Ухвала

від 10.09.2020 по справі 927/809/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

10 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/809/20

Суддею Господарського суду Чернігівської області Демидовою М.О., розглянуто матеріали заяви № 1-09 від 01.09.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю Вудміл , вул. Дворецька, 123А, м. Рівне, 33001, ідентифікаційний код юридичної особи 41118896

до Фізичної особи - підприємця Колесник Тетяни Олександрівни, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1

про видачу судового наказу

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю Вудміл подано заяву № 1-09 від 01.09.2020 про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Колесник Тетяни Олександрівни грошової заборгованості в розмірі 75000,01 грн за договором № 2019/23 поставки необроблених лісоматеріалів від 26.02.2019.

Заява обґрунтована неналежним виконанням боржником зобов`язань за договором № 2019/23 поставки необроблених лісоматеріалів від 26.02.2019.

Розглянувши подану заяву на предмет наявності правових підстав для видачі судового наказу, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ ГПК України.

Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з доданих до заяви документів, 26.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вудміл (покупець) та Фізичною особою - підприємцем Колесник Тетяною Олександрівною (постачальник) укладено договір № 2019/23 поставки необроблених лісоматеріалів, відповідно до умов постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти лісоматеріали та оплатити грошові кошти.

Ціна за один щільний кубічний метр товару є фіксованою та закріплюється в гривнях і приймається сторонами згідно Додатку № 2 до Договору. Сума Договору орієнтовно складає: 2050000 грн без ПДВ (п.п. 2.1, 2.2 договору).

За умовами п. 3.2 договору термін розрахунків між сторонами - протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту здійснення повної поставки товару. Сторони погодили можливість здійснення попередньої оплати за узгодженням сторін. У разі отримання попередньої оплати, постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на суму попередньої оплати протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надходження коштів на рахунок постачальника.

У період з 01.03.2019 по 02.04.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Вудміл було перераховано ФОП Колесник Т.О. грошові кошти в загальній сумі 1043052,76 грн та як доказ цього надано платіжні доручення з призначенням платежу оплата за лісоматеріали круглі згідно договору № 2019/23 від 26.02.2019 .

Згідно з наданими заявником товарно-транспортними накладними боржник відвантажив заявнику лісоматеріали на загальну суму 968052,75 грн.

Заявник стверджує, що боржник не виконав договірних зобов`язань та не поставив товар на загальну суму 75000,01 грн, у тому числі і на його письмову вимогу, та не повернув йому сплачені кошти, незважаючи на письмове звернення, яке додано ним до заяви.

ТОВ "Вудміл" просить видати судовий наказ про стягнення сплаченої суми попередньої оплати за недопоставлений товар у розмірі 75000,01 грн.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умови укладеного між сторонами договору від 26.02.2019 не встановлюють обов`язку постачальника щодо повернення попередньої оплати у разі непоставки товару.

З огляду на викладен, суд дійшов висновку, що стягнення з фізичної особи - підприємця Колесник Тетяни Олександрівни суми попередньої оплати не є наслідком порушення боржником грошового зобов`язання за договором, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої передплати за непоставлений товар.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не може розцінюватись як грошове зобов`язання за договором, а є лише застосуванням наслідків невиконання боржником зобов`язання за договором № 2019/23 поставки необроблених лісоматеріалів від 26.02.2019 щодо поставки товару.

Таким чином, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю Вудміл вимогу про стягнення з фізичної особи - підприємця Колесник Тетяни Олександрівни грошових коштів у розмірі 75000,01 грн, що є поверненням здійсненої попередньої оплати згідно з договором від 26.02.2019 № 2019/23, суд не розцінює як таку, щодо якої відсутній спір у розумінні ст. 12 ГПК України, оскільки заявлена до стягнення сума не є заборгованістю за договором.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 150, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Вудміл , вул. Дворецька, 123А, м. Рівне, 33001, ідентифікаційний код юридичної особи 41118896, у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Колесник Тетяни Олександрівни, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 , грошової заборгованості в розмірі 75000,01.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України .

Суддя М.О. Демидова