Рішення

від 01.09.2020 по справі 751/9544/19

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/9544/19

Провадження №2/751/327/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Яременко І. В.

за участю секретаря Клименко К.Є.

представника позивача Новик М.С.

представника відповідача Воронцової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчук Івана Юрійовича, Акціонерного товариства АЛЬФА-БАНК , третя особа: Орган опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчук Івана Юрійовича, Акціонерного товариства АЛЬФА-БАНК , третя особа: Орган опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради і просить скасувати запис № 29996426 про проведену державну реєстрацію права власності за АТ Альфа-Банк , код ЄДРПОУ 23494714, на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1750060874101) за адресою: АДРЕСА_1 , дата, час державної реєстрації 21.01.2019 р. 14:45:23, здійснену державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчук І.Ю., підстава виникнення права власності - іпотечний договір, серія та номер 3666, від 02.04.2008 рок, підстава внесення - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45205399 від 25.01.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 02.04.2008 між ВАТ Сведбанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2403/0408/45-006. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором того ж дня між банком та ним укладено іпотечний договір, згідно якого передано в іпотеку нерухоме майно - однокімнатну квартиру загальною площею 37,2 кв. м, житловою площею 19 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому ВАТ Сведбанк було відступлено право вимоги за вищевказаним кредитним договором на користь ПАТ Дельта Банк , який в свою чергу відступив право вимоги на користь АТ Альфа Банк .

21.01.2019 Державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчук І.Ю. за заявою АТ Альфа Банк прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувала в іпотеці, за АТ Альфа Банк .

Підставою виникнення права власності зазначено іпотечний договір, серія та номер 3666, від 02.04.2008 року, а підставою внесення - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45205399 від 25.01.2019 року.

Позивач вважає спірний Запис про проведену державну реєстрацію права власності таким, що суперечить чинному законодавству, порушує існуючий порядок та вимоги щодо реєстрації права власності на іпотечне майно, що виступає предметом забезпечення по зобов`язанням, що випливають із кредитного договору, порушує права та інтереси неповнолітніх дітей, а отже підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та і Порядком № 1127, щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення нотаріусом завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності, відповідно державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ Альфа Банк проведена всупереч норм чинного законодавства.

Державний реєстратор не звернув увагу на недотримання Іпотекодержателем вимог пункту 11 Договору іпотеки та положень ст. 35 Закону України Про іпотеку , а також відсутність підписаного між сторонами Договору про задоволення вимог іпотеко держателя, чим допустив порушення пункту 57 вище заданого Порядку.

Вказує, що спірний запис про проведену державну реєстрацію права власності, не відповідає положенням ст. 19 Конституції України та Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Оскільки зазначена квартира є єдиним місцем проживання позивача та його сім`ї, зазначене нерухоме майно, як таке, що відповідає вимогам підпункту першого пункту першого Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , а отже не може бути примусово стягнуто (відчужено) без згоди власника протягом дії зазначеного Закону.

Ухвалами від 28.12.2019 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та накладено арешт та заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності АТ Альфа-Банк (код ЄДРПОУ 23494714), номер запису про право власності 29996426, дата реєстрації 21.01.2019 р.

22.01.2020 року представником АТ Альфа-Банк подано відзив на позовну заяву, в якому просять в задоволенні позову відмовити.

Позивач в судове засідання не з`явився. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник АТ Альфа Банк в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.

Державний реєстратор Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчук І. Ю. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ст. 128 ЦПК України, з клопотанням про відкладення слухання справи до суду не звертався. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Представник органу опіки і піклування в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, з клопотанням про відкладення слухання справи до суду не звертався.

Вислухавши представника позивача, представника АТ Альфа-Банк , дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що 02.04.2008 між ВАТ Сведбанк і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на купівлю житлової нерухомості № 2403/0408/45-006, відповідно до умов п. 1.1. якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 36000 доларів США на строк по 02.04.2038 року включно, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені договором. (а.с. 41)

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань на кредитним договором 02.04.2008 між ВАТ Сведбанк і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір. Відповідно до зазначеного договору, ОСОБА_1 (іпотекодавець) передав в іпотеку належну йому на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_3 .

Сторонами підтверджено, що 25.05.2012 ПАТ Сведбанк та ПАТ Дельта Банк укладено договір про відступлення право вимоги за вказаним кредитним договором. 15.06.2012 ПАТ Дельта Банк відступило право вимоги на користь АТ Альфа Банк .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 21.01.2019 державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчук І.Ю. за заявою АТ Альфа Банк на підставі рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувала в іпотеці, зареєстровано право власності за АТ Альфа Банк (запис про право власності № 29996426).

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва норми статті 37 Закону України Про іпотеку передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України Про іпотеку (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва змін до статті 36 Закону України Про іпотеку її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

Як установлено судом 05.03.2018 ПАТ Альфа-Банк направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням та його попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 Закону України Про іпотеку .

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України Про іпотеку ).

Отже, Закон України Про іпотеку прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Судом встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та його сім`ї, а загальна площа не перевищує 140 кв. метрів. Доказів про наявність у власності ОСОБА_1 іншого нерухомого майна сторонами суду не надано.

Відповідачами не надано суду доказів проведення перевірки щодо відповідності вказаного спірного об`єкта нерухомого майна наведеним положенням Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Судом встановлено, що під час відчуження спірної квартири договору про її добровільну передачу у власність АТ Альфа Банк укладено не було, а ОСОБА_1 як іпотекодавець не надавав своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі №755/9555/18, провадження №14-536цс18, вказала, що під час розгляду справи суди мають врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі №915/127/18).

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15-ц, провадження №14-376цс18, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 04.09.2018 року у справі №915/127/18).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування запису № 29996426 про проведену державну реєстрацію права власності за АТ Альфа-Банк на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо кола відповідачів у справі суд керується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.01.2019 року у справі №755/9555/18, провадження №14-536цс18, згідно яких спір про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру має розглядатись як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру спору (аналогічний висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постанові від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (п.40,п.41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18).

Як вбачається зі змісту приписів статті 51 ЦПК України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Відповідно до положень ч.1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно приписів ч.1,ч.3 статті 13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ч.2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача про скасування запису № 29996426 про проведену державну реєстрацію права власності за АТ Альфа-Банк , на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , заявалені до державного реєстратору Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчука І.Ю., як до неналежного відповідача, а тому в цій частині задоволенню не підлягають, а позов належить задовольнити частково.

Згідно ч. 7, ч. 8 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з АТ Альфа-Банк на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір.

Керуючись ст. ст. 13, 76-89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 271-273, 354-355 ЦПК України, Законом України Про іпотеку , Законом України Про мораторій на стягнення майна громадян України , суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчук Івана Юрійовича (юридична адреса: вул. Шевченка, 48, м. Чернігів), Акціонерного товариства АЛЬФА-БАНК (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Деятинна, буд. 4/6, ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714), третя особа: Орган опіки та піклування Новозаводської районної у м. Чернігові ради (юридична адреса: 14017, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 19, ідентифікаційний код юридичної особи: 04061955) про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності - задовольнити частково.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 29996426 про проведену державну реєстрацію права власності за АТ Альфа-Банк , код ЄДРПОУ 23494714, на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1750060874101) за адресою: АДРЕСА_1 , дата, час державної реєстрації 21.01.2019 р. 14:45:23, здійснену державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчук І.Ю., підстава виникнення права власності - іпотечний договір, серія та номер 3666, від 02.04.2008 рок, підстава внесення - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45205399 від 25.01.2019 року.

Стягнути з Акціонерного товариства Альфа-Банк на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривни 60 коп..

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 10.09.2020 року

Головуючий - суддя І. В. Яременко