Рішення

від 10.03.2020 по справі 369/14096/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/14096/17

Провадження № 2/369/1931/20

РІШЕННЯ

Іменем України

10.03.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючої судді Ковальчук Л.М., за участю секретаря Заїки О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Золота середина , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка Національної академії наук України, про захист честі, гідності та ділової репутації, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю Золота середина , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_1 , про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Золота середина , третя особа - Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка Національної академії наук України, про захист честі, гідності та ділової репутації, в якому просила суд:

визнати недостовірною та такою, що принижує її честь, гідність і ділову репутацію інформацію, розміщену в статті ІНФОРМАЦІЯ_1 нелегалами в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-видання Обозреватель за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:

- Скандальність ситуації в тому, що адміністрація заповідника взяла на себе функції облаштування розплідника для бродячих собак на території ботсаду.

- У розмові з охоронцями з`ясувалось, що тварини - бродячі, їх відловили і тепер тримають в імпровізованих вольєрах.

- Відвідувачів насторожило, що працівники ботсаду взяли на себе право утримувати безпритульних тварин, хоча для цього є відповідні структури, та й територія заповідника призначена для наукової діяльності, а не облаштування розплідників.

- За однією з версій, собаки сидять голодні по декілька днів.

- Дивна виходить ситуація. Керівництво найбільшого державного об`єкта взяло на себе функцію рішення на свій розсуд проблеми з бродячими тваринами, при цьому основну роботу роблять активісти, з яких і попиту немає.

- Однак зі своїх джерел Обозреватель дізнався, що будівельне сміття з дозволу адміністрації вивезли на поховання з території одного з будівництв по сусідству. Покарання тоді ніхто не поніс, а ОСОБА_1 взяли на поруки депутати. ;

зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію тим самим способом, яким вона була поширена, шляхом повідомлення про її недостовірність на сайті Інтернет-газети Обозреватель , http://www.obozrevatel.com .

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті Обозреватель.UA , за доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_5 , засновником якого є відповідач, у розділі Розслідування , було опубліковано статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_6 , де було розміщено недостовірну інформацію, що посягає на честь, гідність та ділову репутацію. Стаття була опублікована російською (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та українською (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) мовами.

Позивач вказувала, що вона є директором Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка Національної академії наук України, відповідач, поширивши вищевказану інформацію через мережу Інтернет та довівши у такий спосіб її до відома необмеженій кількості осіб (за даними веб-сайту http://www.obozrevatel.com більше ніж 4500 переглядів статті), грубо порушив її права, свободи і законні інтереси, а також основні принципи інформаційних відносин, оскільки: 1) повідомив інформацію, яка не відповідає дійсності та 2) допустив під час поширення інформації грубі порушення вимог чинного законодавства.

На думку позивача, недостовірною є інформація:

1. Скандальність ситуації в тому, що адміністрація заповідника взяла на себе функції облаштування розплідника для бродячих собак на території ботсаду.

2. У розмові з охоронцями з`ясувалось, що тварини - бродячі, їх відловили і тепер тримають в імпровізованих вольєрах.

3. Відвідувачів насторожило, що працівники ботсаду взяли на себе право утримувати безпритульних тварин, хоча для цього є відповідні структури, та й територія заповідника призначена для наукової діяльності, а не облаштування розплідників.

4. За однією з версій, собаки сидять голодні по декілька днів.

5. Дивна виходить ситуація. Керівництво найбільшого державного об`єкта взяло на себе функцію рішення на свій розсуд проблеми з бродячими тваринами, при цьому основну роботу роблять активісти, з яких і попиту немає.

6. Однак зі своїх джерел Обозреватель дізнався, що будівельне сміття з дозволу адміністрації вивезли на поховання з території одного з будівництв по сусідству. Покарання тоді ніхто не поніс, а ОСОБА_1 взяли на поруки депутати.

Позивач вважала, що поширена відповідачем в мережі Інтернет інформація є недостовірною, оскільки містить відомості про події, які не відповідають дійсності.

У вересні 2018 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка Національної академії наук України, звернувся в рамках даної справи з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Золота середина , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - ОСОБА_1 , про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, в якому просила суд:

визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та ганьбить ділову репутацію Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка Національної академії наук України інформацію, поширену в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет-видання Обозреватель за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:

- Скандальність ситуації в тому, що адміністрація заповідника взяла на себе функції облаштування розплідника для бродячих собак на території ботсаду.

- У розмові з охоронцями з`ясувалось, що тварини - бродячі, їх відловили і тепер тримають в імпровізованих вольєрах.

- Відвідувачів насторожило, що працівники ботсаду взяли на себе право утримувати безпритульних тварин, хоча для цього є відповідні структури, та й територія заповідника призначена для наукової діяльності, а не облаштування розплідників.

- За однією з версій, собаки сидять голодні по декілька днів.

- Дивна виходить ситуація. Керівництво найбільшого державного об`єкта взяло на себе функцію рішення на свій розсуд проблеми з бродячими тваринами, при цьому основну роботу роблять активісти, з яких і попиту немає.

- Однак зі своїх джерел Обозреватель дізнався, що будівельне сміття з дозволу адміністрації вивезли на поховання з території одного з будівництв по сусідству. Покарання тоді ніхто не поніс, а ОСОБА_1 взяли на поруки депутати. .

Свої позовні вимоги третя особа мотивувала аналогічно позивачу ОСОБА_1 .

Також третя особа вказала, що поширена інформація була спрямована на формування у громадській думці окремих громадян уявлення про те, що НБС ім.М.М.Гришка НАН України та ОСОБА_1 жорстоко поводяться із бездомними собаками.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. від 30.01.2018 було відкрито провадження у даній справі у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 25.09.2018 було прийнято дану справу до свого провадження, прийнято розглядати справу у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.11.2018 було прийнято до спільного розгляду з позовними вимогами ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Золота середина , третя особа - Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка Національної академії наук України, про захист честі, гідності та ділової репутації позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка Національної академії наук України до товариства з обмеженою відповідальністю Золота середина , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_1 , про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.05.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, представник позивача звернулась до суду із заявою про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання теж не з`явилась, звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні. Відповідач подав до суду відзив, у якому зазначив, що оспорювані тези ніяким чином не впливають та не принижують ділову репутацію позивача, їх не можна вважати такими, що принижують честь і гідність, що відповідачем було лише узагальнено інформацію щодо ситуації, що склалась на території Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка Національної академії наук України. Також відповідач подав суду клопотання про застосування строків позовної давності до вимог третьої особи, яка заявила вимоги на предмет спору.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у судове засідання свого представника не направила, звернулась до суду з клопотанням розглядати справу у відсутність представника Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка Національної академії наук України, свій позов та позов ОСОБА_1 підтримала, просила їх задовольнити.

У зв`язку з неявкою сторін та їх представників у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позови не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на веб-сайті Обозреватель.UA , за доменним іменем www.obozrevatel.com , засновником якого є відповідач, у розділі Розслідування , було опубліковано статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1 нелегалами , де було розміщено недостовірну інформацію, що посягає на честь, гідність та ділову репутацію. Стаття була опублікована російською (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та українською (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) мовами і в ній була зазначена наступна інформація:

- Скандальність ситуації в тому, що адміністрація заповідника взяла на себе функції облаштування розплідника для бродячих собак на території ботсаду.

- У розмові з охоронцями з`ясувалось, що тварини - бродячі, їх відловили і тепер тримають в імпровізованих вольєрах.

- Відвідувачів насторожило, що працівники ботсаду взяли на себе право утримувати безпритульних тварин, хоча для цього є відповідні структури, та й територія заповідника призначена для наукової діяльності, а не облаштування розплідників.

- За однією з версій, собаки сидять голодні по декілька днів.

- Дивна виходить ситуація. Керівництво найбільшого державного об`єкта взяло на себе функцію рішення на свій розсуд проблеми з бродячими тваринами, при цьому основну роботу роблять активісти, з яких і попиту немає.

- Однак зі своїх джерел Обозреватель дізнався, що будівельне сміття з дозволу адміністрації вивезли на поховання з території одного з будівництв по сусідству. Покарання тоді ніхто не поніс, а ОСОБА_1 взяли на поруки депутати. .

Як вбачається з доданої до позовної заяви третьої особи роздруківки коментарів до оскаржуваної позивачами статті (Т.1, арк. 184-186), то громадськість підтримала сторону позивачів, негативні висловлювання в бік позивачів від читачів відсутні, будь-яка реакція читачів ( лайки та дизлайки ) також відсутня.

Надані судом позивачами копії актів виконаної роботи та актів невиконаної роботи, звернень до зоорганізацій судом не можуть бути взяті до уваги, так як вони всі датовані після публікації оскаржуваної статті.

Також суд не бере до уваги копії паспортів на собак, оскільки з них неможливо ідентифікувати, яких саме тварин вони стосуються, і якою датою вони виписані.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Спростування здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 ЦК України).

Частиною 2 статті 302 ЦК України передбачено обов`язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.

За положеннями статті 29 Закону України Про інформацію суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свободі обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

З огляду на п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

В абз. 2 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вказується, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

З огляду на абз. 6 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи згідно з частиною третьою статті 277 ЦК (435-15) негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Як вбачається з п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , згідно з положеннями статті 277 ЦК (435-15) і статті 10 ЦПК (1618-15) обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Разом з тим, за приписами частин першої, третьої статті 12, статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог статей 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто, в результаті аналізу вказаних правових норм, з огляду на встановлені у ході розгляду справи обставини суд приходить до наступних висновків.

Так, як було вже зазначено, у п. 15 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність обставин, серед яких є те, що поширення інформації має порушувати особисті немайнові права, тобто або завдавати шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджати особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Проте, з матеріалів справи встановлено, що публікація оспорюваної статті, яка хоч і має, на перший погляд, різкий та негативний характер, викликала лише позитивне ставлення громадськості в бік позивачів, що вказує на те, що право позивачів не порушено інформацією в оспорюваний статті.

З урахуванням вказаного, всупереч роз`ясненням п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи та вимогам ст. 277 ЦК України і ст.ст. 12, 81 10 ЦПК України позивачами не було доведено того, що оспорювана інформація для них є негативною та такою, що порушує якимось чином їх права, у зв`язку із чим суд змушений прийти до висновку про відмову у задоволенні позовів ОСОБА_1 та Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка Національної академії наук України.

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін щодо спору, що не стали предметом аналізу, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

З огляду на вищенаведене, з урахуванням рекомендацій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , керуючись ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 32, 34, 68 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 277, 302 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 77-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Золота середина , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка Національної академії наук України, про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка Національної академії наук України до товариства з обмеженою відповідальністю Золота середина , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - ОСОБА_1 , про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Золота середина , ЄДРПОУ 32611564, адреса: 08170, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віто-Поштова, вул. Незалежності, 15.

Третя особа: Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка Національної академії наук України, ЄДРПОУ 05417228, адреса: 01014, м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Суддя Л.М.Ковальчук