Рішення

від 11.09.2020 по справі 453/852/20

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/852/20

№ провадження 2/453/340/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2020 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Брони А.Л.

секретаря судового засідання Павкевич Н.Я.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом ,-

в с т а н о в и в :

16.07.2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання за нею права власності на нерухоме майно , а сааме на житловий будинок, позначений у технічному паспорті літерою А-1 , загальною площею 49,8 кв. м., з яких житлова площа становить 32,2 кв. м., та допоміжною 17,6 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами: літньою кухнею - літера Б , сараєм - літера В , хвірткою - №1, огорожею № 2, колодязем - літера К , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця- ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Внаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на майно, що належало померлій, зокрема на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя, 24.12.2019 року, ОСОБА_4 склала заповіт, який був зареєстрований у Корчинській сільській раді Сколівського району Львівської області за реєстровим № 88, згідно тексту якого зазначений вище житловий будинок вона заповіла своїй онуці, позивачці у справі - ОСОБА_1 , яка, відповідно до ст. 1269 ЦК України прийняла спадщину після смерті спадкодавця, подавши у встановлений законом строк відповідну заяву до нотаріуса.

Зазначає, що спадкоємець першої черги, а ОСОБА_3 , який на час відкриття спадщини постійно проживав зі спадкодавцем, в строк та в порядку, передбаченому ст. 1273 ЦК України відмовився від такої, що підтверджується заявою про відмову від спадщини ОСОБА_4 , посвідченої приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Білінським І.І. від 07.07.2020 року.

Позивачка зазначає, що здійснює догляд за спірним житловим будинком, яким опікується та утримує з часу відкриття спадщини, оскільки після смерті спадкодавця одноособово вступила в управління та володіння спадковим майном, що виразилось у догляді за таким, розпорядженням предметами домашнього вжитку, сплатою комунальних послуг, підтримання земельної ділянки та всього нерухомого майна у належному стані.

19 червня 2020 року позивачка подала до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 . На підставі цієї заяви державним нотаріусом Батлюк В.І. 06.07.2020 року було заведено спадкову справу № 121/2020, проте відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно - спірний житловий будинок, про що свідчить лист державного нотаріуса від 06.07.2020 року № 372/01-16, внаслідок чого вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

В підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, але її представник - адвокат Павкович О.В. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі довірительки, зазначивши що позовні вимоги підтримує та просить такі задовольнити.

Відповідач - Корчинська сільська рада Сколівського району Львівської області в підготовче засідання явку представника не забезпечила, але попередньо селищним головою Сородник М.М. було подано клопотання про розгляд справи без участі представника, зазначивши про визнання відповідачем позовних вимог, не заперечивши щодо їх задоволення.

Треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовче засідання також не з`явилися, попередньо подавши до суду заяви про розгляд справи без їх участі, зазначивши, що не заперечують щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та ухвалення судового рішення у підготовчому засіданні, відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, - немає.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 08.01.2020 року виконавчим комітетом Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області у відповідності до актового запису № 2.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 , серії НОМЕР_2 , виданого 05.05.1967 року, її батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

З свідоцта про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , вбачається, що ОСОБА_5 після укладення шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_7 .

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , виданого 09.07.2020 року батьками позивачки записані ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .

Згідно витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сформованого 02.07.2020 року за № 00026882369, вбачається, що прізвище позивачки після державної реєстрації шлюбу було змінено з ОСОБА_7 на ОСОБА_9 .

Тобто вказані факти підтверджують те, що позивачка ОСОБА_1 являється онукою померлої ОСОБА_4 .

24 грудня 2019 року ОСОБА_4 склала в користь своєї онуки ОСОБА_1 заповіт, який посвідчено секретарем виконкому Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області Мисів В.М. за реєстровим № 88, відповідно до тексту якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, а саме: житловий будинок, господарську будівлю та земельну ділянку по АДРЕСА_1 заповіла своїй онуці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В матеріалах справи наявна копія зазначеного заповіту ОСОБА_4 від 24.12.2019 року.

Даний заповіт є чинним, що підтверджується відповідною відміткою на заповіті, здійсненою секретарем виконкому Корчинської сільської ради Сколівського району Львівської області Мисів В.М. від 24.12.2019 року та інформаційною довідкою зі Спадкового рестру (заповіти/спадкові договори), сформованою Сколівською державною нотаріальною конторою 19.06.2020 року за №60616403.

Внаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на все належне їй майно, до складу якої увійшов спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Позивачка, відповідно до ст. 1269 ЦК України, у встановлений законом шестимісячний строк, подала до нотаріуса заяву за № 306 від 06.07.2020 року про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4

На підставі цієї заяви державним нотаріусом Сколівської ДНК 19.06.2020 року було заведено спадкову справу № 121/2020.

Проте державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Батлюком В.І. було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно - спірний житловий будинок, про що свідчить лист від 06.07.2020 року № 372/01-16.

Частинами 1, 3 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України , незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296 , 1297 ЦК ) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК ).

Відповідно до п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК ).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК , якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону , виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого ФОП ОСОБА_10 , та довідки від 30.06.2020 року вбачається, що загальна площа спірного житлового будинку (літера А-1 ) становить 49,8 кв. м, з неї житлова - 32,2 кв. м. Приналежним майном до цього жилого будинку є господарські будівлі та споруди: літня кухня (літера Б ), сарай (літера В ), хвіртка (№1), огорожа (№2), колодязь (літера К ).

Житловий будинок побудований в 1959 році та не являється об`єктом самочинного будівництва. Інвентаризаційна вартість даного нерухомого майна становить 139 755,00 грн.

З довідки, виданої Корчинською сільською радою Сколівського району Львівської області від 07.07.2020 року № 289/02-18 вбачається, що згідно запису в погосподарській книзі №1 за 1996-2000 роки с. Корчин, Сколівського району, Львівської області, що зберігається в АДРЕСА_1 , що побудований в 1959 році, загальною площею 49,8 кв. м., житловою площею 32,2 кв. м., дійсно належав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Слід зазначити, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56 , Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" , Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат" , постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР" , Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56 , передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави стверджувати, що покійна ОСОБА_4 набула за життя право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Таким чином, з урахуванням визнання позову відповідачем, оскільки іншим способом, окрім звернення до суду, захистити своє набуте в порядку спадкування право власності на майно спадкодавця спадкоємцю не можливо, а також з метою забезпечення належної реалізації права власності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 1223 , 1268 , 1296 , 1297 , 1299 ЦК України , ст. ст. 4 , 5 , 12 , 13 , 81 , 89 , 90 , 95 , 258-259 , 264-265 , 268 Цивільного процесуального кодексу України , суд-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на житловий будинок (літера А-1 ), загальною площею 49,8 кв. м., з яких житлова площа - 32,2 кв. м. та допоміжна - 17,6 кв. м. з господарськими будівлями та спорудами: літною кухнею (літера Б ), сараєм (літера В ), хвірткою (№1), огорожею (№2) та колодязем (літера К ), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця - ОСОБА_4 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Корчинська сільська рада Сколівського району Львівської області, місцезнаходження: 82616, Львівська область, Сколівський район, с. Корчин, код ЄДРПОУ 04370478.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: Львівська обл., Сколівський р-н, с. Корчин, РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя