Рішення

від 09.09.2020 по справі 640/23122/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2020 року м. Київ №640/23122/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2018 року №60972-1305-2659, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року №190392-1305-2615, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Заявлені вимоги звернуті до відповідача, як правонаступника ГУ ДФС у м. Києві та мотивовані тим, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями порушено право позивача як платника податку на сплату податку у визначеному законом порядку та розмірі, а саме що відповідні податкові зобов`язання визначені контролюючим органом неправомірно, без належного фактичного, документального, нормативного обґрунтування і підлягають скасуванню в судовому порядку.

Натомість, згідно поданого відповідачем відзиву, спірні податкові повідомлення-рішення винесені у повній відповідності з вимогами чинного податкового законодавства, а отже вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника чи відкладення розгляду справи не надходило.

З урахуванням думки представника відповідача та враховуючи, що справа розглядається в спрощеному провадженні, подальший розгляд справи суд ухвалив завершити в порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, податковими повідомленнями-рішеннями від 19 квітня 2018 року №60972-1305-2659 та від 24 квітня 2019 року №190392-1305-2615, винесених ГУ ДФС у м. Києві позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700), за 2018 рік на суму 176289,71 грн. та за 2019 рік на суму 193918,68 грн. відповідно.

Зазначені податкові повідомлення-рішення за твердженням позивача у встановлені законом порядок та строки йому не надсилались, а про їх зміст останньому стало відомо під час відвідування Центру обслуговування платників податків.

Так, згідно викладеного у позовній заяві, на користь протиправності спірних податкових-повідомлень рішень свідчить те, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано і не доведено розміру грошового зобов`язання позивача зі сплати земельного податку із посиланням на будь-які якісні та кількісні показними земельної ділянки та порядку визначення розміру земельного податку.

Зокрема, позивачем зазначено, що відповідач не надав оригіналу чи засвідченої копії витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ділянок) виданого відповідним органом виконавчої влади у сфері земельних відносин, та/або офіційні відомості про відповідну земельну ділянку з Державного земельного кадастру, на підставі яких відповідач повинен був обчислювати суму податкового зобов`язання відповідача по земельному податку за 2018, 2019 роки.

Також, позивач звернув увагу суду, що відповідачем не надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про речові права власників та користувачів нежитлової будівлі та земельної ділянки, за яку нараховано податкове зобов`язання.

Таким чином, за доводами відповідача розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень - здійснено за відсутності відомостей, наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України, а тому податкові зобов`язання позивача зі сплати земельного податку за 2018 та 2018 рік визначені відповідачем неправомірно.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно з частиною першою статті 120 Податкового кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (частина четверта статті 120 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Згідно пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 07 липня 2015 року (справа №826/12388/13-а), від 02 грудня 2015 року (справа №826/3130/15), а також Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року (справа №826/8009/16) та від 23 травня 2019 року (справа №826/1430/16), виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового Кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений в пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов`язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Процитованими вище нормами статі 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Так, згідно поданих відповідачем матеріалів, зокрема копії витягу з Державного реєстру правочинів від 17 лютого 2009 року №7028971 (номер правочину 3338301), на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харченко Л.В. 17 лютого 2009 року за номером 275 в реєстрі нотаріальних дій, позивач, ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) набув право власності на нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2 зазначеного договору від 17 лютого 2009 року, укладеного між ТОВ Багатопрофільний лікувально-хірургічний центр (код ЄДРПОУ 33784263) (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), загальна площа відчужуваної нежилої будівлі складала 376,40 кв. м.

При цьому, в договорі від 17 лютого 2009 року містилось посилання на статтю 334 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності у позивача на нежилу будівлю виникає з моменту державної реєстрації.

Також, на виконання умов даного договору в матеріалах справи наявна копія акту від 17 лютого 2009 року про приймання-передачу нежилої будівлі площею 376,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, за приписами статті 334 Цивільного кодексу Україні (в редакції, що діяла станом на час нотаріального посвідчення та реєстрації договору від 17 лютого 2009 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Таким чином, згідно вказаних положень законодавства, що регулюють спірні правовідносини та відповідно до висновків суду касаційної інстанції, обов`язок зі сплати земельного податку виникає саме з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на цій земельній ділянці, а щодо обставин даної адміністративної справи - з моменту нотаріального посвідчення та реєстрації відповідного договору.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 cтатті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як вказано в статтях 269, 270, 271 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Податкового кодексу України, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 Податкового кодексу України (пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України).

За приписами статті 58 Податкового кодексу України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно пунктів 2, 3 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254), податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу.

Згідно відзиву та поданих відповідачем у якості додатків доказів, оскаржувані позивачем податкові повідомлення рішення направлялись на адресу останнього засобами поштового зв`язку, та відповідні листи повернулись за закінченням встановленого строку зберігання.

З матеріалів справи та у відповідності до пояснень відзиву вбачається, що при розрахунку розміру суми земельного податку для позивача, відповідачем використано в тому числі лист КП Київський інститут земельних відносин Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради від 14 вересня 2009 року №13450, та власне витяг з технічної документації №Н-00801/2009 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий №8000000000:76:011:0070), виданий ОСОБА_1 , а також лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 квітня 2019 року №05708-7366.

Так, відповідно до наведених у витязі №Н-00801/2009 показників, вказана земельна ділянка згідно рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року №43/1877 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення знаходиться в зоні №49 з базовою вартістю 1 кв. м землі - 1662,80 грн. Локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони: - в зоні пішохідної доступності громадських центрів (1,20); - в зоні магістралей підвищеного містоформуючого значення (1,20); - в зоні пішохідної доступності швидкісного міського та зовнішнього пасажирського транспорту (1,15); - в межах заповідної території (1,20); - в ареалі забруднення ґрунтів (важкі метали) (0,95).

Узагальнюючий локальний коефіцієнт - 1,89 (1,50 із врахуванням додатку 5 до рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року №43/1877).

Коефіцієнт на функціональне використання землі, відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2006 року за №388/12262) - 2,50.

Коефіцієнт індексації грошової оцінки: - 1,028 (постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року №783 Про затвердження індексації грошової оцінки земель , лист Державного агентства земельних ресурсів України від 10 січня 2008 року №14-22-6/55); - 1,152 (лист Державного комітету України із земельних ресурсів від 09 січня 2009 року №14-22-6/87).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 383,68 кв. м по АДРЕСА_1 - 383,68х1662,80х2,50х1,50х1,028х1,152 = 2833257,45 грн.

В той же час, відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 квітня 2019 року №05708-7366, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим №8000000000:76:011:0070 станом на 09 квітня 2019 року становить: 16847,26 грн. за 1 кв. м (узагальнюючий локальний коефіцієнт - 1,10; коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки - 3,0).

Згідно підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 розділу ХІІ Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 26 липня 2007 року №43/1877 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення , нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається окремо в межах економіко-планувальних зон за формулою:

Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де:

Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях:

Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони:

Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50);

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року №783 Про проведення індексації грошової оцінки земель .

Так, сума земельного податку ОСОБА_1 за 2018 рік сформована відповідачем наступним чином: 383,68х2690,92х2х1,5х1,249х1,433х1,06х3% = 176289,71 грн., де:

383,68 кв. м - площа земельної ділянки;

2690,92 грн. за 1 кв. м - базова вартість 1 кв. м території в межах економіко-планувальної зони (рішення Київської міської ради від 03 липня 2014 року №23/23, введено в дію з 01 липня 2015 року рішенням Київської міської рали від 10 грудня 2014 року №565/565);

2,0 - коефіцієнт на функціональне призначення землі (з урахуванням наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів);

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт згідно пункту 2.1 Додатку 5 до рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року №43/1877;

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14 січня 2015 року №6-28-0-22-215/2-15 та статті 289 Податкового кодексу України;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 січня 2016 року №6-28-0.22-201/2-16 та статті 289 Податкового кодексу України;

1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 січня 2017 року №22-28-0.22-443/2-16 та статті 289 Податкового кодексу України;

3% - ставка податку на землю, обрахована відповідно до пункту 5 Додатку 3 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629.

Аналогічно, сума земельного податку ОСОБА_1 за 2019 рік сформована так: 383,68х2690,92х3х1,10х1,249х1,433х1,06х3% = 193918,68 грн., де зокрема:

3 - коефіцієнт на функціональне використання землі (з урахуванням наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2011 року №489 та відповіді Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 15 квітня 2019 року №05708-7366);

1,10 - узагальнюючий локальний коефіцієнт згідно підпункту 2.1 пункту 2 Додатку 5 до рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року №43/1877 та відповіді Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 15 квітня 2019 року №05708-7366.

Щодо використаної при вищезазначеному обрахунку земельного податку розміру площі земельної ділянки позивача, відповідачем вказано на те, що останню взято з витягу з технічної документації за №Н-00801/2009, та яка була розрахована Київською міської радою пропорційно.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять іншої довідки (витягу) із даними щодо земельної ділянки за кадастровим №8000000000:76:011:0070, які відрізняються від використаних відповідачем.

Крім того, приписами Податкового кодексу України передбачено право платника податків звернутися до контролюючого органу задля внесення відповідних уточнень та/або надання роз`яснень з приводу обрахунку і сплати відповідного податку.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах розгляду даної адміністративної справи, на думку суду відповідач виконав покладений на нього Законом обов`язок та довів належними і допустимими доказами правомірність прийнятих та оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, а отже відсутні підстави для визнання заявлених позовних вимог такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко