Рішення

від 11.09.2020 по справі 911/1936/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1936/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Орбіс Авто

до Товариства з обмеженою відповідальністю Підводаавто

про стягнення 64490,70грн

Суддя С.І. Чонгова

Представники сторін не викликались

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Орбіс Авто звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Підводаавто про стягнення 64490,70грн у т.ч.:

- 54 000,00грн - основна заборгованість;

- 8466,06грн - пеня за період з 19.10.2019 по 23.06.2020;

- 1103,03грн - 3% річних за період з 19.10.2019 по 23.06.2020;

- 921,61грн - інфляційне збільшення за період з 19.10.2019 по 23.06.2020.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №18-08-2019-В від 14.08.2019 в частині оплати за поставлений товар.

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю Підводаавто документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Ухвалою господарського суду від 13.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами у справі без проведення судового засідання. Копія відповідної ухвали була отримана позивачем - 20.07.2020, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням, від відповідача відправлення повернуто із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання .

Дослідивши матеріали справи та докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Орбіс Авто (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Підводавто (покупець) було укладено договір поставки №18-08-2019-В (далі - договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити покупцеві автомобільні товари (надалі - товар) (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору поставка товару на підставі цього договору здійснюється окремими партіями, відповідно до заявок покупця та/або видаткових накладних до цього договору, оформлених на підставі доданих покупцем заявок.

Підтвердження факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видаткові накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має силу специфікації (п.1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна (вартість) кожної партії товару узгоджується сторонами та вказується у рахунку-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п.3.1 договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошової суми покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з моменту проведення відвантаження. Конкретний термін оплати товару визначається видатковою накладною на поставку кожної партії товару, підписаними уповноваженими представниками сторін, але в будь-якому разі строк оплати не повинен перевищувати 30 календарних днів.

Пунктом 3.2 договору підставою для оплати є рахунок або видаткова накладна.

Товар вважається прийнятим і таким, що належить покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником покупця (п.5.4 договору).

Згідно п.10.2 договору у разі порушення строків оплати вартості відповідної партії товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від вартості відповідної партії товару за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом одного календарного року. В разі, якщо жодна із сторін не виявить бажання про припинення строку дії цього договору, шляхом надіслання відповідного повідомлення, строк дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовах без обмеження кількості таких пролонгацій (12.1 договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар відповідачу на суму 71802,00грн, що підтверджується видатковою накладною № 596 від 18.09.2019, копія якої міститься в матеріалах справи.

Позивач вказує, що відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар, заборгованість за поставлений товар відповідача перед позивачем складає 54000,00грн.

28.05.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-вимогу №2705/1 від 27.05.2020 щодо оплати заборгованості в сумі 54 000,00грн, що підтверджується описом вкладення та накладною, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідачем відповіді на претензію-вимогу не надано, заборгованість за договором не сплачено.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за поставлений товар у розмірі 54 000,00грн.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов`язань з оплати за поставлений товар, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч., ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідачем не надано суду доказів оплати за поставлений товар.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, суд вважає вимоги позивача у даній справі щодо стягнення заборгованості у розмірі 54 000,00грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1103,03грн за період з 19.10.2019 по 23.06.2020 та інфляційних втрат у розмірі 921,61грн за період з 19.10.2019 по 23.06.2020.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд вважає його арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат складає 1031,45грн, проте згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому суд розглядає розрахунок інфляційних втрат позивача у розмірі 921,61грн, який підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 8466,06грн за період з 19.10.2019 по 23.06.2020.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.

Штраф та пеня є видами неустойки згідно з ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За розрахунком суду розмір пені складає 8469,34грн, однак враховуючи вимоги ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд розглядає розрахунок пені позивача у розмірі 8466,06грн, який підлягає задоволенню

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00грн.

Стосовно вказаних вимог, суд зазначає про наступне.

На підтвердження факту отримання послуг адвоката позивачем надано суду, зокрема, ордер на надання правової допомоги серія ЧН №064406 від 10.04.2020; копію договору про надання юридичних послуг та правової (правничої) допомоги б/н від 01.08.2019, копію Акту прийому-передачі виконаних робіт №01 від 07.07.2020 до договору від 01.08.2019, копію платіжного доручення №217 від 08.07.2020 на суму 3000,00грн.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 123 судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п.1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

01.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Орбіс Авто (клієнт) та Адвокатським бюро Антона Чуйко (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг та правової (правничої) допомоги (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах даного договору клієнт уповноважує виконавця представляти інтереси клієнта та надавати юридичні послуги та правову (правничу) допомогу останньому, з приводу будь-яких цивільних, кримінальних, господарських справ, проваджень, скарг, звернень, перевірок тощо - без виключень.

У пункті 4.1 договору визначено, що за послуги, надані виконавцем, клієнт сплачує суму, обумовлену домовленістю сторін.

07.07.2020 виконавцем та клієнтом було підписано акт прийому-передачі виконаних робіт №01, відповідно до якого виконавець повністю надав, а клієнт прийняв послуги надані виконавцем у справі за позовом ТОВ Орбіс Авто до Товариства з обмеженою відповідальністю Підводаавто , передбачені п. 1.1 та 1.2 договору про надання юридичних послуг ат правової (правничої) допомоги від 01.08.2019, а саме: консультування клієнта щодо правової позиції клієнта по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Підводаавто . Підготовка процесуальних документів для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Подача позовної заяви до господарського суду Київської області. Контроль призначення справи до розгляду. Загалом робіт виконана на суму 3000,00грн.

Позивачем було сплачено виконавцю за надання правової допомоги 3000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №217 від 08.07.2020.

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання юридичних послуг, то суд дійшов висновку, що вказані витрати позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 123 ГПК України.

Суд дійшов висновку, що витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню з відповідача позивачу у розмірі 3000,00грн.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 2102,00грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Підводаавто (07454, Київська область, Броварський район, с. Требухів, вул.. Кільцева дорога, буд. 1; ідентифікаційний код 41507195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Орбіс Авто (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корпус 91, кім. 814) 54 000,00грн основної заборгованості, 1103,03грн 3% річних, 921,61грн інфляційних втрат, 8466,06грн пені, 3000,00грн витрати на професійну правничу допомогу, а також 2102,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 11.09.2020

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова