Ухвала

від 10.09.2020 по справі 947/25540/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/25540/20

Провадження № 1-кс/947/13714/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000921 від 14.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло означене клопотання про арешт майна, з якого вбачається наступне.

Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12020160000000921 від 14.08.2020 року за ч. 3 ст. 189 КК України.

Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стала заява ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вчинене відносно неї кримінального правопорушення, внаслідок чого вона зазнала майнової шкоди.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з 23.04.2020 року, ОСОБА_5 систематично піддається погрозам різного характеру, які вона сприймає як реальні та такі, що дійсно можуть бути виконані малознайомими їй особами, коло яких складають: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , особа на ім`я ОСОБА_8 та інші особи, коло яких на даний час органом досудового розслідування встановлюються. Погрози на які вказує потерпіла направлені на схиляння її до відчуження належного їй та її родині майна, яке вона спадкувала після смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Слід зазначити, що ОСОБА_6 із спільниками, шляхом вимагання заволоділи частиною майна, належного потерпілій при наступних обставинах.

Так, як вбачається з показань наданих ОСОБА_5 , її батько ОСОБА_9 , на протязі останніх приблизно 15-ти років батько вів господарську діяльність у Білгород-Дністровському районі Одеської області, а саме,побудував та особисто експлуатував базу відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2215,62 кв. м., яка розташована на земельній ділянці, орендованої у територіальної громади смт Сергіївка, та здійснював продаж сипучих будівельних матеріалів (щебінь, пісок, відсів,) а також здійснював виробництво та реалізацію тротуарної плитки у смт Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області. Для цього померлим за життя було придбано декілька одиниць техніки, (4 вантажівки, автомобільний кран, 2 навантажувачи, причепи, автомобільні ваги, та обладнання для заводу по виробництву тротуарної плитки). Майно яке було у фактичному володінні і користуванні ОСОБА_9 , було зареєстроване частково на нього, частково на потерпілих ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В ході досудового розслідування встановлено, що господарську діяльність бази відпочинку, ОСОБА_9 здійснював за допомогою двох підприємств: Приватне підприємство «Хвиля-1» код ЄДРПОУ 21007443, та Приватне підприємство «Сергіївка Курорт-сервіс» код ЄДРПОУ 34652325 засновником та власником яких був він особисто. Будівлі та споруди бази відпочинку ОСОБА_9 за життя оформив на доньку потерпілу ОСОБА_5 . Крім того, у власності та володінні ОСОБА_9 перебували транспортні засоби, які він використовував в процесі провадження своєї господарської діяльності, а які були оформлені на ім`я потерпілої, її брата ОСОБА_10 та на самого ОСОБА_9 .

На початку квітня 2020 року, коли ОСОБА_9 погано себе почувала, до потерпілої зателефонував її та батька знайомий ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повідомив потерпілій що у зв`язку із провадженням батьком господарської діяльності, у нього утворився значний обсяг боргів перед третіми особами, та пообіцяв допомогти в їх вирішенні. Крім того, повідомив, що деякі особи вже намагаються, та будуть продовжувати намагатися заволодіти майном ОСОБА_9 , у зв`язку з чим порекомендував скористатися його допомогою.

В подальшому, після декількох зустрічей з ОСОБА_6 , він познайомив потерпілу із раніше невідомими їй особами на ім`я ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , та в подальшому вони неодноразово зустрічалися із цими особами на їх вимогу, які співпрацювали ОСОБА_12 .

Через деякий час, потерпілій стало відомо, що ОСОБА_6 почав проводити несанкціоновані господарські роботи на території бази відпочинку, яка належала ОСОБА_9 , при цьому, виправдовуючи такі свої дії наміром зберегти майно власника, до моменту вступу у спадок спадкоємців.

Під час однієї із зустрічей з ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , ними був висунутий потерпілій ультиматум щодо передачі їм правовстановлюючих документів на нерухоме та рухоме майно ОСОБА_9 , та повідомлено, що в разі її відмови від передачі, майно відберуть іншим чином, та пригрозили потерпілій завданням тілесних ушкоджень їй, брату та матері. В цей же день, ОСОБА_8 силоміць відібрав у потерпілої її сумку, з якої відкрито викрав ключі від вантажної техніки та свідоцтва про реєстрацію та технічні паспорти на неї.

Через деякий час потерпіла знаходилась в м. Новий Буг, куди прибула для того, щоб забрати речі батька та інше майно. Знаходячись там, їй стало відомо що в м. Новий Буг прибув і ОСОБА_6 , разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Знаходячись там, вони незаконно, скориставшись раніше викраденими у потерпілої ключами та документами, відігнали у невідомому напрямку належний ОСОБА_9 , автомобільний кран.

23.04.2020 року, коли потерпіла вже перебувала за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 ., нічний час доби, до неї прийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які під приводом бажання поспілкуватись, проникли до її квартири, та відволікаючи потерпілу, таємно викрали оригінали документів на майно батька потерпілої, яке зберігалося вдома. Про факт вчинення крадіжки документів вона дізналась пізніше.

Наприкінці травня 2020 року, до потерпілої приїхав ОСОБА_6 та почав вимагати грошові кошти, нібито на вирішення її проблем. У зв`язку з тим, що коштів на той час у потерпілої не було, ОСОБА_6 , погрожуючи їй тим, що йому під силу створити ОСОБА_5 й інші проблеми, змусив останню поїхати до вказаного ним нотаріуса для підписання певних документів, про характер яких він потерпілій не повідомив. Під впливом погроз ОСОБА_6 потерпіла погодилась і вони приїхали до нотаріуса, в кабінеті якого потерпіла підписала надані їй документи. В подальшому потерпіла дізналась, що то була довіреність від 29.05.2020 року, якою було уповноважено ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 на користування та розпорядження належними потерпілій транспортними засобами та рухомим майном, які раніше були у володінні ОСОБА_9 . В серпні 2020 року, потерпіла скасувала довіреність, однак, на цей час невідомі особи вже вчинили низку нотаріальних дій, та розпорядились належним потерпілій майном.

Приблизно в середині червня потерпілій зателефонував ОСОБА_11 , та повідомив що він із ОСОБА_8 домовились про відновлення документів на майно батька, які як думала потерпіла були втрачені; як в подальшому стало відомо - документи були викрадені з її квартири ОСОБА_8 та ОСОБА_11 в день смерті батька.

02.07.2020 року потерпіла прибула до нотаріуса, де її чекали ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Потерпіла зауважує, що оригінали документів, викрадених у неї, лежали на столі у нотаріуса. ОСОБА_5 запропонували підписати документи, згідно яких вона вносить майно, документи на яке перебували у нотаріуса, до статутного капіталу невідомого їй підприємства, на що вона відмовилась. Марат та ОСОБА_8 під приводом розмови вивели ОСОБА_5 на вулицю, де почали завдавати їй тілесних ушкоджень у вигляді ударів в тулуб, та почали погрожувати фізичною розправою із нею, братом та матір`ю, в разі якщо вона не підпише надані їй документи. Під впливом погроз, приймаючи ці погрози як реальні та наслідки цих погроз як такі, що дійсно можуть настати, відчуваючи страх за своє життя та життя рідних, ОСОБА_5 погодилась підписати ці документи, що далі і зробила. В подальшому, вона нікому не розповідала про цю подію, оскільки погрожуючи їй ОСОБА_8 та ОСОБА_11 наказали мовчати.

18.07.2020 року, на територію бази в с. Сергіївка, Білгород-Дністровського району Одеської області, де перебували потерпіла з матір`ю, приїхав ОСОБА_8 , та представник від підприємства у статутний капітал якого потерпіла несвідомо внесла майно ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вказані особи вигнали потерпілу та її матір з території бази відпочинку, наполягаючи що вона їм не належить.

Після цього, ОСОБА_5 піддається регулярним погрозам з боку ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , за допомогою яких вони бажають змусити її відмовитись від намірів повернення майна, яке належить потерпілій та її брату, як спадкоємцям батька, частково яке було за нею з братом зареєстровано.

