ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2020 справа № 914/259/20
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Державного підприємства «Буське лісове господарство» , Львівська область, Буський район, м.Буськ;
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Пак» , Львівська область, Городоцький район, м.Городок;
про: стягнення заборгованості
ціна позову: 4639936,83грн.
Представники:
Позивача: Симканич В.В. - представник (ордер від 21.01.2020р. серія ЛВ №143177);
Відповідача: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
03.02.2020р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від 30.01.2020р. б/н (вх. №283) Державного підприємства «Буське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Пак» про стягнення заборгованості; ціна позову: 5047701,10грн.
Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставленого за Договором купівлі-продажу від 13.05.2019р. №43 товару.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.02.2020р. у даній справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 03.03.2020р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.03.2020р. у даній справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 24.03.2020р.
Судове засідання 24.03.2020р. не відбулось з причин перебування головуючого судді Фартушка Т.Б. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2020р. у даній справі судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; призначити підготовче судове засідання на 28.04.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2020р. у даній справі суд постановив заяву Державного підприємства Буське лісове господарство від 27.04.2020р. вх. №1016/20 про зменшення розміру позовних вимог прийняти; подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви Державного підприємства Буське лісове господарство від 27.04.2020р. вх. №1016/20 про зменшення розміру позовних вимог; підготовче засідання відкласти на 05.05.2020р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.05.2020р. у даній справі судом постановлено підготовче засідання відкласти на 26.05.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.05.2020р. у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 23.06.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті спору.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.06.2020р. у даній справі суд постановив заяву Державного підприємства «Буське лісове господарство» від 22.06.2020р. вх. №1429/20 про зменшення розміру позовних вимог №3 залишити без розгляду; відкласти судове засідання з розгляду спору по суті до 14.07.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті спору.
Окрім того, ухвалою суду по даній справі від 24.06.2020р. судом постановлено клопотання Державного підприємства «Буське лісове господарство» від 22.06.2020р. №2 (вх. №1428/20 від 22.06.2020р.) про повернення судового збору відхилити.
З підстав проведення 14.07.2020р. санітарної дезінфекції приміщення суду судове засідання у даній справі, призначене на 14.07.2020р. не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.07.2020р. у даній справі суд постановив призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 27.07.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.
Ухвалою суду у даній справі від 27.07.2020р. суд постановив заяву Державного підприємства «Буське лісове господарство» від 16.06.2020р. №2 (вх. №1406/20 від 18.06.2020р.) про зменшення розміру позовних вимог залишити без розгляду. Також, ухвалою суду у даній справі від 27.07.2020р. суд постановив клопотання Державного підприємства «Буське лісове господарство» від 18.06.2020р. б/н (вх. №1405/20 від 18.06.2020р.) про повернення судового збору відхилити. Ухвали постановлено з виходом суду до нарадчої кімнати.
В судовому засіданні 27.07.2020р. оголошувалась перерва в межах дня слухання до 16:00год. 27.07.2020р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2020р. у даній справі судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті до 02.09.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» .
Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.
Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову з урахуванням поданої заяви від 27.04.2020р. вх. №1016/20 про зменшення розміру позовних вимог, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до поданих до суду заяв для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.
02.09.2020р. за вх. №25698/20 Позивачем подано Клопотання, у якому зазначає про сплату Відповідачем згідно Платіжного доручення від 14.07.2020р. №129 суми основного боргу в розмірі 350000грн. та про те, що станом на 31.08.2020р. сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 2765503,60грн. Ідентичний за змістом документ 02.09.2020р. надійшов на електрону адресу суду за був зареєстрований за вх. №26493/20. Вказані клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.
Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно із п.п.1, 2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.п.1, 3, 4 ч.5 ст.13 ГПК України).
Приписами п.п.2, 3 ч.1 ст.42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
З врахуванням наведеного суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020 у справі №43/122, що учасник справи, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право участь в судовому процесі та подання письмових заяв по суті спору. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 05.02.2020р. про відкриття провадження у даній справі судом постановлено Відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали відповідно до ст. 165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати (надати) іншим Учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого надіслання (надання) надати суду до початку підготовчого засідання.
Вказану ухвалу 06.02.2020р. надіслано на адресу Відповідача та одержано його уповноваженим представником 11.02.2020р., що підтверджується відповідною відміткою на Повідомленні про вручення поштового відправлення від 06.02.2020р. №7901413016676.
Відтак, встановлений Відповідачу судом строк для подання відзиву на позовну заяву розпочав свій перебіг 12.02.2020р. та завершився 26.02.2020р.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.07.2020р. у даній справі надіслано на адресу Відповідача 28.07.2020р., що підтверджується Списком розсилки поштової кореспонденції від 28.07.2020р., та одержано уповноваженим представником Відповідача 04.08.2020р., що підтверджується витягом інформації відстеження пересилання поштового відправлення за ідентифікатором №7901413339882 «Трекінг» з інтернет-порталу АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).
З врахуванням наведеного суд зазначає, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.
Водночас суд враховує, про що також вказувалось в судових рішеннях у цій справі, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався, в тому числі постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів до 31 липня 2020р., Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до 31.10.2020р.
На час ухвалення даного рішення судочинство в Україні здійснюється в умовах карантину.
Суд також зважає, що Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020р., розділ X "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Проте, суд зазначає, що пунктом 1 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , який набрав чинності 17.07.2020р., пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., N48, ст. 436) викладено в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".
Відповідно до п.2 розділу ІІ вказаного Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Відтак, встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки подання заяв по суті спору завершились 06.08.2020р.
Судові рішення, пов`язані з рухом цієї справи надсилались судом на адресу Відповідача, одержувались ним (зокрема ухвала від 06.02.2020р. та від 27.07.2020р. у даній справі), а також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.
Разом з цим, судом враховується, що за приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
Суд зазначає, що станом на час ухвалення рішення суду в матеріалах справи відсутні, Учасниками справи не подані та не оголошені у встановленому п.2 розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) клопотання про продовження чи поновлення процесуальних строків.
Також суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №23, ст. 896, №30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №43, ст. 1394, №52, ст. 1626) постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №43, ст. 1394, №52, ст. 1626)послаблено карантин, з 23.06.2020р. дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням Відповідача є м.Львів Львівської області, тобто населений пункт, в якому знаходиться суд, та в якому, станом на час проведення судового засідання та розгляду спору по суті відновлено регулярні пасажирські перевезення автомобільним та залізничним транспортом.
У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.
З врахуванням наведеного, а також відсутності поданих у встановленому п.2 розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) клопотань Учасників справи про продовження чи поновлення процесуальних строків, вжиття всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, визнання судом явки повноважних представників Учасників справи в судове засідання не обов`язковою суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників Учасників справи за наявними у справі документами.
Позиція Позивача:
Позивач, з урахуванням поданої 27.04.2020р. за вх. №1016/20 заяви про зменшення розміру позовних вимог, зазначає про здійснення Відповідачем часткового погашення суми боргу, стягнення якого є предметом спору у даній справі на суму 470000грн. згідно Платіжних доручень від 07.02.2020р. на суму 270000грн. та від 03.03.2020р. на суму 200000грн. та просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 4465503,60грн. суми основного боргу з оплати поставленої Позивачем та прийнятої Відповідачем продукції за Договором купівлі-продажу від 13.05.2019р. №43, а також 69823грн. трьох відсотків річних та 42374,50грн. інфляційних втрат за порушення порядку і строку оплати продукції за Договором.
Позиція Відповідача:
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.
Спір розглядається з урахуванням заяви Державного підприємства Буське лісове господарство від 27.04.2020р. вх. №1016/20 про зменшення розміру позовних вимог.
За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.
13.05.2019р. між Державним підприємством Буське лісове господарство (надалі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТБ Пак (надалі - Відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №43 (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1., 1.2. Договору) Продавець зобов`язувався поставити, Покупець прийняти і оплатити продукцію згідно специфікації, а саме: дров`яна деревина ПВ м`яколистяних та твердолистяних порід (штб). Загальний об`єм поставки 25000кбм. Кількість, сортимент, ціна, терміни і умови поставки продукції передбачені договором та специфікаціями (додаток №1), які є невід`ємною частиною договору.
Відповідно до п.3.1. Договору продукція, яку поставляє Продавець відпускається на умовах франко-склад Покупця і сплачується Покупцем по цінах згідно специфікації. Сума нього Договору складає 25000000грн., в т.ч. ПДВ - 4166666,67грн.
Розрахунок за поставлену продукцію здійснюється Покупцем шляхом перечислення коштів на розрахунковий рахунок Продавця до одержання товару або по факту одержання товару на протягом п`яти банківських днів (п.3.2. Договору).
Згідно пункту 3.3. Договору у разі виробничої необхідності термін оплати Покупцем за поставлений товар може бути змінений.
Пунктом 4.1. Договору Сторонами погоджено, що продукція поставляється в кількості і сортименті згідно товарно-транспортної накладної, виписаної Продавцем. Дата поставки товару визначається датою прийому цього товару Покупцем.
Згідно пункту 5.1. Договору Сторони зобов`язуються поставити та прийняти товар по кількості, якості та ціні, згідно даного Договору та специфікації.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 31.12.2019р., останнє фіксується двостороннім актом (п.6.1. Договору).
Відповідно до п.7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання Сторонами своїх обов`язків по цьому Договору Сторони несуть відповідальність у повному обсязі згідно діючого законодавства України.
Додатком №1 до Договору (Специфікація, протокол погодження ціни) Сторонами погоджено асортимент та вартість продукції, що поставляється по Договору.
Вказаний Договір та Додаток до нього підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що ним на підставі Товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом від 13.05.2019р. серії ЛВВ №152352 на суму 40206,07грн. в тому числі 6701,01грн. ПДВ, від 13.05.2019р. серії ЛВВ №152354 на суму 40218,42грн. в тому числі 6703,07грн. ПДВ, від 14.05.2019р. серії ЛВА №274457 на суму 42713,15грн. в тому числі 7118,86грн. ПДВ, від 14.05.2019р. серії ЛВВ №431379 на суму 45339,96грн. в тому числі 7556,66грн. ПДВ, від 14.05.2019р. серії ЛВВ №780344 на суму 26812,90грн. в тому числі 4468,32грн. ПДВ, від 14.05.2019р. серії ЛВВ №780346 на суму 13406,45грн. в тому числі 2234,41грн. ПДВ, від 14.05.2019р. серії ЛВА №264151 на суму 45609,48грн. в тому числі 7601,58грн. ПДВ, від 14.05.2019р. серії ЛВВ №160879 на суму 41040,14грн. в тому числі 6840,02грн. ПДВ, від 14.05.2019р. серії ЛВА №274464 на суму 40113,60грн. в тому числі 6685,60грн. ПДВ, від 15.05.2019р. серії ЛВВ №780355 на суму 39808,97грн. в тому числі 6634,83грн. ПДВ, від 15.05.2019р. серії ЛВА №264152 на суму 42724,61грн. в тому числі 7120,77грн. ПДВ, від 15.05.2019р. серії ЛВВ №431382 на суму 44255,36грн. в тому числі 7375,89грн. ПДВ, від 15.05.2019р. серії ЛВВ №431385 на суму 42423,56грн. в тому числі 7570,60грн. ПДВ, від 15.05.2019р. серії ЛВА №274468 на суму 46466,41грн. в тому числі 7744,40грн. ПДВ, від 15.05.2019р. серії ЛВА №243590 на суму 40479,66грн. в тому числі 6746,61грн. ПДВ, від 15.05.2019р. серії ЛВВ №160882 на суму 46980,14грн. в тому числі 7830,02грн. ПДВ, від 16.05.2019р. серії ЛВВ №820379 на суму 40519,54грн. в тому числі 6753,26грн. ПДВ, від 17.05.2019р. серії ЛВВ №160886 на суму 44604,16грн. в тому числі 7434,03грн. ПДВ, від 17.05.2019р. серії ЛВБ №474045 на суму 43678,94грн. в тому числі 7279,82грн. ПДВ, від 17.05.2019р. серії ЛВА №312735 на суму 44026грн. в тому числі 7337,67грн. ПДВ, від 20.05.2019р. серії ЛВА №312740 на суму 42440,77грн. в тому числі 7073,46грн. ПДВ, від 20.05.2019р. серії ЛВА №312746 на суму 46200,18грн. в тому числі 7700,03грн. ПДВ, від 21.05.2019р. серії ЛВА №264160 на суму 40151,68грн. в тому числі 6691,95грн. ПДВ, від 21.05.2019р. серії ЛВБ №474055 на суму 42748,34грн. в тому числі 7124,72грн. ПДВ, від 21.05.2019р. серії ЛВБ №474058 на суму 40219,34грн. в тому числі 6703,22грн. ПДВ, від 21.05.2019р. серії ЛВВ №431396 на суму 45360,14грн. в тому числі 7560,02грн. ПДВ, від 22.05.2019р. серії ЛВА №312748 на суму 42958,79грн. в тому числі 7159,80грн. ПДВ, від 22.05.2019р. серії ЛВА №264165 на суму 41439,26грн. в тому числі 6906,54грн. ПДВ, від 22.05.2019р. серії ЛВВ №780398 на суму 42473,36грн. в тому числі 7078,89грн. ПДВ, від 22.05.2019р. серії ЛВБ №474065 на суму 45575,87грн. в тому числі 7595,98грн. ПДВ, від 27.05.2019р. серії ЛВБ №431406 на суму 46635,77грн. в тому числі 7772,63грн. ПДВ, від 28.05.2019р. серії ЛВВ №431411 на суму 41693,54грн. в тому числі 6948,92грн. ПДВ, від 25.06.2019р. серії ЛВА №243699 на суму 43975,82грн. в тому числі 7329,30грн. ПДВ, від 25.06.2019р. серії ЛВБ №563084 на суму 43792,46грн. в тому числі 7298,74грн. ПДВ, від 26.06.2019р. серії ЛВБ №474117 на суму 42336,14грн. в тому числі 7056,02грн. ПДВ, від 26.06.2019р. серії ЛВА №312762 на суму 47011,96грн. в тому числі 7835,33грн. ПДВ, від 27.06.2019р. серії ЛВВ №152446 на суму 42811,36грн. в тому числі 7135,23грн. ПДВ, від 01.07.2019р. серії ЛВВ №152454 на суму 42668,05грн. в тому числі 7111,34грн. ПДВ, від 15.07.2019р. серії ЛВА №312769 на суму 45056,96грн. в тому числі 7509,49грн. ПДВ, від 15.07.2019р. серії ЛВА №312773 на суму 42749,46грн. в тому числі 7124,91грн. ПДВ, від 15.07.2019р. серії ЛВВ №312777 на суму 45271,75грн. в тому числі 7545,29грн. ПДВ, від 16.07.2019р. серії ЛВА №243771 на суму 40219,34грн. в тому числі 6703,22грн. ПДВ, від 16.07.2019р. серії ЛВА №243776 на суму 41040,14грн. в тому числі 6840,02грн. ПДВ, від 16.07.2019р. серії ЛВБ №474148 на суму 39384,32грн. в тому числі 6564,05грн. ПДВ, від 17.07.2019р. серії ЛВА №243780 на суму 39728,92грн. в тому числі 6621,49грн. ПДВ, від 17.07.2019р. серії ЛВБ №474154 на суму 39433,73грн. в тому числі 6572,29грн. ПДВ, від 18.07.2019р. серії ЛВА №312784 на суму 41868,14грн. в тому числі 6978,02грн. ПДВ, від 18.07.2019р. серії ЛВА №243789 на суму 39324,46грн. в тому числі 6554,08грн. ПДВ, від 18.07.2019р. серії ЛВВ №820430 на суму 43017,07грн. в тому числі 7169,51грн. ПДВ від 19.07.2019р. серії ЛВБ №474165 на суму 47908,94грн. в тому числі 7984,82грн. ПДВ, від 19.07.2019р. серії ЛВБ №152482 на суму 41113,34грн. в тому числі 6852,22грн. ПДВ, від 23.07.2019р. серії ЛВВ №431496 на суму 39324,46грн. в тому числі 6554,08грн. ПДВ, від 23.07.2019р. серії ЛВВ №431498 на суму 44280,06грн. в тому числі 7380,01грн. ПДВ, від 24.07.2019р. серії ЛВВ №431501 на суму 40276,37грн. в тому числі 6712,73грн. ПДВ, від 24.07.2019р. серії ЛВА №264281 на суму 45478,01грн. в тому числі 7579,67грн. ПДВ, від 25.07.2019р. серії ЛВВ №431507 на суму 39432,74грн. в тому числі 6572,12грн. ПДВ, від 25.07.2019р. серії ЛВА №293539 на суму 39900,97грн. в тому числі 6650,16грн. ПДВ, від 29.07.2019р. серії ЛВА №293545 на суму 41162,96грн. в тому числі 6860,49грн. ПДВ, від 29.07.2019р. серії ЛВВ №431516 на суму 41040,14грн. в тому числі 6840,02грн. ПДВ, від 30.07.2019р. серії ЛВВ №780518 на суму 39344,32грн. в тому числі 6557,39грн. ПДВ, від 30.07.2019р. серії ЛВБ №563141 на суму 36894,36грн. в тому числі 6149,06грн. ПДВ, від 30.07.2019р. серії ЛВВ №431522 на суму 39324,46грн. в тому числі 6554,08грн. ПДВ, від 31.07.2019р. серії ЛВА №293549 на суму 38859,98грн. в тому числі 6476,66грн. ПДВ, від 01.08.2019р. серії ЛВА №264329 на суму 48166,96грн. в тому числі 8027,83грн. ПДВ, від 01.08.2019р. серії ЛВВ №431530 на суму 39076,52грн. в тому числі 6512,75грн. ПДВ, від 01.08.2019р. серії ЛВА №312790 на суму 44207,16грн. в тому числі 7367,86грн. ПДВ, від 02.08.2019р. серії ЛВА №312794 на суму 45511,34грн. в тому числі 7585,22грн. ПДВ, від 02.08.2019р. серії ЛВБ №563158 на суму 37273,76грн. в тому числі 6212,29грн. ПДВ, від 05.08.2019р. серії ЛВБ №243813 на суму 47520,14грн. в тому числі 7920,02грн. ПДВ, від 05.08.2019р. серії ЛВБ №563167 на суму 45230,47грн. в тому числі 7538,41грн. ПДВ, від 06.08.2019р. серії ЛВБ №264330 на суму 47395,87грн. в тому числі 7899,31грн. ПДВ, від 06.08.2019р. серії ЛВБ №563178 на суму 38210,90грн. в тому числі 6368,48грн. ПДВ, від 07.08.2019р. серії ЛВБ №431537 на суму 46440,14грн. в тому числі 7740,02грн. ПДВ, від 07.08.2019р. серії ЛВВ №563184 на суму 46816,15грн. в тому числі 7802,69грн. ПДВ, від 07.08.2019р. серії ЛВВ №780535 на суму 44895,90грн. в тому числі 7482,65грн. ПДВ, від 07.08.2019р. серії ЛВА №312797 на суму 44866,39грн. в тому числі 7477,73грн. ПДВ, від 08.08.2019р. серії ЛВВ №431548 на суму 42396,17грн. в тому числі 7066,03грн. ПДВ, від 12.08.2019р. серії ЛВА №293557 на суму 40529,88грн, в тому числі 6754,98грн. ПДВ, від 12.08.2019р. серії ЛВА №293559 на суму 41812,98грн. в тому числі 6968,83грн. ПДВ, від 12.08.2019р. серії ЛВБ №563203 на суму 44825,77грн. в тому числі 7470,96грн. ПДВ, від 13.08.2019р. серії ЛВБ №474215 на суму 41040,14грн. в тому числі 6840,02грн. ПДВ, від 13.08.2019р. серії ЛВА №293573 на суму 36249,76грн. в тому числі 6041,63грн. ПДВ, від 13.08.2019р. серії ЛВВ №431558 на суму 43200,14грн. в тому числі 7200,02грн. ПДВ, від 14.08.2019р. серії ЛВА №293577 на суму 44212,56грн. в тому числі 7368,76грн. ПДВ, від 14.08.2019р. серії ЛВВ №780550 на суму 42310,67грн. в тому числі 7051,78грн. ПДВ, від 15.08.2019р. серії ЛВБ №563218 на суму 36786,66грн. в тому числі 6131,11грн. ПДВ, від 19.08.2019р. серії ЛВА №293590 на суму 42273,07грн. в тому числі 7045,51грн. ПДВ, від 19.08.2019р. серії ЛВА №312802 на суму 36555,90грн. в тому числі 6092,65грн. ПДВ, від 20.08.2019р. серії ЛВА №293596 на суму 43071,11грн. в тому числі 7178,52грн. ПДВ, від 21.08.2019р. серії ЛВА №293601 на суму 41613,08грн. в тому числі 6935,51грн. ПДВ, від 21.08.2019р. серії ЛВА №312805 на суму 44114,54грн. в тому числі 7352,42грн. ПДВ, від 21.08.2019р. серії ЛВВ №431565 на суму 43394,54грн. в тому числі 7232,42грн. ПДВ, від 22.08.2019р. серії ЛВА №312809 на суму 47215,46грн. в тому числі 7869,24грн. ПДВ, від 22.08.2019р. серії ЛВВ №431572 на суму 41778,14грн. в тому числі 6963,02грн. ПДВ, від 26.08.2019р. серії ЛВА №293609 на суму 40666,30грн. в тому числі 6777,72грн. ПДВ, від 26.08.2019р. серії ЛВА №312816 на суму 46634,68грн. в тому числі 7772,45грн. ПДВ, від 27.08.2019р. серії ЛВА №293616 на суму 43791,36грн. в тому числі 7298,56грн. ПДВ, від 27.08.2019р. серії ЛВВ №431578 на суму 44519,62грн. в тому числі 7419,94грн. ПДВ, від 27.08.2019р. серії ЛВА №312823 на суму 38077,09грн. в тому числі 6346,18грн. ПДВ, від 29.08.2019р. серії ЛВА №293622 на суму 20088,79грн. в тому числі 3348,13грн. ПДВ, від 29.08.2019р. серії ЛВА №293624 на суму 46031,08грн. в тому числі 7671,85грн. ПДВ, від 31.08.2019р. серії ЛВА №293632 на суму 43779,96грн. в тому числі 7296,66грн. ПДВ, від 31.08.2019р. серії ЛВА №312829 на суму 38990,35грн. в тому числі 3498,39грн. ПДВ, від 02.09.2019р. серії ЛВБ №563255 на суму 41112,04грн. в тому числі 6852,01грн. ПДВ, від 02.09.2019р. серії ЛВБ №474240 на суму 21824,09грн. в тому числі 3637,35грн. ПДВ, від 02.09.2019р. серії ЛВА №293635 на суму 25538,48грн. в тому числі 4256,41грн. ПДВ, від 02.09.2019р. серії ЛВА №293638 на суму 18604,87грн. в тому числі 3100,81грн. ПДВ, від 02.09.2019р. серії ЛВБ №563261 на суму 43451,93грн. в тому числі 7241,99грн. ПДВ, від 02.09.2019р. серії ЛВБ №474244 на суму 43456,07грн. в тому числі 7242,68грн. ПДВ, від 03.09.2019р. серії ЛВА №243853 на суму 37813,43грн. в тому числі 6382,74грн. ПДВ, від 04.09.2019р. серії ЛВБ №474256 на суму 44582,54грн. в тому числі 7430,42грн. ПДВ, від 05.09.2019р. серії ЛВА №293642 на суму 19943,29грн. в тому числі 3323,88грн. ПДВ, від 09.09.2019р. серії ЛВА №293649 на суму 16539,18грн. в тому числі 2756,53грн. ПДВ, від 09.09.2019р. серії ЛВВ №161021 на суму 41996,02грн. в тому числі 6999,34грн. ПДВ, від 10.09.2019р. серії ЛВА №293651 на суму 45015,55грн. в тому числі 7502,59грн. ПДВ, від 10.09.2019р. серії ЛВБ №563281 на суму 42291,37грн. в тому числі 7048,56грн. ПДВ, від 11.09.2019р. серії ЛВА №312831 на суму 20551,39грн. в тому числі 3425,23грн. ПДВ, від 11.09.2019р. серії ЛВВ №161029 на суму 43717,19грн. в тому числі 7286,20грн. ПДВ, від 12.09.2019р. серії ЛВА №312837 на суму 44452,94грн. в тому числі 7408,82грн. ПДВ, від 18.09.2019р. серії ЛВВ №780608 на суму 41335,96грн. в тому числі 6889,33грн. ПДВ, від 18.09.2019р. серії ЛВА №312848 на суму 43103,45грн. в тому числі 7183,91грн. ПДВ, від 19.09.2019р. серії ЛВВ №780611 на суму 34815,12грн. в тому числі 5802,52грн. ПДВ, від 19.09.2019р. серії ЛВА №312853 на суму 43463,50грн. в тому числі 7243,92грн. ПДВ, від 19.09.2019р. серії ЛВВ №780614 на суму 6963,02грн. в тому числі 1160,50грн. ПДВ, від 19.09.2019р. серії ЛВВ №152592 на суму 14086,06грн. в тому числі 2347,68грн. ПДВ, від 19.09.2019р. серії ЛВВ №152595 на суму 7904,03грн. в тому числі 1317,34грн. ПДВ, від 23.09.2019р. серії ЛВА №293679 на суму 39050,86грн. в тому числі 6508,48грн. ПДВ, від 23.09.2019р. серії ЛВБ №474291 на суму 41040,14грн. в тому числі 6840,02грн. ПДВ, від 23.09.2019р. серії ЛВА №293681 на суму 35294,54грн. в тому числі 5882,42грн. ПДВ, від 24.09.2019р. серії ЛВБ №563311 на суму 43974,58грн. в тому числі 7329,10грн. ПДВ, від 25.09.2019р. серії ЛВА №293689 на суму 41529,35грн. в тому числі 6921,56грн. ПДВ, від 25.09.2019р. серії ЛВА №312868 на суму 44801,86грн. в тому числі 7466,98грн. ПДВ, від 28.09.2019р. серії ЛВА №312874 на суму 44755,36грн. в тому числі 7459,23грн. ПДВ, від 30.09.2019р. серії ЛВВ №431636 на суму 45014,54грн. в тому числі 7502,42грн. ПДВ, від 01.10.2019р. серії ЛВВ №780637 на суму 41739,90грн. в тому числі 6956,65грн. ПДВ, від 01.10.2019р. серії ЛВА №312881 на суму 40780,64грн. в тому числі 6796,77грн. ПДВ, від 03.10.2019р. серії ЛВВ №161080 на суму 44668,94грн. в тому числі 7444,82грн. ПДВ, від 03.10.2019р. серії ЛВА №312883 на суму 37756,94грн. в тому числі 6292,82грн. ПДВ, від 07.10.2019р. серії ЛВВ №780646 на суму 36704,35грн. в тому числі 6117,39грн. ПДВ, від 07.10.2019р. серії ЛВА №312893 на суму 40050,36грн. в тому числі 6675,06грн. ПДВ, від 08.10.2019р. серії ЛВВ №780650 на суму 36919,08грн. в тому числі 6153,18грн. ПДВ, від 08.10.2019р. серії ЛВА №312895 на суму 21964,88грн. в тому числі 3660,81грн. ПДВ, від 08.10.2019р. серії ЛВВ №152686 на суму 38429,57грн. в тому числі 6404,93грн. ПДВ, від 10.10.2019р. серії ЛВВ №820577 на суму 43712,17грн. в тому числі 7285,36грн. ПДВ, від 10.10.2019р. серії ЛВА №301457 на суму 44688,74грн. в тому числі 7448,12грн. ПДВ, від 10.10.2019р. серії ЛВА №312898 на суму 42413,57грн. в тому числі 7068,93грн. ПДВ, від 16.10.2019р. серії ЛВВ №780678 на суму 45379,86грн. в тому числі 7563,31грн. ПДВ, від 16.10.2019р. серії ЛВА №312914 на суму 44618,48грн. в тому числі 7436,41грн. ПДВ, від 21.10.2019р. серії ЛВА №312917 на суму 43889,38грн. в тому числі 7314,90грн. ПДВ, від 21.10.2019р. серії ЛВВ №431687 на суму 46002,17грн. в тому числі 7667,03грн. ПДВ, від 22.10.2019р. серії ЛВБ №563375 на суму 41692,72грн. в тому числі 6948,79грн. ПДВ, від 22.10.2019р. серії ЛВА №312920 на суму 43589,68грн. в тому числі 7264,95грн. ПДВ, від 23.10.2019р. серії ЛВА №312927 на суму 40829,57грн. в тому числі 6804,93грн. ПДВ, від 23.10.2019р. серії ЛВВ №780705 на суму 41820,17грн. в тому числі 6970,03грн. ПДВ, від 23.10.2019р. серії ЛВВ №431698 на суму 47605,97грн. в тому числі 7934,33грн. ПДВ, від 24.10.2019р. серії ЛВБ №563385 на суму 45302,39грн. в тому числі 7550,40грн. ПДВ, від 24.10.2019р. серії ЛВА №312930 на суму 44376,17грн. в тому числі 7396,03грн. ПДВ, від 24.10.2019р. серії ЛВВ №820557 на суму 39363,35грн. в тому числі 6560,56грн. ПДВ, від 26.10.2019р. серії ЛВА №312935 на суму 43351,36грн. в тому числі 7225,23грн. ПДВ, від 26.10.2019р. серії ЛВБ №474329 на суму 43545,74грн. в тому числі 7257,62грн. ПДВ, від 28.10.2019р. серії ЛВА №312941 на суму 44449,69грн. в тому числі 7408,28грн. ПДВ, від 28.10.2019р. серії ЛВА №312943 на суму 43493,84грн. в тому числі 7248,97грн. ПДВ, від 28.10.2019р. серії ЛВА №312945 на суму 44344,94грн. в тому числі 7390,82грн. ПДВ, від 28.10.2019р. серії ЛВА №312947 на суму 42355,50грн. в тому числі 7059,25грн. ПДВ, від 29.10.2019р. серії ЛВБ №563401 на суму 44195,57грн. в тому числі 7365,93грн. ПДВ, від 05.11.2019р. серії ЛВА №312971 на суму 43077,76грн. в тому числі 7179,63грн. ПДВ, від 06.11.2019р. серії ЛВА №264453 на суму 18585,68грн. в тому числі 3097,61грн. ПДВ, від 06.11.2019р. серії ЛВА №264454 на суму 45944,96грн. в тому числі 7657,49грн. ПДВ, від 06.11.2019р. серії ЛВВ №820571 на суму 23513,70грн. в тому числі 3918,95грн. ПДВ, від 07.11.2019р. серії ЛВБ №474362 на суму 44668,94грн. в тому числі 7444,82грн. ПДВ, від 07.11.2019р. серії ЛВА №312981 на суму 44943,23грн. в тому числі 7490,54грн. ПДВ, від 07.11.2019р. серії ЛВА №312986 на суму 45202,46грн. в тому числі 7533,74грн. ПДВ, від 07.11.2019р. серії ЛВБ №474366 на суму 44515,97грн. в тому числі 7419,33грн. ПДВ, від 08.11.2019р. серії ЛВБ №474368 на суму 45601,75грн. в тому числі 7600,29грн. ПДВ, від 08.11.2019р. серії ЛВА №293778 на суму 44136,65грн. в тому числі 7356,11грн. ПДВ, від 09.11.2019р. серії ЛВВ №780774 на суму 47520,14грн. в тому числі 7920,02грн. ПДВ, від 09.11.2019р. серії ЛВВ №780776 на суму 44360,14грн. в тому числі 7393,36грн. ПДВ, від 12.11.2019р. серії ЛВА №293780 на суму 21359,87грн. в тому числі 3559,98грн. ПДВ, від 12.11.2019р. серії ЛВБ №474378 на суму 14249,45грн. в тому числі 2374,91грн. ПДВ, від 12.11.2019р. серії ЛВА №312991 на суму 6637,93грн. в тому числі 1106,32грн. ПДВ, від 12.11.2019р. серії ЛВА №312993 на суму 42890,56грн. в тому числі 7148,43грн. ПДВ, від 13.11.2019р. серії ЛВВ №161163 на суму 45056,16грн. в тому числі 7509,36грн. ПДВ, від 13.11.2019р. серії ЛВА №312995 на суму 42879,25грн. в тому числі 7146,54грн. ПДВ, від 13.11.2019р. серії ЛВВ №161168 на суму 45056,16грн. в тому числі 7509,36грн. ПДВ, від 14.11.2019р. серії ЛВВ №161173 на суму 47308,99грн. в тому числі 7884,83грн. ПДВ, від 14.11.2019р. серії ЛВБ №474383 на суму 46635,77грн. в тому числі 7772,63грн. ПДВ, від 14.11.2019р. серії ЛВБ №474387 на суму 44193,78грн. в тому числі 7365,63грн. ПДВ, від 19.11.2019р. серії ЛВА №313012 на суму 46008,14грн. в тому числі 7668,02грн. ПДВ, від 19.11.2019р. серії ЛВА №313021 на суму 44704,18грн. в тому числі 7450,70грн. ПДВ, від 20.11.2019р. серії ЛВБ №474398 на суму 47518,13грн. в тому числі 7919,69грн. ПДВ, від 20.11.2019р. серії ЛВВ №152813 на суму 42948,16грн. в тому числі 7158,03грн. ПДВ поставлено, а Відповідачем прийнято продукцію за Договором на загальну суму 7725503,60грн.
Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставленої Позивачем та прийнятої Відповідачем продукції за Договором належним чином не виконано, згідно Платіжних доручень від 12.07.2019р. №1401 на суму 100000грн., від 26.07.2019р. №1556 на суму 100000грн., від 02.08.2019р. №1618 на суму 130000грн., від 09.08.2019р. №1691 на суму 100000грн., від 16.08.2019р. №1768 на суму 150000грн., від 19.08.2019р. №1791 на суму 50000грн., від 28.08.2019р. №1856 на суму 100000грн., від 13.09.2019р. №2033 на суму 200000грн., від 20.09.2019р. №2095 на суму 200000грн., від 17.10.2019р. №2326 на суму 950000грн., від 11.11.2019р. №2485 на суму 60000грн., від 15.11.2019р. №2534 на суму 100000грн., від 22.11.2019р. №2607 на суму 300000грн. та від 29.11.2019р. №2693 на суму 150000грн., від 06.12.2019р. №2785 на суму 100000грн. сплатив на користь Позивача 2790000грн., внаслідок чого утворився борг в розмірі 4935503,60грн.
Існування суми вказаного боргу станом на 31.12.2019р. підтверджено Сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків за грудень 2019р. Вказаний Акт звірки взаєморозрахунків підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.
З метою досудового врегулювання спору між Сторонами Позивач 24.12.2019р. звертався до Відповідача Претензією від 23.12.2019р. вих. №634/05 із вимогою про сплату 4935504,28грн. суми заборгованості з оплати поставленої за Договором продукції. Відповідачем вказану Претензію одержано 27.12.2019р., що підтверджується інформацією з сайту АТ Укрпошта Трекінг щодо пересилання рекомендованого поштового відправлення №8050003020688, проте, залишено без відповіді та реагування. Докази повного або часткового задоволення Претензії станом на час звернення Позивача із позовом до господарського суду в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду спору по суті Учасниками справи суду не заявлені та не подані.
З підстав наведеного Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просив суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 4935503,60грн. суми основного боргу з оплати поставленої Позивачем та прийнятої Відповідачем продукції за Договором купівлі-продажу від 13.05.2019р. №43, а також 69823грн. трьох відсотків річних та 42374,50грн. інфляційних втрат за порушення порядку і строку оплати продукції за Договором.
27.04.2020р. за вх. №1016/20 Позивачем подано до суду заяву від 23.04.2020р. б/н про зменшення розміру позовних вимог, у якій, з підстав часткового погашення Відповідачем суми заборгованості, стягнення якої є предметом спору у даній справі на суму 470000грн. згідно Платіжних доручень від 07.02.2020р. на суму 270000грн. та від 03.03.2020р. на суму 200000грн. зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 4465503,60грн. суми основного боргу з оплати поставленої Позивачем та прийнятої Відповідачем продукції за Договором купівлі-продажу від 13.05.2019р. №43, а також 69823грн. трьох відсотків річних та 42374,50грн. інфляційних втрат за порушення порядку і строку оплати продукції за Договором.
Крім того, у поданому 27.07.2020р. за вх. №22672/20 клопотанні Позивач зазначає про сплату Відповідачем суми основного боргу згідно Платіжного доручення від 02.06.2020р. №174 суми основного боргу в розмірі 700000грн.; від 19.06.2020р. №2195 суми основного боргу в розмірі 200000грн. та від 14.07.2020р. №130 на суму 450000грн.
В обґрунтування викладених в клопотанні доводів Позивачем долучено копії Платіжних доручень від 02.06.2020р. №174, від 19.06.2020р. №2195 та від 14.07.2020р. №130.
Також, в клопотанні від 31.08.2020р. б/н (вх. №25698/20 від 02.09.2020р.) Позивач зазначає про сплату Відповідачем згідно Платіжного доручення від 14.07.2020р. №129 суми основного боргу в розмірі 350000грн. та про те, що станом на 31.08.2020р. сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 2765503,60грн.
Станом на час розгляду спору по суті сума погашеного Відповідачем основного боргу, яка не врахована Позивачем в заяві від 27.04.2020р. вх. №1016/20 про зменшення розміру позовних вимог, становить 1700000грн.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Приписами ч.2 вказаної статті передбачено, що у випадку, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
При цьому суд зазначає, що підписання Відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).
Суд також звертає увагу на те, що, відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, і сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.
Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.04.2018р. у справі №905/1198/17, від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18 та від 04.12.2019р. №916/1727/17.
Приписами п.2 ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент відкриття провадження та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
В судовому засіданні суд роз`яснив представнику Позивача наслідки закриття провадження у справі, зокрема, що згідно ч.3. ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Нормою ч.4 ст.231 ГПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що предмет спору в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1700000грн. суми основного боргу припинив своє існування після відкриття провадження у справі, що має наслідком закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору.
З врахуванням встановлених судом обставин та висновків про наявність правових підстав до закриття провадження у справі з підстав припинення існування предмету спору у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1700000грн. суми основного боргу, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2765503,60грн. суми основного боргу з оплати поставленої за Договором продукції є підставними та обґрунтованим, підлягають до задоволення у повному обсязі.
Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 101406,95грн. 3% річних та 73026,28грн. інфляційних втрат за період з 21.05.2019р. по 22.04.2020р. суд зазначає наступне.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011р. у справі №6-38цс11.
Окрім того, суд зазначає і аналогічні правові позиції викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Окрім того, суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р.
Перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат за заявлений Позивачем період суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано часу виникнення заборгованості, часу її існування, здійснення Відповідачем її часткового погашення, від`ємних значень індексів інфляцій протягом існування суми боргу, а також приписів ч.5 ст.254 ЦК України. Відтак, сума належних до стягнення з Відповідача на користь Позивача трьох відсотків річних за порушення порядку і строку оплати поставленої за Договором продукції за вказаний Позивачем період становить 104901,50грн., інфляційних втрат - 99624,89грн.
З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 101406,95грн. трьох відсотків річних та 73026,28грн. інфляційних втрат є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.
При цьому суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а станом на момент вирішення спору по суті заяв про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення порядку і строку оплати поставленої за Договором продукції Позивачем не подавалось і не заявлялось, в матеріалах справи така заява відсутня.
Перевірка розміру заявлених до стягнення з Відповідача на користь Позивача сум штрафу та 48 відсотків річних здійснювалась судом за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2020 .
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем порядку і строку виконання зобов`язання щодо оплати поставленої Позивачем та прийнятої Відповідачем продукції за Договором, викладені в мотивувальній частині рішення висновки суду про закриття провадження у справі з підстав припинення існування предмету спору у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1700000грн. суми основного боргу, перевіривши розрахунок суми позову, суд дійшов висновків про те, що позов слід задоволити частково, закрити провадження у справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1700000грн. основного боргу, стягнути з Відповідача на користь Позивача 2765503,60грн. суми основного боргу, 101406,95грн. 3% річних та 73026,28грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року для працездатних осіб в розмірі 2102 гривні.
Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 75715,53грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 50000грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 30.01.2020р. №56 про сплату 75715,53грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №13 до позовної заяви.
Суд зазначає, що ціна позову при поданні Позивачем позовної заяви до господарського суду становила 5047701,10грн., а сума належного до сплати за подання такої позовної заяви судового збору - 75715,52грн., з врахуванням заяви Позивача від 27.04.2020р. вх. №1016/20 про зменшення розміру позовних вимог - 4639936,83грн., сума судового збору за такі позовні вимоги становить 69599,05грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04).
При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.
Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 (текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85211544), відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Позивачем до позовної заяви долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу згідно Договору від 10.01.2020р. №10/01/20, згідно якого Позивач поніс або очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 50000грн. на опрацювання матеріалів, написання, підписання та подання позовної заяви, здійснення представництва інтересів в господарському суді Львівської області та 200грн. фактичних витрат, що в сумі становлять 50200грн.
Позивачем до позовної заяви долучено копію укладеного між Державним підприємством Буське лісове господарство (надалі - Позивач, Клієнт) та Адвокатським об`єднанням Парпан та партнери (надалі - Об`єднання) Договору про надання професійної правничої допомоги від 10.01.2020р. №10/01/20, за умовами якого (п.1.1. Договору) Об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в межах справи за позовною заявою Клієнта про стягнення заборгованості з ТОВ ТБ ПАК (ідентифікаційний код - 40209608) згідно договору №43 купівлі-продажу від 13.05.2019р. в господарському суді Львівської області на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити правову допомогу Об`єднання у порядку та строки обумовлені Сторонами.
Відповідно до п.1.2. Договору від 10.01.2020р. №10/01/20 Об`єднання в особі адвоката Симканича Василя Валерійовича та/або іншого адвоката, визначеного керівником Об`єднання відповідно до узгоджених Сторонами доручень: готує позовну заяву, розрахунки та інші документи; підписує та подає позовну заяву з усіма додатками; представляє інтереси Клієнта в суді у вищевказаній справі.
Пунктом 1.4. Договору від 10.01.2020р. №10/01/20 передбачено, що Клієнт зобов`язується: своєчасно забезпечувати Об`єднання всім необхідним для виконання доручень, передбачених цим Договором, зокрема, документами та інформацією; оплачувати витрати, в тому числу, судові, що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги Об`єднання.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. (п.2.1. Договору від 10.01.2020р. №10/01/20).
Відповідно до п.3.1. Договору від 10.01.2020р. №10/01/20 за правову допомогу, передбачену в п.1.2. Договору Клієнт сплачує Об`єднанню гонорар в розмірі 50000грн. впродовж трьох робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт до цього договору або виставлення рахунку.
Згідно п.3.2. Договору від 10.01.2020р. №10/01/20 в гонорар не включені фактичні витрати щодо виконання Об`єднанням зобов`язань за Договором, які оплачуються згідно актів виконаних робіт в порядку п.3.1. Договору.
Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток Юридичних осіб - Сторін Договору.
У поданому 27.07.2020р. за вх. №22671/20 детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по справі №914/259/20, Позивач долучає копії Платіжних доручень від 11.02.2020р. №203 на суму 10000грн., від 27.02.2020р. 3379 на суму 15000грн., від 06.03.2020р. №418 на суму 10000грн., від 23.03.2020р. №481 на суму 10000грн. та від 11.06.2020р. №770 на суму 5000грн.
Окрім того, до вказаного клопотання Позивачем долучено копію Акту здачі-приймання наданої правової допомоги від 24.07.2020р. до Договору від 10.01.2020р. №10/01/20, яким Об`єднання передало, а Позивач прийняв послуги професійної правничої допомоги за договором на загальну суму 50000грн., зокрема підготовка, підписання та подання позовної заяви - 2 год.; підготовка, підписання та подання розрахунку позову у справі - 4год.; підготовка, підписання та подання заяви про уточнення позовних вимог - 2 год.; підготовка, підписання та подання уточнених розрахунків позову у справі - 4 год, забезпечення участі в судових засіданнях 03.03.2020р., 28.04.2020р., 05.05.2020р., 26.05.2020р., 23.06.2020р. адвоката. Вказаний Акт підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін Договору від 10.01.2020р. №10/01/20.
Симканич Василь Валерійович є адвокатом, що підтверджується Свідоцтвом на право зайняття адвокатською діяльністю від 22.02.2001р. №1875/10, виданим Київською обласною КДКА та уповноважений представляти інтереси Позивача в Господарському суді Львівської області на підставі ордеру від 21.01.2020р. серії ВС №143177.
Крім того, Позивачем до Детального опису робіт (наданих послуг) (вх. №22671/20 від 27.07.2020р.) додано копії доказів здійснення Позивачем витрат на оплату поштових послуг з надіслання Відповідачу поданих до суду заяв та клопотань, зокрема Поштової накладної від 24.04.2020р. №7903203545849, Поштової квитанції (касового чека) від 24.04.2020р. на суму 38грн. та опису вкладення до цінного листа №7903203545849, Поштової накладної від 30.01.2020р. №7901826994900, Поштових квитанцій (касових чеків) від 30.01.2020р. на суму 35грн. та 8грн.; Поштової накладної від 30.01.2020р. №7901826994919, Поштової квитанції (касового чека) від 30.01.2020р. на суму 35грн.
Окрім того, в матеріалах справи наявні оригінали Поштової накладної від 24.04.2020р. №7903203545822, Поштової квитанції (касового чека) від 24.04.2020р. на суму 38грн. та опису вкладення до цінного листа №7903203545822 (том 2 а.с.36).
У детальному описі робіт Позивач зазначає про понесення 154грн. витрат, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду становить 154грн.
З врахуванням наведеного суд зазначає, що розмір доведених Позивачем витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду становить 154грн.
Згідно до п.1, 5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
З врахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо розміру належного до сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду, судового збору, належного до сплати з врахуванням заяви Позивача від 27.04.2020р. вх. №1016/20 про зменшення розміру позовних вимог, а також висновків суду щодо закриття провадження у справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1700000грн. суми основного боргу, судом встановлено, що Позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України 31616,48грн. судового збору (0,01грн. у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, 6116,47грн. у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог та 25500грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі).
З підстав відсутності клопотання Позивача про повернення сплаченого за подання позовної заяви до суду судового збору у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог та у зв`язку із закриттям провадження у справі суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.
З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, 50000грн. витрат на професійну правничу допомогу та 154грн. витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 44099,05грн., 50000грн. витрат на професійну правничу допомогу та 154грн. витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду слід покласти на Відповідача, стягнути з Відповідача на користь Позивача 44099,05грн., 50000грн. витрат на професійну правничу допомогу та 154грн. витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 123, 126, 129, 165, 205, 216, 222, 231, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 547, 549, 551, 610-612, 627, 629, 632, 655, 691, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТБ Пак (81500, Львівська область, Городоцький район, м.Городок, вул.Артищівська, буд.9, корп.5; ідентифікаційний код: 40209608) на користь Державного підприємства Буське лісове господарство (80500, Львівська область, Буський район, м.Буськ, вул.Січових Стрільців, буд.39; ідентифікаційний код: 00992504) 1700000грн. основного боргу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТБ Пак (81500, Львівська область, Городоцький район, м.Городок, вул.Артищівська, буд.9, корп.5; ідентифікаційний код: 40209608) на користь Державного підприємства Буське лісове господарство (80500, Львівська область, Буський район, м.Буськ, вул.Січових Стрільців, буд.39; ідентифікаційний код: 00992504) 2765503,60грн. суми основного боргу, 101406,95грн. 3% річних, 73026,28грн. інфляційних втрат, 44099,05грн. судового збору, 50000грн. витрат на професійну правничу допомогу та 154грн. витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.
6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 11.09.2020р.
Головуючий суддя Т.Б. Фартушок
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 02.09.2020 |
Оприлюднено | 14.09.2020 |
Номер документу | 91484743 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Фартушок Т. Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні