Рішення

від 11.09.2020 по справі 460/4011/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2020 року м. Рівне №460/4011/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доПриватного підприємства - фірми "Родент" про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В:

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства - фірми "Родент" про стягнння адміністративно-господарської санкції в сумі 26012 грн. та пені в сумі 327,60 грн., всього - 26339,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.03.2020 відповідач подав звіт форми №10-ПІ про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників у товаристві становить 10 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 48878,86 грн. Зазначено, що згідно із ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність і мають працювати на робочих місцях - 1 особа, а працевлаштовано - 0 осіб, а отже порушено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. З огляду на це, стверджує, що товариству необхідно сплатити адміністративно-господарську санкцію в сумі 26012 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 327,60 грн. За таких обставин, просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 05.06.2020 позовна заява залишалася без руху (а.с.10-11).

Ухвалою суду від 26.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.18-20).

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позов, про причини неподання не повідомив, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами в порядку ч.6 ст.162 КАС України.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В період з 13.07.2020 по 01.09.2020 головуючий суддя перебувала у відпустці, а відтак розгляд справи здійснено 11.09.2020.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

02.03.2020 Приватне підприємство-фірма "Родент" подало до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми №10-ПІ, де зазначило, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 10 осіб (рядок 01), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб (рядок 02), кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа (рядок 03), фонд оплати праці штатних працівників складає 520,237 грн. (рядок 04), середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 52023,70 грн. (рядок 05), сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інваліді - 26011,85 (рядок 06) (а.с.6).

З нього слідує, що Приватним підприємством-фірмою "Родент" не було виконано встановлені законодавством України нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в кількості - 1 особа.

На підставі вказаних обставин Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів встановило, що відповідачем порушено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим останній зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ.

Як свідчать матеріали справи, за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, останньому нараховано пеню за 42 дні прострочення в сумі 327,60 грн.(а.с.7).

Оскільки підприємство не сплатило адміністративно-господарські санкції та пеню в добровільному порядку, Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, ч.2 ст.19 Закону №875-ХІІ зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст.20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч.2 цієї статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту ч.2 ст.218 Господарського кодексу України слідує, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

У зв`язку з цим, суд перевіряє, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" №5067-VI, роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання п.4 ч.3 ст.50 цього Закону затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону України "Про зайнятість населення" та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Суд також звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа №806/1368/17.

За правилами, визначеними ст.20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: - виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, - створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; - забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; - надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; - звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; - в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня у справі № 819/639/17.

При цьому, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.

При вирішенні даного спору, суд враховує, що юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.18 Закону №875-XII, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.17, ст.18, ч.2, 3 та 5 ст.19 Закону №875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №824/643/18-а.

Судом встановлено, що ПП-фірма "Родент" будь-яких заходів для працевлаштування інвалідів у 2019 році не вживало, звітність про попит на робочу силу (вакансії) форми №3- ПН, в якій зазначало вакантні професії (посади) для працевлаштування інвалідів підприємство не подавало та центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів не повідомляло. Жодних доказів зворотного відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав вимоги Закону №875-ХІІ щодо забезпечення працевлаштування однієї особи з інвалідністю у 2019 році, не надав доказів того, що ним створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформовано відповідні установи про наявність відповідних вакантних робочих місць, то суд вважає, що позов Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відтак, застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 26012 грн. та пені за порушення термінів сплати вказаної санкції в сумі 327,60 грн. є правомірним.

За таких обставин, позов Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи положення ч.2 ст.139 КАС України, оскільки позивачем не понесено судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Замкова, 10 а, кв.1,м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ13979356) до Приватного підприємства - фірма "Родент" (вул. Відінська, 29,м. Рівне, 33018, код ЄДРПОУ 31258756) про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства - фірма "Родент" на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію в сумі 26012 (двадцять шість тисяч дванадцять) грн. та пеню в сумі 327 (триста двадцять сім) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 11 вересня 2020 року.

Суддя Н.С. Гудима