Рішення

від 11.09.2020 по справі 920/715/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.09.2020 Справа № 920/715/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 920/715/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна компанія "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 2, офіс 404, код ЄДРПОУ 39286927),

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" (42135, Сумська область. Недригайлівський район, с.Беседівка, код ЄДРПОУ 30941545),

про стягнення 44 525 грн. 95 коп.,

ВСТАНОВИВ :

15.07.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 44 525 грн. 95 коп. заборгованості за договором купівлі - продажу товару № 14/05-6 від 14.05.2019, з яких: 27 000 грн. 02 коп. основного боргу, 4588 грн. 88 коп. - пені, 8100 грн. 00 коп. - штрафу, 4625 грн. 57 коп. 30% річних, 211 грн. 48 коп. - інфляційних втрат, а також 2102,00 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою господарського суду від 16.07.2020 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Матеріали справи свідчать, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі отримана відповідачем 21.07.2020.

Відповідач відзиву на позов та доказів проведення розрахунку із заборгованості суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.

14 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" (позивач, продавець) та Селянським (фермерським) господарством Вікторія (відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу товару № 15/05-6, за умовами якого у строки, зумовлені Договором, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця насіння, сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива (товар) на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк, а Покупець зобов`язується прийняти товар, сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, найменування (асортимент) Товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього Товару визначаються у додатках до даного Договору, які є його невід`ємною частиною.

Ціна Товару, що вказується у додатках до даного договору, визначена на дату укладання договору в національній валюті України із зазначенням її еквіваленту в доларах США до гривні, що встановлений ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" для операцій з продажу долара США на день підписання даного Договору (п.2.3 Договору).

Згідно пункту 2.4 Договору, підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з Товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного Товару.

Оплата Товару здійснюється в українських гривнах в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Продавець. Підставою платежу є даний Договір (п.5.1 Договору).

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що Сторони визначили та погодили, що оплата Товару згідно даного Договору проводиться наступним чином:

- 8100,01 грн оплачується Покупцем в строк до 01 червня 2019 року

- 18900,01 грн оплачується Покупцем в строк до 01 вересня 2019 року

Продавець зобов`язується передати товар Покупцеві з дотриманням терміну поставки та у місці поставки, визначеному у Договорі, а Покупець зобов`язується оплатити товар у порядку, згідно із Договором, та у строки та в розмірах, згідно із додатками (п.6.1, 6.2 Договору).

14 травня 2019 року між сторонами у справі було підписано додаток 1 до договору купівлі-продажу товару № 14/05-6 від 14.05.2019, за яким сторони погодили поставку товару (насіння соняшника) на загальну суму 27000 грн 02 коп.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, який був погоджений в Додатку №1 в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № 99 від 27 травня 2019 року, яка підписана представниками сторін і скріплена печатками без зауважень.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що Сторони визначили та погодили, що оплата Товару згідно даного Договору проводиться наступним чином:

- 8100,01 грн оплачується Покупцем в строк до 01 червня 2019 року

- 18900,01 грн оплачується Покупцем в строк до 01 вересня 2019 року

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення оплати в порушення умов договору не виконав, поставлений товар не оплатив.

Відповідач відзив на позов не подав, доказів оплати товару суду не надав.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у томі числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, враховуючи викладене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладені ним правові позиції, суд вважає заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" позовні вимоги про стягнення з відповідача 27000 грн 02 коп основного боргу правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 4588 грн. 88 коп. - пені, 8100 грн. 00 коп. - штрафу, 4625 грн. 57 коп. 30% річних, 211 грн. 48 коп. - інфляційних втрат.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару. Покупець відповідно до п, 2 ст. 625 ЦК України сплачує на користь Продавця тридцять процентів річних від простроченої суми основної заборгованості; за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов`язань Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а у разу, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Покупець додаткового сплачує Продавцю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п. 7.3. Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а припиняється через рік (365 днів) від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4. Договору сторонами унормовано, що строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки за цим Договором сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 (трьох) років.

Даний Договір є укладеним з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Причому закінчення строку дії цього Договору не звільняє Покупця від виконання всіх взятих на себе зобов`язань за цим Договором, а саме: повернення остаточної ціни цього Договору, сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків (у випадку порушення зобов`язань по цьому Договору), інших платежів, які Покупець зобов`язаний перерахувати і сплатити Продавець у розмірі, порядку і у строки встановлені цим Договором (п. 8.1 Договору).

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Згідно з вимогами ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ч.3 цієї ж статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з вимогами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Зі змісту ч.6 ст.232 ГК України вбачається, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, сторони встановили інший, ніж передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки судом було встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4588 грн. 88 коп. пені та 8100 грн. 00 коп. - штрафу.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, покупець відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України сплачує на користь Продавця тридцять процентів річних від простроченої суми основної заборгованості.

Позивачем згідно умов договору було нараховано тридцять відсотки річних в розмірі 4625 грн 57 коп. та інфляційні втрати в сумі 211 грн 48 коп.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розглянувши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 30 відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30 відсотків річних в сумі 4625 грн 57 коп. та інфляційних витрат в сумі 211 грн 48 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Під час звернення з позовною заявою до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2102 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №5820 від 05.05.2020.

Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна компанія "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" до Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" про стягнення 44 525 грн. 95 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" (42135, Сумська область. Недригайлівський район, с.Беседівка, код ЄДРПОУ 30941545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна компанія "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 2, офіс 404, код ЄДРПОУ 39286927) 27 000 грн. 02 коп. основного боргу, 4588 грн. 88 коп. - пені, 8100 грн. 00 коп. - штрафу, 4625 грн. 57 коп. 30% річних, 211 грн. 48 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.09.2020.

Суддя О.Ю. Соп`яненко