Рішення від 03.09.2020 по справі 915/162/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року Справа № 915/162/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: Іванова М.О., дов.№32-14-0.62-4/62-20 від 08.01.2020,

представників відповідача: Войтенкової І.О., дов.№8 від 03.06.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м.Миколаїв, просп.Миру, буд.34; ідент.код 39825404),

до відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27, корп.1; ідент.код 22440366),

про : скасування рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, -

в с т а н о в и в:

13.02.2020 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - Управління) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просить суд скасувати рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Колегія, Відділення) №38-ріш від 09.12.2019 у справі №1-26.215/18-2019 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Рішення).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що спірне Рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а Управління своїми діями не порушувало законодавство про захист економічної конкуренції, не вчиняло антиконкурентних дій та не обмежувало конкуренції, а при визначенні виконавця земельних торгів діяло у відповідності до норм чинного законодавства та у межах повноважень.

Позивач стверджує, що порушення, визначене в спірному рішенні, як таке, що полягало у визначенні виконавця земельних торгів без проведення конкурсу, не передбачено частиною 2 статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції . Залишається невизначеним питання, які саме дії Управління не допускають конкуренцію, та на якій підставі Колегія зробила такий висновок.

Позивач зазначає, що Управління є організатором земельних торгів у формі аукціону з продажу прав оренди земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення. При цьому, норми законодавства не містять обов`язку організатора земельних торгів визначати виконавця таких торгів на конкурсних засадах, крім випадків встановлених законодавством про здійснення державних закупівель.

Однак, в рішенні Колегією зроблені висновки, що відповідно до вимог законодавства у сфері земельних відносин зобов`язано було визначати виконавців земельних торгів у формі аукціону, в тому числі електронних, у порядку визначеному законодавством про здійснення публічних закупівель, тобто на конкурентних засадах із застосуванням процедури конкурсного відбору, що суперечить самій суті вищевикладеного, адже норми Порядку реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №688 від 21.06.2017, поширюються тільки на проведення електронних торгів, які Управлінням проводились із дотриманням принципів та норм законодавства, а законодавство про публічні закупівлі не поширює свою дію на спірні правовідносини, таким чином це питання законодавством залишається не врегульованими, а висновки Колегії не відповідають обставинам справи, носять оціночний, суб`єктивний та необґрунтований характер.

Позивач вказує на те, що визначення виконавців земельних торгів без конкурсного відбору проводиться відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, якою визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач не погоджується з висновками Колегії про те, що дії Управління, які полягали у визначенні виконавців земельних торгів без проведення конкурсів, не відповідають вимогам ч.2 ст.4 Закону України Про захист економічної конкуренції , а тому посилання Управління на принцип свободи договору не приймається, оскільки дія зазначеного принципу в даному випадку обмежується законодавством про захист економічної конкуренції, тому дії управління, які полягали в укладенні із суб`єктами господарювання прямих договорів на виконання робіт з підготовки лотів та проведення земельних торгів у 2017-2018 роках призвели до недопущення конкуренції на ринку надання послуг з проведення земельних торгів. Позивач вважає, що Колегією не обґрунтовано, яким саме чином дії Управління не допускають конкуренцію на ринку, не наведено ґрунтовних підстав для надання відмови суб`єкту господарювання, який виявив бажання приймати участь у земельних торгах та є єдиним учасником, а також що робити Управлінню у цьому випадку, з огляду на той факт що відповідно частини 2 статті 25 ГК України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції, тобто будь-яких ініціативних дій із залучення осіб до проведення земельних торгів вживати Управлінню заборонено законом.

Позивач вважає хибним висновок Колегії, що суб`єкт господарювання прагнув би до зменшення вартості винагороди задля перемоги у конкурсі, внаслідок чого переможці земельних торгів (орендатори) сплачували б винагороду виконавцю земельних торгів у розмірі меншому за максимальний, визначений законодавством, та не несли б додаткових витрат, пов`язаних з орендою земельних ділянок, оскільки такі висновки є оціночним, необґрунтованим та таким, що суперечить положенням Земельного кодексу України, оскільки винагорода виконавцю земельних торгів, яку встановлює організатор земельних торгів і яка складається з видатків на організацію та проведення земельних торгів і прибутку виконавця відповідно до ч.6 ст.135 Земельного кодексу України, по-перше, є однаковою для всіх, що в свою чергу унеможливлює наявність конкуренції, а по-друге, фінансування винагороди виконавця на організацію та проведення земельних торгів здійснюється самим виконавцем з подальшим відшкодуванням йому витрат переможцем земельних торгів у відповідності до ч.5 ст.135 Земельного кодексу України, тобто без залучення бюджетних коштів.

Хибним на дамку позивача є також висновок Колегії, що в разі обрання Управлінням виконавця земельних торгів на конкурентних засадах шляхом застосування процедури конкурсного відбору, суб`єкт господарювання намагався б до зменшення строків на надання послуги з виготовлення документації із землеустрою та нормативно грошової оцінки земельних ділянок, адже відповідачем в спірному рішенні зазначено, що в додатку до кожного договору міститься календарний план виконання землевпорядних та оціночних робіт на послуги з виготовлення документації із землеустрою та нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, які пропонується для продажу прав на земельних торгах, зазначені календарні плани на кожну земельну ділянку підписуються сторонами та скріплюються печатками Управління та виконавця.

Стосовно тверджень Колегії про те, що в ході дослідження окрім встановлених виконавців земельних торгів, виявлені також інші суб`єкти господарювання - учасники ринку, які надавали або могли б надавати у 2017-2018 роках послуги з проведення земельних торгів в разі купівлі-продажу прав на земельні ділянки (оренди, суперфіцію, емфітевзису), позивач зазначає, що Управлінню законодавчо заборонено в ініціативному порядку залучати суб`єктів до проведення земельних торгів, а відбір виконавців земельних торгів здійснюється виключно на підставі звернень у формі заяв поданих на оголошення (направлене на необмежене коло осіб) розміщене Управлінням на офіційному сайті.

Щодо посилання відповідача на те, що умови конкурсу мають забезпечувати реальну конкуренцію між учасниками, а стати переможцем конкурсу можна тільки за умови представлення найбільш економічно привабливої для замовника пропозиції, та при цьому замовник може отримати товар (послугу) за звичайною ринковою ціною або навіть нижчою (оскільки для забезпечення перемоги учасник має пропонувати більш дешеві товари (послуги), ніж у інших учасників), позивач зазначає, що вказана думка Колегії не відповідає дійсним обставин справи та є припущенням, адже винагорода є однаковою для всіх, що в свою чергу унеможливлює наявність конкуренції, а тому такий висновок Колегії на думку позивача здійснено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Позивач вважає, що з боку Управління не допускалось будь-яких антиконкурентних дій, які б визначали привілейоване становище суб`єктів господарювання або ставили у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушували правила конкуренції. До виконання робіт з проведення земельних торгів Управлінням залучались всі суб`єкти господарювання, які виявили бажання та встановлювались однакові суми винагороди, а строки виконання встановлювались за взаємною згодою, що підтверджено Колегією в рішенні.

Ухвалою суду від 18.02.2020 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.03.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.04.2020.

Відповідач у відзиві №64-02/506 від 27.03.2020 проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в позові, посилаючись на наступне.

Відповідач зазначає, що дії позивача, які полягали у визначенні виконавців земельних торгів не на конкурентних засадах (без проведення процедури конкурсного відбору), не відповідають вимогам частини 2 статті 4 Закону України Про захист економічної конкуренції , якою встановлено, що органи влади зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію, а тому, посилання позивача на принцип свободи договору не може бути прийнято судом, оскільки дія зазначеного принципу в даному випадку обмежується положеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідач вказує, що Відділення на власний розсуд не встановлювало додаткові обов`язки для органу влади, не порушувало ніяких норм матеріального чи процесуального права, а лише, керуючись нормами законодавчих актів у сфері захисту економічної конкуренції, з метою виконання завдань органів Антимонопольного комітету України, в рамках реалізації власних повноважень, виконувало його чіткі приписи щодо вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, строк виконання рішення.

Відбір виконавців земельних торгів здійснювався Управлінням без дотримання конкурентних засад, шляхом укладання договору між організатором земельних торгів та суб`єктами господарювання, яких Управління обирало на власний розсуд. Визначення позивачем виконавців земельних торгів не на конкурсних засадах унеможливлює конкуренцію між ними, що може призвести до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на інших ринках товарів і послуг на території Миколаївської області.

Відповідач стверджує, що для кваліфікації дій як антиконкурентні, не є обов`язковим настання відповідних наслідків у формі недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, або настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як антиконкурентні, або можливості настання зазначених наслідків у зв`язку з відповідними діями органу влади, органу місцевого самоврядування, адміністративно-господарського відання та контролю.

