Рішення

від 07.09.2020 по справі 522/8444/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/8444/20

Провадження №2/522/4770/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства ломбард Дружба ТОВ Ремберг і Компанія про стягнення боргу по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Повного товариства ломбард Дружба ТОВ Ремберг і Компанія про стягнення боргу по заробітній платі, згідно якого просила стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 23 667, 00 грн. та моральну шкоду у розмірі 150 000 грн..

Згідно обґрунтувань позовних вимог, 29.01.2019 року вона, ОСОБА_1 , була прийнята на роботу в якості касира торгового залу до Повного товариства ломбард Дружба ТОВ Ремберг і Компанія , про що була підписана трудова угода. Розмір заробітної плати був встановлений у розмірі 3 871,00 грн.. Посилалась на те, що з листопада 2019 року нараховану їй заробітну плату перестали виплачувати усупереч умов трудової угоди та положень КЗпП. З цього приводу вона навіть зверталася до правоохоронних органів (до органів поліції та прокуратури), проте зазначене не вплинула на виплату заробітної плати. Згідно розрахунку, заборгованість по заробітній платі складає 23 667,00 грн. (за 7 місяців х 3381,00 грн.), оскільки вони не виплачуються добровільна, змушена звернутись до суду з дійсним позовом. Додатково посилалась на те, що відповідачем їй було завдано моральну шкоду, яку визначила у розмірі 150 000, 00 грн., та яка полягає у тому, що через не сплату заробітної плати в неї відсутні кошти на сплату комунальних послуг, придбання продуктів, ліків та інших необхідних речей; на належне забезпечення доньки.

Ухвалою суду від 29.05.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Через неявку сторін 06.07.2020 року розгляд справи відкладено на 07.09.2020 року.

У судове засідання 07.09.2020 року сторони не з`явились. були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. Позивачка надала до суду заяву, згідно якої просила справу розглядати за її відсутності та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Суд вбачає, що сторона відповідача була сповіщена про розгляд справи, проте у встановлений строк заяв по суті справи не подала, причини неявки суду не повідомила та жодних клопотань до суду не заявляла.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи (справа призначалася до розгляду тричі), баланс інтересів сторін у як найскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, тобто створення судом умов для реалізації положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд вважає розглянути справу за відсутності її учасників.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 11.09.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачка, ОСОБА_1 , 29.01.2019 року уклала строковий трудовий договір із Повним товариством Ломбард Дружба ТОВ Ремберг і Компанія , згідно з яким була прийнята на роботу в якості касира торгового залу (а.с.8).

Згідно позовних вимог, починаючи із листопада 2019 року, позивачці перестали виплачувати нараховану їй заробітну плату. Згідно розрахунку позивача, сума невиплаченої заробітної плати становить 23 667, 00 грн. (7 місяців ( з листопада по травень 2020 року ) х 3 381, 00 грн.).

З цього приводу вона зверталась до правоохоронних органів, а саме до Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області (заява від 14.02.2020 року (а.с.14-15)) та до Біляївського РВ ГУНП України в Одеській області (заява від 14.01.2020 року (а.с.16-17)).

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Дана норма закону кореспондується зі ст. 94 КЗпП України.

У ч. 3 ст. 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 23 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 24 Закону України Про оплату праці строки, періодичність і місце виплати заробітної плати.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа Будченко проти України , заява №38677/06) концепція майна не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав законні сподівання щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 81 УПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач стверджує, що їй не було виплачено заробітну плату з листопада 2019 року за 7 місяців (тобто до травня 2020 року (включно), проте жодних доказів на підтвердження вказаної обставини не надав.

Водночас за даними Пенсійного фонду України, нарахування заробітної плати здійснювалось по листопад 2019 року (на суму 4597,87 грн.). Із грудня місяця відображення нарахування заробітної позивачці не було.

На спростування доводів позивачки із приводу того, що їй не було виплачено заробітну плату, зокрема за листопад 2019 року, з боку відповідача до суду не надано будь-яких доказів.

Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткову доведеність позовних вимог ОСОБА_1 та вважає за можливе стягнути на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за листопад 2019 року у розмірі 4597, 87 грн. (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто сім гривень 87 копійок). В іншій частині суд відмовляє.

Також, у випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію втрати частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За статтею 3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття доходи для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок) відтворюють положення Закону лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 19.12.2011 року у справі № 6-58цс11, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, згідно з яким у разі затримки виплати компенсації підлягають щомісячні суми доходу, нараховані за період, починаючи з 1 січня 2001 року, до ліквідації заборгованості.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Відповідно до пункту 3 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: у тому числі заробітна плата (грошове забезпечення).

Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати заробітної плати. При цьому, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Період розрахунківКоефіцієнт індексаціїПрожитковий мінімум , грн.Сума індексації , грн.Сума зарплати з індексацією , грн. 12.2019 3.10 2102.00 65.16 4663.03 01.2020 3.10 2102.00 65.16 4663.03 02.2020 3.10 2102.00 65.16 4663.03 03.2020 3.10 2102.00 65.16 4663.03 04.2020 3.10 2102.00 65.16 4663.03 05.2020 3.10 2102.00 65.16 4663.03 06.2020 3.10 2102.00 65.16 4663.03 07.2020 3.10 2197.00 68.11 4665.98 08.2020 3.10 2197.00 68.11 4665.98 09.2020 3.10 2197.00 68.11 4665.98

Згідно розрахунку суду, компенсація втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати заробітної плати позивачці становлять 660, 45 грн., які суд вважає за можливе стягнути із відповідача.

Із приводу вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно положень ст.. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року, роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обов`язок доказування наявності моральної шкоди покладається на позивача.

Утім, матеріали справи не містять жодного доказу, щоб свідчив про заподіяння відповідачем позивачу моральних страждань, тому позивачем не доведено позовні вимоги у цій частині. Також не наведено обґрунтований розрахунок та з чого виходила позивачка, визначають розмір моральної шкоди 150 000 грн..

Отже, у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд відмовляє.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.141 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. Позивач звільнений від сплати судового збору за подання заяви про стягнення заробітної плати на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до положень ч. 2 ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що суд задовольнив позовні вимоги частково, на користь держави підлягає стягненню з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840, 80 грн..

При таких обставинах позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 43 Конституції України,ст. 15-16, 22, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 21,22 Закону України Про оплату праці , ст.ст. 47, 94, 97, 116, 117, 233 КзпП України, Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 № 100, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 49, 76, 81, 82, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Повного товариства ломбард Дружба ТОВ Ремберг і Компанія про стягнення боргу по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути із Повного товариства ломбард Дружба ТОВ Ремберг і Компанія (код ЄДРПОУ 39917717, місцезнаходження м. Теплодар, вул. Піонерна, буд. 28, кв. 40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ):

- нараховану, але не виплачену заробітну плату за листопад 2019 року, у розмірі 4597,87 грн. (чотири тисячі п`ятсот дев`яності сім гривень 87 копійок);

- компенсацію втрати частини грошових доходів внаслідок порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 660, 45 грн. (шістсот шістдесят гривень 45 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із Повного товариства ломбард Дружба ТОВ Ремберг і Компанія (код ЄДРПОУ 39917717, місцезнаходження м. Теплодар, вул. Піонерна, буд. 28, кв. 40) на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .

Повний текст рішення складено 11.09.2020 року.

Суддя: Домусчі Л.В.