Рішення

від 09.09.2020 по справі 910/7810/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2020Справа № 910/7810/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ УА" (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 12-А, кімната 31 АПП; ідентифікаційний код 36018845)

до Фізичної особи-підприємця Басалкевича Євгена Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер картки обліку платника податків НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості в розмірі 150 395,00 грн,

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ УА" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Басалкевича Євген Миколайович (далі - відповідач, ФОП) про стягнення заборгованості в розмірі 150 395,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від повернення помилково перерахованих грошових коштів в розмірі 150 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7810/20 для розгляду за в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 15.06.2020 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте поштовий конверт, адресований відповідачу був повернутий до суду.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Керуючись приписами часини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, частини 2 статті 2 та статті 3-4 Закону України "Про доступ до судових рішень", господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 16.06.2020 про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ УА помилково перерахувало Фізичній особі-підприємцю Басалкевичу Євгену Миколайовичу - 150 000,00 грн сплачених платіжними дорученнями № 130 від 15.04.2020 на суму 90 000,00 грн та № 131 від 15.04.2020 на суму 60 000,00 грн.

16.04.2020 відповідачу особисто вручена вимога щодо повернення помилково перерахованих коштів № 18 від 16.04.2020.

Крім того, ФОП надав письмову розписку взяття на себе зобов`язання повернути помилково перераховані кошти у сумі 90 000,00 грн згідно платіжного доручення № 130 та 60 000 грн згідно платіжного доручення № 131 у строк до 30.04.2020 року, тому що послуг не надавав.

Оскільки в обумовлений строк ФОП свої зобов`язання не виконав, Товариство звернулось із даним позовом до суду, в межах якого просить суд стягнути з відповідача 150 000,00 грн помилково перерахованих грошових коштів та 395,00 грн три проценти річних за період з 001.05.2020 по 01.06.2020, нарахованих за порушення грошового зобов`язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України виникнення зобов`язання із безпідставного збагачення передбачає одночасне настання таких умов: - набуття або збереження майна, тобто особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; - таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим; - відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.

У частині 2 статті 1212 ЦК України передбачено, що зобов`язання із безпідставного набуття (збереження) майна виникає незалежно від того, що стало причиною збагачення набувача: його діяння, діяння потерпілого, інших осіб, подія.

Частина 3 статті 1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, норми статті 1212 ЦК можуть бути застосовані тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Оскільки між сторонами у справі не існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як помилково сплачені, набуті відповідачем за відсутності правової підстави та за наявності розписки ФОП щодо їх повернення, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги Товариства про повернення 150 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/9072/17 від 26.06.2018.

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що грошові кошти в розмірі 150 000,00 грн були перераховані на користь відповідача помилково, суд дійшов висновку задоволення вказаної позовної вимоги.

Крім того, згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків трьох процентів річних і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, однак за розрахунком суду їх обґрунтований розмір становить 393,44 грн.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню, із врахуванням перерахунку трьох процентів річних.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ УА" до Фізичної особи-підприємця Басалкевича Євгена Миколайовича про стягнення заборгованості в розмірі 150 395,00 грн - задовольнити частково .

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Басалкевича Євгена Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер картки обліку платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ УА" (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 12-А, кімната 31 АПП; ідентифікаційний код 36018845) 150 000,00 грн (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) помилково перерахованих грошових коштів, 393,44 грн (триста дев`яносто три гривні 44 копійки) три проценти річних та 2 255,90 грн (дві тисячі твісті п`ятдесят п`ять гривень 90 копійок) судового збору.

3. У іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