Рішення

від 02.09.2020 по справі 729/408/20

БОБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 729/408/20

2/729/248/20 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2020 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі :

головуючої судді Булиги Н.О. з участю секретаря Романченко С. С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , представників відповідача Дурицької О.М., Лисенко В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Бобровиці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бобровицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої неповнолітньою особою,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до відповідачів про відшкодування ними в солідарному порядку матеріальної шкоди в сумі 23501 гривень 80 копійок та моральної шкоди в сумі 20000 гривень, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.11.2018 року близько 12 години малолітній ОСОБА_5 , 2006 року народження, перебуваючи в Бобровицькій ЗОШ № 1, під час уроку трудового навчання, поцілив пастою від ручки в ліве око своєму однокласнику, сину позивача ОСОБА_6 , 2005 року народження, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легкого ступеня тяжкості. Позивач зазначає, що після отриманої травми сином, на його тривале лікування було понесено витрати на загальну суму 23501 гривень 80 копійок, крім того, була нанесена глибока моральна травма, яку він оцінює в 20000 гривень і просить стягнути дану суму на свою користь солідарно з відповідачів.

У підготовчому судовому засіданні позивач збільшив свої позовні вимоги на 197 гривень та просив стягнути з відповідачів загальну суму у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 23698 гривень 80 копійок.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлений позов підтримали у повному обсязі з викладених у ньому підстав. Вважають, що оскільки шкоди здоров`ю учня було заподіяно під час уроку у навчальному закладі, то згідно вимог чинного законодавства така шкода повинна бути відшкодована як батьками малолітньої особи, діями якої завдано шкоди, так і навчальним закладом, який зобов`язаний здійснювати нагляд за такою особою.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позов не визнали та пояснили, що позивачем не доведено факт вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України ОСОБА_5 відносно сина позивача, оскільки постановою слідчого від 06.11.2019 року провадження у справі за фактом заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_6 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях малолітнього ОСОБА_5 . Також зазначають, що статтею 1178 ЦК України визначено обов`язок відшкодувати шкоду завдану як з вини батьків, так і з вини учбового закладу у частці за рішенням суду, а не солідарно, як просить позивач. Вважають, що позивачем не доведено належними доказами завдання йому моральної шкоди. Відзиву на позов у встановлений судом строк не подавали.

Представники Бобровицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області позов також не визнали. Подали відзив на позов зазначивши, що шкода завдана ОСОБА_6 хоча і під час перебування у навчальному закладі проте не з вини навчального закладу. При цьому посилалися на наявні в матеріалах справи докази, які спростовують їх вину у отриманні тілесних ушкоджень учнем. Вказали, що надані докази підтверджують, що з боку директора навчального закладу в повному обсязі була проведена робота щодо створення та забезпечення охорони праці в закладі освіти. Разом з тим, вчителем ОСОБА_7 , на уроці якої стався нещасний випадок, для учнів було проведено інструктаж щодо дотримання безпеки праці, про що свідчать записи в журналі реєстрації інструктажів. Крім цього, в судовому засіданні представник ОСОБА_8 пояснила,що надані позивачем фіскальні чеки не можуть підтверджувати, що саме придбані і зазначені в чеках ліки були необхідні ОСОБА_6 для лікування травми отриманої на уроці внаслідок нещасного випадку. Представник ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що Акт про нещасний випадок був складений 02.04.2019 року після звернення позивача до відділу освіти із заявою, проте з даного Акту не вбачається вини учбового закладу чи його працівників у отриманні тілесних ушкоджень учнем під час уроку, тобто Бобровицька ЗОШ не є відповідальною за завдану шкоду учнем та не має відшкодовувати позивачеві матеріальну та моральну шкоду. Крім того, зазначила що в учбовому закладі належним чином було проведено інструктажі для убезпечення учнів від нещасних випадків.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши учасників судового розгляду, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження (а.с.7).

Згідно акту про нещасний випадок №1, що стався з учнем навчального закладу ОСОБА_6 від 02 квітня 2019 року, 06.11.2018 року о 12 годині учень Бобровицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області ОСОБА_5 , під час уроку трудового навчання у 7-В класі, незадовільно поводячи себе на уроці, поцілив ручкою з пастою в око ОСОБА_6 . Вчитель трудового навчання ОСОБА_7 у цей час перевіряв виконану роботу іншого учня (а.с.20).

Згідно п.п.13,17 зазначеного акту, причиною нещасного випадку є недотримання норм і правил безпеки, а особами, які допустили порушення правил і норм, вимог нормативно-правових актів з охорони праці є вчитель ОСОБА_7 та ОСОБА_9 директор Бобровицького ЗЗСО 1-ІІІ ст. №1 (а.с.20).

Випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 12.11.18 року підтверджується, що ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні Центр мікрохірургії ока з 06.11.2018 року по 12.11.2018 року і йому було встановлено діагноз - проникаюче поранення рогівки набухаюча травматична катаракта (а.с.8).

Відповідно до виписок із медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_6 №2639 та №3932, він також перебував на на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні Центр мікрохірургії ока з 19 березня 2019 року по 20 березня 2019 року з діагнозом рубець рогівки лівого ока, афакія лівого ока, та з 22 квітня 2019 року по 24 квітня 2019 року з діагнозом афакія, рубець рогівки наслідок проникаючого поранення лівого ока (а.с.12,15).

Постановою Бобровицького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області від 06 листопада 2019 року кримінальне провадження № 12018270080000554 від 07.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях малолітнього ОСОБА_5 , так як ОСОБА_5 не досяг віку кримінальної відповідальності, а отже не є суб`єктом вказаного злочину (а.с.21).

Факт заподіяння шкоди здоров`ю малолітній особі не заперечується учасниками справи та підтверджується, зокрема, актом про нещасний випадок №1 від 02 квітня 2019 року та виписками із медичної картки хворого.

Отже, зазначені та проаналізовані докази підтверджують факт нанесення ОСОБА_5 , 2006 року народження, тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , 2005 року народження під час перебування на уроці трудового навчання уБобровицькому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області .

Після такого випадку працівниками та керівником навчального закладу не було проведено за цим фактом передбаченого законом службового розслідування.

Як вбачається з листа відділу освіти Бобровицької міської ради від 08.04.2019 року, директору навчального закладу ОСОБА_9 за неналежне виконання посадових обов`язків щодо охорони дитинства Наказом від 08.04.2019 року оголошено догану (а.с.19).

Разом з тим, лише після письмового звернення батька травмованого сина, позивача ОСОБА_1 , до Відділу освіти, було створено комісію з розслідування нещасного випадку, що трапився з його сином та складено відповідний акт про нещасний випадок.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами ч.1 ст. 1167 ЦК України закріплено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Вказані положення є загальними щодо відшкодування шкоди. Разом тим, правовідносини щодо відшкодування шкоди завданої малолітньою особою регулюються спеціальними нормами ЦК України .

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 1178 ЦК шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується, зокрема, її батьками, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, що зобов`язаний здійснювати нагляд за нею, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків, так і з вини закладів або особи, що зобов`язані здійснювати нагляд за нею, батьки, такі заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

В силу ч. 1 ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Даючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам суд, виходячи з вищевстановлених обставин доходить висновку про причинно-наслідковий зв`язок між винними та протиправними діями малолітньої особи ОСОБА_5 та заподіянням ним шкоди - ушкодження здоров`я ОСОБА_6 .

Нормами чинного законодавства, зокрема цивільного та кримінального, передбачено, що за дії дитини, яка не досягла 14 років усю відповідальність несуть батьки.

Підставою притягнення батьків до цивільно-правової відповідальності за правопорушення, вчинені неповнолітніми дітьми, виступає їх власне правопорушення, під яким слід розуміти винне, протиправне невиконання покладених на них обов`язків щодо належного виховання дітей.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст. 150 СК України на батьків покладається обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1, ч.1 ст. 53 чинного на час розгляду справи Закону України Про освіту від 05.09.2017 № 2145-VIII , здобувачі освіти - вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад`юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти. Здобувачі освіти мають право, зокрема, на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці; повагу людської гідності; захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою.

За приписами ст. 22 Закону України Про загальну середню освіту , заклад загальної середньої освіти забезпечує безпечні та нешкідливі умови навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров`я, формує гігієнічні навички та засади здорового способу життя учнів (вихованців).

Згідно зі статтею 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Таким чином, спір у даній справі виник між позивачем та, зокрема, відповідачем Бобровицьким закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ст. №1 Бобровицької міської ради Чернігівської області, який має статус юридичної особи та з вини працівника якого під час виконання ним своїх трудових обов`язків було завдано шкоду учневі.

Згідно посадової інструкції, з текстом якої вчитель ОСОБА_7 була ознайомлена 31.08.2018 року, вчитель несе відповідальність за життя і здоров`я учнів під час освітнього процесу та проводить інструктаж учнів (а.с.85).

Копія сторінок журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці, на які посилаються представники відповідача як на доказ відсутності вини учбового закладу у заподіянні шкоди учню під час уроку, є підтвердженням лише того, що з учнями, зокрема ОСОБА_5 , було проведено первинний інструктаж 11.09.2018 року щодо дотримання безпеки праці на уроці, та не дають суду підстав робити висновки про те, що з учнями була належним чином проведена бесіда щодо поведінки в учбовому закладі (а.с.93).

Отже, як встановлено в судовому засіданні та що підтверджується матеріалами справи, шкода малолітньому ОСОБА_6 малолітнім ОСОБА_5 була завдана під час перебування його під наглядом навчального закладу, а саме Бобровицької ЗОШ 1-3 ступенів, працівники якого зобов`язані були забезпечити належний нагляд за дітьми та вживати необхідних заходів для уникнення ситуацій, особливо щодо заподіяння шкоди під час перебування дитини в навчальному закладі. Зазначений обов`язок навчальним закладом не виконаний. За низький рівень виховної роботи батьками навчальний заклад відповідальності нести не може.

Виходячи з вищевикладеного, застосуванню у даній справі підлягають положення ч.4 ст. 1178 ЦК України , оскільки в судовому засіданні доведено, що малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків, яка полягає у недостатньому здійсненні виховання щодо поваги прав інших осіб, духовного та морального розвитку, так і з вини навчального закладу, який не забезпечив необхідного нагляду за дитиною.

Оскільки представники відповідача навчального закладу в судовому засіданні не довели, що шкоди було завдано не з їхньої вини, не спростували як доказу акта про нещасний випадок, тому відшкодування завданої учневі шкоди повинен здійснювати, в тому числі, учбовий заклад, під наглядом якого на час скоєння суспільно-небезпечного діяння перебував малолітній, а саме Бобровицька ЗОШ 1-3 ступенів.

У судовому засіданні, із врахуванням вищезазначених доказів, встановлений факт спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 зі сторони ОСОБА_5 , під час перебування під наглядом навчального закладу, протиправність дій ОСОБА_5 , як заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, що є підставою для відшкодування шкоди. Наявність спричинення тілесних ушкоджень свідчить про наявність як фізичних, так і душевних страждань.

Доданими до матеріалів справи доказами, а саме: виписками лікарів, фіскальними чеками, товарними чеками, підтверджується сума витрачених ОСОБА_1 коштів на лікування сина на загальну суму 22231,71 гривень. Відповідачами цей доказ також не спростовано.

Відповідно до статей 13 , 43 , 81 ЦПК України , суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Враховуючи, що ОСОБА_6 завдано шкоди під час його перебування на уроці, тобто тоді, коли він був під наглядом навчального закладу, а актом встановлено причину нещасного випадку та осіб, які допустили порушення правил і норм, вимог нормативно-правових актів з охорони праці, які є працівниками навчального закладу, які були зобов`язані здійснювати нагляд за малолітнім, враховуючи, що навчальний заклад не спростував презумцію вини шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди сину позивача, а тому Бобровицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області - є належним співвідповідачем у даному спорі. Безпідставним є посилання представників відповідача, що навчальний заклад не має відшкодовувати шкоду, оскільки шкоду завдано не вчителем і не з вини навчального закладу.

У зв`язку з вищенаведеним, позовні вимоги про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню з визначенням часток.

Позивач просив стягнути з відповідачів шкоду у солідарному порядку, проте визначення часток при відшкодування шкоди судом, не буде виходом за межі позовних вимог, оскільки відповідає нормі ч.4 ст.1178 ЦК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 гривень, то суд виходить з такого.

Згідно з вимогами ст. ст. 23 , 1167 , 1168 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5 , від 27.02.2009 № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як встановлено судом та підтверджується медичними документами, внаслідок отриманої травми ока ОСОБА_6 відчував фізичні болі, пройшов оперативне хірургічне втручання, продовжує лікування ока.

Наявність травми, як фізичної так і психологічної, свідчить про наявність як фізичних, так і душевних страждань. Останні, зокрема, полягають у порушенні звичайного ритму життя потерпілого.

Суд встановив, що обставини заподіяння моральної шкоди, викладені в позовній заяві повністю підтверджуються наданими письмовими доказами, зокрема виписками про перебування на лікуванні ОСОБА_6 , актом про нещасний випадок.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав ОСОБА_6 , характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, визначених ст. 3 ЦПК України .

Право особи на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок спричинення тілесних ушкоджень, є абсолютним.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).

Разом з цим, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Як роз`яснено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року , розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує глибину та ступінь моральних і фізичних страждань дитини ОСОБА_10 , яких він зазнав та зазнає внаслідок отриманої травми, душевних страждань, пов"язаних з протиправними діями малолітнього ОСОБА_5 , істотністю вимушених змін у його житті, який в малолітньому віці отримав тілесні ушкодження, переніс оперативне втручання, до теперішнього часу знаходиться під постійний лікарським спостереженням, зазнав вимушеного порушення життєвого ритму, необхідність лікування, що із врахуванням принципу розумності та справедливості, є підставою для визначення моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, яка підлягає стягненню із відповідачів.

Оскільки, зокрема, бездіяльність працівників Бобровицької ЗОШ 1-3 ступенів призвела до таких наслідків, то вимоги позивача про відшкодування на його користь моральної шкоди підлягає частковому задоволенню з урахуванням ступеня вини цього відповідача.

Визначаючи частку відповідальності відповідачів, суд виходить з того, що основний обов`язок по вихованню дитини покладається саме на батьків, а тому визначає його на рівні 70 відсотків, а Бобровицької ЗОШ І-ІІІ ст. - 30 відсотків.

Підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 гривень в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до п.14 ч.2 ст.3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

За таких обставин позивач ОСОБА_1 у даній справі звільнений від сплати судового збору, що відповідно до ст.141 ЦПК України є підставою для стягнення із відповідачів в дохід держави судового збору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України , враховуючи, що позивач при зверненні в суд з позовом звільнений від сплати судового збору, враховуючи, що спір носить одночасно і майновий, і немайновий характер, з відповідачів Бобровицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області та ОСОБА_11 на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 840,80 грн. та витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу немайнового характеру пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 210,20 грн., що в загальному становить 1051 (840,80 + 210,20), в рівних частках з кожного, тобто по 525,50 гривень.

Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.

Керуючись статтями 7, 10, 76, 77, 80, 81, 141 , 259 , 263-265 ЦПК України , ст.ст. 1166, 1167 , 1178, ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бобровицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої неповнолітньою особою задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 15562 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві) гривні 20 копійок та в рахунок відшкодування моральної шкоди 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень, а всього 19062 (дев`ятнадцять тисяч шістдесят дві) гривні 20 копійок.

Стягнути з Бобровицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6669 (шість тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 51 копійку та 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 8169 (вісім тисяч сто шістдесят дев`ять) гривень 51 копійку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 525,50 гривень.

Стягнути з Бобровицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області на користь держави судовий збір у розмірі 525,50 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач - Бобровицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області , 17400, вул. Незалежності, 60, м. Бобровиця Чернігівська область, код ЄДРПОУ 21401743.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 вересня 2020 року.

Суддя Бобровицького районного суду Н.О.Булига