Рішення

від 08.09.2020 по справі 924/945/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2020 р. Справа № 924/945/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАРТІН ТРЕЙД" с. Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область

до фермерського господарства "СОВА І П" с. Гайдаки, Волочиський район, Хмельницька область

про стягнення основного боргу у розмірі 50 000 грн., пеню у розмірі 3 955, 38 грн., штраф у розмірі 6 792,93 грн., додаткову вартість товару у розмірі 287,75 грн., збитки від інфляції у розмірі 1057,52 грн.

В судовому засідання відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 17.08.2020р. відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 08.09.2020р.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача основного боргу у розмірі 50 000 грн., пені у розмірі 3 955, 38 грн., штрафу у розмірі 6 792,93 грн., додаткової вартості товару у розмірі 287,75 грн., збитків від інфляції у розмірі 1057,52 грн. В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору поставки № 20/06 від 27.06.2017р.

Позивач у заяві від 31.08.2020р. просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника за наявними матеріалами. Заява судом приймається.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив.

Ухвала суду по даній справі від 17.08.2020р. надіслана на адресу відповідача та вручена останньому, що підтверджується повідомленням про вручення від 21.08.2020р.

З наведеного, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причини неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

27.06.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" (постачальник) та фермерське господарство "СОВА І П" (покупець) уклали договір поставки №20/06 (далі договір), згідно з п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю нафтопродукти, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного договору. Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у Додатку до даного Договору (далі - Додаток), Кожний Додаток є невід`ємною частиною даного Договору.

Постачальник передає товар покупцю на умовах Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010р. (п. 2.1. договору).

Передача покупцю товару здійснюється в разі надання покупцем довіреності на отримання зазначеної кількості товару. Датою виникнення права власності на товар у покупця є дата підписання видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної (п.2.2. договору).

Товар передається покупцю в порядку та строки, обумовлені сторонами у додатку з подальшою передачею видаткової накладної (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна на товар формується постачальником і обумовлюється сторонами на день підписання додатку та зазначається у самому додатку. Ціна даного договору складається з загальної вартості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії. Зобов`язання постачальника по поставці товару визначеної вартості виникає тільки після підписання сторонами відповідного додатку до даного договору, у якому сторони фіксують вартість партії товару, що поставляється.

В силу положень п. 3.2. договору покупець оплачує товар 100% передоплатою відповідно виставленого постачальником рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується постачальником на підставі заявленої додатком кількості покупцем. Поставка товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати.

Постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов`язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 3 банківських днів від дня переходу права власності на товар до покупця (п. 3.3. договору).

Розрахунок покупцем за товар здійснюється у національній валюті України гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника (п. 3.6. договору).

Згідно п. 3.7. договору, на кожну партію товару постачальником виписується окремий рахунок.

У п. 4.1. договору сторони погодили, що сторони зобов`язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема, в частині, пов`язаній із своєчасним проведенням оплат, отримання рахунків, за якими проводяться оплати, оформлення документів та ін.

У випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у п.п. 3.3 даного договору та з урахуванням ч.2 ст.551 ЦК України, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання (п. 4.3. договору).

Крім того, відповідно до положень п. 4.4. договору, при порушенні покупцем пункту 3.3. цього договору, постачальник має право застосувати до покупця оперативно-господарські санкції, передбачені ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, за п. 4.4.1 договору, постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити до ціни, зазначеної в накладній додаткову ціну в розмірі 50 гривень за 1 тону несплаченого своєчасно Товару (без податку на додану вартість). В цьому випадку, Покупець зобов`язаний сплатити додаткову вартість протягом 4-х днів з моменту відправлення відповідної вимоги Постачальником.

За п. 4.4.4 договору у випадку порушення покупцем умов п. 3.2., п. 3.8. даного договору чи умов, визначених у додатку в частині порядку оплати та проведення розрахунку постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику додатковий штраф у розмірі 5% від вартості товару за відповідним Додатком. Штраф сплачується протягом 7 (семи) днів з моменту отримання вимоги Покупцем.

У п. 4.9. договору сторони дійшли згоди, що при несвоєчасній оплаті товару (порушення п. 3.3. договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується покупець та належить постачальнику і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець, в такому випадку, зобов`язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника в розмірі 25% річних, крім того, покупець, на вимогу постачальника, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 7.1. договору цей договір по відношенню до конкретної партії товару набирає чинності з моменту підписання сторонами договору відповідного додатку та/або видаткової накладної на дану партію товару та діє протягом одного року з дати підписання додатку, а в частині здійснення грошових розрахунків до повного виконання грошових зобов`язань (п. 7.1. договору).

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

Сторонами у додатку № 000006861 від 20.02.2020р. до договору поставки № 20/06 від 27.06.2017р. погоджено поставку товару на суму 135858,60 грн. з ПДВ, оплата здійснюється 21.02.2020р. на підставі рахунку-фактури. Датою оплати вважати дату зарахування коштів на рахунок постачальника.

Позивачем на підставі товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №452 від 20.02.2020р., видаткової накладної №749 від 21.02.2020р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 135 858,60грн.

Відповідачем вартість отриманого товару сплачено частково, станом на 10.08.2020р. заборгованість становить 50 000грн. Також позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у розмірі 3 955, 38 грн., штраф у розмірі 6 792,93 грн., додаткова вартість товару у розмірі 287,75 грн., збитки від інфляції у розмірі 1057,52 грн.

29.07.2020р. відповідачу направлено претензію про сплату 50 000грн. боргу, 67904,76грн. пені, додаткової вартості товару, штрафу, відсотків та інфляційних втрат, яка залишена без відповіді, а борг без сплати.

