391925.

07.07.2020 на адресу Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ .

Ухвалою Господарського суду від 07.07.2020 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу №910/3408/20 до судового розгляду по суті на 01.09.2020.

Судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень , усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень , судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі № 910/3408/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 19.03.2020.

Втім, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. При розгляді справи №910/3408/20 судом враховані положення пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України).

В судове засідання 01.09.2020 прибув позивач та надав суду усні пояснення щодо своїх позовних вимог, в яких заявлені вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши вступне слово позивача, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази Суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВА-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОІНВЕСТ (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ (надалі - відповідач, підрядник) було укладено Договір підряду № 17/10/16 від 10.11.2016 р. (надалі - Договір).

Згідно умов п. 1.1. Договору підрядник зобов`язується за завданнями Замовника своїми та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно виконати наступні роботи: влаштування з/б фібробетонних промислових підлог паркінгу, з послідуючим шліфуванням НТС машинами, та нанесенням поліуретанових покриттів на рампах паркінгу на об`єкті: Будівництво торгово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом зі знесенням існуючих будівель на перетині вул. Набережно-Хрещатицької та вул. Нижній Вал у Подільському районі міста Києва (вул. Ярославська, 58) (перша черга будівництва), надалі - Об`єкт, відповідно до вимог державних будівельних норм (ДБН), а також інших вимог чинного законодавства України для таких видів робіт.

У відповідності до п. 2.1. Договору договірна ціна включає вартість матеріалів, обладнання, їх монтажу, виконання проектних робіт, а також інші витрати Підрядника, пов`язані з виконанням робіт за цим Договором.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що договірна ціна є твердою, визначається згідно Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1, який є невід`ємною частиною Договору) та Кошторису (Додаток №2, який є невід`ємною частиною Договору), і складає 7 126 923 грн. 50 коп, в тому числі ПДВ (20 %) - 1 187 820 грн 58 коп.

В свою чергу, п. 2.4. Договору встановлено, що договірна ціна може змінюватись шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору лише у таких випадках: - за взаємною згодою Сторін у випадках узгодження Сторонами зміни обсягів та/або складу робіт.

У зв`язку з чим, матеріалами справи підтверджено, що за рахунок Додаткових угод, загальна сума Договору збільшилась та становить 9 433 028 грн 66 коп., в тому числі ПДВ (20 %) - 1 572 171 грн 44 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що на виконання умов Договору ним здійснено перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача в загальному розмірі 9 586 924 грн 74 коп., в тому числі ПДВ (20 %) - 1 597 820 грн 79 коп., що підтверджується поданими банківськими виписками по рахунку позивача від 20.02.2020 та копіями платіжних доручень наявними в матеріалах справи.

Натомість, відповідачем виконано роботи за Договором на загальну суму 9 125 743 грн 71 коп., в тому числі ПДВ (20 %) 1 520 957 грн 29 коп., що підтверджується поданими Актами приймання-передачі виконаних робіт за формою № КБ-2в та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3.

На думку позивача, ним було безпідставно надміру сплачено (переплачено) грошові кошти у розмірі 461 181, 03 грн. У зв`язку з чим, позивачем було направлено на адресу відповідача листи від 01.08.2019, вих. №278 та від 29.01.2020, вих. № 37 з проханням здійснити звірку взаємних розрахунків, а в останньому випадку - з проханням повернути надлишково сплачені грошові кошти у розмірі 461 181, 03 грн. Однак, відповіді від відповідача на жоден з листів не надходило, надміру сплачені кошти відповідачем не повернуті.

Проте, позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів направлення листів від 01.08.2019, вих. №278 та від 29.01.2020, вих. № 37 на адресу відповідача, оскільки, з поданих ксерокопій квитанцій (фіскальних чеків) №0407135744819 від 08.08.2019 та №0407136974354 від 03.02.2020 не можливо встановити зміст направленої кореспонденції ТОВ КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ , що, в свою чергу, не може свідчити про направлення відповідних вимог відповідачеві (описів вкладення про направлення поштової кореспонденції суду не надано).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, на підставі ст. 1212 ЦК України та керуючись ст. 530 ЦК України, просить стягнути надміру сплачені кошти в розмірі 461 181, 03 грн як такі, що збережені відповідачем без достатньої правової підстави в судовому порядку, разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача оплачені позивачем судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 6 917, 72 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно приписів ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно підпункту 4.2.4. Договору підряду № 17/10/16 від 10.11.2016 (надалі також - Договір) Замовник має право вимагати відшкодування завданих йому збитків, зумовлених порушенням умов цього Договору.

