Ухвала

від 11.09.2020 по справі 458/206/20

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 458/206/20

Провадження № 6/455/7/2020

УХВАЛА

Іменем України

11 вересня 2020 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання - Сенета Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, подання головного державного виконавця Турківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

03.03.2020 року головний державний виконавець Турківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) звернувся до Турківського районного суду Львівської області з поданням про про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 посилаючись на те, що Турківському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває на виконанні виконавчий лист №458/241/19 №2/458/343/2019, виданий 10.07.2019 року Турківським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок Либохорської сільської ради Турківського району Львівської області № 33112331013683 (банк - Казначейство України, код ЄДРПОУ - 36787927, МФО 899998), 11378,00 гривень завданої державі шкоди внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

17.07.2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (АСВП № 59572804), копії якої скеровано сторонам виконавчого провадження.

У Турківському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває на виконанні виконавчий лист №458/241/19, 2/458/343/2019, виданий 10.07.2019 року Турківським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь держави 1921,00 гривні судового збору.

16.07.2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (АСВП № 59566036), копії якої скеровано сторонам виконавчого провадження.

ОСОБА_1 жодного разу не з`явився на виклики державного виконавця та не сплатив шкоду в 11378,00 гривень, судовий збір в сумі 1921,00 гривня, виконавчий збір в сумі 1329,90 гривень та витрати виконавчого провадження в сумі 627,00 гривень, не виконавши виконавчі документи у наданий державним виконавцем строк, чим не виконав законні вимоги державного виконавця. На виклики державного виконавця для сплати накладених на нього стягнень ОСОБА_1 не з`являється, що являється ухиленням виконання виконавчого документа.

17.07.2019 року зроблено запити про наявність в боржника коштів та майна.

З отриманих на запити відповідей, боржник не має зареєстрованого на праві власності нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, коштів, не працює, не має коштів на відкритих рахунках у банківських установах.

Просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань згідно виконавчих листів Турківського районного суду Львівської області №458/241/19 №2/458/343/2019 від 10.07.2019 року.

З протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2020 року (а.с.31) відомо, що призначення не відбулося, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Розпорядженням в.о. голови Турківського районного суду Львівської області Кріль Л.М. №01-09/120/20 від 13.03.2020 року справу передано на розгляд найбільш територіально наближеного суду - до Старосамбірського районного суду Львівської області в зв`язку з неможливістю автоматизовано розподілити справу, оскільки рішенням Вищої ради правосуддя №3049/0/15-19 від 21.11.2019 року єдиний працюючий суддя Турківського районного суду Львівської області ОСОБА_2 відсторонений від здійснення правосуддя до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження (всі інші посади суддів - вакантні), що підтверджується протоколом про неможливість автоматизованого розподілу справи між суддями.

26.03.2020 року справа поступила до Старосамбірського районного суду Львівської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2020 року справа передана судді Ніточко Л.Й..

Ухвалою судді від 04.05.2020 року справу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 11 годину 30 хвилин 10.02.2021 року.

Наказом №47-К від 10.07.2020 року суддю ОСОБА_3 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду Волошина І.С. №98/07/2020 від 15.07.2020 року по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П..

Ухвалою судді від 17.08.2020 року вказану справу прийнято до розгляду та призанчено судове засідання на 14 годину 00 хвилин 11.09.2020 року.

У судове засідання головний державний виконавець не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Суд, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснює.

Розглянувши подання, долучені до нього документи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року).

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України № 3857-ХІІ право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку зокрема коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому

законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до п.8 ст.19 Закону України Про державну прикордонну службу України на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень органів доходів і зборів щодо інформування органів доходів і зборів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких органами доходів і зборів було виявлено порушення митних правил.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

У відповідності до ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобовязань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобовязань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

З матеріалів, які долучені до подання - виконавчих листів та постанов (а.с.4-5, 11-12), відомо, що головним державним виконавцем Турківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Попівняком А.Й. 17.07.2019 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 59572804 від 17.07.2019 року та ВП №59566036 від 16.07.2019 року по виконанні виконавчих листів №458/241/19 №2/458/343/2019, виданих 10.07.2019 року Турківським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 11378,00 гривень завданої державі шкоди внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також 1921,00 гривні судового збору в дохід держави.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України "ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Питання щодо обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України порушується за наявності доказів ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням.

З поданих до суду документів, вбачається, що державний виконавець надсилав копії постанов про відкриття виконавчих проваджень, а також повідомлення про виклики ОСОБА_1 до державного виконавця, однак, доказів, які б свідчили, що такі постанови та виклики боржник отримав, суду не подано.

Більше того, в матеріалах справи відсутні докази про те, що боржник обізнаний з відкриттям виконавчого провадження та строком на добровільне виконання (поштове відправлення не долучено до матеріалів справи). В поданні не зазначено, що вказані постанови були надіслані боржнику, рекомендовані повідомлення про вручення державним виконавцем суду не представлено. Про будь-які дії державного виконавця, які б свідчили про спрямування ним роботи на розшук боржника суду не подано.

Крім того, в матеріалах справи є докази, що державним виконавцем вживались заходи щодо встановлення майна, грошових коштів, доходів боржника тощо, на яке можна було б звернути стягнення (а.с.22-30), однак, такого не встановлено. Навпаки, подані документи державним виконавцем можуть свідчити про неможливість боржником виконання зобов`язання, але ніяк не можуть свідчити про навмисне чи інше свідоме невиконання ним зазначених обов`язків.

Також відсутня інформація з Державної прикордонної служби України щодо того чи перетинав ОСОБА_1 державний кордон України та чи взагалі останній документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Отже, головним державним виконавцем не надано жодних документів, які б свідчили, що боржник свідомо та умисно ухиляється від виконання рішення суду, при цьому, маючи змогу виконати зобов`язання, але не робить цього з неповажних причин.

Відповідно до п.2 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року подання державного виконавця щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України серед іншого повинно містити обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань.

Саме посилання на наявність боргу за виконуваним судовим рішенням не свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язання і не може бути підставою для обмеження у праві виїзду за межі України.

Незважаючи на положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка чітко встановлює вимоги щодо оформлення подання та забезпечення його належними доказами, державним виконавцем такі виконано не повністю, що свідчить також і про передчасність звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ..

Під поняттям ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Зважаючи на викладене, при вирішенні питання про тимчасове обмеження вказаного конституційного права державний виконавець зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Таким чином, законодавством встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.

У відповідності до ст. 5 ЦПК України, суд при здійсненні правосуддя захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За таких обставин, вжиття обраного державним виконавцем обмеження на даний час не є єдиним можливим та необхідним способом забезпечення примусового виконання боржником вищезазначеного виконавчого документа, а тому суд приходить до висновку, що подання необґрунтоване та відповідно не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , п.8 ст.19 Закону України Про державну прикордонну службу України , п.1 ч.1 ст.3, ч.1 ст.5, ч.1 ст.18, п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII, ч.2 ст.10, ст.210, ст.ст. 258-261, 353, 441 ЦПК України, -, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Турківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Суддя Ю.П.Пошивак