Рішення

від 08.09.2020 по справі 140/7806/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/7806/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Сметані Т.В.,

за участю представника позивача Нечипорук І.С.,

представника відповідача Пантік О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Волинь» до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест Волинь» (далі - ТзОВ «Форест Волинь» , позивач) звернулося з позовом до Управління Держпраці у Волинській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 15.05.2020 № ВЛ-72/1645/НП/ПД/АВ/ТД-ФС-1 в сумі 47230,00 грн., № ВЛ-72/1645/НП/ПД/АВ/ТД-ФС-2 в сумі 47230,00 грн. та № ВЛ-72/1645/НП/ПД/АВ/ТД-ФС-3 в сумі 236150,00 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

08.07.2020 ухвалою суду ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11:30 год. 21.07.2020, а в подальшому у зв`язку з перебуванням працівників юридичного відділу відповідача на самоізоляції пов`язаної із виявленням короновірусної інфекції підготовче засідання відкладено на 10.30 год. 04.08.2020.

Ухвалою суду від 04.08.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:30 год. 18.08.2020.

18.08.2020 оголошено перерву у розгляді справи до 11:00 год. 27.08.2020. 27.08.2020 відкладено розгляд справи за клопотанням відповідача на 14:00 год. 07.09.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з 06.02.2020 по 17.02.2020 службовими особами відповідача було проведено інспекційне відвідування ТзОВ «Форест Волинь» за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ВЛ 72/1645/НП/ПД/АВ від 17.02.2020.

Вказаним актом ніби-то зафіксовано порушення товариством статті 21 Кодексу законів про працю України.

Відповідач вважає, що позивачем допущено порушення трудового законодавства. Зокрема, в акті зазначено, що власником підприємства допущено працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу). Зокрема допущено до роботи працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у період з початку 2019 року по червень 2019 року та з 21.11.2019 по 24.01.2020, ОСОБА_6 з початку 2019 року по 20.09.2019 та ОСОБА_7 в період з 02.01.2020 по 03.02.2020.

На підставі вказаного акту винесено оскаржувані постанови про накладення штрафів. Позивач категорично не погоджується із викладеними в акті висновками та зазначає, що відповідачем не дотримано порядок проведення інспекційного відвідування, а саме: перед початком здійснення інспекційного відвідування інспектором не було пред`явлено та не ознайомлено суб`єкта господарювання з направленням (наказом) на проведення перевірки, в проведенні перевірки приймав участь інспектор, службове посвідчення якого не було пред`явлено.

Відповідач не мав права проводити інспекційне відвідування, оскільки на даний час не затверджено форма уніфікованого акту, чи порушено вимоги ч.15 ст.4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Підготовка до інспекційного відвідування здійснювалась шляхом відібрання письмових пояснень в осіб щодо яких нібито порушено законодавство про працю, хоча це мало б здійснюватись на стадії інспекційного відвідування.

Крім того зазначає, що до інспекційного відвідування були відібрані пояснення в осіб.

Вказує на те, що постанови про накладення на позивача штрафів ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах і викладені за формою, що не відповідає вимогам п. 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ №509 від 17.07.2013.

Позивач вважає, що постанови про накладення на позивача штрафів підлягають до скасування, оскільки ґрунтуються виключно на поясненнях осіб, які відібрані невідомо коли та де, до початку інспекційного відвідування, пояснення ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 спростовується тим, що товариство було створене лише 05.03.2019. Зазначені особи до 03.06.2019 працювали на СП Дубліта . На роботу вказаних громадян приймала директор ОСОБА_9 , а не ОСОБА_6 , зазначені особи були звільнені з ТОВ «Форест Волинь» 29.11.2019 і більше не з`являлись за адресою місцезнаходження товариства. Під час інспекційного відвідування позивача 06.02.2020 зазначені особи були відсутні на території ТОВ «Форест Волинь» .

Також зазначає, що акт інспекційного відвідування не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки його форма є незатвердженою, інспектором в акті зроблено посилання на постанови, які на даний час не діють.

На підтвердження своїх вимог позивач також вказує на ту обставину, що форма постанов про накладення штрафу не відповідає вимогам чинного законодавства, так як вона затверджена наказом Міністерства соціальної політики України №1338 від 18.08.2017. Використання даної форми постанови відповідачем є протиправним, оскільки відповідно до п. 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ №509 від 17.07.2013 постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки. Крім того просить стягнути із відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

З врахуванням викладеного просять позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 155-170, т.1) позовні вимоги заперечив та зазначив наступне, що 03.02.2020 на адресу Управління надійшла та була зареєстрована за № 09/370 заява директора ТзОВ Мартисанс-К ОСОБА_10 з додатком. Вказаною заявою було проінформовано Управління Держпраці у Волинській області щодо використання Товариством «Форест Волинь» неоформлених трудових відносин. Надходження цієї інформації відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі - Порядок №823) слугувало підставою для прийняття рішення про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин у ТзОВ «Форест Волинь» .

На підставі зазначеного наказу, 03.02.2020 головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Солодусі В.Ю. та Губарику О.В. було видано направлення № 17.

06.02.2020 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Солодухою В.Ю. здійснено спробу проведення інспекційного відвідування у ТзОВ «Форест Волинь» за адресою, вул. Ранкова, 1, м. Луцьк, за наслідками якої складений акт №72/1645/НП від 06.02.2020 про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку із відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.

Також позивачу направлено вимогу про надання документів № ВЛ72/1645/НП/НД від 06.02.2020, якою зобов`язано директора ТзОВ «Форест Волинь» в строк до 10:00 год. 10.02.2020 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Вказаний акт та вимога були вручені директору ТзОВ «Форест Волинь» ОСОБА_11 06.02.2020, про що свідчать проставлені нею у вищевказаних документах підписи.

Відповідно до вказаних розпорядчих документів в період з 06.02.2020 по 17.02.2020 проведено інспекційне відвідування у ТзОВ «Форест Волинь» , за результатом якого складено акт від 17.02.2020 № ВЛ72/1645/НП/ПД/АВ.

В ході інспекційного відвідування виявлено та зафіксовано в акті інспекційного відвідування порушення ТзОВ «Форест Волинь» вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме: фактично допущено до роботи без укладення трудового договору та повідомлення органів ДФС Ройко М.Г. в період з 02.01.2020 по 03.02.2020, ОСОБА_8 в період з 21.11.2019 по 25.01.2020, ОСОБА_3 в період з 21.11.2019 по 24.01.2020, ОСОБА_2 з 21.11.2019 по 25.01.2020, ОСОБА_4 з 21.11.2019 по 24.01.2020, ОСОБА_5 період з 21.11.2019 по 24.01.2020 та ОСОБА_6 з початку 2019 по 20.09.2019.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального (органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, для встановлення факту порушення частини 3 статті 24 КЗпП України, необхідно встановити: відсутність трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу; факт допуску до роботи осіб без укладення трудового договору.

Факт допуску вказаних працівників до роботи без належного оформлення підтверджується доказами здобутими та зафіксованими актом інспекційного відвідування, поясненнями зазначених осіб, які підтвердили свою роботу на цьому підприємстві, відсутністю трудових договорів між підприємством та вказаними працівниками.

За результатами розгляду справи винесено постанови про накладення штрафів від 15.05.2020 № ВЛ-72/1645/НП/ПД/АВ/ТД-ФС-1 в сумі 47230,00 грн., № ВЛ-72/1645/НП/ПД/АВ/ТД-ФС-2 в сумі 47230,00 грн. та № ВЛ-72/1645/НП/ПД/АВ/ТД-ФС-З в сумі 236150,00 грн.

Вважає, що при видачі наказу на проведення перевірки, проведенні інспекційного відвідування, відбирання пояснень, накладення штрафу Управлінням повністю дотримано вимоги чинного законодавства, а саме Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Порядку № 823 та Постанови №509, якою регламентованоо порядок накладення штрафів за порушення в сфері законодавства про працю

Вказує на те, що форма акта інспекційного відвідуваання, постанови про накладення штрафу відповідає затвердженим та діючим на даний час формам, а штраф на позивача накладено у визначений законодавством строк.

Звертає увагу, що позивачем було допущено до проведення перевірки працівників управління та зазначає, що за наявності вказаного та навіть, як стверджує позивач допущених інспекторами певних процедурних порушень, вони не є підставою для визнання результатів такої перевірки нікчемними. З огляду на зазначене, вважає, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та просить в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у відповіді на відзив (а.с. т.1) наведені відповідачем аргументи заперечив з аналогічних підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, та відзиві на позов та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що у період з 06 по 17 лютого 2020 року на підставі наказу Управління Держпраці у Волинській області від 03.03.2020 №17-і «Про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування» (а.с. 175, т.1), направлення від 03.02.2020 №17 (а.с.176, т.1) проведено інспекційне відвідування з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю ТзОВ «Форест Волинь» .

Підставою для проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування слугувала заява директора ТзОВ Мартисанс-К ОСОБА_10 від 03.02.2020 про використання ТзОВ «Форест Волинь» працівників, трудові відносини з якими належно не оформлені.

03.02.2020 до інспекційного відвідування інспектором праці за місце розташуванням товариства було відібрано пояснення в громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 197-202, т.1), які підтвердили факт роботи на ТзОВ «Форест Волинь» без оформлення трудових відносин.

06.02.2020 інспектором праці здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ТзОВ «Форест Волинь» . Інспекційне відвідування провести виявилося неможливим у зв`язку з відсутністю документів про працю, ведення яких передбачено законодавством, що зафіксовано актом про неможливість проведення інспекційного відвідування від 06.02.2020 №ВЛ72/1645/НП (а.с.177-178, т.1). Одночасно з яким товариству надано вимогу про надання документів (а.с. 179, т.1).

Строк інспекційного відвідування зупинено до 09.02.2020 та надано строк для подачі документів, зазначених у вимозі від 06.09.2020, до 10.02.2020, яка вручена ОСОБА_11 .

З 06.02.2020 по 17.02.2020 проведено інспекційне відвідування, за наслідками якого складено акт №ВЛ 72/1645/НП/ПД/АВ інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю (а.с.180-187, т.1, далі - акт інспекційного відвідування).

Актом інспекційного відвідування виявлено порушення ТзОВ «Форест Волинь» вимоги частини 3 статті 24, частини першої статті 21 КЗпП України, а саме: фактично допущено до роботи без укладення трудового договору та повідомлення органів ДФС Ройко М.Г. в період з 02.01.2020 по 03.02.2020, ОСОБА_8 в період з 21.11.2019 по 25.01.2020, ОСОБА_3 в період з 21.11.2019 по 24.01.2020, ОСОБА_2 з 21.11.2019 по 25.01.2020, ОСОБА_4 з 21.11.2019 по 24.01.2020, ОСОБА_5 в період з 21.11.2019 по 24.01.2020 та ОСОБА_6 з початку 2019 по 20.09.2019 року. Акт підписаний директором підприємства із запереченнями його висновків.

Позивачем було подано зауваження та заперечення на акт інспекційного відвідування від 20.02.2020 (а.с. 185-190, т.1).

Вказані заперечення інспектором праці були відхилені, про що повідомлено товариство ( а.с. 191-192 т.1).

15.05.2020 т.в.о начальника Управління Держпраці у Волинській області Кузьмінський І.І. розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 17.02.2020 №ВЛ 72/1645/НП/ПД/АВ щодо порушень законодавства про працю, що зазначені в акті працівники, були допущені до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги частини третьої статті 24, частини 1 статті 21 КЗпП України.

На підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України постановою від 15.05.2020 № ВЛ-72/1645/НП/ПД/АВ/ТД-ФС-1 на ТзОВ «Форест Волинь» за допущення до роботи ОСОБА_7 накладено штраф у розмірі 47230,00 грн. (а.с. 210, т.1).

Постановою від 15.05.2020 № ВЛ-72/1645/НП/ПД/АВ/ТД-ФС-2 на ТзОВ «Форест Волинь» за допущення до роботи ОСОБА_6 накладено штраф у розмірі 47230,00 грн.(а.с. 211, т.1).

Постановою від 15.05.2020 № ВЛ-72/1645/НП/ПД/АВ/ТД-ФС-3 на ТзОВ «Форест Волинь» за допущення до роботи ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 накладено штраф у розмірі 236150,00 грн. (а.с. 212, т.1).

Вважаючи зазначені постанови протиправними, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Як визначено статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення №96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач - Управління Держпраці в Волинській області - є територіальним органом Держпраці.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року №1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон) встановлена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (Порядок №823).

Згідно з пунктом 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку №823 визначено підстави для здійснення інспекційних відвідувань, серед яких - рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Умови та порядок організації та проведення інспекційного відвідування, визначені Порядком №823, у межах даного спору не оскаржуються позивачем.

У свою чергу, пунктами 17-19 Порядку №823 обумовлено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пункту 24 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи), визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (Порядок №509; тут і надалі в редакції станом на 16 січня 2020 року).

Пунктами 2, 3 Порядку №509 встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з пунктом 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Перевіряючи доводи позивача стосовно порушення процедури проведення інспекційного відвідування та розгляду справи про порушення ТзОВ «Форест Волинь» законодавства про працю за результатами інспекційного, суд вважає, що такі доводи є помилковими.

Частиною 5 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності , визначено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Аналогічна норма передбачена підпунктом 3 пункту 13 Порядку №823.

Згідно п.8 Порядку № 823 визначено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Суд зазначає, що позивачем було допущено до проведення інспектора праці, службовою особою яка проводила інспекційне відвідування було пред`явлено службове посвідчення,

Вимоги щодо пред`явлення направлення на проведення перевірки перед інспекційним відвідуванням норми чинного законодавства не містять.

Службове посвідчення інспектором праці було пред`явлено безпосередньо тим, хто проводив інспекційне відвідування.

Позивачем у встановленому порядку не було оскаржено наказу Управління Держпраці про проведення інспекційного відвідування.

Також суд зазначає, що на час проведення інспекційного відвідування ТзОВ «Форест Волинь» та розгляду справи про порушення законодавства про працю чинними були форми акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 18.07.2017 №1338 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за №1500/31368).

Акт інспекційного відвідування та спірна постанова відповідають формі, затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України, тому саме лише посилання у такій постанові на пункт 8 Порядку №509, який виключений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (набрала чинності 31.12.2019), не веде до порушення прав позивача.

Постанови про накладення штрафів на позивача відповідали, затвердженій на той момент вказаними нормативними актами, формі.

Не можуть бути взяті до уваги посилання позивача на порушення Порядку накладення штрафу на товариство, зокрема, щодо неповідомлення про час і місце розгляду справи, враховуючи наступне.

Акт інспекційного відвідування надано уповноваженій особі Управління Держпраці у Волинській області для прийняття рішення про подальший його розгляд та за його резолюцією 31.03.2020, що підтверджується відповідною службовою розпискою. Листом від 03.04.2020 на адресу ТзОВ «Форест Волинь» уповноваженою особою (надіслано повідомлення про розгляд справи у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання ним акта інспекційного відвідування. Це повідомлення надіслано позивачу за юридичною та фактичною адресами рекомендованим порядком, а також телефонограмою (а.с. 209-210, т.1).

Розгляд справи відбувся в межах 45-ти денного терміну, коли уповноважена особа отримала відповідні документи.

Такі дії відповідача щодо накладення штрафу повністю узгоджуються із вимогами Порядку № 823.

Щодо тверджень представника позивача про те, що письмові пояснення у працівників були відібрані до інспекційного відвідування, а не під час її проведення, судом до уваги не можуть бути прийняті, враховуючи наступне.

Пунктом 6 Порядку № 823 визначено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю.

Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.

Аналіз зазначеної норми дає суду підстави вважати, що інспектор праці до проведення інспекційного відвідування наділений правом збирати інформацію, що містять відомості про порушення законодавства про працю, в тому числі і відбирати відповідні пояснення в працівників.

Крім того, суд звертає увагу, що наказ на проведення перевірки винесено 03.02.2020, в направленні на проведення інспекційного відвідування визначено, що його слід провести в термін 10-ти робочих днів з 03.02.2020 по 17.02.2020.

Тому, відібравши пояснення в працівників 03.02.2020 інспектором праці порушень законодавства допущено не було.

Спірним питанням у даній справі є наявність чи відсутність підстав для накладення на позивача штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частина перша статті 3 КЗпП України передбачає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413. Цією постановою установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Отже, повідомлення подається роботодавцем виключно стосовно осіб, з якими укладено трудовий договір.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що працівник може бути допущений до роботи лише після укладення трудового договору та відповідно, його реєстрації в органах Державної фіскальної служби.

Перевіряючи наявність підстав для притягнення ТзОВ «Форест Волинь» до відповідальності відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, суд дійшов переконання, що висновки акта інспекційного відвідування про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України у зв`язку із використанням праці найманих працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_6 без оформлення трудового договору є помилковими та належними і допустимими доказами не підтверджено в ході розгляду справи доказами.

Тому суд вважає, що винесені відповідачем постанови про накладення штрафів на позивача від 15.05.2020 № ВЛ-72/1645/НП/ПД/АВ/ТД-ФС-1 та № ВЛ-72/1645/НП/ПД/АВ/ТД-ФС-2 не відповідають вимогам чинного законодавства є протиправними та підлягають скасуванню, а позов цій частині до задоволення, враховуючи наступне.

Підставою для накладення штрафу на товариство про допуск до роботи ОСОБА_6 в період з початку 2019 по 20.09.2020 став акт інспекційного відвідування, в якому це порушення зафіксовано та витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб від 05.03.2020, поясненнями працівників про те, що їх на роботу приймала саме ця особа.

Однак, вказане не в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи та було спростовано в ході судового розгляду справи доказами.

Зокрема, допитані в ході судового розгляду справи свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не підтвердили того факту, що саме ОСОБА_6 їх приймав на роботу, а також зазначили, що його ніколи на місці своєї роботи не бачили. Також вказали на те, що їм не було достовірно відомо, хто в період їх роботи був директором товариства.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, ОСОБА_6 був прийнятий на роботу з 23.09.2020.

Виконання функцій директора товариства передбачає підписання документів пов`язаних із функціонуванням товариства, подання відповідних звітів, видання наказів в межах своєї компетенції.

В ході проведення інспекційного відвідування жодних доказів того, що ОСОБА_6 працював директором товариства в зазначений період, та відповідно підписував як керівник документи, в тому числі, фінансової звітності, наказів про прийом на роботу, здобуто не було.

Допитані як свідки зазначені вище особи, офіційно працювали на підприємстві по листопад включно, а відтак накази про прийняття їх на роботу повинні були підписані, як стверджує Управління, керівником, чого в даному випадку не було.

Суд звертає увагу, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб -підприємців та громадських формувань не може бути безумовним доказом роботи особи директором, за відсутності підтверджуючих на це документів.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб -підприємців та громадських формувань (а.с. 102-106) вбачається, що ОСОБА_6 відсторонений від виконання посади керівника, а тимчасово виконує обов`язки керівника ОСОБА_11 .

Також суд вважає недоведеним відповідачем факту порушення товариством по допуску до роботи ОСОБА_12 у період з 02.01.2020 по 03.02.2020, враховуючи наступне.

Зокрема, із показань працівників, що працювали на підприємстві, жодний із них не підтвердив факт роботи ОСОБА_12 .

Із наявних в справі актів приватного виконавця від 03.02.2020 (а с. 41-42, т.1), який поводив огляд території, не було зафіксовано присутності зазначеної особи на території товариства, не було зафіксовано її і під час інспекційного відвідування.

