Постанова

від 03.09.2020 по справі 361/4618/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 361/4618/18

номер провадження: 22-ц/824/4974/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2020 року у складі судді Петришин Н.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області про зобов`язання виплатити заробітну плату та компенсацію втраченої вигоди,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, комунального підприємства Джерело (далі - КП Джерело ) про зобов`язання виплатити заробітну плату та компенсацію втраченої вигоди.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням сільського голови села Княжичі Броварського району Київської області від 18 жовтня 2005 року №57 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду начальника КП Джерело , а 15 серпня 2006 року згідно з розпорядженням сільського голови села Княжичі № 51 його було звільнено із займаної посади.

Вказував, що власником КП Джерело є територіальна громада села Княжичі, засновником і розпорядником майна КП Джерело є Княжицька сільська рада, яка згідно із статутом КП Джерело є органом управління майном підприємства, який здійснює наймання начальника підприємства шляхом укладення з ним контракту. Умови оплати праці та матеріального забезпечення начальника підприємства визначаються у контракті. Зазначав, що відповідно до вимог трудового законодавства Княжицька сільська рада зобов`язана була виконувати всі зобов`язання, у тому числі й фінансові, що виникають між юридичною особою - засновником підприємства і працівником, що призначається на керівну посаду підприємства. Тому вважав, що Княжицька сільська рада зобов`язана була здійснювати йому виплати за виконання ним обов`язків начальника КП Джерело . Однак Княжицька сільська рада не здійснювала розрахунки з КП Джерело за виконані роботи. У зв`язку з цим позивач, будучи начальником КП Джерело та депутатом Княжицької сільської ради, ставив питання перед Княжицькою сільською радою щодо її заборгованості перед КП Джерело за виконані роботи, що й призвело до заборгованості КП Джерело по заробітній платі та іншим зобов`язанням.

Зазначав, що перед його звільненням з посади начальника КП Джерело станом на 01 серпня 2006 року загальна заборгованість Княжицької сільської ради перед КП Джерело складала більше 300 000 грн 00 коп., з яких: 61 711 грн 86 коп. - заборгованість по заробітній платі працівникам, у тому числі 10 868 грн 13 коп. - борг по заробітній платі перед ним. Таким чином загальний борг Княжицької сільської ради, як органу управління майном та засновника КП Джерело , по заробітній платі позивача на день звільнення з роботи складав 11 812 грн 63 коп. Вказував, що його намагання вирішити питання про виплату йому заборгованості по заробітній платі, у тому числі й у судовому порядку, свого законного вирішення не знайшли, оскільки суди посилались на те, що Княжицька сільська рада є неналежним відповідачем.

З урахуванням наведеного, позивач просив:

стягнути з КП Джерело на свою користь суму боргу по заробітній платі, що складає на 2014 рік 609 707 грн 63 коп, з яких: 14 336 грн 99 коп. - сума компенсації з врахуванням коефіцієнту інфляції; 581 558 грн 53 коп. - сума компенсації втрати частини заробітку за весь період затримки; 11 812 грн 13 коп. - нарахована зарплата на 2006 рік, що розраховано за весь період заборгованості з 01 лютого 2006 року по 31 грудня 2014 року, з врахуванням коефіцієнтів індексації та інфляції від суму боргу нарахованої заробітної плати в платіжній відомості №4 (10 868 грн 13 коп. + 1 444 грн 49 коп. за 15 днів серпня), суми боргу 11 812 грн 13 коп. (10 868 грн 13 коп. + 1 444 грн 49 коп. за 15 днів серпня).

зобов`язати КП Джерело , в особі ліквідаційної комісії КП Джерело , провести на його користь нарахування суми компенсації та індексації грошових доходів - загального боргу по заробітній платі, який представлений ним на 31 грудня 2014 року за весь період невиплати зарплати з лютого 2006року по день фактичного проведення розрахунку;

зобов`язати КП Джерело , в особі ліквідаційної комісії КП Джерело , відповідно до трудового законодавства представити до суду відповідну інформацію, що необхідна для розрахунку боргу по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, як працівника - застрахованої особи ОСОБА_1 ;

визнати КП Джерело та його власника Княжицьку сільську раду боржниками перед ОСОБА_1 по невиплаченій нарахованій заробітній платі за період лютий - серпень 2006 року з нарахуванням індексації заробітної плати за весь період затримки заробітної плати (з лютого 2006року по день фактичного здійснення виплат) у частині вимог трудового законодавства;

визнати Княжицьку сільську раду відповідальною за діяльність та борги КП Джерело , як засновника КП Джерело та балансоутримувача і утримувача майна, у тому числі за борг перед позивачем за невиплачену заробітну плату, який склався на день ліквідації КП Джерело .

зобов`язати Княжицьку сільську раду, як засновника та розпорядника майна створеного та припиненого ним КП Джерело , забезпечити КП Джерело належними коштами для виконання рішення суду по здійсненню виплат на користь ОСОБА_1 , суми боргу невиплаченої заробітної плати та нарахування на неї сум компенсації.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2020 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КП Джерело про зобов`язання КП Джерело виплатити заробітну плату та компенсацію втраченої вигоди - закрито на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з ліквідацією КП Джерело .

Рішенням Броварського міськрайонного суду міста Києва від 21 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області про зобов`язання виплатити заробітну плату та компенсацію втраченої вигоди - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що чинним законодавством України передбачений імперативний обов`язок власника роботодавця або уповноваженого ним органу здійснити виплату заробітної плати працівниками ліквідованого підприємства. У даному випадку власником та роботодавцем є саме Княжицька сільська рада Броварського району Київської області. Вказує, що рішення судів від 2008 року, 2014 року та 2016 року, на які послався суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні, ухвалені за інших обставин, а ним у даній справі заявлені вимоги до ліквідаційної комісії КП Джерело .

Зазначає, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що у цій справі позивач просив зобов`язати Княжицьку сільську раду, як засновника та розпорядника майна створеного та припиненого ним КП Джерело , не виплатити належні йому до сплати кошти, а забезпечити КП Джерело належними коштами для виконання рішення суду про здійснення виплат на користь ОСОБА_1 суми боргу невиплаченої заробітної плати та нарахування компенсаційних сум.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що ліквідація КП Джерело відбулася без правонаступників. На думку позивача, саме засновник та власник КП Джерело - Княжицька сільська рада має бути правонаступником КП Джерело , у тому числі в частині зобов`язань підприємства по виплаті позивачу заробітної плати та компенсаційних сум.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом ч.6 ст.95 КЗпП України, ст. ст.33, 34 Закону України Про оплату праці працівники мають право на індексацію заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення" підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Статтею 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Судом першої інтенції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням сільського голови села Княжичі № 57 від 18 жовтня 2005 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду начальника КП Джерело з 18 жовтня 2005 року з випробувальним терміном два місяці. Контракт із ОСОБА_1 не укладався.

Розпорядженням сільського голови села Княжичі №51 від 15 серпня 2006 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади начальника КП Джерело на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул із 15 серпня 2006 року.

Відповідно до положень статуту КП Джерело (далі - Статут) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником КП Джерело є Княжицька сільська рада Броварського району Київської області (а.с.90-98, 195-200, 203-208, т.1).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Княжицької сільської ради Броварського району Київської області №107(7-VII) від 19 лютого 2016 року Про припинення комунального підприємства Джерело , ЄДРПОУ 32020159 вирішено припинити діяльність КП Джерело`та створено комісію з припинення КП Джерело , встановлено строк для пред`явлення претензій кредиторам (а.с. 62, т.1).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14 січня 2020 року за рішенням засновників здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи КП Джерело у результаті ліквідації. Також у вказаному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказано, що відомості про правонаступників юридичної особи КП Джерело відсутні (а.с.195-200, 203-208, т.1).

Також судом першої інстанції встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. У вказаному рішенні судом встановлено, що 30 серпня 2006 року ОСОБА_1 , не погоджуючись зі звільненням з роботи, звернувся до суду з позовом до Княжицької сільської ради, сільського голови села Княжичі, у якому просив визнати незаконним і скасувати розпорядження сільського голови села Княжичі № 51 від 15 серпня 2006 року про звільнення його з роботи за прогул, поновити його на роботі, зобов`язати сільського голову села Княжичі Касьян О.І. , як представника власника КП Джерело , виплатити йому з урахуванням коефіцієнтів 41 250 грн 00 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу з дня звільнення по 01 січня 2008 року, невиплачену йому підприємством у період з лютого по серпень 2006 року заробітну плату в загальному розмірі 11 555 грн 04 коп., витрачені ним особисті кошти на придбання матеріалів для підприємства у сумі 7 555 грн 93 коп. і 49 грн 60 коп. понесених ним судових витрат. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2008 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Також у вказаному рішенні суд зазначив, що Княжицька сільська рада не є відповідальною за невиплату заробітної плати ОСОБА_1 за період його роботи з лютого по серпень 2006 року на посаді начальника КП Джерело , тому на Княжицьку сільську раду не можуть покладатися і зобов`язання щодо виплати позивачу сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (а.с.211-214, т.1).

Зазначене вище рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2014 року залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2014 року (а.с.215-217, 223-225, т.1).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, ліквідаційної комісії КП Джерело про стягнення заборгованості по заробітній платі, сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. У вказаному рішенні суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексації та компенсації з Княжицької сільської ради, як засновника підприємства та його ліквідатора, а також наявністю боргу перед КП Джерело за виконані роботи та послуги не ґрунтуються на вимогах закону, а позивач не пред`являв жодних вимог до ліквідаційної комісії КП Джерело (а.с. 218-219, т.1).

Дане рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2016 року залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року (а.с.220-222, 226-228, т.1).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Частиною 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року (справа №306/192/14-ц).

Таким чином, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2014 року та рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2016 року, які набрали законної сили, преюдиційно встановлено той факт, що Княжицька сільська рада не є відповідальною за невиплату заробітної плати ОСОБА_1 за період його роботи з лютого по серпень 2006 року на посаді начальника КП Джерело , тому на сільську раду не можуть покладатись зобов`язання щодо виплати позивачу сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до положень статуту КП Джерело та вказаного вище витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником КП Джерело є Княжицька сільська рада Броварського району Київської області (а.с. 90-98, 195-200, 203-208, т.1).

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 Статуту, управління підприємством здійснює його керівник - начальник. Наймання начальника здійснюється органом управління майном, яким є Княжицька сільська рада, шляхом укладання з ним контракту. Підприємство самостійно визначає структуру управління і встановлює штатний розпис.

Відповідно до пункту 6.3 Статуту, начальник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені Статутом до компетенції органу управління майном та інших органів управління даного підприємства. Він несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства; представляє його в усіх установах та організаціях; розпоряджається коштами і майном відповідно до чинного законодавства; укладає договори, видає доручення, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки; несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів. Орган управління майном не має права втручатись в оперативну і господарську діяльність підприємства.

Джерелом коштів на оплату праці працівників підприємства є частина прибутку, одержаного в результаті його господарської діяльності (пункт 7.3.2 Статуту).

Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Отже, чинним законодавством України та положеннями Статуту КП Джерело не передбачено відповідальності засновника підприємства за зобов`язаннями підприємства, у тому числі по виплаті боргу по заробітній платі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Установивши, що Княжицька сільська рада не є відповідальною за невиплату заробітної плати ОСОБА_1 за період його роботи з лютого по серпень 2006 року на посаді начальника КП Джерело , а відтак на неї не можуть покладатися зобов`язання щодо виплати позивачу боргу по не виплаченій заробітній платі, сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області про зобов`язання виплатити заробітну плату та компенсацію втраченої вигоди.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що чинним законодавством України передбачений імперативний обов`язок власника роботодавця або уповноваженого ним органу здійснити виплату заробітної плати працівниками ліквідованого підприємства, а у даному випадку власником та роботодавцем є Княжицька сільська рада Броварського району Київської області, є необґрунтованими.

Колегія суддів враховує, що вказаними вище судовими рішеннями, які набрали законної сили, преюдиційно встановлено, що Княжицька сільська рада не є відповідальною за невиплату заробітної плати ОСОБА_1 за період його роботи з лютого по серпень 2006 року на посаді начальника КП Джерело , тому на неї не можуть покладатись зобов`язання щодо виплати позивачу сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Вказані рішення судів з урахуванням принципу правової певності не можуть бути поставлені під сумнів.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково послався у оскаржуваному рішенні на рішення судів від 2008 року, 2014 року та 2016 року, оскільки вони були ухвалені за інших обставин справи, а в даній справі позивачем заявлені вимоги до ліквідаційної комісії КП Джерело , не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2020 року, яка набрала законної сили, закрито провадження у даній справі в частині позовних вимоги ОСОБА_1 до КП Джерело про зобов`язання виплатити заробітну плату та компенсацію втраченої вигоди.

З наведених підстав також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що позивач у позові просив зобов`язати Княжицьку сільську раду, як засновника і розпорядника майна створеного та припиненого ним підприємства КП Джерело не виплатити належні позивачу кошти, а забезпечити КП Джерело коштами для виконання рішення суду про виплату на користь ОСОБА_1 суми боргу по невиплаченій заробітній платі та компенсаційних сум.

Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, фактично стосуються його незгоди із ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2020 рокупро закриття провадження в частині його позовних вимог до КП Джерело , яка постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року залишена без змін, та не є предметом апеляційного перегляду в межах розгляду даної апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Що стосується прохання позивача в апеляційній скарзі про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду, то воно не підлягає до задоволення, оскільки суд апеляційної скарги за результати розгляду апеляційної скарги на рішення суду не має таких повноважень відповідно до вимог ст.374 ЦПК України.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постановити окрему ухвалу у частині виявлення при вирішенні трудового спору порушення законодавства та зловживань процесуальними правами і порушень процесуальних обов`язків, які допускають Княжицький сільський голова та юрисконсульт Княжицької сільської ради, оскільки зазначені посадові особи не виконують вимоги закону про права громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Відповідно до ч.1 ст.262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду апеляційної інстанції, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.

Втім, колегія суддів, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо протиправних дій з боку Княжицького сільського голови та юрисконсульта Княжицької сільської ради не встановила передбачених законом підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: