Рішення

від 08.09.2020 по справі 641/3317/20

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/1344/2020 Справа № 641/3317/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Музиченко В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Леонідової Т.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Державного підприємства Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України , Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України , третя особа - ОСОБА_2 про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України та Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України , третя особа - ОСОБА_2 про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому згідно уточнюючої заяви про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути зі співвідповідачів на свою користь компенсацію за невикористану відпустку у розмірі - 327 767,99 грн та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні станом на момент подання позову і по день ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позову посилається на те, що з 30 жовтня 2000 по 18 листопада 2019 року знаходився у трудових відносинах з Державним підприємством Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України та працював на посаді директора зазначеного підприємства. Відповідно до наказу від 18 листопада 2019 року №23-к позивача було звільнено з посади за власним бажанням у зв`язку зі станом здоров`я за статтею 38 КЗпП України. На час звільнення існувала заборгованість по виплаті компенсації за 246 днів невикористаної відпустки в сумі 327 767,99 грн, яка не була виплачена позивачеві в день його звільнення, що і стало підставою для звернення до суду з позовом. Також позивач вважає, що у зв`язку із тривалою затримкою та невиплатою у встановлені законом строки компенсації за дні невикористаної відпустки наявні достатні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення рішення суду.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.05.2020 року відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.07.2020 року задоволено клопотання представника відповідача Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України Волкова І.М. , витребувано з відділу Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області інформацію чи видавалось ліквідатору повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в порядку ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців№ від 15.05.2003 року № 755-!У- ДП ДВ ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАН України код 03534251.

Крім того, позивач подав уточнюючу позовну заяву, в якій зазначив, що відповідач Державне підприємство Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України на даний час знаходиться в стадії припинення своєї діяльності шляхом реорганізації та приєднання до Інституту проблем машинобудування ім.А.М. Підгорного Національної академії наук України, на підставі постанови №245 Бюро Президії Національної академії наук України від 16 жовтня 2019 року, тому просив залучити до участі у справі у якості співвідповідача Інститут проблем машинобудування ім.А.М. Підгорного національної академії наук України.

У своїй уточнюючій заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач зазначив, що для більш правильного розрахунку заборгованості відповідача перед ним, він звернувся до АТКБ Приватбанк та Фонду соціального страхування України про надання довідок про усі кошти, які надходили на зарплатну картку позивача по заробітній платі та лікарняних листах. Просив уточнити розрахунок заборгованості відповідачів та надати належну правову оцінку тому факту, що у відзиві відповідача на позов не відповідає дійсності та навмисно занижена загальна сума лікарняних. Зазначив також, що згідно довідки від Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області сума лікарняних , виплачених по листках непрацездатності дорівнює 127148,61 грн. А разом з лікарняними, які оплачувало підприємство (38756,68 грн), загальна сума лікарняних складає 165 905,29 грн. Просив стягнути зі співвідповідачів - Державного підприємства Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України та Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук на свою користь 327 767,99 гривень компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення, надавши відповідний розрахунок заборгованості, яким обчислює суму позову.

У відзиві на позов відповідач Державне підприємство Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України (далі - ДП ДВ ІП Маш ім.А.М.Підгорного НАН України ) в особі голови комісії з припинення діяльності ДП ДВ ІП Маш ім.А.М.Підгорного НАН України Заїки М.В. не визнає позовні вимоги позивача, вважає ціну позову необґрунтованою, посилається на проведені ним попередні розрахунки з урахуванням висновків Держаудитслужби України та експертизи НДЕКЦ МВС України, вказуючи при цьому, що ціна позову повинна складати за 206 днів невикористаної відпустки. Зазначає, що він після звільнення позивача звернувся з заявою до органів прокуратури, оскільки вважає, що позивач нараховував собі в протиправний спосіб заробітну плату та премії, навмисно безпідставно не використовував свої відпустки, чим порушив трудове законодавство України, тому, на думку співвідповідача в особі голови комісії з припинення діяльності ДП ДВ ІП Маш ім.А.М.Підгорного НАН України ОСОБА_2 питання розміру компенсації є спірним.

У відповіді на відзив ДП ДВ ІП Маш ім.А.М.Підгорного НАН України позивач просив не брати до уваги доводи відзиву на позов, оскільки він позбавлений правового забезпечення відповідними правовими нормами та не стосується предмету позову. Просив, також, задовольнити його позов у повному обсязі з урахуванням уточнень до позову та уточненої заяви. При цьому, позивач зазначає, що з наведених у відзиві відповідача обґрунтувань він визнає лише визначену ним середньоденну суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 566,11 грн. Проти решти доводів відзиву заперечує, оскільки вони не відповідають дійсності. Адже, згідно з пунктами 16,18 контрактів від 01.01.2013 року та 29.12.2017 року, укладених між позивачем та Національною академією наук України та на які посилається відповідач, директор визначає час і порядок використання своєї щорічної відпустки, за погодженням з Органом управління майном. Позивач, перебуваючи на посаді директора підприємства та сумлінно виконуючи свої обов`язки, вимушений був постійно знаходитися на підприємстві, оскільки організація виробничо-господарчої та побутової діяльності підприємства вимагала особисто постійного забезпечення виконання завдань підприємства, показників ефективності використання державного майна і прибутку, майнового стану підприємства. Саме за цією діяльністю підприємство ліквідувало всі заборгованості по заробітній платі та податковим зобов`язанням, в подальшому виконувало та перевиконувало фінансові показники діяльності підприємства, що неодноразово привело до нагороджень підприємства і відзнакою серед підприємств Харківської області в національному бізнес-рейтингу ТОП-100, ТОП-80, ТОП-10 за роки його діяльності на посаді керівника Підприємства, за 2014-2017 роки, та особистою грамотою за багаторічну сумлінну працю.

Крім того, у відповіді на відзив позивач просив звернути увагу на той факт, що постановою Московського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2020 року по справі № 643/21819/19 (провадження №3/643/248/20), третю особу - ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 41 КУпАП (порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, яке виявилося в невиплаті під час звільнення компенсації за всі невикористані працівником дні щорічної відпустки), свою вину під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 визнав в повному обсязі та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Таким чином, на думку позивача, вина ОСОБА_2 , як відповідача, вже встановлена судом і не потребує доказування. В цьому зв`язку, на думку позивача, посилання співвідповідача і третьої особи у відзиві на кримінальне провадження, внесене за його заявою до ЄРДР від 29.11.2019 року та заяви про нібито спричинені позивачем збитки підприємству - не наділяють правом відповідача на власний розсуд вирішувати питання про законність чи незаконність виплачених працівникові сум заробітної плати та на цій підставі затримувати обов`язкові виплати при звільненні, зазначене у відзиві на позов не стосується предмету даного позову та не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні вимог статті 77 ЦПК України.

Щодо розміру заборгованості по компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у своїй відповіді на відзив позивач зазначає, що співвідповідачем в особі ОСОБА_2 у відзиві на позов навмисно суттєво занижені заробітна плата позивача, адже з урахуванням довідки про доходи від 21.08.2019 року №105, виданої позивачеві особисто ДП ДВ ІПМаш ім.А.М.Підгорного НАН України , сукупний дохід для обчислення компенсації за невикористану щорічну відпустку протягом останніх 12 місяців становитиме 356 786,39 грн, а не 105 962,28 грн., на яких, без будь-яких підтверджуючих документів, наголошує співвідповідач у відзиві.

З урахуванням всіх доводів викладених у відповіді на відзив ДП ДВ ІП Маш ім.А.М.Підгорного НАН України на позовну заяву, позивач зазначив, що відповідачем порушено його право на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку у встановлені законом строки (під час звільнення) та на компенсацію за затримку з виплати вказаної грошової компенсації, а тому його порушене право підлягає законному захисту.

У відзиві на позовну заяву Інститут проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного НАН України заперечує в частині визначення процесуального статусу-співвідповідача, вважаючи, що відповідачем по справі в даному випадку має бути лише ДП ДВ ІП Маш ім.А.М.Підгорного НАН України оскільки це підприємство є унітарним, має самостійний баланс та інший правовий статус, існує незалежно та не відповідає за зобов`язання один одного. Вважає посилання позивача на те, що Інститут є співвідповідачем на підставі постанови №245 Бюро Президії НАН України від 16.10.2019 року - безпідставними. При цьому зазначає, що відповідно до норм п.2 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України самостійною підставою заміни кредитора є правонаступництво, але станом на момент подання позову та розгляду справи Інститут проблем машинобудування ім. А.М.Підгорного НАН України не став правонаступником ДП ДВ ІП Маш ім.А.М.Підгорного НАН України . Представник Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного НАН України просив відмовити у задоволенні позовних вимог заявлених до Інституту.

Позивач у відповіді на відзив Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного НАН України просив не брати до уваги доводи відзиву, оскільки він позбавлений правового забезпечення відповідними правовими нормами. При цьому зазначив, що визначений у первісному позові відповідач ДП ДВ ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАНУ знаходиться в стадії припинення своєї діяльності шляхом реорганізації та приєднання до Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України, відповідно до постанови № 245 Бюро Президії Національної академії наук України від 16.10.2019 року. Тому обґрунтовано, на підставі обставин, які склалися, у зв`язку з процедурою припинення діяльності ДП ДВ ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАНУ , до участі у справі в якості співвідповідача залучено Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України.

Зазначає також, що відповідно до постанови № 245 Бюро Президії Національної академії наук України від 16.10.2019 року (далі - Постанова) вирішено припинити діяльність ДП ДВ ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАНУ шляхом приєднання до Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України. Вказаною Постановою чітко визначено, що Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України є правонаступником ДП ДВ ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАНУ , та приймає на себе усі відповідні права і обов`язки, в тому числі, кредиторські зобов`язання. Тією ж Постановою затверджено склад комісії з питань припинення діяльності ДП ДВ ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАНУ та фактично розпочато процедуру припинення. Інших актів та постанов, нормативних актів прямої дії, які б стверджували зворотне, виданих Бюро Президії Національної академії наук України, не існує. Тому, виходячи з загальних норм застосування, Постанова є чинною, а ДП ДВ ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАНУ перебуває в стані припинення, що підтверджується інформацією з відкритих джерел Опендатабот .

Тому позивач вважає співвідповідача Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України, відповідно до норм статті 33 Цивільного процесуального кодексу України, належною стороною у справі, з визначенням відповідної солідарної відповідальності, з урахуванням діючої Постанови № 245 Бюро Президії Національної академії наук України від 16.10.2019 року.

В судовому засіданні позивач підтримав в повному обсязі свій позов з урахуванням уточнень до позову, уточнюючої заяви та наданих довідок від Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області №15.02-15/232 від 01.06.2020року, довідки АТКБ Приватбанк №MDBTL4GRS8QQ830M від 26.05.2020 року.

При цьому зазначив, що під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем (Державним підприємством Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України ), позивачем не була використана у повному обсязі щорічна основна відпустка. 14 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання довідки про кількість днів невикористаної відпустки. 15 листопада 2019 року позивачу була надана довідка в який зазначено, що станом на 18.11.2019 року залишок невикористаної щорічної основної відпустки 206 календарних днів. Будучі не згодним з даною довідкою позивач звернувся до Головного управління Держпраці у Харківській області з заявою про порушення законодавства про працю. На підставі його звернення ГУ Держпраці був проведений захід державного контролю з питань дотримання вимог законодавства про працю, на підставі наданих адміністрацією підприємства документів. У відповіді Головного управління Держпраці у Харківській області № П-1325/02.02/12-08/15488 від 16.12.2019 року вказано, що на час звільнення кількість днів не використаної позивачем відпустки складає 246 днів. 18 листопада 2019 року позивач був звільнений за власним бажанням у зв`язку зі станом здоров`я за ст. 38 КЗпП України, згідно наказу № 23-к від 18.11.2019 року . Звільняючи позивача з роботи, відповідач не виплатив йому належну суму компенсації за невикористані відпустки, відмовлявся прийняти заяву з проханням надати довідку щодо кількості невикористаних днів відпустки та суми компенсації за ці дні, відмовився надати відповідний розрахунок з кількістю невикористаних днів відпустки та сумою заборгованості за такі дні, хоча позивач звертався з відповідною вимогою у встановленій законодавством формі. Позивач вважає, що у зв`язку із тривалою затримкою та невиплатою у встановлені законом строки компенсації за невикористану щорічну відпустку наявні достатні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення рішення суду.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що погоджується з розрахунком середньоденної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 566,11 грн, яка заявлена відповідачем ДП Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України . Просив стягнути з відповідачів на свою користь 246814,26 грн компенсації за невикористану відпустку та компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на день постановлення рішення суду, що станом на 07 вересня 2020 року складає 129 639,19 грн. Усього просив стягнути з відповідачів станом на день постановлення рішення - 376 453,45 грн.

Представник відповідача Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позов та надав аналогічні пояснення, проти задоволення позову заперечував, вважаючи, що визначення у позові Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України в якості співвідповідача є безпідставним, оскільки на момент розгляду справи в суді ДП Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України не ліквідовано, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутній запис про припинення юридичної особи. Тому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог заявлених до Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України. Крім того, заявили клопотання про витребування доказів ,а саме, затребувати інформацію, чи видавалось ліквідатору (голові ліквідаційної комісії) повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ДП Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України .

Представник відповідача ДП Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України та третя особа , в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позов та надав аналогічні пояснення, проти задоволення позову заперечував в частині розміру суми компенсації за невикористану відпустку та кількості невикористаних днів щорічної відпустки, посилаючись на представлену довідку, вважаючи, що позивачеві повинно бути компенсовано суму 105 962,28 грн за невикористані дні щорічної відпустки в кількості 206 днів.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи що при звільненні позивача з роботи з ним не були проведені всі розрахунки, а саме, не виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку.

Також встановлено, що станом на день звільнення, 18 листопада 2019 року, позивачу керівництвом Підприємства не видано довідки з інформацією про розмір компенсації за невикористану щорічну відпустку, що підлягає виплаті у разі звільнення позивача.

Відповідно до записів у трудовій книжці, позивач ОСОБА_1 працював на посаді директора Державного підприємства Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України з 22.11.2000 року по 28.12.2018 року. З 29.12.2018 року по 18.11.2019 року позивач працював на посаді заступника директора Державного підприємства Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України .

Відповідно до наказу від № 23-к позивача було звільнено з посади заступника директора Державного підприємства Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України з 18 листопада 2019 року за власним бажанням у зв`язку зі станом здоров`я за ст. 38 КЗпП України .

14 листопада 2019 року позивач звернувся до Державного підприємства Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України з заявою про залишки невикористаних ним днів щорічної відпустки із зазначенням суми компенсації, яка належить виплаті за невикористані позивачем дні відпусток.

Проте, в порушення вимог частин 1 статті 83 КЗпП України, при звільненні 18 листопада 2019 року (наказ №23-к від 18.11.2019) позивачу не була нарахована та не виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, а саме за 246 днів щорічної відпустки.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з положень частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку встановлений статтею 47 КЗпП України, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, що визначено ч.1 ст.83 КЗпП України.

Відповідно до частини 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій.

Зазначені обставини та саме кількість 246 днів щорічної невикористаної відпустки позивачем підтверджуються інформацією Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області. Так, листом начальника управління №П-1325/02.02/12-08/15488 від 16 грудня 2019 року на адресу позивача встановлено, що ОСОБА_1 звернувся 18 листопада 2019 року до Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області щодо можливого порушення законодавства про працю адміністрацією ДП ДВ ІПМаш ім.А.М.Підгорного НАН України . За результатами звернення ОСОБА_1 . Управлінням проведено перевірку-захід державного контролю ДП ДВ ІПМаш ім.А.М.Підгорного НАН України з питань дотримання вимог законодавства про працю, на підставі наданих адміністрацією підприємства документів.

За результатами перевірки ДП ДВ ІПМаш ім.А.М.Підгорного НАН України Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області були виявлені порушення вимог законодавства про працю та встановлено, що при звільненні 18 листопада 2019 року позивачу не була нарахована та станом на момент проведення перевірки (станом на 12.12.2019 року) не виплачена грошова компенсація за всі не використані позивачем дні щорічної відпустки, а саме, - за 246 днів щорічної відпустки.

Крім того, доводи позивача щодо факту невиплати компенсації за невикористані 246 днів щорічної відпустки підтверджуються постановою Московського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2020 року по справі №643/21819/19, згідно якої ОСОБА_2 (третю особу в даному цивільному провадженні) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП (порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Судом, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що ОСОБА_2 , як директор ДП ДВ ІПМаш ім.А.М.Підгорного НАН України , допустив порушення вимог ч.1 ст.83 КЗпП України, а саме, при звільненні ОСОБА_1 (позивача по даній справі) 18 листопада 2019 року згідно наказу від 18 листопада 2019 року №23-к, останньому не нарахована та не виплачена грошова компенсація за всі дні невикористаної щорічної відпустки. Судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що своїми діями ОСОБА_3 скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.41 КУпАп, а саме, інше правопорушення вимог законодавства про працю, яке виявилось в невиплаті під час звільнення компенсації за всі невикористані працівником дні щорічної відпустки. В судовому засіданні ОСОБА_2 вину визнав в повному обсязі. Крім того, судом, що розглядав справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , як директора ДВ ІПМаш ім.А.М.Підгорного НАН України , встановлено, що його вина підтверджена матеріалами справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення №ХК7547/657/АВ/1П/ПТ від 13 грудня 2019 року, актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ХК7547/657/АВ від 12 грудня 2019 року4, наказом №17-к від 28 грудня 2018 року, наказом №23-к від 18 листопада 2019 року, іншими матеріалами справи. Постанова Московського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2020 року набрала законної сили та ніким не оскаржена в апеляційному порядку.

Зазначеним спростовуються доводи відповідача - ДП ДВ ІПМаш ім.А.М.Підгорного НАН України та третьої особи ОСОБА_2 про заборгованість виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку днів в кількості - 206 днів, оскільки встановленими та дослідженими доказами фактично підтверджено доводи позивача щодо кількості 246 днів невикористаної щорічної відпустки.

Згідно з вимогами частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити,- із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Відповідно до вимог частини 2 статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Предметом позову є стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, що в повному обсязі визнано відповідачем ДП ДВ ІПМаш ім.А.М.Підгорного НАН України .

За таких обставин суд вважає, що посилання відповідача ДП ДВ ІПМаш ім.А.М.Підгорного НАН України у відзиві на наявність кримінального провадження, внесеного за заявою ОСОБА_2 до ЄРДР від 29 листопада 2019 року за №42019221040000140 та доводи про, ніби-то, спричинені збитки підприємству не стосуються предмету даного цивільного позову та не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні вимог статті 77 ЦПК України.

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню відповідно до статті 117 КЗпП України, суд керується абз.1 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок), відповідно до якого, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на число календарних днів за цей період.

Сторонами не оспорюється визначена середньоденна сума середнього заробітку за час затримки виплати компенсації при звільненні у розмірі 566,11 грн. за один день. Про вказаний розмір середнього заробітку (566,11 грн. за один день) сторони підтвердили своїми доводами і під час розгляду справи в суді.

Разом з тим, суд ставиться критично до довідки-розрахунку відповідача про заробітну плату ОСОБА_1 , оскільки вказана в ній інформація спростовується іншою довідкою №105, виданою тим же державним підприємством 21 серпня 2019 року ДП ДВ ІПМаш ім.А.М.Підгорного НАН України про доходи позивача. У вказаній довідці №105 про доходи зазначено про нараховану позивачеві щомісячну заробітну плату, починаючи з серпня 2018 року по липень 2019 року. Данні у вказаній довідці позивача, з жовтня 2018 року по липень 2019 року, співпадають з розрахунком позивача, який складений згідно представлених ним довідок від Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області №15.02-15/232 від 01.06.2020року та довідки АТКБ Приватбанк №MDBTL4GRS8QQ830M від 26.05.2020 року про отриману заробітну плату.

З тих же саме підстав суд критично оцінює доводи відповідача, якими він зазначає у своєму відзиві, що стягненню за невикористану відпустку підлягає компенсація в розмірі 105 962,28 грн., оскільки відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування своєї позиції.

Суд вважає, що наданий позивачем документ - довідка №105 від 21 серпня 2019 року, є документом встановленої форми, яка затверджена наказом Мінпраці від 27.08.2004 року №192 та містить всі необхідні реквізити, а саме: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; підпис директора та головного бухгалтера, печатку та кутовий штамп підприємства та інші дані.

Суд вважає зазначені довідки №105 від 21 серпня 2019 року про доходи позивача, довідку Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області №15.02-15/232 від 01.06.2020року та довідку АТКБ Приватбанк №MDBTL4GRS8QQ830M від 26.05.2020 року належними доказами по справі, якими підтверджується матеріальне забезпечення і розмір матеріального забезпечення по листках непрацездатності, розмір нарахованих виплат і розмір заробітної плати позивача за період праці на ДП ДВ ІПмаш ім.А.М. Підгорного НАН України з листопада 2018 року по жовтень 2019 року. Таким чином, у суду немає сумнівів у достовірності даних щодо заробітної плати позивача, які зазначені у вищевказаних документах .

Розрахунок грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до вимог абз.1 п.2 розділу ІІ зазначеного Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплаті компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до вимог абз.4 розділу ІІІ зазначеного Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, тощо, або компенсації за невикористані відпустки, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно представленої позивачем довідки від Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області сума лікарняних, виплачених йому по листках непрацездатності дорівнює 127148,61 грн. А разом з лікарняними, які оплачувало підприємство (38756,68 грн), загальна сума лікарняних по листках непрацездатності становить 165905,29 грн.

Розмір заробітної плати, отриманої позивачем на Підприємстві за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року, згідно довідки АТКБ Приватбанк №MDBTL4GRS8QQ830M від 26.05.2020 року складає 228 022,92 грн.

Загальна сума отриманих позивачем коштів за вказаний період дорівнює 355 171,53 грн.

Кількість відпрацьованих позивачем днів на підприємстві, з листопада 2018 року по жовтень 2019 року, складає 354 дні.

Кількість днів компенсації за невикористані дні щорічної відпустки становить 246 днів, як встановлено судом і дослідженими доказами по справі.

Сума за один день компенсації за невикористані дні щорічної відпустки дорівнює: 355171,53 грн : 354 дні = 1003,31 грн.

Загальна сума компенсації за 246 днів невикористаної щорічної відпустки, яка підлягає стягненню з відповідача становить 246 814,26 грн (246 днів : 1003,31 грн х 246 дні = 246814,26 грн).

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення ,якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

До дня ухвалення судом рішення кількість робочих днів у розрахунковому періоді з 19 листопада 2019 року по 12 серпня 2020 року буде становити 203 дні.

Сума середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні станом на 07 вересня 2020 року складає 129 639,19 грн. (566,11 грн х 229 календарних дні), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.

При цьому суд приходить до висновку, що вказані суми підлягають стягненню з відповідача ДП ДВ ІПМаш ім.А.М. Підгорного НАН України виходячи з наступного. Під час розгляду справи судом встановлено, що на даний час Інститут проблем машинобудування ім.А.М. Підгорного НАН України не є правонаступником ДП ДВ ІПМаш ім.А.М. Підгорного НАН України .

Суд погоджується з доводами представника Інституту проблем машинобудування ім.А.М. Підгорного НАН України в тій частині, що на даний час підприємство ДП ДВ ІПМаш ім.А.М. Підгорного НАН України ще є унітарним, має самостійний баланс і повинно відповідати за зобов`язання одноособово, до моменту правонаступництва. З урахуванням зазначеного, Інститут проблем машинобудування ім.А.М. Підгорного НАН України не є належним відповідачем на даний час, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог частково, а саме стягнення компенсації за невикористану відпустку та компенсації середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні лише з одного відповідача, з Державного підприємства Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України , то підстав про витребування у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області інформацію чи видавалось ліквідатору повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в порядку ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців№ від 15.05.2003 року № 755-!У- ДП ДВ ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАН України код 03534251 не вбачається.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до вимог статті 41 ЦПК України.

Суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині виплати на користь позивача компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах виплати вказаних сум платежу протягом одного місяця.

Керуючись ст.ст. 12 , 13 , 76 , 81 , 141 , 264 , 265 , 430 ЦПК України , ст.ст. 115 , 116 , 117 , 233 КЗпП України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 246 814,26 грн. та компенсацію середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні у розмірі 129 639,19 грн., всього 376 453 (триста сімдесят шість тисяч чотириста п,ятдесят три) грн. 45 коп.

Стягнути з Державного підприємства Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України на користь держави судовий збір в розмірі 3764 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Допустити негайне виконання рішення в частині виплати компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах виплати суми платежу протягом одного місяця.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України , код ЄДРПОУ 03534251, юридична адреса (місцезнаходження): 61068, м. Харків, провулок Механічний, буд.4.

Відповідач: Інститут проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України, код ЄДРПОУ 03534570, юридична адреса (місцезнаходження): 61046, м. Харків, вул. Пожарського, буд.2/10.

Третя особа: ОСОБА_2 , директор, голова ліквідаційної комісії Державного підприємства Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України , код ЄДРПОУ 03534251, юридична адреса (місцезнаходження): 61068, м. Харків, провулок Механічний, буд.4.

Повний текст судового рішення виготовлений 11.09.2020 року.

Суддя: В. О. Музиченко