Рішення

від 08.09.2020 по справі 906/196/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/196/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання: Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

- від позивача: Слівінській О.В. - Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №220 від 29.09.1994, ордер серії ЖТ №071917 від 24.01.2020

- від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Оіл" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" (м. Київ)

про стягнення 174955,80 грн.,

ТОВ "Інтер-Оіл 2019" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "МС-АГРО" про стягнення 174955,80 грн., з яких 159300,00 грн. основного боргу, 2363,39 грн. 3% річних, 13292,41 грн. пені, а також понесені судові витрати зі сплати 2624,35 грн. судового збору та 5000,00 грн. на професійну правничу допомогу (з врахуванням заяви від 24.07.2020 про збільшення позовних вимог)

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на несплату відповідачем за отримані паливно-мастильні матеріали на підставі договору № 134 від 08.10.2019.

Ухвалою від 21.02.2020 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання суду на 19.03.2020 о 10:30; витребував від сторін відповідні документи (а. с. 24).

Ухвалою від 19.03.2020 господарський суд задоволив клопотання ТОВ "МС-АГРО" від 18.03.2020 про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву; розгляд справи в підготовчому провадженні відклав (а. с. 39).

27.07.2020 до суду від позивача надійшли такі документи:

- лист з описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком від 24.07.2020 та поштовою накладною 1001425422626 як доказами відправлення копій позовної заяви і доданих до неї документів на юридичну адресу відповідача (а. с. 61- 64);

- заява від 24.07.2020 з додатками, якою повідомлено про те, що 24.07.2020 між адвокатом Слівінськім О.В. та позивачем складено і підписано звіт про виконання договору про надання професійної правової допомоги, який надано для долучення до матеріалів справи (а. с. 65 - 69);

- заява про збільшення позовних вимог від 24.07.2020 (а. с. 70,71), яка ухвалою від 27.07.2020 господарський суд призначив в тому ж засіданні суду (а. с. 79).

Відповідними ухвалами від 05.08.2020 господарським судом (а. с. 87- 90) :

- задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог від 24.07.2020;

- закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті (з врахуванням ухвали про виправлення описки).

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, правом на надсилання до суду відзиву не скористався, про дату і час засідання суду повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить роздруківка відстеження поштової кореспонденції з офіційного сайту Укрпошти (а. с. 92).

За ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч.4 ст.161 ГПК України).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку, зокрема, господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи, викладене, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

08.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Оіл 2019" (позивач/продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" (відповідач/ покупець) укладено договір № 134 (а. с. 9,10) (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує паливно - мастильні матеріали, згідно з виставленими рахунками та видаткових накладних, в т.ч ПДВ 20%

Відповідно до п.1.2 договору поставка товару здійснюється партіями, згідно заявки покупця, транспортом продавця або покупця. Під партією товару розуміється кількість товару, відвантаженого в одну адресу, одному вантажоодержувачу/ вантажовласнику, згідно з умовами, вказаними в даному договорі.

За п. 3.1 договору кількість товару по кожній партії вказується в видаткових накладних до цього договору.

У п. 4.1 договору зазначено що ціна на товар, відвантажений по даному договору, вказується в рахунку, який надається до поставки товару, після заявки покупця; установлюється в гривнях за один літр та підтверджується виданою накладною; при цьому покупець погоджує ціну товару, що підлягає оплаті, наданням доручення на отримання відповідно кількості товару.

Згідно з п. 5.1 договору покупець проводить оплату за поставлений товар згідно з виставленими рахунками протягом одного для з моменту отримання рахунку.

Відповідно до п. 6.2 договору поставка товару здійснюється на протязі 2-х днів з моменту отримання заявки від покупця та оплати товару.

12.11.2019 позивач на виконання умов договору поставив відповідачу паливно - мастильні матеріали - паливо дизельне ДТ-Л-К5 сорт С в кількості 7080 літрів на суму 159300,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000110 від 12.11.2019, актом прийому - передачі палива від 12.11.2019, товаро - транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №РН-0000110 від 12.11.2019 та актом звірки розрахунків №1 від 04.12.2019, підписаним сторонами (а. с. 11-14).

Позивач на адресу відповідача 29.01.2020 направляв вимогу в порядку ст. 530 ЦК України, про що свідчить фіскальний чек, поштова накладна та опис вкладення до цінного листа (а. с. 15,16).

Вказану вимогу відповідач отримав 30.01.2020, що підтверджується відстеженням із сайту Укрпошти (а. с. 17); однак відповіді на вказану вимогу відповідач не надав, оплату за придбаний товар не здійснив.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати за отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовом (з врахуванням заяви від 24.07.2020 про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 174955,80 грн., з яких 159300,00 грн. основного боргу, 2363,39 грн. 3% річних, 13292,41 грн. пені, а також понесені судові витрати зі сплати 2624,35 грн. судового збору та 5000,00 грн. на професійну правничу допомогу.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Беручи до уваги зміст правовідносин та характер зобов`язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним або домашнім використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

3. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

3.1. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 159300,00 грн.

На виконання умов договору № 134 від 08.10.2019 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 159300,00 грн. з врахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000110 від 12.11.2019 (а. с. 11):

Зазначена видаткова накладна містить підпис та відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Оіл"

Про вантажні перевезення товару за вказаною видатковою накладною свідчить товарно - транспортна накладна: № РН-0000110 від 12.11.2019, яка також оформлена належним чином (а. с. 13).

Між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому - передачі палива від 12.11.2019 (а. с. 12) та акт звірки розрахунків №1 від 04.12.2019 (а. с. 14).

Доказів сплати заборгованості станом на дату розгляду справи відповідачем суду не надано.

Враховуючи факт не виконання належним чином обов`язку з оплати поставленого товару на підставі договору №134 від 08.10.2019, відповідач зобов`язаний оплатити позивачу борг у заявленій сумі позовних вимог 159300,00 грн.

3.2. Щодо позовних вимог в частині стягнення 13292,41 грн. пені.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошового зобов`язання" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За п. 7.4 договору за порушення термінів та умов оплати, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який сплачується пеня від суми прострочених грошових зобов`язань, за кожний день прострочки, до повного розрахунку.

Як вбачається з розрахунку пені, доданому до заяви про збільшення позовних вимог (а. с. 77), позивач заявив до стягнення 13292,41 грн. пені за період з 07.02.2020 до 05.08.2020.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено його правильність, тому заявлений до стягнення розмір пені підлягає задоволенню.

3.3. Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 2363,39 грн. 3% річних за період з 07.02.2020 до 05.08.2020 згідно з розрахунком позивача доданому до заяви про збільшення позовних вимог (а. с. 76).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити, зокрема, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Щодо розрахунку 3% річних, виконаного позивачем, суд, здійснивши їх перерахунок, встановив його правильність, тому заявлений до стягнення розмір 3% річних також підлягає задоволенню.

4. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Відповідачем не надано суду доказів сплати заявленої суми боргу та не подано відзив із обгрунтованими запереченнями щодо її наявності.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 174955,80 грн., з яких 159300,00 грн. основного боргу, 2363,39 грн. 3% річних, 13292,41 грн. пені.

5. Розподіл судових витрат між сторонами.

5.1. Стосовно сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, згідно з п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, враховуючи розмір задоволених позовних вимог.

5.2. Стосовно витрат на професійну правничу допомогу.

В матеріалах справи є копії договору про надання професійної правової допомоги від 24.01.2020, Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №220 від 29.09.1994 Слівінського О.В., оригінали платіжного доручення №949 від 11.02.2020 про перерахування позивачем 5000,00 грн. адвокату Слівінському О.В. та ордеру серії ЖТ №071917 на надання правової допомоги від 24.01.2020 (а. с. 18 - 21).

За ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, захиститись у разі подання необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи принцип розумності судових витрат, суд вважає що вимога позивача про відшкодування понесених витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" (01135, м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, 41, офіс 307, код ЄДРПОУ 39534502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ОІЛ 2019" (10031, м. Житомир, вул. Перехідна, 35, код ЄДРПОУ 42746129):

- 159300,00 грн. основного боргу;

- 2363,39 грн. 3% річних;

- 13292,41 грн. пені;

- 2624,35 грн. судового збору;

- 5000,00 грн. на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.09.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу: на адресу адвоката Слівінського О.В. ( АДРЕСА_1 )

3 - ТОВ "МС - Агро": 01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, 41, оф. 307 (реком. )