Ухвала

від 10.09.2020 по справі 280/5302/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5302/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Коршуна А.О.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року у справі № 280/5302/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юта Компані"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року позов задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати засвідчені у визначеному законом порядку документи на підтвердження повноважень в.о. начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Р.М. Рачинського на представництво Головного управління ДПС у Запорізькій області; надати суду належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року скаржнику відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

19 червня 2020 року скаржник вдруге оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху і надано скаржнику строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:

- вказати інші підстави поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.01.2020 р.;

- надати докази сплати судового збору в сумі 2881,50 грн..

Копію ухвали суду від 20 липня 2020 року скаржник отримав 24.07.2020 року, отже останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 03 серпня 2020 року.

03.08.2020 року та 10.08.2020 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшли аналогічні за змістом клопотання скаржника, в яких він просить продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги. В обґрунтування клопотань про продовження строку скаржник зазначив, що відповідно до порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2002 р. №228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами. Вказує, що скаржник не повноважний відповідати за зобов`язаннями держави за відсутності належного фінансування. Зазначає, що ним отримано листи від Державної казначейської служби про повідомлення щодо здійснення безспірного списання та випискою, а саме зупинення операцій на рахунках до моменту повного погашення заборгованості.

В цих же клопотаннях скаржником наведено ті самі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, які визнані неповажними ухвалою суду від 20 липня 2020 року.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що оскаржене рішення ухвалено судом 03 січня 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника відповідача.

Копію рішення суду від 03 січня 2020 року відповідач отримав 21 січня 2020 року.

Апеляційну скаргу повторно подано скаржником 19 червня 2020 року, тобто після спливу строків, встановлених ч.1 та ч. 2 ст. 295 КАС України, які спливли відповідно 03 лютого 2020 року (з урахуванням положень ч. 6 ст. 120 КАС України) та 20 лютого 2020 року.

Посилання скаржника на положення п. 3 Розділу IV Прикінцеві положення КАС України не беруться судом до уваги з огляду на те, що строки на апеляційне оскарження для скаржника спливли до набрання ними чинності.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року набрала законної сили та в касаційному порядку не скасована.

Отже наведені скаржником доводи не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, встановленого ст. 295 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приймаючи до уваги, що скаржник не навів поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 280/5302/19 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року.

У зв`язку з відмовою у відкритті апеляційного провадження питання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору не розглядається.

Керуючись статтею 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 280/5302/19 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя С.М. Іванов

Суддя А.О. Коршун