При поданні позову позивач залишив поза увагою межі виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України і не спростував висновків Відділення, а також звів свої зауваження до міркувань та припущень, а не до конкретних фактів, які можна було б вважати не з`ясованими та/або недоведеними Відділенням.

Ухвалою суду від 02.04.2020 відкладено розгляд справи без визначення дати судового засідання. Ухвалено провести розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу « COVID-19» .

Позивач у запереченнях на відзив №9-14-0.62-2581/2-20 від 09.04.2020 вказує, що категорично не погоджується з висновками Відділення щодо обрання Управлінням виконавців земельних торгів на власний розсуд, адже на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області розміщувались оголошення про відбір виконавців робіт із землеустрою, оцінки земель та проведення земельних торгів на підставі якого усі бажаючі прийняти участь у проведенні земельних торгів звернулись до Управління.

Ухвалою суду від 02.04.2020 суд призначив розгляд справи №915/162/20 без визначення дати судового засідання та ухвалив провести розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу « COVID-19» .

Враховуючи, що з 11.05.2020 Кабінетом Міністрів України введено пом`якшення обмежувальних заходів, застосованих постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд ухвалою від 15.05.2020 призначив справу до розгляду на 02.06.2020.

02.06.2020 та 02.07.2020 підготовче засідання відкладалось відповідно на 02.07.2020 та 16.07.2020.

Ухвалою суду від 16.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.08.2020.

У судовому засіданні 19.08.2020 судом оголошено перерву до 03.09.2020.

В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 03.09.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Розпорядженням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.05.2019 №18-р було розпочато розгляд справи №1-26.215/18-2019 за ознаками вчинення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50, частиною 1 статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді вчинення антиконкурентних дій, які призвели до недопущення конкуренції.

За результатами збирання та аналізу доказів у справі №1-26.215/18-2019 Відділенням було винесено рішення №38-ріш від 09.12.2019 (а.с.20-38), яким:

1) визнано дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, які полягали у визначенні протягом 2017-2018 років виконавців земельних торгів не на конкурентних засадах (без проведення процедури конкурсного відбору), порушенням, передбаченим пунктом 3 статті 50 та частиною 1 статті 15 Закону України Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які призвели до недопущення конкуренції;

2) зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у двомісячний строк з дня отримання цього рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наведене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, шляхом забезпечення визначення виконавців земельних торгів на конкурсних засадах.

При прийнятті вказаного рішення відповідач керувався тим, що дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, які полягали у визначенні протягом 2017-2018 років виконавців земельних торгів з продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності без проведення конкурсу з визначення виконавця земельних торгів, тобто не конкурентних засадах, суперечать вимогам земельного законодавства, законодавства про публічні закупівлі та законодавства про захист економічної конкуренції та призвели до недопущення конкуренції.

Заперечуючи проти висновків, зроблених Відділенням у спірному рішенні, позивач не погоджується з вказаним рішенням відповідача, вважає його незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, та невідповідністю висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, з недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а тому, за твердженням позивача, наявні всі підстави для скасування оскаржуваного рішення на підставі ст.ст.59, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» .

Позивач стверджує, що своїми діями не порушував вимог законодавства про захист економічної конкуренції, не вчиняв антиконкурентних дій та не обмежував конкуренції, а при визначенні виконавця земельних торгів діяв у відповідності до норм чинного законодавства та у межах повноважень.

При цьому, за твердженням позивача, норми законодавства не містять обов`язку організатора земельних торгів визначати виконавця таких торгів на конкурсних засадах, крім випадків, встановлених законодавством про здійснення публічних закупівель, до того ж визначення виконавців земельних торгів без конкурсного відбору проводиться відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, якою визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач також не погоджується з визначеною кваліфікацією порушення, вважаючи, що порушення, яке полягає у визначенні виконавців земельних торгів без проведення конкурсу, не передбачене частиною 2 статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Позивач вважає, що з боку Управління не допускались будь-які антиконкурентні дії, які б визначали привілейоване становище суб`єктів господарювання або ставили у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушували правила конкуренції. Управлінням залучались до виконання робіт з проведення земельних торгів всі суб`єкти господарювання, які виявили бажання та встановлювались однакові суми винагороди, а строки виконання встановлювались за взаємною згодою, що підтверджено Колегією в рішенні.

Не погодившись з винесеним Відділенням рішенням позивач оскаржив його до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Основи правового фундаменту захисту економічної конкуренції в Україні закладено положеннями Конституції України.

Так, статтею 42 Конституції України проголошується, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності; не допускається неправомірне обмеження конкуренції.

Статтею 6 Господарського кодексу України визначені загальні принципи господарювання в Україні, серед яких забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення добросовісної конкуренції.

Згідно ч.3 ст.18 Господарського кодексу України органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством.

Статтею 25 Господарського кодексу України унормовано, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.

Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування конкуренції суб`єктів господарювання.

Відповідно до положень ч.1 ст.40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» , метою діяльності Комітету, як державного органу, є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Згідно пункту 1 статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» одним з основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині: здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» , Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, утворюються територіальні відділення, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. Частиною 2 цієї ж статті Закону передбачено, що повноваження територіальних відділень Комітету визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 21.02.2001 за №32-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 30.03.2001 за № 291/5482 (зі змінами та доповненнями), територіальні відділення Антимонопольного комітету України є органом в системі органів Антимонопольного комітету України, утвореним для реалізації завдань, покладених на Комітет Законом України «Про Антимонопольний комітет України» , іншими актами законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пункту 2 Положення основним завданням відділення є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання та пріоритету - прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень цього законодавства; контролю за узгодженими діями суб`єктів господарювання.

Згідно пункту 3 Положення у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції відділення має повноваження, зокрема, розглядати справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими справами, при розгляді справ вимагати від органів державної влади інформацію, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

За приписами статті 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренції на території України.

В свою чергу, стаття 1 даного Закону визначає конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі суб`єкта господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до положень статті 4 Закону України Про захист економічної конкуренції державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб`єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Частиною 1 ст.15 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено, що антиконкурентними діями органів влади є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Пункт 3 статті 50 даного Закону відносить антиконкурентні дії органів влади до порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади в Миколаївській області - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відділенням встановлено, що діяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області спрямована на реалізацію державної політики у сфері регулювання земельних відносин, створення передумов для повноцінного функціонування ринку землі, ведення державного земельного кадастру та гарантування прав на землю, стратегічне планування використання земель та землеустрій.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016, ГУ Держгеокадастру розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Миколаївської області.

Відповідно до повноважень, наданих ч.4 ст.122, ч.3 ст.135 Земельного кодексу України та вказаним Положенням, ГУ Держгеокадастру є організатором земельних торгів у формі аукціону з продажу прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. ГУ Держгеокадастру як організатор земельних торгів здійснює добір земельних ділянок, права оренди яких виставляються на аукціон окремими лотами, вживає організаційних заходів, спрямованих на підготовку лотів до проведення земельних торгів, а також визначає виконавця земельних торгів.

Згідно з Положенням ГУ Держгеокадастру відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному законодавством, та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за:

- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користуванні, в тому числі в оренду, вилучення (викупу)земельних ділянок;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

З викладеного слідує, що дія Закону України Про захист економічної конкуренції поширюється на відповідача у даній справі - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області в частині реалізації державної політики у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму, здійснення заходів, які сприяють розвитку конкуренції.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч.1 ст.13 Конституції України).

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (ст.2 Земельного кодексу України).

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідно до п.є 1 ч.1 ст.15 Земельного кодексу України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Підстави набуття права на землю із земель державної власності наведені в ст.116 Земельного кодексу України, зокрема абз.1 ч.1 вказаної статті визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної власності за рішенням органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Повноваження органів виконавчої влади, щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст.122 Земельного кодексу України. Так, зокрема центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Як встановлено Відділенням, позивач відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку визначеному чинним законодавством, на території Миколаївської області.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду. За нормами ч.ч.1 та 2 вказаної статті передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади згідно з його повноваженнями, визначеними ст.122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч.2, 3 ст.134 Земельного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.127 Земельного кодексу України органи державної влади відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, здійснюють продаж земельних ділянок державної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених Земельним кодексом України.

За нормами ч.2 ст.127 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок державної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється на конкурентних засадах у формі аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 Земельного кодексу України.

Стаття 128 Земельного кодексу України визначає порядок продажу земельних ділянок державної власності громадянам та юридичним особам.

Так, відповідно до абз.1 ч.1 ст.128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної власності для потреб, визначених Земельним кодексом України, провадиться місцевими державними адміністраціями в межах їх повноважень.

Обов`язковість продажу земельних ділянок державної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) передбачена ст.134 Земельного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Абзац 1 ч.2 ст.135 Земельного кодексу України встановлює, що продаж земельних ділянок державної власності або прав на них (оренди, суперфіцію. емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами 2 і 3 статті 134 Земельного кодексу України.

За приписами абз.1, 2 ч.3 ст.135 Земельного кодексу України організатором земельних торгів є орган виконавчої влади, що здійснює реалізацію права державної власності на земельні ділянки, який уклав з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів. Виконавцем земельних торгів є суб`єкт господарювання, який уклав з організатором земельних торгів договір про їх проведення.

Згідно ч.4 ст.135 Земельного кодексу України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:

а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами;

б) стартова ціна лота;

в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах;

г) особа уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.

Відповідно до абз.1 та 2 ч.5 ст.135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та їх виконавцем. Фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору, укладеного між ними, у тому числі за рахунок реєстраційних внесків учасників земельних торгів. Витрати (видатки), здійснені організатором або виконавцем земельних торгів на їх проведення, відшкодовуються йому переможцем земельних торгів.

Згідно ч.6 ст.135 Земельного кодексу України винагорода виконавцю земельних торгів, яку встановлює організатор земельних торгів, складається з видатків на організацію та проведення земельних торгів і прибутку виконавця. Винагорода виконавця земельних торгів встановлюється у розмірі 5 відсотків ціни, за якою здійснюється купівля-продаж земельної ділянки, або 50 відсотків річної плати за користування земельною ділянкою (у разі продажу прав на земельну ділянку (оренди, суперфіцію, емфітевзису) але не більш як 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний лот.

Частиною 1 ст.136 Земельного кодексу України встановлено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Відповідно до абз.абз.1, 2 та 11 ч.4 ст.136 Земельного кодексу України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає, зокрема визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

Згідно ч.5 ст.136 Земельного кодексу України фінансування підготовки лотів до проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору між ними. Витрати, здійснені організатором земельних торгів або їх виконавцем на підготовку лотів до проведення земельних торгів, відшкодовуються переможцем земельних торгів за кожним лотом.

Відповідно до ч.6 ст.136 Земельного кодексу України закупівля послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель у процесі підготовки лотів до продажу земельних ділянок державної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на земельних торгах та визначення виконавця земельних торгів організатором земельних торгів здійснюється у порядку, визначеному законодавством про здійснення державних закупівель,

Нормативно врегульованим абз.абз.2, 3 ч.1 ст.2 Закону України Про публічні закупівлі - є питання порядку закупівлі послуг виконавця земельних торгів, якщо їх вартість дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень.

В інших випадках - питання обрання такого виконавця залишається нормативно не врегульованим.

Абзацом 4 ч.1 ст.2 Закону України Про публічні закупівлі встановлено, що під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

Разом з тим, пунктом 4 розділу IX Закону України "Про публічні закупівлі" замовникам дозволено використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору, у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзаці першому частини першої статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

До внесення змін до частини шостої статті 136 Земельного кодексу України, було встановлено, що закупівля послуг з виконання робіт та визначення виконавця земельних торгів організатором земельних торгів здійснюється у порядку визначеному законодавством про здійснення державних закупівель, а у разі, якщо законодавство про здійснення державних закупівель не застосовується, - на конкурентних засадах у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Порядок закупівлі послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах, що був визначений наказом Мінагрополітики від 25.09.2012 №579 і застосовувався у разі, якщо законодавство про здійснення публічних закупівель не застосовується, втратив чинність на підставі наказу Мінагрополітики від 29.11.2016 №497.

Нормативно-правовим актом, що упорядковував деякі питання відбору виконавців земельних торгів, є постанова Кабінету Міністрів України №688 від 21.06.2017 Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження електронних земельних торгів і забезпечення зберігання та захисту даних під час їх проведення (далі - Постанова №688), якою затверджено Порядок реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів (далі - Порядок).

Відповідно до п.1 Постанови №688 період реалізації пілотного проекту із запровадження електронних земельних торгів територіальними органами Держгеокадастру, що забезпечують здійснення повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, визначено з 01 жовтня 2017 року по 01 жовтня 2019 року.

Пунктом 1 Порядку визначено механізм реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів територіальними органами Держгеокадастру під час здійснення ними повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Виконавцем електронних земельних торгів є суб`єкт господарювання, який уклав з організатором земельних торгів договір про їх проведення.

Організатором електронних земельних торгів є територіальний орган Держгеокадастру, що забезпечує здійснення повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності і уклав з виконавцем електронних земельних торгів договір про проведення електронних земельних торгів.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що закупівля послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель у процесі підготовки лотів до продажу прав на земельні ділянки (оренди, емфітевзису) на електронних земельних торгах та визначення виконавця електронних земельних торгів організатором електронних земельних торгів здійснюються у порядку, визначеному законом. Організатор електронних земельних торгів забезпечує визначення виконавця електронних земельних торгів на конкурсній основі з дотриманням принципів відкритості, прозорості та добросовісної конкуренції.

Суд приймає до уваги, що у чинному законодавстві на даний час відсутній механізм, який забезпечував би порядок конкурентного відбору виконавців земельних торгів на прозорих недискримінаційних умовах, у випадку, якщо не застосовуються умови Закону України "Про публічні закупівлі".

Відтак, чинними є норми щодо застосування пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів та норма Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до яких відбір виконавців земельних торгів здійснюється на конкурсній основі.

За таких обставин, суд погоджується з доводами Відділення, що у випадку, коли не застосовуються умови Закону України Про публічні закупівлі , чинними є норми щодо застосування пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів та норма Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про публічні закупівлі , відповідно до яких відбір виконавців земельних торгів здійснюється на конкурсній основі.

Судом встановлено, що листом №11-14-0.4-1055/2-19 від 14.02.2019 (а.с.71,72) позивач повідомив Відділення про те, що протягом 2017-2018 років фінансування організації та проведення земельних торгів здійснювалося виконавцями земельних торгів без залучення бюджетних коштів, у зв`язку з чим була відсутня потреба у застосуванні процедур публічних закупівель, та стверджує, що питання застосування конкурсної процедури при визначенні виконавця торгів у випадках, які не підпадають під законодавство про публічні закупівлі, належить до компетенції самого організатора .

Також позивач повідомив Відділення про те, що після втрати чинності наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №579 від 25.09.2012 Про затвердження Порядку закупівлі послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах ГУ Держгеокадастру не застосовувались конкурсні процедури відбору виконавця послуг з підготовки лотів та проведення земельних торгів .

Цим же листом ГУ Держгеокадастру повідомило, що протягом 2017-2018 років під час визначення виконавців земельних торгів не керувалось локальними нормативними документами у зв`язку з їх відсутністю .

Листом №11-14-0.4-1614/2-19 від 06.03.2019 (а.с.75,76) ГУ Держгеокадастру надало інформацію щодо розміщених протягом 2017-2018 років оголошень про відбір виконавців робіт із землеустрою, оцінки земель та проведення земельних торгів на офіційному сайті ГУ Держгеокадастру по мірі добору земельних ділянок до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах протягом 2017-2018 років.

Цим же листом позивач повідомив, що протягом 2017-2018 років Порядок визначення виконавців земельних торгів на конкурсних засадах ним не розроблявся .

Судом також встановлено, що на вимогу Відділення №64-02/427 від 15.03.2019 (а.с.78) надати перелік суб`єктів господарювання, які були ознайомлені з відповідними оголошеннями, відреагували на них та звернулися до позивача, останній листом №11-14-0.4-1953/2-19 від 22.03.2019 (а.с.80) повідомив, що перелік всіх суб`єктів, які ознайомлені з даними оголошеннями, у ГУ Держгеокадастру відсутній , оскільки вони направлені на необмежену кількість осіб, а також, що перелік суб`єктів господарювання, які відреагували на вказані оголошення та звернулися до ГУ Держгеокадастру, збігається з переліком суб`єктів господарювання, з якими укладені договори на виконання робіт з підготовки лотів та проведення земельних торгів у 2017-2018 роках .

Цим же листом Управління повідомило, що укладало договори на виконання робіт та проведення земельних торгів з усіма суб`єктами господарювання, які подали пропозиції та відповідають вимогам, визначеним Законом України Про землеустрій , і мають у своєму складі ліцитатора. Будь-які інші критерії відсутні .

Також судом встановлено, що на вимогу Відділення №64-02/788 від 08.05.2019 (а.с.81,82) Управління листом №11-14-0.4-3256/2-19 від 14.05.2019 (а.с.83,84) повідомило, що протягом 2017-2018 років не здійснювало аналіз пропозицій суб`єктів господарювання щодо вартості виконання робіт, калькуляції витрат, пов`язаних із виконанням робіт, а також терміну виконання робіт тому, що втратив чинність наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України №579 від 25.09.2012 Про затвердження Порядку закупівлі послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах . Усі договори, укладені з виконавцями на підготовку лотів до продажу прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на земельних торгах, містять інформацію відповідно до статті 136 ЗК України. За умовами договору виконавець бере на себе зобов`язання підготувати лоти до проведення земельних торгів та провести земельні торги з продажу прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Відділенням в спірному рішенні встановлено, що аналіз укладених договорів між ГУ Держгеокадастру (як організатором, замовником) та виконавцями земельних торгів, відчить, що в додатках до цих договорів містяться калькуляції витрат на підготовку лотів до продажу прав оренди на кожну земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, в яких, крім розрахунку вартості виготовлення документації із землеустрою та виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наявні повідомлення про гарантійний внесок у розмірі 5% від початкової орендної плати, термін виконання проектних робіт, строки виконання земельних торгів та винагорода, яка становить 50 відсотків річної плати за користування земельною ділянкою (у разі продажу прав на земельну ділянку (оренди, суперфіцію, емфітевзису), але не більш як 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний лот.

Відділенням встановлено, а позивачем не спростовано, що вибірковий аналіз протоколів проведених земельних торгів з продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, свідчить про те, що винагорода виконавцям земельних торгів склала максимальний розмір, незалежно від розміру площі земельної ділянки, передбачений абзацом другим частини шостої статті 135 ЗКУ, а саме: 50 відсотків річної плати за користування земельною ділянкою (у разі продажу прав на земельну ділянку (оренди, суперфіцію, емфітевзису), але не більш як 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний лот.

Окрім того, Відділення в рішенні зазначає, що аналізом договорів, укладених між ГУ Держгеокадастру та виконавцями земельних торгів, встановлено, що в додатку до кожного договору міститься Календарний план виконання землевпорядних та оціночних робіт на послуги з виготовлення документації із землеустрою та нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, які пропонуються для продажу прав на земельних торгах. Зазначені Календарні плани на кожну земельну ділянку підписуються сторонами та скріплюються печатками ГУ Держгеокадастру та виконавця.

Відділенням в Рішенні також встановлено, що аналізуючи інформацію щодо строків виконання виконавцями землевпорядних та оціночних робіт, а також винагороди виконавця земельних торгів, в разі обрання ГУ Держгеокадастру виконавця земельних торгів на конкурентних засадах шляхом застосування процедури конкурсного відбору, суб`єкт господарювання намагався б до зменшення строків на надання послуги з виготовлення документації із землеустрою та нормативної грошової оцінки земельних ділянок та прагнув би до зменшення вартості винагороди задля перемоги у конкурсі, внаслідок чого переможці земельних торгів (орендатори) сплачували б винагороду виконавцю земельних торгів у розмірі меншому за максимальний, визначений законодавством, та не несли б додаткових витрат, пов`язаних з орендою земельних ділянок.

Судом встановлено, що на вимогу Відділення від 20.09.2019 №64-02/1717 (а.с.90,91) стосовно застосування ГУ Держгеокадастру при визначенні виконавців земельних торгів вимог, встановлених Постановою №688, Управління листом №11-14-0.4-6549/2-19 від 26.09.2019 (а.с.92,93) повідомило, що Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області було розпочато практичну реалізацію пілотного проекту із запровадження електронних земельних торгів, зокрема, відповідно до Порядку реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів, затвердженого постановою КМУ №688 від 21.06.2017, укладено договір про співпрацю у рамках реалізації пілотного проекту з ДП СЕТАМ №372 від 21.09.2018.

В цьому листі Управління також зазначило, що проведення електронних земельних торгів проводилося без залучення бюджетних коштів, а відповідно до пункту 5 статті 135 ЗКУ фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється виконавцем, з відшкодуванням витрат здійснених виконавцем земельних торгів їх переможцем. Визначення виконавців земельних торгів без конкурсного відбору проводиться відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, якою визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а також, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Управління стверджує, що має право вільно вступати або утримуватись від вступу у будь-які договірні відносини, а відповідно укладення договору на підготовку лотів та проведення земельних торгів щодо продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності без проведення конкурсної процедури не заборонено жодним із положень чинного законодавства, окрім окремих випадків встановлених законодавством про здійснення державних закупівель.

Суд приймає до уваги посилання на принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, що застосовувались при визначенні виконавців земельних торгів без конкурсного відбору.

Водночас, закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів законодавства.

На думку суду, відсутність на даний час законодавчо встановленої процедури конкурсного відбору не виключає обов`язку територіальних органів Держгеокадастру реалізовувати державну політики у сфері закупівлі послуг з виконання робіт та визначення виконавця земельних торгів, з дотриманням економічної конкуренції та вжиття заходів, які сприяють розвитку конкуренції.

Відтак, обґрунтованими є доводи Комітету про те, що визначення позивачем виконавців земельних торгів без проведення конкурсу не сприяє конкуренції на ринку надавачів таких послуг.

Під обмеженням конкуренції розуміється поведінка органу влади, яка обмежує чи взагалі не дає можливості учасникам ринку конкурувати між собою на відповідному ринку. Внаслідок змін стану конкуренції створюються більш або менш сприятливі умови конкуренції для окремих суб`єктів господарювання, у той час як для інших суб`єктів господарювання ці умови залишаються незмінними.

Отже, окремі суб`єкти господарювання здобувають переваги над іншими не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішніх ринкових факторів, одним із яких є вплив органу влади, а саме, визначення виконавців земельних торгів без конкурсу, що у свою чергу негативно впливає на конкуренцію, оскільки суб`єкти господарювання, які надають аналогічні послуги, не мають змоги вступити на цей ринок.

Встановлені у справі обставини свідчать, що протягом 2017-2018 років Управлінням були укладені з певними виконавцями договори, предметом яких є підготовка лотів до проведення земельних торгів та проведення земельних торгів з продажу прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Відбір виконавців земельних торгів здійснювався Управлінням шляхом укладання договору між організатором земельних торгів та суб`єктами господарювання, яких Управління обирало на власний розсуд. Як зазначено Управлінням, обирався перший претендент, який подав заявку. Але, чому саме така процедура відбору обрана, якими б критеріями керувалось Управління при обранні виконавця при одночасному поданні декількох заявок, останнім відповіді не надано.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що критеріїв, за якими обирався суб`єкт господарювання, з метою забезпечення прозорого механізму та неупередженості у відборі виконавців робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах, Управлінням не встановлено.

При цьому, суд зазначає, що позивач (як орган влади та замовник послуги) не був позбавлений можливості самостійно розробити положення про умови конкурсу, які б забезпечували реальну конкуренцію між учасниками, і стати переможцем конкурсу було б можливо тільки за умови представлення найбільш економічно привабливої для замовника пропозиції.

Таким чином, відповідач дійшов обґрунтованого висновку, про те, що дії позивача, які полягали у визначенні виконавців земельних без проведення конкурсу, не відповідають вимогам частини другої статті 4 Закону України Про захист економічної конкуренції , якою встановлено, що органи влади зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними діями органів влади є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Доводи позивача про те, що при кваліфікації дій органів влади, як антиконкурентних, Комітет зобов`язаний керуватись виключно частиною другою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є необґрунтованими, оскільки перелік, передбачений вищевказаною нормою, не є вичерпним, а відтак, при оцінці дій позивача, які полягали у визначенні виконавців земельних торгів без проведення конкурсу та з порушенням конкурсних процедур та Комітетом було правильно застосовано норми матеріального права.

Відтак, суд вважає, що Комітет дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, які полягали в укладанні із суб`єктами господарювання прямих договорів на виконання робіт з підготовки лотів та проведення земельних торгів у 2017-2018 роках без проведення конкурсів з визначення виконавців земельних торгів на конкурентних засадах, призвели до недопущення конкуренції на ринку надання послуг з проведення земельних торгів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розгляд справи №1-26.215/18-2019 Відділенням було здійснено з дотриманням процесуальних засад, визначених розділом 7 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 №169 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.07.1998 за №471/2911.

Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем в оскаржуваному рішенні правомірно кваліфіковано дії позивача, які полягали у визначенні протягом 2017-2018 років виконавців земельних торгів не на конкурентних засадах (без проведення процедури конкурсного відбору), як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 3 статті 50, частиною 1 статті 15 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які призвели до недопущення конкуренції.

Відповідно до приписів ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Господарський суд, з урахуванням виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення, встановивши, що доводи Відділення позивачем не спростовані, дійшов висновку про прийняття Відділенням рішення №38-ріш від 09.12.2019 у справі №1-26.215/18-2019 у межах наданих йому повноважень, та про відсутність передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №38-ріш від 09.12.2019 у справі №1-26.215/18-2019.

За вказаних обставин, в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73,74,76-79,91,129,210,220,232,233,238,240,241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, з урахуванням п.4 Розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 11.09.2020 року.

Суддя М.В.Мавродієва