Постанова

від 09.09.2020 по справі 905/819/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2020 р. Справа №905/819/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

прокуратури - не з`явився;

позивача - Петін А.Г., посвідчення №37 від 03.06.2019 року, довіреність №01-14-540/190-19 від 04.06.2019 року;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з`явився;

відповідача - Федченко О.В., посвідчення №1 від 01.06.2018 року, наказ №1-ОС від 31.05.2018 року, витяг від 12.03.2020 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, м.Торецьк Донецької області, (вх.№269Д/1-40) на рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2019 року у справі №905/819/19

за позовом Керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області, м.Костянтинівка, Донецька область,

в інтересах держави в особі Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації, м.Краматорськ, Донецька область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вищий навчальний заклад комунальної форми власності Торецький музичний коледж , м.Торецьк, Донецька область,

до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, м.Торецьк, Донецька область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військово-цивільна адміністрація міста Торецьк,

про зобов`язання звільнити та повернути приміщення,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2019 року Керівник Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання звільнити та повернути приміщення загальною площею 573,5 кв.м., вартістю 382600,00 грн., що розташоване за адресою: Донецька область, м.Торецьк, вул. Дружби, буд.22.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем виконання зобов`язань зі звільнення та повернення орендованого майна, у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди нежитлового приміщення №143 від 09.09.2010 року. Прокурор стверджує, що неповернення відповідачем орендованого майна порушує інтереси держави, які полягають у неможливості використовувати майно за цільовим призначенням.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України Про прокуратуру , ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст.ст. 80, 81 Закону України Про освіту , ст.ст. 136, 193, 283, 284 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 629, 759, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 53, 161-164 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.12.2019 року у справі №905/819/19 (суддя Чернова О.В., повний текст складено та підписано 23.12.2019 року) позов задоволено повністю.

Зобов`язано Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області протягом 20-ти календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили звільнити та повернути Вищому навчальному закладу комунальної форми власності Торецький музичний коледж за актом приймання-передачі нежитлове приміщення загальною площею 573,5 кв.м., вартістю 382600,00 грн., що розташоване за адресою: Донецька область, м.Торецьк, вул. Дружби, буд.22.

Стягнуто з Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь Прокуратури Донецької області судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить з огляду на мотивувальну частину скарги, рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2019 року по справі №905/819/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави всупереч актуальної практики Верховного Суду, що склалась. Так, позиція Верховного Суду полягає в тому, що прокурору у суді необхідно навести причини неможливості позивачем самостійно здійснити захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку.

Апелянт вказує, що причини неможливості Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації самостійно здійснити захист свої прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку не доведені прокуратурою та нез`ясовані судом першої інстанції. Крім того, прокуратурою у позовній заяві не наведено аргументів та не підтверджено, яким саме чином розміщення Торецького ОУПФУ Донецької області у спірній будівлі порушує права дітей на освіту та заважає освітньому процесу, а реорганізація навчального закладу виключає сам сенс подання позову у даній справі, оскільки порушення інтересу держави відсутнє.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не прийнято до уваги посилання Торецького ОУПФУ Донецької області щодо відсутності у позивача - Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації права вимагати повернення об`єкту оренди, оскільки відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно будівля за адресою: Донецька область, м.Дзержинськ (Торецьк), вул. 50 років Жовтня (Дружби), 22 на праві комунальної власності є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні Донецької обласної ради. Також місцевим господарським судом не досліджено на яких підставах Вищий навчальний заклад комунальної форми власності Торецький музичний коледж перебуває у будівлі за адресою: Донецька область, м.Торецьк, вул. Дружби, буд.22.

Апелянт наполягає на тому, що ні Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації, ні Вищий навчальний заклад комунальної форми власності Торецький музичний коледж не є власниками будівлі за адресою: Донецька область, м.Торецьк, вул. Дружби, буд.22, тому у них немає законних підстав вимагати повернення спірного приміщення, а єдиним належним позивачем, який має право вимагати звільнити спірне нежитлове приміщення є власник майна - Донецька обласна державна адміністрація.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання.

Від Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області 06.03.2020 року надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2275), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Від відповідача - Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надійшло клопотання (вх.№1887), в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку судового рішення у справі №912/2385/18 та вирішення питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах.

У подальшому, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 року зупинено у порядку передбаченому п.7 ч.1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України апеляційне провадження у справі №905/819/18 за апеляційною скаргою Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2019 року до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №912/2385/18 та оприлюднення повного тексту судового рішення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на офіційній веб-сторінці в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.07.2020 року оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі №912/2385/18.