Пояснення ОСОБА_12 відібране в нього інспектором праці 03.02.2020 є нечітким, без зазначення конкретних обставин його прийняття та допуску до роботи, ким це було зроблено та коли.

Таким чином, суд вважає, що під час розгляду справи відповідачем не доведений факт порушень позивачем норм чинного законодавства, що відображені у акті інспекційного відвідування, та наявність підстав для притягнення останнього до відповідальності на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України по допуску до роботи без укладення трудових договорів ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .

Проаналізувавши зібрані та досліджені в ході судового розгляду справи докази суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт допуску товариством до роботи ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без належно оформлених документів, а відтак правомірності винесеної постанови про накладення штрафу на позивача від 15.05.2020 № ВЛ-72/1645/НП/ПД/АВ/ТД-ФС-3, враховуючи наступне.

Підставою для винесення зазначеної постанови є акт інспекційного відвідування, де встановлено порушення ТзОВ «Форест Волинь» вимоги частини 3 статті 24, частини першої статті 21 КЗпП України, а саме: фактично допущено до роботи без укладення трудового договору та повідомлення органів ДФС Артисюка С.В. в період з 21.11.2019 по 25.01.2020, ОСОБА_3 в період з 21.11.2019 по 24.01.2020, ОСОБА_2 з 21.11.2019 по 25.01.2020, ОСОБА_4 з 21.11.2019 по 24.01.2020, ОСОБА_5 період з 21.11.2019 по 24.01.2020.

Вказані обставини повністю підтверджені в ході судового розгляду справи доказами.

Як вже зазначено, вони зафіксовані актом інспекційного відвідування, письмовими поясненнями зазначених осіб відібраних ним інспекторами праці. Відсутністю на підприємстві будь-якого трудового договору укладеного між товариством та зазначеними працівниками.

Допитані в ході судового розгляду справи як свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтвердили надані інспектору праці пояснення та зазначили, що вони дійсно в зазначений період працювали на ТзОВ "ФОРЕСТ ВОЛИНЬ" в столярному цеху, за адресою: АДРЕСА_1 . Спочатку вони працювали офіційно, а пізніше, після їх звільнення в листопаді 2019 року, продовжували виконувати ту саму роботу без належного оформлення трудових відносин, а саме трудового договору.

Заробітну плату виплачувала їм ОСОБА_11 , або її чоловік. Ствердили, що саме вони працювали на ТзОВ «Форест Волинь» .

Крім того, кожен із них окремо назвав, які саме працівники працювали на товаристві з ним.

Суд звертає увагу, що в акті інспекційного відвідування саме вони зазначені.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні зазначеної постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, вона винесена на підставі встановлених та належно закріплених доказах, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що вказані працівники не працювали на ТзОВ «Форест Волинь» , а могли працювати на іншому підприємстві, оскільки вказане повністю було спростовано в ході судового розгляду справи доказами.

Зокрема, безпосередньо самі працівники і під час інспекційного відвідування, і в ході судового розгляду справи підтвердили факт роботи на даному підприємстві без належного оформлення документів.

Із долучених в ході судового розгляду справи звітів про суми нарахованої заробітної плати, застрахованих осіб нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування ТзОВ «Форест Волинь» за липень-грудень 2019 року вбачається, що ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 працювали на даному товаристві по листопад включно. Після їх звільнення вони фактично продовжували виконувати свою роботу на тому ж підприємстві без оформлення трудових відносин.

Крім того, записи СП Дубліта про проходження інструктажів не стосуються періодів роботи працівників, за які позивачу накладено даний штраф (а.с. 97-124, т.2). Зазначені звіти були предметом дослідження і в ході інспекційного відвідування.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Всі інші аргументи наведені позивачем у своїй позовній заяві, відповіді на відзив не спростовують висновків суду, зроблених в даному судовому засіданні та не потребують дачі відповіді судом на кожне з них.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 132 КАС України).

Частиною 3статті 139 КАС України визначено, що вказаної статті визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Тому враховуючи, що позов задоволено частково із Управління Держпраці слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме 1416,90 грн.

Що стосується витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої, четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьома статті134 КАС України).

Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 самостійно адвокатом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статей 28, 29,30 Правил Адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З`їздом адвокатів України 09.04.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 22.05.2020, довідка-розрахунок кількості часу затраченого адвокатом на правничу допомогу та здійснення представництва від 20.07.2020, акт приймання-передачі наданих послуг від 20.07.2020, корінець розрахункової квитанції від 03.06.2020, якими позивач сплатив на рахунок адвоката кошти в сумі 10000,00 грн. на оплату правової допомоги.

Правова допомога адвоката позивачу відповідно до акту виконаних робіт від 20.07.2020 складається із: з`ясування фактичних обставин справи, надання правничої консультації - 1000 гривень, підготовка та подання до суду позовної заяви - 3000,00 грн., підготовка та подання двох заяв про забезпечення позову - 2000 гривень, складання клопотання про розгляд в справи в судовому засіданні - 500 гривень, ознайомлення з відзивом та поданими до нього документами -1000 гривень, складання та подання адвокатського запиту - 1000 гривень, аналіз постанови про відкриття виконавчого провадження - 500 гривень, складання відповіді на відзив.

З наведених документів вбачається, що адвокатом надано послуги (з підготовки впродовж 3 годин адміністративного позову, що є предметом розгляду у даній справі) вартість якої становить 3000,00 грн. Вказана вартість послуг оплачена позивачем в повному обсязі.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правовою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи.

Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові названого позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Окрім того, відповідно до статті 12 КАС України дана категорія справи відноситься до незначної складності.

З огляду на вказані обставини справи, суд приходить до висновку, що визначений проміжок часу у підготовці даного позову тривалістю у 3 годин та вартістю таких послуг у розмірі 3000,00 грн. за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів реєстрі не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

При цьому, суд при вирішенні питання щодо розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі враховано мінімальну ставку гонорару адвокатів за підготовку позовної заяви в адміністративних справах, які затверджені відповідними Радами адвокатів різних регіонів, незначну складність даної справи та наявну судову практику у вказаній категорії справ, розміщену в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на вказані обставини справи, суд приходить до висновку, що визначений проміжок часу у підготовці даного позову тривалістю у 5 годин та вартістю таких послуг у розмірі 3000 грн. за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів реєстрі не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Також зважаючи на вищевказане не є співмірними із складністю справи витрати на написання відповіді відзив на позов в сумі 1000,00 гривень

Відтак суд, враховуючи подане відповідачем заперечення на заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу та вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відтак враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн., що становить вартість послуг із написання та подання до суду позовної заяви та відповіді на відзив.

Що стосується підготовки заяв про забезпечення позову, то суд зазначає, що в їх задоволенні судом було відмовлено, а відтак понесені витрати не підлягають до задоволення.

Крім того, при стягненні витрат на правничу допомогу суд враховує ту обставину, що позов задоволено частково.

При цьому, суд зазначає, що всі інші витрати зазначені в акті прийому передачі, то такі витрати не є пов`язаними із розглядом справи по суті, а є елементом підготовки та поданням позовної заяви, відповіді на відзив та включається до витрат, пов`язаних з підготовкою позовної заяви. Отже, решту витрат у сумі 7500,00 грн. повинен понести позивач.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 15.05.2020 № ВЛ-72/1645/НП/ПД/АВ/ТД-ФС-1 та № ВЛ-72/1645/НП/ПД/АВ/ТД-ФС-2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Волинь» судовий збір в розмірі 1416,90 грн. (одна тисяча чотириста шістнадцять гривень 90 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Волинь» витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест Волинь» (43022, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ранкова, 1, код ЄДРПОУ 42865866).

Відповідач: Управління Держпраці у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 39810267).

Суддя Р.С.Денисюк

Повний текст рішення складено 11.09.2020