Постанова

від 10.09.2020 по справі 826/2548/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2548/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А.Б. за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представників відповідачів Прокошина Д.В., Лягери А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 02.04.2020 року) у справі за позовом приватного підприємства Аєдирн до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "АЄДИРН" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів від 05.09.2016 № 05092016,

- вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2017 року, що було доставлено 01.02.2017, операційним днем та часом їх фактичного отримання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року адміністративний позов приватного підприємства "АЄДИРН" задоволено.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 05.09.2016 № 05092016, укладеного з Приватним підприємством "АЄДИРН".

Зобов`язано Державну податкову службу України прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року від 01.02.2017 та розшифровку податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2017 року (Д5) від 01.02.2017, подані приватним підприємством "АЄДИРН", датою їх фактичного надходження.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що дію договору про визнання електронних документів від 05.09.2016 № 05092016 припинено відповідно до п. 14 розділу ІІІ Порядку, у зв`язку із закінченням строку чинності кваліфікованого сертифіката відкритого ключа керівника (31.08.2017року).

Крім того, апелянтом зазначено, що на час вирішення спору по суті позивач перебуває за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Сумській області, Шосткинське управління.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Між Приватними підприємством "АЄДИРН" та Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів від 05.09.2016 № 05092016, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

01.02.2017 позивачем направлено засобами телекомунікаційного зв`язку податкову звітність з податку на додану вартість за січень 2017 року, а саме: податкову декларацію та розшифровку податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Проте, відповідно до квитанцій від 01.02.2017 документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України, але не прийнято, оскільки порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 10.04.2008 № 233. Можливо, припинено дію договору про визнання електронної звітності.

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно припинено договір про визнання електронних документів та відмовлено у прийнятті податкової звітності, звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанці виходив з того, що податковим органом протиправно, в односторонньому порядку розірвано договір про визнаня електронних документів. \ Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

На контролюючі органи покладено функції з надання послуг електронного цифрового підпису (підпункт 191.1.44 пункту 191.1 статті 19 Податкового кодексу України), а також підпунктом 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

На час виникнення спірних правовідносин принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису були визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233.

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Таким чином, вступаючи в договірні правовідносини, контролюючий орган діяв з метою реалізації владних управлінських функцій щодо виконання покладених на нього Податковим кодексом України функцій.

Однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладання. Оскільки сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно - реалізація повноважень того чи іншого органу. У свою чергу мета цивільно-правових договорів - це задоволення потреб суб`єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних (майнових чи немайнових) матеріальних благ - об`єктів цивільного обороту.

Мета укладення договору про визнання електронних документів позбавлена ознак, що притаманні меті цивільно-правових угод. Натомість, зазначений договір було укладено податковим органом для виконання покладених на нього повноважень у сфері адміністрування податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Вступаючи у договірні правовідносини, що є предметом розгляду даної адміністративної справи, відповідач не мав за мету набуття майнового блага, а сторони не були вільні у визначенні умов договору.

За цим договором на контролюючий орган покладено обов`язок забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп`ютерну обробку, що у свою чергу, звільняє платника податків від обов`язку подання таких документів у паперовому вигляді.

Отже, суб`єкт владних повноважень, шляхом укладання договору про визнання електронних документів, реалізував у формі адміністративного договору повноваження на здійснення адміністрування податків, зборів, платежів.

Надаючи правову оцінку обставинам щодо припинення відповідачем договору в односторонньому порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Зокрема, відповідно до частини першої статті 14, частини першої статті 15 зазначеного Закону електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

За змістом норм статті 16 цього Закону суб`єкти електронного документообігу користуються правами та мають обов`язки, які встановлено для них законодавством.

Якщо в процесі організації електронного документообігу виникає необхідність у визначенні додаткових прав та обов`язків суб`єктів електронного документообігу, що не визначені законодавством, такі права та обов`язки можуть встановлюватися цими суб`єктами на договірних засадах.

Тобто, порядок закріплення переліку прав та обов`язків сторін, що виникають в процесі організації електронного документообігу між ними, чітко визначені, а саме: у законах та інших нормативно-правових актах та/або у відповідному договорі, укладеному між такими сторонами.

Відповідно до пункту 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів від 05.09.2016 № 05092016 орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посилено сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, матеріалами справи не підтверджується, що на час вчинення оскаржуваних дій, позивачем було змінено місце реєстрації чи скасовано сертифікат відкритого ключа, тобто умови договору, недодержання яких могло б призвести до його розірвання, позивачем не порушено; зворотного відповідачем не доведено та, більш того, не надано жодних пояснень з приводу розірвання договору.

З огляду на викладене, з урахуванням належного способу захисту порушеного права позивача, приймаючи до уваги, що відсутні правові підстави для призупинення дії договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що для ефективного захисту прав позивача, слід задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій щодо розірвання в односторонньому порядку дії договору про визнання електронних документів, а також зобов`язання Державну податкову служба України прийняти податку звітність з податку на додану вартість за січень 2017 року датою її надходження.

При цьому, безпідставними є посилання апелянта на розірвання договору з підстав закінчення строку чинності кваліфікованого сертифіката відкритого ключа керівника, оскільки, як зазначено апелянтом, строк дії ключа завершився 31.08.2017року, натомість електронну звітність з підстав розірвання договору не прийнято податковим органом в січні-лютому 2017 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року у справі за позовом приватного підприємства Аєдирн до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними дій залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 10.09.2020 р.)