Рішення

від 02.09.2020 по справі 925/740/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року Черкаси справа № 925/740/20

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О. В., без участі представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПРИДНІПРОВСЬКЕ до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання права власності,

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ПРИДНІПРОВСЬКЕ звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, у якому просить визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ПРИДНІПРОВСЬКЕ право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125188000:03:000:6003 та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач заперечує право власності позивача на земельну ділянку, право на яку передано позивачу разом з нерухомим майном.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.06.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

06.07.2020 відповідач подав до суду відзив від 03.07.2020 №9-23-0.6-4999/2-20 на позов, у якому у задоволенні позову просить відмовити повністю, оскільки позивач не надав доказів та не довів обставин на підтвердження порушення або невизнання Головним управлінням його прав та законних інтересів щодо отримання земельної ділянки у власність.

09.07.2020 позивач подав до суду відповідь від 08.07.2020 на відзив, у якій зазначив, що Колективне сільськогосподарське підприємство ПРИДНІПРОВСЬКЕ та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ПРИДНІПРОВСЬКЕ це одна юридична особа, яка має єдиний ідентифікаційний код, тому не було підстав для припинення права власності на землю за позивачем.

Протокольною ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.09.2020.

02.09.2020 представник позивача подав до суду клопотання від 02.09.2020, у якому просить повести судове засідання без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки, а неявка позивача не перешкоджає розгляду справи (враховуючи його заяву про розгляд справи без його участі). Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішенням районної державної адміністрації народних депутатів №139 від 21.07.1997 Чорнобаївською районною радою Черкаської області для ведення сільськогосподарського виробництва надано у власність Колективному сільськогосподарському підприємству ПРИДНІПРОВСЬКЕ 2084,9 га земель, на підтвердження чого підприємством був отриманий Державний акт на право колективної власності серія ЧР 19-8 (а.с. 7-10).

18.02.2000 загальні збори членів Колективного сільськогосподарського підприємства ПРИДНІПРОВСЬКЕ прийняли рішення про реорганізацію Колективного сільськогосподарського підприємства ПРИДНІПРОВСЬКЕ у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ПРИДНІПРОВСЬКЕ , яке стало правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства ПРИДНІПРОВСЬКЕ , що підтверджується витягом з протоколу загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства ПРИДНІПРОВСЬКЕ від 18.02.2000 №1 та витягом зі статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ПРИДНІПРОВСЬКЕ .

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7125188000:03:000:6003 є частиною земельної ділянки, яка була надана у власність Колективному сільськогосподарському підприємству ПРИДНІПРОВСЬКЕ , згідно з Державним актом на право колективної власності серія ЧР 19-8.

Згідно з довідкою Придніпровської сільської ради від 21.05.2020 №222 (а.с. 5-6) на вказаній земельній ділянці знаходилися об`єкти нерухомого майна, які належали на праві власності Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю ПРИДНІПРОВСЬКЕ .

Станом на час звернення позивача з цим позовом до суду на земельній ділянці з кадастровим номером 7125188000:03:000:6003 розміщені будівлі та споруди: комплекс товарна ферма №3, відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: інкубатор, А-1, дизельна, Б, телятник, Г, г', г", г'", телятник, Д, д',д", телятник, Е,е',е", очисні споруди, Ж, телятник, 3, з', з", телятник, К,к',к, брудер, М, м', м", кормоцех, Н, н', н", н'", яйцесклад, О, о', о", бойня з холодильником, П, п', п". Власником зазначених будівель та споруд є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ПРИДНІПРОВСЬКЕ , про що зазначено у Витязі з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.14-15).

У зв`язку з тим, що за даними Державного Земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 7125188000:03:000:6003 зазначена як земельна ділянка державної форми власності позивач направив відповідачу листа від 14.05.2020 з вимогою скасувати записи у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну власність на земельні ділянки, у тому числі, і на земельну ділянку 7125188000:03:000:6003 (а.с. 18).

Вимога позивача залишилась без задоволення.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно внесено дані щодо державної форми власності на спірну земельну ділянку чим порушено його право власності на цю земельну ділянку, тому звернувся до суду з вимогою про визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відносини пов`язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються, серед іншого, Цивільним і Господарським кодексами України.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (статті 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час набуття Колективним сільськогосподарським підприємством ПРИДНІПРОВСЬКЕ земельної ділянки у власність) законодавцем визначалося, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Відповідно до статті 5 цього Кодексу земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. Землі у колективну власність передаються безплатно.

До відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території, серед іншого, належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

У статті 17 Земельного кодексу України (1990 року) визначено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Передача земельної ділянки у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів та товариств.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян (стаття 23 Земельного кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Частинами 1-3 статті 10 вказаного Закону передбачено, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду.

При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (стаття 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство ) .

Судом встановлено, що у порядку визначеному законом Колективне сільськогосподарське підприємство ПРИДНІПРОВСЬКЕ набуло у власність 2084,9 га земель на підтвердження чого був виданий Державний акт на право колективної власності серія ЧР 19-8.

У 2000 році за рішенням загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства ПРИДНІПРОВСЬКЕ це підприємство було реорганізовано у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ПРИДНІПРОВСЬКЕ . В силу наведених вище правових норм позивач став правонаступником, тобто до нього перейшли усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, у тому числі у право власності на земельну ділянку площею 2084,9 га.

Підстави припинення права колективної та приватної власності на землю, визначені як у Земельному кодексу 1990 року так і у редакції Земельного кодексу України від 2001 року.

Так згідно з положеннями статті 28 Кодексу 1990 року визначено, що право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6 - 8 статті 27 цього Кодексу (систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб).

На даний час порядок припинення права на землю регулюється главою 22 Земельного кодексу України від 2001 року, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення, зокрема, права власності на земельну ділянку. Так, статтею 140 Земельного кодексу України встановлено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідачем не доведено та належними доказами не підтверджено, що право власності на земельну ділянка, яка належить позивачу внаслідок його правонаступництва було припинено за наявності будь з яких наведених вище підстав.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Водночас, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав (частини 2, 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

У 2000 році внаслідок реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства ПРИДНІПРОВСЬКЕ у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ПРИДНІПРОВСЬКЕ до останнього перешли усі майнові права і обов`язки колишнього колективного підприємства, у тому числі і його право власності на спірну земельну ділянку. Це право власності перейшло до позивача в силу закону і на момент його виникнення у позивача законодавство не передбачало його обов`язкової реєстрації.

До аналогічних висновків за подібних обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 31.08.2018 у справі № 924/1020/17.

Крім того, судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7125188000:03:000:6003 входить до складу отриманої у власність згідно з Державним актом земельної ділянки площею 2084,9 га на цій ділянці знаходяться господарські будівлі та двори, на яких розміщені господарські споруди (об`єкти нерухомого майна), які є власністю позивача.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16.

При цьому, принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, закріплений наведеними законодавчими нормами, зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене, і яка фактично є його частиною, та має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Водночас, за даними Державного земельного кадастру на даний час спірна земельна ділянка віднесене до земель державної форми власності, хоча підстав для таких змін судом не встановлено.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки позивач довів та належними доказами підтвердив свої позовні вимоги, відтак, суд задовольняє позов повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 7440,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ПРИДНІПРОВСЬКЕ (вул.Леніна, 1, с.Придніпровське, Чорнобаївський район, Черкаська область, 19952, ідентифікаційний код 03793583) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125188000:03:000:6003.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18008, ідентифікаційний код 39765890) на користь Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ПРИДНІПРОВСЬКЕ (вул. Леніна, 1, с. Придніпровське, Чорнобаївський район, Черкаська область, 19952, ідентифікаційний код 03793583) 7440,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписане 10.09.2020.

Суддя О.І.Кучеренко