Рішення

від 11.09.2020 по справі 923/622/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2020 року Справа № 923/622/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. , розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" в особі Філії №4 ПП "Торговий дім "Галпідшипник" в м. Одесі, м. Одеса,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський завод плавлених сирів" м. Таврійськ, Херсонська область, код ЄДРПОУ 00447623,

про стягнення 70955,77 грн.

Обставини справи.

24 червня 2020 року Приватне підприємство "Торговий дім "Галпідшипник" в особі Філії №4 ПП "Торговий дім "Галпідшипник" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський завод плавлених сирів" суми заборгованості у розмірі 70955,77 грн., з якої: 67686,36 грн. - сума основного боргу, 2120,00 грн. - сума 3% річних та 1149,41 грн. - сума інфляційних втрат.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки товарів у спрощений спосіб в порядку частини 1 ст. 181 Господарського кодексу України. За твердженням позивача, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 129461,82 грн. Відповідачем в свою чергу частково було сплаченого грошові кошти за поставлений товар. За розрахунками позивача, основна сума боргу становить 67686,36 грн. Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2120,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1149,41 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2020 року визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою суду від 26 червня 2020 року суд прийняв позовну заяву ПП "Торговий дім "Галпідшипник" в особі Філії №4 ПП "Торговий дім "Галпідшипник" до розгляду та відкрив провадження у справі № 923/622/20. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.

У разі розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до цього Кодексу, без призначення судового засідання, процесуальні дії, строк вчинення яких, відповідно до цього Кодексу, обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятись протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 24 червня 2020 року була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана уповноваженими представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

На адресу суду повернулись поштові повідомлення з відмітками пошти про вручення ухвали суду сторонам у справі (а.с. 117-118).

Згідно з ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, враховуючі приписи п.3. ч.6 ст. 242 ГПК України суд вважає, що відповідач належним чином був ознайомлений зі змістом ухвали суду від 26.06.2020.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвалою від 26 червня 2020 року судом продовжено строк розгляду справи на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

18 червня 2020 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020 р.

Вказаним законом внесено зміни до п. 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню вірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Станом на день розгляду справи по суті, відповідачем відзиву на позовну заву не надано, також матеріали справи і не містять клопотань сторін про продовження строків для надання відзиву чи подовження інших процесуальних строків.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позовну заяву, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що між Приватним підприємство "Торговий дім "Галпідшипник" в особі Філії №4 ПП "Торговий дім "Галпідшипник" (надалі - Позивач або Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Новокаховський завод плавлених сирів" (надалі - Відповідач або Замовник) був укладений договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 129461,82 грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних, за якими представниками відповідача без зауважень прийнято поставлений позивачем товар.

За твердженням позивача, відповідачем потягом 2018 року було частково здійснено оплату за поставлений товар у розмірі 61775,46 грн. На підтвердження зазначеного до матеріалів позовної заяви додано копії виписок по особовому рахунку позивача за 2018 рік та акт звірки розрахунків станом на 31.12.2018.

З метою досудового врегулювання спору Філія ПП "ТД "Галпідшипник" у м. Харкові звернулась до ТОВ "Новокаховський завод плавлених сирів" з претензією вих. № 52 від 10.04.2019 року, в якій вимагало перерахувати на поточний рахунок філії №4 ПП "Торговий дім "Галпідшипник" у м. Харкові заборгованість у розмірі 67686,36 грн. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

У зв`язку з порушенням відповідачем вставлених строків оплати за поставлений товар, позивачем також здійснено нарахування пені та 3% річних.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовною заявою, шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 70955,77 грн., з якої: 67686,36 - сума основного боргу, 2120,00 грн. - 3 % річних та 1146,41грн. - інфляційні витрати.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За нормою ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Підтвердженням укладання договору в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є додані до матеріалів позовної заяви видаткові накладні № 1268 від 22.03.2018 р., № 2388 від 18.05.2018р., №2389 від 18.05.2018р., № 3262 від 04.07.2018р., № 3263 від 04.07.2018р., № 4074 від 08.08.2018р., № 4143 від 13.08.2018р., що містять найменування товару, його ціну, а також реквізити позивача (оферта), підпис і печатка відповідача на вказаних видаткових накладних про прийняття саме такого товару і в тій кількості, яка була визначена позивачем у видатковій накладній (акцепт).

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України.

За приписами статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно уст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Таким чином, підписання відповідачем видаткових накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого позивачем товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов`язок по його оплаті у повному обсязі у порядку ч. 1 ст. 692 ЦК України з моменту прийняття відповідного товару.

Крім того, факт поставки та прийняття товару відповідачем підтверджено доданим до матеріалів справи Актом звірки розрахунків станом на 31.12.2018р. та копіями виписок по особовим рахункам позивача з доказами проведення відповідачем оплати позивачу за поставлений товар.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Позивачем надано належні докази виконання умов договору поставки товари, що підтверджено доданими до матеріалів позовної заяви копіями видаткових накладних та часткового погашення відповідачем суми заборгованості, що підтверджено доданими до матеріалів позовної заяви банківськими виписками по рахунках позивача.

Отже, враховуючі, що позивачем надано належні докази на підтвердження заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 676848,36 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 67686,36 грн., є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних то згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого сума 3% річних складає - 2120,00 грн., а інфляційних втрат - 1149,41 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та розрахунки є вірними.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1149,41 грн. та 3% річних у сумі 2120,00 грн., є доведеними та обґрунтованими.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7602,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2019 між Приватним підприємством "Торговий дім "Галпідшипник" в особі Філії №4 ПП "Торговий дім "Галпідшипник" (надалі - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Консенсус" (надалі - Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №4/ю, відповідно до якого виконавець надає Філії №4 ПП "Торговий дім "Галпідшипник" ум. Одесі правову допомогу останній в свою чергу приймає ї оплачує її в повному обсязі.

Розділом 6 вказаного договору сторонами погоджено порядок визначення вартості на даних послуг та встановлено порядок проведення розрахунків.

Так, умовами договору встановлено, що вартість правової допомоги Виконавця за цим Договором визначається в Додатку №1. Оплата проводиться протягом 3-х днів на підставі виставленого рахунку. Сума вказана в п.6.1. даного Договору є гонораром Виконавця за надання правової, допомоги поверненню.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу додано копію договору про надання правової допомоги №4/ю від 01.01.2019, додаток № 1 до вказаного договору з описом послуг та вартістю наданих послуг, копію рахунку на оплату №62 від 16.06.2020, платіжне доручення № 263 від 19.06.2020, копію Акту надання послуг № 62 від 16.06.2020, згідно якого позивачем прийнято послуги вартістю 5500,00 грн., звіт про надану правову допомогу від 16.06.2020 з детальним описом робіт (наданих послуг).

З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2020 позивачем здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги № 62 від 16.06.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 263 на суму 5500,00 грн., надані послуги з письмової консультації, складання проекту кредиторської вимоги та подання позовної заяви.

Дослідивши наявні у справі докази, якими позивач підтверджує розмір понесених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат, оскільки позивачем надано докази отримання та оплати наданих послуг у розмірі 5500,00 грн. (а.с. 103-106).

Таким чином, перевіривши подані позивачем докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5500,00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський завод плавлених сирів" (код ЄДРПОУ 00447623) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" (код ЄДРПОУ 19170443) в особі Філії №4 ПП "Торговий дім "Галпідшипник" в м. Одесі (ЄДРПОУ 26210108) суму основного боргу у розмірі 67686,36 грн., суму 3% річних у розмірі 2120,00 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1149,41 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. та суму судових витрат понесених на правову допомогу у розмірі 5500,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Нікітенко