Підпунктом 4.2.7. Договору встановлено що Замовник має право, у разі якщо Підрядник не береться в строк вказаний в цьому Договорі за виконання робіт або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, Замовник має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір та вимагати від Підрядника повернення сплачених Замовником коштів (авансу) з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також виплати передбачених цим Договором та чинним законодавством України штрафних санкцій та відшкодування збитків. В цьому випадку Підрядник зобов`язується повернути Замовнику сплачені ним грошові кошти за не виконані роботи протягом 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги Замовника.

Підпунктом 4.2.9. Договору встановлено, що Замовник має інші права, передбачені цим Договором та нормами чинного законодавства України.

Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені ст. 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч. 1 ст. 849 ЦК України);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2 ст. 849 ЦК України);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3 ст. 849 ЦК України);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. (ч. 4 ст. 849 ЦК України).

Аналіз положень ст. 849 ЦК України дозволяє дійти висновку, що вони встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та відповідні правові наслідки такої відмови. При цьому, положення частин другої, третьої та четвертої ст. 849 ЦК України містять самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.

Як встановлено судом вище, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що ним, було направлено на адресу відповідача листи від 01.08.2019, вих. №278 та від 29.01.2020, вих. № 37 з проханням здійснити звірку взаємних розрахунків, а в останньому випадку - з проханням повернути надлишково сплачені грошові кошти у розмірі 461 181, 03 грн. Однак, суд дійшов висновку, що належних та допустимих доказів направлення листів від 01.08.2019, вих. №278 та від 29.01.2020, вих. № 37 на адресу відповідача позивачем не надано, оскільки з поданих ксерокопій квитанцій (фіскальних чеків) №0407135744819 від 08.08.2019 та №0407136974354 від 03.02.2020 не можливо встановити зміст направленої кореспонденції ТОВ КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ , що, в свою чергу, не може свідчити про направлення відповідних листів відповідачеві, а тим паче підтверджувати отримання листів відповідачем.

З поданих до матеріалів справи доказів, суд не може дійти висновку про те, що позивачем з дотриманням вимог ст. 849 ЦК України та підпункту 4.2.7. Договору було розірвано Договір підряду №17/10/16 від 10.11.2016 в односторонньому порядку.

З огляду на що, суд не вбачає підстав вважати, що позивач, як замовник, відмовився від договору підряду або вчинив інші дії передбачені приписами ст. 849 ЦК України, а отже, жоден з наслідків передбачених ч.ч. 2-4 ст. 849 ЦК України не настав.

За таких обставин, суд не має можливості встановити дату, з якої у відповідача виник обов`язок повернути кошти, сплачені на виконання Договору підряду № 17/10/16 від 10.11.2016 року в межах ціни договору.

Згідно умов п. 14.1. Договору, зокрема, речення першого, договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами обов`язків згідно з цим Договором, включаючи гарантійні зобов`язання Підрядника.

За приписами ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У частинах 3-4 ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України.

Суд зазначає, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій ст. 213 ЦК України, слід застосовувати принцип contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у складі Касаційного господарського суду по справі №910/1121/19 в постанові від 27.02.2020.

Оцінюючи умови договору та додатки до нього, суд не може встановити час до якого Договір був чинний, оскільки, положення пункту 14.1. Договору є неясними, а докази, що подані на підтвердження виконання будівельних робіт та їх оплату не дозволяють дійти висновку про те, що Договір припинив свою дію чи був виконаний належним чином.

З підстав вищевстановленого, суд дійшов висновку про те, що Договір є чинний, оскільки, сторонами не розірваний та в судовому порядку не оспорений, а отже, в силу вимог ст. 204, 629 ЦК України правочин є правомірним та обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи встановлено, що через укладення сторонами Додаткових угод, загальна сума Договору збільшилась та становить 9 433 028 грн 66 коп., в тому числі ПДВ (20 %) - 1 572 171 грн 44 коп. Натомість, позивачем здійснено перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача в загальному розмірі 9 586 924 грн 74 коп., в тому числі ПДВ (20 %) - 1 597 820 грн 79 коп., що підтверджується поданими банківськими виписками по рахунку позивача від 20.02.2020 та копіями платіжних доручень наявними в матеріалах справи. В свою чергу відповідачем виконано роботи за Договором на загальну суму 9 125 743 грн 71 коп., в тому числі ПДВ (20 %) 1 520 957 грн 29 коп.

Із зазначеного слідує, що із 461 181, 03 грн заявлених вимог, 307 284, 95 грн сплачено в межах ціни Договору, обумовленої сторонами в Додаткових угодах.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем обґрунтована вимога про стягнення авансу у розмірі 461 181, 03 грн., саме як безпідставно набутих коштів відповідачем.

З огляду на що, суд дійшов висновку, про неможливість застосування ст. 1212 ЦК України, на підставі якої позивач обґрунтовує позовні вимоги, в частині стягнення 307 284, 95 грн із 461 181, 03 грн заявлених вимог, оскільки, з аналізу приписів ст. 1212 ЦК України, вбачається, що норми зазначеної статті звужують застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, так як, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Конструкція статті 1212 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

В даній справі судом встановлена наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, з огляду на що положення, встановлені в ст. 1212 ЦК України, до спірних правовідносин сторін в частині стягнення 307 284, 95 грн із 461 181, 03 грн заявлених вимог, застосуванню не підлягають, оскільки, грошові кошти в розмірі 307 284, 95 грн набуті відповідачем за достатніх правових підстав, тобто на підставі Договору підряду № 17/10/16 від 10.11.2016., дія якого в установленому порядку на час розгляду спору не припинена, з огляду на що в стягненні 307 284, 95 грн як безпідставно одержаних коштів слід відмовити.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими в частині стягнення грошових коштів розмірі у 153 896, 08 грн із 461 181, 03 грн заявлених як таких, що є набутими відповідачем без достатньої правової підстави, з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище, матеріалами справи підтверджено, що за рахунок Додаткових угод, загальна сума Договору збільшилась та становить 9 433 028 грн 66 коп. , в тому числі ПДВ (20 %) - 1 572 171 грн 44 коп.

Натомість, позивачем на виконання умов Договору здійснено перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача в загальному розмірі 9 586 924 грн 74 коп., в тому числі ПДВ (20 %) - 1 597 820 грн 79 коп., що є на 153 896, 08 грн більше, ніж ціна обумовлена Сторонами в Договорі. Зазначене, підтверджується поданими позивачем банківськими виписками по рахунку позивача від 20.02.2020 та копіями платіжних доручень.

Отже, кошти у розмірі 153896,08 грн. набути відповідачем без належної правової підстави та поза межами ціни договору, укладеного між сторонами, а тому в цій сумі підлягають поверненню.

Згідно глави 83 ЦК України, зокрема, приписів ч.ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 153 896, 08 грн , як такі, що відповідачем не спростовані та були набуті ним без достатньої правової підстави.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Енергетична компанія "Енергоінвест" (вул. Ярославська, 58, Київ 70,04070; код ЄДРПОУ 31086051) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" (вул. Щусєва, буд. 36, Київ 60,04060; код ЄДРПОУ 38620349) про стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 461 181,03 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРІТ-ІНТЕРНЕШНЛ" (вул. Щусєва, буд. 36, Київ 60,04060; код ЄДРПОУ 38620349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Енергетична компанія "Енергоінвест" (вул. Ярославська, 58, Київ 70,04070; код ЄДРПОУ 31086051) 153 896, 08 (сто п`ятдесят три тисячі вісімсот дев`яносто шість) грн 08 коп. безпідставно отриманих коштів, а також 2308, 44 (дві тисячі триста вісім) грн. 44 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 307284, 95 (триста сім тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 95 коп. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.09.2020

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких