Рішення

від 02.09.2020 по справі 922/4016/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4016/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомАкціонерного товариства "Укртрансгаз", 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801 доАкціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552 про стягнення 101 832 160,50 грн. за участю представників:

позивача - Жирний О.С. за довіреністю №10-2019 від 27.12.2019

відповідача - Мар`їна І.О. за довіреністю №007.1Др-11-0120 від 02.01.2020

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (відповідач) 94 928 527,13 грн. заборгованості, 6 357 694,94 грн. пені, 545 938,43 грн. 3% річних на підставі договору транспортування природного газу № 1512000745, укладеного між сторонами 17.12.2015.

Позовні вимоги АТ Укртрансгаз обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з компенсації добових небалансів природного газу, які на думку позивача мають бути сплачені відповідачем на підставі договору транспортування природного газу № 1512000475 від 17.12.2015 за виставленими позивачем рахунками. Обґрунтовуючи позов посилався на п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, ст. ст. 526, 530, 536, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України.

На переконання позивача, вказані добові небаланси відповідача виникали внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи у відповідні періоди природного газу для покриття власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи, а також несанкціонованих відборів останнім природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 09.12.2020 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Відповідач проти позову заперечував з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. №31728 від 27.12.2019) та поясненнях (вх. №17103 від 27.07.2020).

В обґрунтування заперечень зазначив що, договором № 1512000475 від 17.12.2015 врегульовано вичерпний перелік послуг, які позивач може надавати, а відповідач отримувати та сплачувати встановлену договором вартість таких послуг. В свою чергу, позивач звертається із позовними вимогами, що не охоплюються положеннями договору. Так, позивач обґрунтовує позовні вимоги по стягненню суми основного боргу у розмірі 94 928 527,13 грн . актами врегулювання щодобових небалансів за відповідні газові місяці та рахунками до них: березень 2019 у обсязі 4843689,78 куб. м. на загальну суму 46816238,15 грн, квітень 2019 у обсязі 3358265,07 куб. м. на загальну суму 29415197,27 грн, травень 2019 у обсязі 1520455,84 тис. куб. м. на загальну суму 12491307,34 грн, червень 2019 у обсязі 715509,23 куб. м. на загальну суму 6205784,37 грн. Відповідач звертає увагу на ту обставину, що надані акти є односторонніми документами та складені без участі відповідача, а тому або підтвердити, або спростувати інформацію наведену в них не має можливості. Посилання позивача на положення глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС відповідач вважає недоречним, оскільки дана норма встановлює порядок визначення та оплати за добовий небаланс. Серед іншого, позивач посилається на п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, як на підставу виникнення обов`язку щодо оплати позивачем обсягів добового небалансу. Однак позивачем не дотримано обов`язків, визначених для нього зазначеним пунктом. Відповідно до вимог зазначеного пункту, оператор газотранспортної системи до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику послуг транспортування природного газу рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Таких заходів з боку позивача здійснено не було. Матеріали справи не містять доказів надсилання на адресу відповідача відповідних рахунків на оплату за добовий небаланс. Відповідач вважає, що діючим між сторонами договором не передбачено надання послуги добового балансування, а відтак у відповідача відсутній обов`язок щодо його оплати. Щодо позовних вимог про стягнення пені та трьох процентів річних, то такі вимоги є похідними від основного боргу та так само не підлягають задоволенню.

Незважаючи на те, що умовами договору передбачено врегулювання негативного місячного небалансу позивач направив акти врегулювання щодобових небалансів.

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача (вх. №303 від 08.01.2020) в яких позивач заперечує проти тверджень відповідача з огляду на їх безпідставність.

Ухвалою суду від 20.01.2020 було зупинено провадження у справі № 922/4016/19 до набрання законної сили судового рішення у справі №910/7339/19.

14.07.2020 судом встановлено, що Північним апеляційним господарським судом 27.05.2020 було прийнято постанову у справі №910/7339/19, якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у цій справі.

Таким чином, оскільки рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7339/19 набрало законної сили, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі №922/4016/19 усунені, провадження у справі, ухвалою від 14.07.2020, було поновлено.

Ухвалою суду від 19.08.2020 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 31.08.2020.

В судовому засіданні 31.08.2020 було оголошено перерву до 02.09.2020.

01.09.2020 позивачем надано судову практику з розгляду аналогічних спорів, яку долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 02.09.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Правовідносини між Позивачем та Відповідачем врегульовано укладеним Договором транспортування природного газу №1512000745 від 17.12.2015 року, який відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП №2497 від 30.09.2015 року (Надалі - Договір)

Згідно п.2.1 Договору за цим Договором Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг.

Згідно п.2.3 Договору послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим Договором:

послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);

послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);

послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

З наведеного вбачається, що Договором врегульовано вичерпний перелік послуг, які Позивач може надавати, а Відповідач отримувати та сплачувати встановлену Договором вартість таких послуг.

01 березня 2019 року відбулося запровадження добового балансування на ринку природного газу України згідно положень Кодексу ГТС.

Перехід на добове балансування передбачає, що взаємодія між Оператором газотранспортної системи, постачальниками, Операторами газорозподільних систем і споживачами здійснюється виключно через інформаційну платформу Оператора ГТС.

Пунктом 11 постанови НКРЕКП від 27.12.2017 року №1437 Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедури розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років передбачено Оператору газотранспортної системи з 01 серпня 2018 року надавати послуги транспортування природного газу на підставі договору транспортування природного газу, укладеного відповідно до Типового договору транспортування природного газу зі змінами, затвердженими цією постановою.

В даній редакції типового договору передбачений, в тому числі порядок оплати добових небалансів.

АТ Укртрансгаз надіслав на адресу АТ Харківміськгаз для підписання договір транспортування природного газу від 01.08.2018 року, який АТ Харківміськгаз підписав із протоколом розбіжностей.

Постановою Верховного Суду по справі №922/2528/18 від 25.06.2019 року касаційна скарга АТ Укртрансгаз залишена без задоволення, відмовлено АТ Укртрансгаз у задоволенні позову про укладення договору транспортування природного газу від 01.08.2018 року.

Таким чином, саме в редакції договору транспортування природного газу від 01.08.2018 року, який не врегульовано Сторонами та підтверджено постановою Верховного Суду по справі №№922/2528/18 від 25.06.2019 року, визначено порядок оплати у разі виникнення у Замовника добового небалансу, а саме розділ ІХ Визначення вартості щодобових небалансів та порядок розрахунків за них , а в діючому договорі транспортування природного газу №1512000745 від 17.12.2015 року відсутній порядок оплати за добові небаланси, а тому у Відповідача не виникло зобов`язання перед Позивачем щодо здійснення оплати за добові небаланси.

Згідно п.9.1 Договору у разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Замовник зобов`язаний сплатити Оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс Замовника визначається відповідно до Кодексу.

Згідно п. 9.2 Договору Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника за формулою

Вбалансування= БЦГ Ч К Ч QБГ,

де

БЦГ - базова ціна газу;

QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування;

К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

Згідно п. 9.3 Договору Базова ціна газу визначається Оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.

Згідно п.9.4 Договору Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів.

Пунктом 1 глави 4 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи встановлено, що розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Відповідно до п. п. 2, 3 глави 4 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування. Згідно з п. 4 глави 4 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору та вимоги чинного законодавства, на позивача покладено обов`язок з визначення у відповідача (як замовника послуги) наявності негативного місячного небалансу та надання останньому у зв`язку з цим послуг балансування у разі неврегулювання відповідачем негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Незважаючи на те, що умовами договору передбачено врегулювання негативного місячного небалансу, Позивачем в порушення умов договору направлено акти врегулювання щодобових небалансів.

В той же час умовами договору визначено формулу визначення вартості послуг за місячний небаланс, яка складається з базової ціни газу, а не маржинальної - як визначено Позивачем у позовній заяві.

Правовідносини з транспортування природного газу та діяльність позивача як оператора газотранспортної системи врегульовані, зокрема, нормами Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи. До спірних правовідносин застосовуються положення Кодексу газотранспортної системи в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктами 7, 45 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

Згідно з абз. 36 п. 5 гл. 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу.

Отже, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодекс газотранспортної системи, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної точки, на якій відбувається передача природного газу.

Пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи передбачено, що несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

Балансування системи, відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, це діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.

Фізичне балансування - це заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме - необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу, а комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації.

Алокація, згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи - це підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу ХІІ цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1 - 2 глави 3 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

Згідно з пунктами 4, 7 глави 3 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи, у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання небалансу за цей газовий місяць. Місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи при негативному місячному небалансі - за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.

Пунктом 1 глави 4 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи встановлено, що розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Відповідно до п. п. 2, 3 глави 4 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування.

Згідно з п. 4 глави 4 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Аналогічні положення містить договір № 1512000475 від 17.12.2015р., укладений між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст.173, 174 ГК України господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського Кодексу України.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому, значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.

Крім того, частинами 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.

Окрім того, складені позивачем односторонні акти не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та відповідно вартості послуг балансування газу. Правові висновки щодо обов`язковості документального оформленням факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягненні сум заборгованості за послуги балансування, обов`язковості з доказової точки зору факту понесення витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування обсягів природного газу у заявлені ним періоди, так само як і розміру заявленої до стягнення вартості послуг балансування, наведені у постанові Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі № 916/2090/16.

Дії позивача при складанні односторонніх актів врегулювання щодобових небалансів (коригуючих актів), розрахунків та рахунків, в яких визначено вартість послуг балансування, свідчать про порушення позивачем порядку надання послуг балансування, всіх допустимих термінів та строків передбачених умовами договору та нормами Кодексу ГТС, правил балансування визначених Законом України "Про ринок природного газу", відсутність обґрунтування реальних витрат, що в свою чергу унеможливило своєчасного самостійного врегулювання небалансу відповідачем.

До того ж, в матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем на адресу відповідача відповідних рахунків за добовий небаланс.

Таким чином, проаналізувавши наявні докази в матеріалах справи суд констатує за неможливе перевірити, який саме обсяг газу позивач облікував в системі, що, на думку останнього, відповідач використав за період з березня по червень 2019 року, в тому числі безпідставно відібраного відповідачем з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи та несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами.

Судом ретельно проаналізовані фактично надані докази та правові підстави заявлених позовних вимог та за встановлених судом вище обставин, позовні вимоги з урахуванням обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, належним чином в установленому законом порядку суду не доведені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Судом встановлено, що позивачем не доведено порушення відповідачем зобов`язань щодо виконання умов договору транспортування природного газу № 1512000745 від 17.12.2015р., а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення нарахуваних позивачем 3% річних та пені.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Враховуючи відсутність у даній справі підстав для задоволення позову, - судові витрати, згідно з нормою ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Судові витрати позивача пов`язані з розглядом справи залишити за позивачем.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз", 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801.

Відповідач - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552.

Повне рішення складено "10" вересня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров