Рішення

від 10.09.2020 по справі 922/1511/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1511/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Демченко Олександра Миколайовича, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтепродукт", м. Харків про стягнення 493589,49 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Демченко Олександр Миколайович (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтепродукт" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за Договором № 2510-3 купівлі-продажу товарів від 25.10.2019 в розмірі 394200,00 грн., пені - 44369,81 грн., штрафу - 39420,00 грн., інфляційних збитків - 9145,44 грн., 3% річних - 6454,24 грн. Також, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору в сумі 7403,84 грн. та витрати, що понесені на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем були порушені умови Договору № 2510-3 купівлі-продажу товарів від 25.10.2019 щодо своєчасної оплати за переданий товар по договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 16.06.2020 о 11:00.

У підготовчому засіданні 16.06.2020, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.07.2020 о 15:00.

У підготовчому засіданні 06.07.2020, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про відкладення підготовчого засідання на 16.07.2020 о 12:45.

У підготовчому засіданні 16.07.2020, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів до 19.08.2020 та відкладення підготовчого засідання на 03.08.2020 о 16:45.

У підготовчому засіданні 03.08.2020, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.08.2020 о 10:30.

У судовому засіданні 11.08.2020, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 10.09.2020 о 10:30.

Сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином, уповноважених представників в призначене судове засідання не направили.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів. Будь-яких заяв та клопотань від сторін до суду не надходило. Таким чином, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25 жовтня 2019 року між Фізичною особою-підприємцем Демченко Олександром Миколайовичем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нефтепродукт" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу товарів № 2510-3 (надалі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору, продавець зобов`язувався передати у власність покупця нафтопродукти, масла (мастила) або автохімію, надалі - товар, а покупець зобов`язувався прийняти і повністю оплатити його вартість.

Згідно п. 4.4., 4.5. Договору сторони узгодили проведення оплати безготівковим розрахунком на банківський рахунок продавця на умовах не пізніше 5-ти банківських днів від дати поставки, вказаній у видатковій накладній.

Згідно позову позивач вказує, що свої зобов`язання він виконав належним чином, а саме своєчасно, відповідно до умов даного Договору передавав у власність відповідача товар належної якості. Але відповідач свої зобов`язання за вказаним Договором не виконав, а саме за отриманий товар розрахувався частково та з порушенням встановленого Договором строку оплати, внаслідок чого грубо порушив свої зобов`язання за вказаним Договором.

Як вбачається з видаткової накладної № Т-5924 від 25.10.2019 та довіреності № 47 від 25.10.2019 відповідачем було отримано від відповідача за Договором товар (дизельне паливо та бензин А-92) на загальну суму 493200,00 грн.

05.11.2019 відповідачем було сплачено позивачу за Договором 20000,00 грн., а 22.11.2019 - 79000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 26.10.2019 по 18.05.2020.

З акту звіряння взаємних розрахунків за Договором за період січень 2019 - квітень 2020 року вбачається, що заборгованість за Договором на користь позивача складає 394200,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним Договором складає 394200,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписом ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати товару за договором суду не надав.

А отже, відповідач порушив вимоги частини другої статті 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог у частині стягнення заборгованості за Договором № 2510-3 купівлі-продажу товарів від 25.10.2019 в розмірі 394200,00 грн. законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Однак, враховуючи те, що поставка товару за договором здійснювалася 25.10.2019, а згідно п. 4.4. Договору відповідач був зобов`язаний здійснювати оплату вартості кожної партії товару не пізніше 5-ти банківських днів від дати поставки, вказаній у видатковій накладній, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання свого зобов`язання по оплаті товару за Договором з 04.11.2019.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 6.3. договору, покупець, який неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання повинен на вимогу і на користь постачальника сплатити пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожний день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми). У випадку непогашення грошової заборгованості більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець зобов`язаний додатково (окрім пені) сплатити на користь продавця штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, умови договору, господарським судом була перерахована сума пені за період з 04.11.2019 по 18.05.2020 та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 44369,81 грн. у відповідності до заявлених вимог позивача. Також, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума штрафу в розмірі 39420,00 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пред`явлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума 3% річних в розмірі 6454,24 грн. за період з 04.11.2019 по 18.05.2020 та інфляційних збитків у розмірі 7129,88 грн. за період січень - травень 2020 року.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи 05.05.2020 між адвокатом Бевзюк О.О. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2166 від 19.06.2018) та Фізичною особою-підприємцем Демченко Олександром Миколайовичем (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги (правових (правничих) послуг).

Відповідно до п.1.1. договору про надання правової допомоги (правових (правничих) послуг), адвокат зобов`язувався надавати клієнту правову допомогу щодо представництва прав і законних інтересів клієнта в судах всіх інстанції - першої (Господарському суді Харківської області, апеляційної - Східному господарському апеляційному суді, касаційної - Верховному суді України, за позовом Фізичної особи підприємця Демченко О.М. до ТОВ "Нефтепродукт" про стягнення суми заборгованості із урахуванням штрафних санкцій за Договором купівлі-продажу товарів № 2510-3 від 25.10.2019р., а також органів виконавчої служби при виконанні рішення суду (далі - "Справа").

Згідно п. 4.2. договору про надання правової допомоги (правових (правничих) послуг), сторонами було узгоджено розмір адвокатського гонорару за даною справою в сумі 500,00 грн. за годину роботи та загальним розміром (вартістю) до 10% від суми позову.

Пунктом 4.3. договору про надання правової допомоги (правових (правничих) послуг), було передбачено, що оплата послуг за цим договором здійснюється клієнтом на користь адвоката будь-яким зручним способом - готівковим або безготівковим розрахунком після підписання сторонами акту наданих послуг.

Відповідно до акту наданих послуг з правової (правничої) допомоги від 06.07.2020 за договором про надання правової допомоги (правових (правничих) послуг) № б/н від 05.05.2020 адвокатом були надані позивачу послуги на суму 20000,00 грн.

На підтвердження оплати послуг адвоката, позивачем додано до матеріалів справи копію прибуткового касового ордеру № 1/2 від 06.07.2020 на суму 20000,00 грн. та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1/12 від 06.07.2020 на суму 20000,00 грн.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З огляду на викладене, зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту понесених позивачем витрат на послуги адвоката у розмірі 20000,00 грн., та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд, керуючись ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача витрати позивача, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 19920,00 грн., та витрати зі сплати судового збору в розмірі 7373,61 грн. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 80,00 грн., та витрати зі сплати судового збору в розмірі 30,23 грн. покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 123, 126, 129, 202, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтепродукт" (61018, м. Харків, вул. Сумгаїтська, буд. 5, кв. 56; ідентифікаційний код 31633393) на користь Фізичної особи-підприємця Демченко Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму боргу за Договором № 2510-3 купівлі-продажу товарів від 25.10.2019 в розмірі 394200,00 грн., пеню в розмірі 44369,81 грн., штраф в розмірі 39420,00 грн., інфляційні збитки в розмірі 7129,88 грн., 3% річних в розмірі 6454,24 грн., витрати по оплаті судового збору в розмірі 7373,61 грн. та витрати, що понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 19920,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "10" вересня 2020 р.

Суддя А.М. Буракова