Відповідно до частини 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

База відпочинку знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2215,62 кв. м., яка розташована на земельній ділянці, орендованої у територіальної громади смт. Сергіївка.

Таким чином, з метою збереження речових доказів для проведення подальшого досудового розслідування та прийняття законного рішення у справі, доцільно накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:03:004:0019 та будівлі, споруди, майно, яке розташоване на базі відпочинку, яка розташована на вказаній земельній ділянці та якій присвоєна адреса: АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим, сторона обвинувачення звертається з даним клопотанням до слідчого судді.

Вказане клопотання сторона обвинувачення, з метою забезпечення арешту майна, просить проводити без виклику власника зазначеного у клопотанні майна.

Від слідчого до початку розгляду клопотання надійшла заява про розгляд такого клопотання за його відсутності.

Враховуючи відповідне клопотання сторони обвинувачення, в цілях забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе розгляд даного клопотання здійснювати без виклику фактичних власників (представників власників) такого майна.

Таким чином, вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження № 12020160000000921 від 14.08.2020 року, за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, в результаті ймовірного вчинення якого право власності на зазначені у клопотанні об`єкти нерухомості перейшло до ТОВ «ГОДЖИ».

За таких обставин, на теперішній час у слідчого судді є всі підстави для висновку про відповідність зазначених у даному клопотанні об`єктів нерухомого майна категорії речових доказів (ч. 1 ст. 98 КПК України), оскільки останні ймовірно являються об`єктом кримінально-протиправних дій, в зв`язку з чим потребують подальшого збереження, в цілях забезпечення відновлення ймовірно порушених прав.

Відтак, перед слідчим суддею доведено існування підстав вважати, що зазначені у клопотанні об`єкти нерухомості є доказом в рамках даного кримінального провадження, що в свою чергу свідчить про наявність у слідчого судді підстав для застосування в рамках даного кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

За таких обставин, метою накладення арешту майна в рамках даного кримінального провадження є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

В свою чергу завданням арешт майна, є запобігання можливого подальшого відчуження зазначених у клопотанні об`єктів нерухомості, що ускладнить процес досягнення завданнь кримінального провадження.

Так, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При цьому, на досягнення завдань кримінального провадження в цілому, й повинні застосовуватися в рамках відповідного кримінального провадження ті чи інші заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема.

Відтак, з метою забезпечення досягнення означених завдань кримінального провадження в цілому (ч. 1 ст. 2 КПК України), й наявна необхідність в накладенні арешту майна на зазначені у клопотанні об`єкти нерухомості зокрема.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зазначеної у клопотанні особи, пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремої особи (юридичної особи), адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

За таких обставин, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та необхідність накладення арешту на майно, оскільки надані стороною обвинувачення матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на згадане майно та на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, при цьому на даній стадії слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної особи або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких є арешт майна.

При цьому, виходячи з завдань вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, про які мова йшла вище, слідчий суддя також приходить до переконання про необхідність накладення заборони на розпорядження зазначеним у клопотанні майном, а також накладення заборони відповідним уповноваженим суб`єктам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації прав, а також інших дій, що здійснюються в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інших реєстрах щодо зазначеного у клопотанні майна.

При цьому, що стосується вимоги клопотання, яка міститься у пункті 3 прохальної частини даного клопотання, то слідчий суддя роз`яснює, що поставлене перед ним питання в цій частині, не відноситься до компетенції слідчого судді, з огляду на положення ч. 6 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000921від 14.08.2020року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.189КК України задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме:

на земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:03:004:0019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606262251103, площею 0,12 га та будівлі, споруди, майно, яке розміщене на базі відпочинку, яка розташована на вказаній земельній ділянці та якій присвоєна адреса: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження цим майном.

Заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації прав, а також інших дій, що здійснюються в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інших реєстрах, щодо:

- земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:03:004:0019 та будівель, споруд, майна, яке розташоване на базі відпочинку, яка розташована на вказаній земельній ділянці та якій присвоєна адреса: АДРЕСА_1 .

Виконання ухвалипокласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1