Оскільки відповідачем не виконано вимоги позивача в добровільному порядку, ТОВ "Мартін Трейдінг" звернулось з даним позовом до суду.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору поставки №20/06 від 27.06.2017р., згідно умов якого сторони взяли на себе зобов`язання з поставки та оплати товару.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу на підставі товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №452 від 20.02.2020р., видаткової накладної №749 від 21.02.2020р. товар на загальну суму 135 858,60грн., який сплачено частково. Станом на 10.08.2020р. заборгованість становить 50 000грн.

Сторонами у п.3.1. договору передбачено оплату товару на умовах, передбачених у додатках, що є невід`ємними частинами до договору. Так, у підписаному та скріпленому печатками сторін додатку від 20.02.2020р. передбачено оплату до 21.02.2020р.

Відповідачем доказів на спростування факту наявності боргу чи доказів сплати боргу суду не надано. Тому суд вважає вимоги щодо стягнення 50 000грн. боргу за поставлений товар обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Оскільки відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату поставлених позивачем товарів, останнім нараховані та заявлені до стягнення 3 955, 38 грн. пені, 6 792,93 грн. штрафу, 287,75 грн. додаткової вартості товару, 1057,52 грн. втрат від інфляції згідно поданих розрахунків.

Стосовно нарахованих позивачем втрат від інфляції, судом враховується положення п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань". Так, згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання. Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Така позиція викладена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Із врахуванням викладеного судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення 1057,52грн. інфляційних нарахувань та встановлено, що обґрунтованими є інфляційні у розмірі 751,18грн. У стягненні 306,34грн. інфляційних належить відмовити.

Сторони у п. 4.4.1 договору передбачили право позивача нарахувати до ціни, зазначеної в накладній додаткову ціну в розмірі 50 гривень за 1 тону несплаченого своєчасно товару.

Судом враховується, що за видатковою накладною на відпуск нафтопродуктів № 749 від 21.02.2020р. загалом поставлено 5,755 тон нафтопродуктів, відповідно, позивач правомірно нарахував 287,75 грн. додаткової вартості товару, які підлягають стягненню з відповідача.

Позивач з урахуванням п.п. 4.4.4., 4.10 договору, нарахував відповідачу 5% штрафу в розмірі 6792,93 грн. та 25% відсотки за користування коштами в розмірі 5811,18 грн.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснено оплату переданого позивачем товару з порушенням строків, встановлених договором. Штраф нарахований відповідно до положень договору та чинного законодавства, відповідно, позов в частині стягнення з відповідача нарахувань 5% штрафу в сумі 6792,93 грн. підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 25% відсотків річних, суд встановив правильність та правомірність їх нарахування, а тому останні підлягають стягненню із відповідача у заявленому розмірі.

Судом береться до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема, 50 000грн. боргу, 3955,38грн. пені, 5811,18грн. 25% річних, 6792,93грн. штрафу, 287,75грн. додаткової вартості товару та 751,18грн. збитків від інфляції.

Поряд із цим позивач просить стягнути із відповідача 5 000грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Вимогами ст. 129 ГПК України передбачено необхідність розподілу інших судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, шляхом їх покладення на відповідача у випадку задоволення позову. Разом з тим, положеннями ч. ч. 4-6 ст. 126 ГПК України врегульовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На підтвердження надання позивачу правової допомоги позивач посилається на договір про надання правової допомоги № 112/20 від 10.08.2020р., укладений між адвокатом Поліщуком П.Я. та товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейдінг", ордер серії АА № 1041559 від 10.08.2020р., платіжне доручення від № 3163 від 10.08.2020р. яким перераховано Поліщуку П.Я. 5000 грн. з призначенням платежу "за надання правової допомоги адвоката за позовом до ФГ "СОВА І П".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Натомість відповідач не скористався своїм правом на подання такого клопотання.

Поряд із цим, зважаючи на приписи ч.4 ст. 129 ГПК України, часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Відповідно стягненню із відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 977,45грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "МАРТІН ТРЕЙД" с. Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область до фермерського господарства "СОВА І П" с. Гайдаки, Волочиський район, Хмельницька область про стягнення основного боргу у розмірі 50 000 грн., пеню у розмірі 3 955, 38 грн., штраф у розмірі 6 792,93 грн., додаткову вартість товару у розмірі 287,75 грн., збитки від інфляції у розмірі 1057,52 грн. задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "СОВА І П" (Хмельницька область, Волочиський район, с. Гайдаки, код ЄДРПОУ 37993374) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" (Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Великий Кучурів, вул. Головна, 75 корпус М, код ЄДРПОУ 40042088) - 50 000грн. (п`ятдесят тисяч гривень) боргу, 3955,38грн. (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 38коп.) пені, 5811,18грн. (п`ять тисяч вісімсот одинадцять гривень 18коп.) 25% річних, 6792,93грн. (шість тисяч сімсот дев`яносто дві гривні 93коп.) штрафу, 287,75грн. (двісті вісімдесят сім гривень 75коп.) додаткової вартості товару, 751,18грн. (сімсот п`ятдесят одну гривню 18коп.) втрат від інфляції, 4977,45грн. (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят сім гривень 45коп.) витрат на правову допомогу, 2092,52грн. (дві тисячі дев`яносто дві гривні 52коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У позові в частині стягнення 306,34 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 11.09.20р

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 5 примірники: 1 - до справи, 2 - 4 позивачу (59052 Чернівецька область, Сторожинецький р-н, с. Великий кучурів, вул. Головна, 75 корпус М; 01001, а/с В308, Київ-1; адвокату Поліщуку П.Я. 02125, м. Київ, просп. Визволителів, 3, офіс 8), 5 - відповідачу (31226, Хмельницька обл., Волочиський р-н., с. Гайдаки ). Всім з повідомленням про вручення.