Рішення

від 31.08.2020 по справі 925/931/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року м. Черкаси справа № 925/931/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: Новіков М.В. - адвокат за ордером;

від відповідача: Зелений Ю.В. - адвокат, Гунько Ю.Ф. - керівник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (с. Зорівка, Золотоніський район, Черкаська область) до Зорівської сільської ради (с. Зорівка, Золотоніський район, Черкаська область) про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов з вимогами:

- визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Нива" (код ЄДРПОУ 03792941) право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7121584700:08:001:0504;

- скасувати державну реєстрацію права власності Зорівської сільської ради на земельну ділянку кадастровий номер 7121584700:08:001:0504 шляхом скасування запису про право власності номер 28675844 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В ході розгляду справи представник позивача свої вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили повністю і заявили про застосування до позовних вимог строку позовної давності для відмови в позові.

В судовому засіданні 31.08.2020 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст.ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ході розгляду справи відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 34) та клопотання на позовну заяву (а.с. 47) з додатками, які не підписані представником відповідача Зеленим Ю.В., який не усунув даний недолік навіть після звернення на це його уваги судом в засіданні.

Всі додаткові докази, які відповідач надав у справу разом із вказаними документами, незалежно від стадії судового провадження, на якій ці докази подані, суд приєднав до справи керуючись ст. 2 ГПК України, якою визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Приєднанням до справи та оцінкою всіх наданих суду документів забезпечено процесуальні права сторін на доведення та заперечення позовних вимог.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

01 листопада 1995 року зареєстровано Колективне сільськогосподарське підприємство "Нива" з місцем знаходження Черкаська область, Золотоніський район, с. Зорівка з кодом ЄДРПОУ 03792941.

Це підтверджується наданою у справу копією свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (а.с. 11) та не заперечується сторонами спору.

Колективному сільськогосподарському підприємству "Нива" видано Державний акт на право колективної власності на землю Серія ЧР 5-7, яким підтверджується, що КСП "Нива" с. Зорівка Золотоніського району Черкаської області передано у колективну власність 2946,5 га землі для сільськогосподарського використання. До Акту додано план зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність (а.с. 7-10). Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 6.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції чинній на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю від 20.08.1997) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У відповідності до ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

З огляду на те, що факт видачі Державного акта на право колективної власності на землю КСП "Нива" (а.с. 7) відповідачем не заперечено та не спростовано належними і допустимими доказами, суд відхиляє заперечення представників відповідача що цей акт було видано незаконно головою сільської ради, який особисто присутній в засіданні, бо акт не датований і до цього акту не існує технічної документації чи проекту встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідач не надав власного примірника Державного акту, який за відомостями з самого акту зберігається у Зорівській сільській раді і в якому повинні і могли б бути заповнені всі реквізити акту, на що (як на недоліки документу) спираються представники відповідача.

Згідно положень ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 ( в редакції 1998 року) земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

06 лютого 1998 року загальними зборами уповноважених членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива" на підставі положень ст. 31 ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 було прийнято рішення про реорганізацію КСП "Нива" шляхом перетворення його у товариство з обмеженою відповідальністю, що підтверджується витягом з протоколу № 1 (а.с. 13).

Статтею 108 ЦК України передбачено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

ЗК України 1990 року не містив норми про те, що за наслідками перетворення юридичної особи, що володіла Державним актом на право колективної власності на землю, її правонаступник повинен був у певний строк переоформити землекористування шляхом отримання нового Державного акту чи іншого документа і у випадку не вчинення таких дій право власності на землю втрачається чи припиняється.

Протилежного сторонами не доведено.

Відповідно до наявних у справі копій свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб (а.с. 11,12) Колективне сільськогосподарське підприємство "Нива" та СТОВ "Нива" мають один і той же ідентифікаційний код 03792941.

Згідно наданого відповідачем в копії статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" , останнє є підприємством, заснованим на базі Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива", що реорганізується (а.с. 131 оборот).

Положеннями ч. 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" також передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (без умови про необхідність переоформлення таких прав за новою окремою процедурою).

Аналогічні положення містилися в ч. 7 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (чинного на момент перетворення Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива").

Відповідно до п. 7 розділу X Перехідних положення Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

На сьогодні законодавство не передбачає права колективної власності на землю але зміни, що відбулися в земельному законодавстві після видачі попереднику позивача Державного акту на право колективної власності на землю, не можуть бути підставою для припинення права власності на землю у позивача, оскільки таке не передбачено нормами чинного ЗК України.

Таким чином, позивач, як утворене підприємство в результаті перетворення КСП "Нива" і як правонаступник КСП "Нива", правомірно набув право власності на земельні ділянки, на які Колективному сільськогосподарському підприємству "Нива" було видано Державний акт про право колективної власності на землю в силу прямих норм чинного законодавства, які регулювали питання повного переходу всіх прав і обов`язків колишнього підприємства до новоствореного.

Згідно ст. 14, 41 Конституції України в редакції 1998 року земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

За змістом положень ч. 3,4 ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у нині чинній редакції, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

В ході розгляду справи суд неодноразово ставив на обговорення сторін питання про те, що якщо безумовний перехід прав і обов`язки колишнього підприємства до нововиниклого при перетворенні одного підприємства в інше (і ця дата є датою реєстрації 13.04.1998 СТОВ "Нива") підтверджено рядом імперативних норм чинного законодавства, то коли слід вважати у позивача припиненими його право власності на земельну ділянку, охоплену Державним актом КСП "Нива" (як вважає відповідач) і з яких підстав це сталося.

На дане питання відповідач ніякого пояснення з посиланням на норми чинного законодавства суду не надав.

Обставини припинення у позивача права власності на земельні ділянки, охоплені Державним актом на право колективної власності на землю після набуття на них прав за наслідками перетворення КСП "Нива" у СТОВ "Нива" судом за матеріалами справи не встановлені.

За правилами ЗК України в редакції 1990 року право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі:

1) добровільної відмови від земельної ділянки;

2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів;

3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб;

4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6 - 8 статті 27 цього Кодексу (це систематичне невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб).

Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

У відповідача, Зорівської сільської ради, як у органу місцевого самоврядування, немає ніякого рішення із посиланням на конкретну підставу згідно чинного законодавства стосовно позивача, СТОВ "Нива", про припинення саме йому права власності на земельні ділянки, які належали його попереднику КСП "Нива" та охоплювалися Державним актом на право колективної власності на землю.

Відповідач у даному питанні вказує на існування рішення Зорівської сільської ради від 15.06.2000 року № 10/1 про припинення права постійного користування землями резервного фонду СТОВ "Нива" (а.с. 60), яким припинено право колективної власності 2946,5 га, право постійного користування землями резервного фонду 395,5 га та землями історико-культурного призначення - 26,4 га.

В даному рішенні чітко не вказано, чиє право колективної власності (у КСП "Нива" чи у СТОВ "Нива" ) припинила Зорівська сільська рада та на якій правовій підставі. Неможливо це питання також вирішити і через аналіз норм ст. 27,28 Земельного кодексу України (на які є посилання у рішенні), бо не вказано їх конкретні пункти, які застосовано при цьому Зорівською сільською радою.

Отже, відповідач не може доказати правомірність своїх доводів про припинення у певний момент у СТОВ "Нива" права власності на земельні ділянки, які належали його попереднику КСП "Нива" та охоплені Державним актом на право колективної власності на землю.

Підстави виникнення у Зорівської сільської ради з 1998 року права власності на земельні ділянки, які охоплені Державним актом на право колективної власності на землю КСП "Нива", права за яким перейшли до СТОВ "Нива" і у позивача фактично та юридично не припинялися, з боку відповідача також суду не вказані.

Доводи відповідача про те, що СТОВ "Нива" саме звернулося до Зорівської сільської ради за оформленням договорів оренди на земельні ділянки, які зараз вважає своєю власністю, уклало щодо них договори оренди та сплачувало орендну плату за землю, суд відхиляє як доказ того, що сам позивач визнав припинення у нього права власності. Така обставина за нормами чинного законодавства не має ніякого відношення до законних підстав припинення права власності на землю.

Представник позивача пояснив оренду з боку СТОВ "Нива" земельних ділянок, які товариство вважає своєю власністю, некомпетентністю керівника господарства у даному питанні. Крім того, надані відповідачем у справу додаткові докази не дозволяють стверджувати, що орендні відносини між сторонами дійсно стосувалися саме тієї вже ідентифікованої земельної ділянки, яка є предметом спору та має кадастровий номер, який в цих документах не фігурує.

Доводи відповідача про те, що спірна земельна ділянка за своєю площею входила в інші земельні ділянки, що мають власні кадастрові номери і вони вказані у наданих відповідачем додаткових документах в справі, суд відхиляє, як не підтверджені належними і допустимими доказами.

Відповідач не надав суду доказів, що ним в певний період часу, принаймі з 1998 року (після створення СТОВ "Нива") вже було зареєстровано право власності за Зорівською сільською радою на земельні ділянки, які охоплені Державним актом на право колективної власності на землю КСП "Нива".

У відповідності до Статті 79-1 ЗУ України (2001 року), з 2011 року існує норма про земельну ділянку як об`єкт цивільних прав. Даною нормою визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідач наданими ним доказами також доводить, що спірною земельною ділянкою у складі інших земельних ділянок, в різний час розпоряджалася Золотоніська райдержадміністрація та Зорівська сільська рада, які надавали її в оренду СТОВ "Нива" в складі загального масиву орендованих земель. В цей період реєстрацію спірної земельної ділянки на праві державної чи комунальної форми власності не було проведено, докази про протилежне відсутні.

Також відповідачем надано докази, що лише 26.09.2018 Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області наказом (а.с. 104) передало земельні ділянки державної власності у комунальну власність Зорівської сільської ради і серед цих ділянок згідно переліку в додатках передано спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7121584700:08:001:0504 площею 1,2192 га як землі запасу (не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) -- а.с. 109.

Посилаючись на висновок сертифікованого інженера-землевпорядника Кілочко В.М. від 10.07.2020 (а.с. 6) позивач доводить, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 7121584700:08:001:0504 входила до складу земель, що були передані у власність КСП "Нива" с. Зорівка згідно Державного акту на право колективної власності на землю серія ЧР № 5-7. Вказана земельна ділянка була віднесена до земель під сільськогосподарськими будівлями та дворами, а тому не підлягала паюванню та не була розпайована.

Дані обставин відповідач не заперечує та не спростовує належними і допустимими доказами.

Правомірність вказаних висновків інженера-землевпорядника підтверджується наступним:

Указом Президента України № 720 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Частиною 2 ст. 22 Земельного Кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Отже, за змістом Указу Президента України № 720 від 08.08.1995 несільськогосподарські угіддя у вигляді земель під господарськими будівлями і дворами паюванню не підлягають.

За наслідками перетворення КСП "Нива" у СТОВ "Нива" до позивача перешли всі права реорганізованого КСП, в т.ч. і його права власності на земельні ділянки, які не підлягали паюванню. Це право власності перейшло до позивача в силу закону і не припиняється, навіть якщо таке право власності позивач не зареєстрував за собою за правилами ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Протилежне чинним законодавством не передбачено.

З Інформації з ДЗК про право власності та інші речові права на земельну ділянку (а.с. 14) вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7121584700:08:001:0504 площею 1,2192 га була зареєстрована за Зорівською сільською радою на праві власності лише 25.10.2018.

Отже, наявні у справі докази вказують, що спірна земельна ділянка була ідентифікована, виокремлена та оформлена як об`єкт цивільних прав лише у 2018 році.

До цього часу вона знаходилася знеособлено у масиві інших земельних ділянок, які охоплені Державним актом на право колективної власності на землю серія ЧР № 5-7, частина з яких поступово виділялася в натурі як майнові паї, про що відповідач у справі також подав докази (зокрема, це схема поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) - а.с. 62).

Отже, враховуючи, що у відповідності до ст. 108 ЦК та ст. 10 ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи, позивач СТОВ "Нива", як правонаступник КСП "Нива", набув право власності на земельні ділянки, які охоплені Державним актом на право колективної власності на землю серія ЧР № 5-7.

В ході розгляду справи відповідачем не надано доказів, а судом не встановлено обставин, з якими пов`язується припинення у позивача права власності на земельні ділянки, яке набуто ним в силу прямої норми закону та не встановлено, коли це сталося.

Як вже вказав суд, відповідно до п. 7 розділу X Перехідних положення Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

За змістом положень ч. 3,4 ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже вказаними нормами законодавства держава підтверджує чинність у позивача його права власності на земельні ділянки, права на які набуті позивачем в силу перетворення КСП "Нива" у СТОВ "Нива".

Щодо строку позовної давності.

Відповідачем до часу прийняття рішення у справі подано заяву від 31.08.2020 про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог з мотивів, що директору СТОВ "Нива" з 2000 року було відомо про припинення права колективної власності на землю площею 2,946 га. Доказом цього відповідач вважає звернення директора СТОВ "Нива"до Золотоніської РДА від 12.12.2002 року про надання позивачу в оренду 100,8 га землі, яка була охоплена Державним актом. Відповідач вважає, що саме з 12.12.2002 року для позивача починає перебіг трирічний строк позовної давності, проте позивач звернувся з позовом лише у 2020 році.

Заслухавши доводи та пояснення представників обох сторін з даного питання та дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності для захисту свого права власності на ту конкретну земельну ділянку, яка складає предмет спору.

При цьому суд виходить з такого:

У відповідності до положень ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вже встановлено судом, з 1998 року і до жовтня 2018 року за жодною особою (відмінною від позивача та його попередника) не було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за правилами чинного законодавства, в т.ч. ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Також відсутні докази припинення (з підстав, передбачених чинним законодавством), у СТОВ "Нива" набутого ним в силу положень ст. 108 ЦК та ст. 10 ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство" права власності на земельні ділянки, охоплені Державним актом на право колективної власності на землю серія ЧР № 5-7 у свого попередника КПС "Нива".

На думку суду, розпорядження спірною земельною ділянкою з боку Держгеокадастру чи Золотоніської РДА з будь-яких підстав саме по собі не свідчить про виникнення у цих суб`єктів права власності на спірну земельну ділянку і припинення при цьому права власності на неї за позивачем, оскільки таке не відповідає чинному законодавству.

Також саме по собі розпорядження спірною земельною ділянкою з боку Держгеокадастру чи Золотоніської РДА через передачу її в оренду самому ж позивачу як фактичному власнику ділянки, право власності позивача на цю земельну ділянку не порушує, оскільки це право власності ні за ким іншим у встановленому порядку не було зареєстровано.

Спірна земельна ділянка була виокремлена із загального масиву ділянок, що охоплені Державним актом на право колективної власності на землю серія ЧР № 5-7 та ідентифікована з присвоєнням їй кадастрового номера лише у жовтні 2018 року і зареєстрована за Зорівською сільською радою на праві власності 25.10.2018.

Отже, враховуючи положення ст. 79-1 Земельного Кодексу України, до цього часу спірна земельна ділянка не існувала як самостійний об`єкт права та спору.

Саме з 25.10.2018 позивач міг з відкритих відомостей з ДЗК, державних реєстрів, взнати про особу, яка порушила його право власності і заявити до неї позов.

Як вже вказано судом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Між сторонами немає спору з приводу позбавлення позивача володіння спірною земельною ділянкою, докази про це у справу не подано.

Позивач просить застосувати ст. 392 ЦК України для задоволення позовних вимог. За змістом цієї норми власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Дана норма не може бути використана як правова підстава для первинного визнання права власності на майно. Вона застосовується для підтвердження вже виниклого права власності, яке оспорюється іншою особою, або якщо власник втратив документи про своє право власності.

Отже суд приходить до висновку, що позовна давність у правовідносинах сторін не пропущена, бо для захисту права за заявленим позовом вона починає перебіг з 2018 року, після ідентифікації спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та з часу появи конкретної особи (Зорівська сільська рада), до якої можливе пред`явлення позову і за якою зареєстровано право власності на земельну ділянку, яке ніколи не припинялося у позивача.

Зареєструвавши за собою право власності на земельну ділянку позивача, відповідач тим самим не визнає на неї права позивача, що потребує судового захисту, бо спір між сторонами мирним шляхом не було врегульовано.

Збереження запису про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем унеможливлює таку ж реєстрацію за позивачем.

Тому суд вважає, що спосіб захисту порушеного права обрано вірно, він призводить до ефективного відновлення порушеного права.

У відповідності до положень чинного ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Загальними засадами державної реєстрації прав, зокрема, є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Право власності підлягає державній реєстрації. Також до Державного реєстру прав вносяться записи про скасування державної реєстрації прав (ст. 1,3,4, 19 Закону).

Оскільки право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7121584700:08:001:0504, площею 1,2192 га, яке підлягає державній реєстрації згідно закону, визнається судом за позивачем, то відповідно існуючий запис (як державна реєстрація) про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності Зорівської сільської ради на цю ж саму спірну земельну ділянку підлягає скасуванню за результатами розгляду цієї позовної вимоги як похідної.

Згідно положень абз.3) ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, оскільки в справу подано докази реєстрації за відповідачем права власності на спірні земельні ділянки в державному реєстрі прав (номер запису 28675844 вказано у Інформації ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 14), то одночасно даним судовим рішенням слід припинити речові права Зорівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (ідентифікаційний код 34117490, Черкаська область, Золотоніський район, с. Зорівка) на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 7121584700:08:001:0504, яка розташована за межами населеного пункту в адмінмежах Зорівської сільської ради.

На думку суду, в даному випадку припинення речових прав попереднього власника відбувається в силу вимог закону і тому це здійснюється незалежно від пред`явлення позивачем самостійної позовної вимоги про таке припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

При задоволенні позову, на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача слід стягнути 4204,00 грн. на відшкодування судового збору повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Нива" (код ЄДРПОУ 03792941, Черкаська область, Золотоніський район, с. Зорівка) право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7121584700:08:001:0504;

Скасувати державну реєстрацію права власності Зорівської сільської ради (ідентифікаційний код 34117490, Черкаська область, Золотоніський район, с. Зорівка) на земельну ділянку кадастровий номер 7121584700:08:001:0504 шляхом скасування запису про право власності номер 28675844 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Припинити речові права власності Зорівської сільської ради (ідентифікаційний код 34117490, Черкаська область, Золотоніський район, с. Зорівка) на земельну ділянку кадастровий номер 7121584700:08:001:0504 (запис про право власності номер 28675844) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

3. Стягнути із Зорівської сільської ради (ідентифікаційний код 34117490, Черкаська область, Золотоніський район, с. Зорівка) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (код ЄДРПОУ 03792941, Черкаська область, Золотоніський район, с. Зорівка) - 4204,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 12 вересня 2020

Суддя Н.М. Спаських