Таким чином, ухвалою суду від 11.08.2020 року провадження по розгляду апеляційної скарги Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2019 року по справі №905/819/18 поновлено, у зв`язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.

Колегія суддів також відзначає, що в період зупинення провадження у даній справі від апелянта (вх.№4868 від 21.05.2020 року) надійшло клопотання, в якому просить суд залучити до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військово-цивільну адміністрацію міста Торецьк (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул. Маяковського, 24А, ЄДРПОУ 41552929). Апелянт вказує, що реалізація оскаржуваного рішення суду суттєво вплине на інтереси територіальної громади міста Торецька.

21.08.2020 року від Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення (вх.№2637, вх.№7836), в яких викладено позицію по справі з урахуванням висновків, викладених у постанові від 26.05.2020 року Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18. Вказані пояснення досліджено колегією суддів та долучено до матеріалів справи.

25.08.2020 року від Прокуратури Донецької області - Костянтинівської місцевої прокуратури на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення, які не засвідчено електронним цифровим підписом про що складено акт №13-35/404 від 25.08.2020 року та копію якого скеровано адресату. Тобто, в силу приписів чинного законодавства такі документи не є офіційними і не приймаються судом до розгляду.

Ухвалою суду від 26.08.2020 року задоволено клопотання відповідача і залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військово-цивільну адміністрацію міста Торецьк і відкладено розгляд справи на іншу дату.

07.09.2020 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військово-цивільної адміністрації міста Торецьк надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8365), в якому проти позиції апелянта заперечує та вказує, що у разі вимушеного (на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2019 року) звільнення управлінням приміщення Торецького музичного коледжу, яке воно орендує, та перенесення прийому мешканців громади з питань пенсійного забезпечення до м.Авдіївка, в місті може виникнути соціальна напруга. Обмеження доступу до отримання мешканцями територіальної громади соціальних пільг, таких як пенсії, на які багато з пенсіонерів громади та ВПО покладаються як на засіб виживання, зачепить найбільш соціально вразливі верстви населення громади. Місто Торецьк не має прямого автобусного сполучення з м.Авдіївка, а пересування за допомогою таксі є непомірним тягарем. Крім того через збільшення кількості відвідувачів приблизно в 3 рази спеціалістами не може бути забезпечено надання якісних послуг мешканцям територіальної громади м.Торецьк.

09.09.2020 року до початку судового засідання від Військово-цивільної адміністрації міста Торецьк надійшло клопотання (вх.№8454), в якому просить розглядати справу без присутності представника.

Ухвала суду від 26.08.2020 року була направлена учасникам справи рекомендованими листами 27.08.2020 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана прокуратурою 01.09.2020 року, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 01.09.2020 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. Однак, представники сказаних учасників справи відповідач у судове засідання не з`явилися, про причини не з`явлення суд не повідомили.

Частина 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, з огляду на клопотання Військово-цивільної адміністрації міста Торецьк, враховуючи належне повідомлення прокуратури та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності вказаних представників.

У судовому засіданні 09.09.2020 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з урахуванням додаткових пояснень до неї та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти позиції апелянта заперечував та наполягав на тому, що підтримує позовні вимоги.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзивах та письмових поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

09.09.2010 року між Дзержинським музичним училищем (орендодавець) та Управлінням Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №143 (далі - договір), відповідно до п.1.1. (в редакції додаткової угоди б/н від 24.10.2013 року) якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (далі - майно) загальною площею 573,5 кв.м., розташоване в будинку за адресою: Донецька область, м.Дзержинськ, вул. 50 років Жовтня, 26, відповідно до технічної документації, що знаходиться на балансі Дзержинського музичного училища, балансова остаточна вартість якого становить 4890,23 грн. майно передається орендарю для організації діяльності Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області (п.1.2.).

Згідно з п.2.1. (в редакції додаткової угоди №11 від 30.03.2018 року) термін дії договору з 09.09.2010 року до 30.06.2018 року. Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору.

У разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю у порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором (п.2.4. договору).

Розділом 3 договору визначені умови щодо орендної плати.

За приписами п.4.9. договору орендар зобов`язується у триденний термін з моменту припинення договору повернути орендодавцеві за актом приймання-передачі орендоване майно у належному стані, який не гірше ніж на момент передачі його в оренду, враховуючи фізичний знос.

Орендодавець зобов`язується не пізніше трьох днів з моменту укладання договору передати орендарю об`єкт оренди відповідно до п.1.1. цього договору за актом приймання-передачі майна, який підписується обома сторонами (п.6.1. договору).

Пунктом 9.4. договору визначено, що чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який було його укладено.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитками печатки.

15.12.2016 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №5 до договору №143 від 09.09.2010 року, якою змінено назву орендодавця на Вищий навчальний заклад комунальної форми власності Торецький музичний коледж .

24.05.2018 року відповідач звернувся до третьої особи з проханням продовжити дію спірного договору до 30.09.2018 року (а.с.127 том 1).

Листом №02-07/152 від 24.05.2018 року позивач повідомив відповідача про неможливість продовження строку дії договору оренди нежитлового приміщення №143 від 09.09.2010 року, з огляду на що просив вжити заходів щодо своєчасного повернення орендованого майна згідно з п.9.4. договору (а.с.126 том 1).

Листом №619/09 від 18.06.2018 року відповідач повторно просив третю особу розглянути питання щодо розміщення останнього в орендованому приміщенні.

20.06.2018 року листом №02-06/191 третя особа зазначила про неможливість розгляду питання щодо розміщення відповідача в будівлях ВНЗКВ Торецький музичний коледж .

Листом №1006/09 від 27.06.2018 року відповідач повторно просив третю особу розглянути питання щодо розміщення останнього в орендованому приміщенні (а.с.134 т.1).

28.01.2019 року третя особа листом №02-07/33 звернулась до відповідача з вимогою звільнити спірне приміщення згідно п.4.9. договору оренди №143 від 09.09.2010 року.

01.04.2019 року третя особа листом №02-07/110 повторно звернулась до відповідача з вимогою звільнити спірне приміщення згідно п.4.9. договору оренди №143 від 09.09.2010 року.

Сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до повернення орендованого майна у зв`язку із припиненням орендних правовідносин.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст. 1-3 Господарського кодексу України регламентуються, насамперед, його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України та Законом України Про оренду державного та комунального майна , а також - умовами договору оренди нежитлового приміщення №143 від 09.09.2010 року.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.1 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов`язаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм договір оренди нежитлового приміщення №143 від 09.09.2010 року є належною підставою для виникнення у відповідача прав відносно володіння та користування об`єктом оренди та обов`язку із повернення цього об`єкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, є підставою для припинення договору.

Відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди б/н від 30.03.2018 року до договору оренди нежитлового приміщення №143 від 09.09.2010 року сторони визначили термін дії спірного договору до 30.06.2018 року.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази і сторонами не доведено факту продовження дії договору, суд зазначає, що договір оренди нежитлового приміщення №143 від 09.09.2010 року припинено з 01.07.2018 року.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов`язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов`язків його учасників, припинення зобов`язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Пунктом 4.9. договору оренди встановлений обов`язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Аналогічні положення щодо обов`язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст.785 Цивільного кодексу України.

Не звільнення об`єкту оренди є порушенням відповідних зобов`язань з боку відповідача у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Між тим, до матеріалів справи на надано належного у розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказу, який би свідчив про звільнення та повернення відповідачем об`єкту оренди.

Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора про зобов`язання відповідача повернути орендоване майно і їх задоволення.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача щодо нез`ясування питання, яким саме чином розміщення Торецького ОУПФУ Донецької області у спірній будівлі порушує права дітей на освіту та заважає освітньому процесу, оскільки предметом розгляду є не продовження строку дії договору чи неправомірність закінчення строку дії договору, чи то необґрунтованість відмови у продовжені строку дії договору.

Посилання відповідача на відсутність у позивача прав вимагати повернення об`єкту оренди, з огляду на те, що спірне майно належить до власності територіальної громади м.Торецьк Донецької області, судом не приймається до уваги, оскільки згідно Розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації №161 від 20.02.2017 року, яким внесено змін до Переліку структурних підрозділів облдержадміністрації, які здійснюють управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласної ради , затвердженого розпорядженням №278 від 11.04.2016 року, майно Вищого навчального закладу комунальної форми власності Торецький музичний коледж перебуває в управлінні саме Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації. Згідно з п. 1.3. Статуту координація діяльності Вищого навчального закладу Комунальної власності Торецький музичний коледж здійснює Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації, яке є структурним підрозділом Донецької обласної державної адміністрації.

Таким чином, посилання скаржника, щодо відсутності у позивача - Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації права вимагати повернення об`єкту оренди, оскільки відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно будівля за адресою: Донецька область, м.Дзержинськ (Торецьк), вул. 50 років Жовтня (Дружби), 22 на праві комунальної власності є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні Донецької обласної ради спростовуються матеріалами справи та здійснено при довільному тлумаченні норм права та обставин справи.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання апелянта про не дослідження судом першої інстанції обставин на яких підставах Вищий навчальний заклад комунальної форми власності Торецький музичний коледж перебуває у будівлі за адресою: Донецька область, м.Торецьк, вул. Дружби, буд.22, оскільки з огляду на предмет та підстави позову дослідження таких обставин не вимагається і не входить до предмету доказування.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою, суд першої інстанції надав оцінку та вказав, що посилаючись на порушення приписів Закону України Про освіту , Закону України Про оренду державного та комунального майна та нездійснення захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень, яким є Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації, що полягає у невжитті заходів щодо повернення спірного майна третій особі, прокурором дотримано вимоги Закону України Про прокуратуру , Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом до суду за захистом інтересів держави.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Великою Палатою Верховного Суду досліджувалось питання правомірності звернення органів прокуратури до суду за захистом прав та інтересів в межах справи №912/2385/18.

Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі дійшла наступних висновків. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з позовної заяви та зазначалося у даній постанові, 30.03.2018 року між сторонами укладено додаткову угоду №11 до договору оренди №143 від 09.09.2010 року, якою внесено зміни щодо строку оренди нерухомого майна, та встановлено його до 30.06.2018 року. Ще до закінчення дії строку договору, встановленого вищезазначеною додатковою угодою, 24.05.2018 року Вищим навчальним закладом комунальної форми власності Торецький музичний коледж спрямовано лист №02-07/152 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Торецьке ОУПФУ) з повідомленням про неможливість продовження договору оренди, оскільки згідно з п. 4 ст. 80 Закону України Про освіту об`єкти та майно комунальних закладів освіти, не підлягають використанню не за освітнім призначенням, та з проханням вжити заходів щодо своєчасного повернення орендованих приміщень загальною площею 573,5 кв.м. навчальному закладу згідно з пунктом 4.9. договору.

Крім цього, листами №02-06/169, №02-06/170 від 05.06.2018 року Вищий навчальний заклад комунальної форми власності Торецький музичний коледж проінформував Главу Донецької обласної державної адміністрації та Департамент економіки Донецької обласної державної адміністрації про вищезазначену ситуацію з метою сприяння у її вирішенні.

Також, листами №02-06/212 від 05.07.2018 року, №02-06/227 від 24.07.2018 року, №02/06/233 від 03.08.2018 року Вищим навчальним закладом комунальної форми власності Торецький музичний коледж проінформовано Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації про невиконання орендарем (Торецьким ОУПФУ) свого обов`язку по поверненню приміщення переданого в оренду.

Згідно відповіді Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації №01-13-344/0/191-19 від 05.04.2019 року на запит прокуратури від 28.03.2019 року №(01-40)-949 вих.19 з питанням щодо здійснених та запланованих заходів в частині повернення майна коледжу, встановлено, що адміністрація коледжу неодноразово їх інформувала про невиконання Торецьким ОУПФУ зобов`язань щодо повернення орендованого приміщення. Також, до них в усній та письмовій формі зверталась Військово-цивільна адміністрація м.Торецьк Донецької області та відповідач з проханням тимчасового розміщення Торецького ОУПФУ в спірному приміщенні до того часу, як буде готовий новий офіс, на що ними відмовлено у подальшому розташуванні соціальної установи в приміщенні коледжу та запропоновано знайти нове приміщення

Тобто, фактично Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації було обізнано про те, що відповідач не звільняє спірне приміщення всупереч вимог коледжу з червня 2018 року, однак будь-яких дієвих заходів в частині вирішенні питання у судовому порядку щодо повернення спірного приміщення, не вживало. Лише за значний проміжок часу Управлінням культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації на адресу Торецьке ОУПФУ спрямовано декілька листів з приводу звільнення спірного приміщення.

Таким чином, 19.04.2019 року Костянтинівська місцева прокуратура листом №01-40-1075вих.19 повідомила Управління Культури і туризму Донецької, обласної державної адміністрації про намір звернення до Господарського суду з відповідним позовом, після чого вказаний суб`єкт з відповідним позовною заявою до суду не звернувся, а також не оскаржував рішення прокурора щодо здійснення представництва держави у вказаному питанні. Більш того, під час розгляду справи, представником Управління Культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації, позовні вимоги прокурора були підтриманні у повному обсязі.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, прокурор обґрунтував належним чином підстави звернення до суду для представництва інтересів держави в даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наразі апелянтом, всупереч приписів ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено та необґрунтовано наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах Хаджинастасиу проти Греції , Кузнєцов та інші проти Російської Федерації ).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2019 року у справі №905/819/19 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2019 року по справі №905/819/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2020 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов