Постанова

від 03.09.2020 по справі 905/1695/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. Справа № 905/1695/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Гончарова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача-ФОП Склярової А.С., м. Маріуполь (вх. № 771Д) та відповідача -Маріупольської міської ради м. Маріуполь (вх. № 784 Д) на рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2020 у справі № 905/1695/19 (суддя Говорун О.В., повний текст рішення складено та підписано 27.01.2020)

за позовом фізичної особи-підприємця Склярової Антоніни Сергіївни, м. Маріуполь

до Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради та визнання поновленим на тих самих умовах та на той самий строк договору оренди земельних ділянок,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року ФОП Склярова Антоніна Сергіївна звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Маріупольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 24.10.2018 № 7/36-3276 Про відмову у поновленні строку оренди земельних ділянок по просп. Будівельників, 92 в Центральному та по вул. Новоросійській в Приморському районі міста фізичній особі -підприємцю Скляровій А.С. , визнання поновленим на тих самих умовах та на той самий строк договору оренди земельних ділянок, укладеного між Маріупольською міською радою та фізичною особою -підприємцем Скляровою А.С. б/н від 31.12.2013.

Позов обґрунтовано тим, що оспорюване рішення відповідача містить невмотивовану відмову в поновленні спірного договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, в той час як позивачем виконані всі вимоги передбачені ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" щодо реалізації нею свого переважного права на укладання договору оренди землі на новий строк, оскільки вона звернулася до відповідача із заявою про продовження строку договору оренди землі не пізніше ніж за 2 місяці до його закінчення, а також наявні обставини, які відповідно до ч. 6 зазначеної статті є підставою для поновлення Договору на той самий строк та на тих самих умовах, а саме: позивач -орендар виконує свої договірні обов`язки належним чином та продовжує користування земельною ділянкою,сплачуючи орендну плату, протягом місяця після закінчення строку Договору, від орендодавця лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди не надходив.

Також зазначає, що відповідачем не виконані вимоги щодо відповідності інформації, що міститься в інформаційній картці, нормативно-правовим актам, а саме - в ній не зазначено про необхідність суб`єкту звернення подавати разом з іншими документами проект додаткової угоди про продовження договору оренди земельної ділянки. Зазначив, що рішення з розгляду звернення позивача про поновлення строку оренди земельних ділянок прийняте відповідачем з порушенням встановленого Законом України Про адміністративні послуги 30-денного строку надання адміністративної послуги, а лист про відсутність наміру подовжувати договір оренди підписаний до фактичного проведення сесії міської ради міським головою, що не є уповноваженою особою.

Крім цього, позивач посилається на те, що відповідно до ст.5 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції рішення Маріупольської міської ради від 26.11.2013 № 6/31-3945 Про поновлення строків оренди земельних ділянок для експлуатації об`єктів побутового обслуговування населення в Жовтневому,Іллічівськом,Приморському районах фізичній особі Скляровій ,яким позивачу надано в оренду спірні земельні ділянки строком на 5 років -до 28.11.2018, як дозвільний документ продовжило свою дію на період проведення антитерористичної операції, яка до цього часу триває.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15 січня 2020 у справі № 905/1695/19 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Маріупольської міської ради "Про відмову у поновленні строку оренди земельних ділянок по просп. Будівельників, 92 в Центральному районі міста та по вул. Новоросійській, 2 в Приморському районі міста Фізичній особі-підприємцю Скляровій А.С." № 7/36-3276 від 24.10.2018 в частині відмови в поновленні строку оренди земельної ділянки по вул.Новоросійській, 2 в Приморському районі міста Маріуполя, площею 0,0008 га, кадастровий номер 1412337200:01:006:0386, в задоволенні інших вимог відмовлено, стягнуто з Маріупольської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Склярової Антоніни Сергіївни 960,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради "Про відмову у поновленні строку оренди земельних ділянок по просп. Будівельників, 92 в Центральному районі міста та по вул. Новоросійській, 2 в Приморському районі міста Фізичній особі-підприємцю Скляровій А.С." № 7/36-3276 від 24.10.2018 в частині відмови в поновленні строку оренди земельної ділянки по вул.Новоросійській, 2 в Приморському районі міста Маріуполя, площею 0,0008 га, кадастровий номер 1412337200:01:006:0386 обгрунтовано недоведеністю наявності підстав, вказаних в оспорюваному рішенні відповідача.

Зокрема, суд зазначив, що позивачем не надано документів, які б свідчили про наявність зауважень Головного управління містобудування та архітектури міської ради, плану зонування міста Маріуполя, а також Комплексну схему розміщення тимчасових споруд та їх архітектурного типу для провадження підприємницької діяльності на території Центрального та Приморського районів міста Маріуполя.

Разом з тим суд зазначив, що ані в рішенні відповідача "Про поновлення строків оренди земельних ділянок для експлуатації об`єктів обслуговування населення в Жовтневому, Іллічівському, Приморському районах міста фізичній особі-підприємцю Скляровій А.С." №6/31-3945 від 26.11.2013, ані в листах повідомленнях про відсутність наміру у орендодавця на поновлення договору оренди землі, про невідповідність розміщення тимчасової споруди плану зонування міста Маріуполя та Комплексній схемі розміщення тимчасових споруд та їх архітектурного типу для провадження підприємницької діяльності на території Центрального та Приморського районів міста Маріуполя не зазначалось та відповідачем не доведено повідомлення позивача про невідповідність розміщення тимчасової споруди вказаним вище вимогам і протягом дії спірного Договору оренди земельних ділянок.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради "Про відмову у поновленні строку оренди земельних ділянок по просп. Будівельників, 92 в Центральному районі міста та по вул. Новоросійській, 2 в Приморському районі міста Фізичній особі-підприємцю Скляровій А.С." № 7/36-3276 від 24.10.2018 в частині відмови в поновленні строку оренди земельної ділянки по пр. Будівельників, 92, кадастровий номер 1412336300:01:001:0227 рішення суду обгрунтовано розташуванням на цій ділянці нерухомого майна,яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Азовтенгрі" на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.2019, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України зумовлює перехід до власника нерухомості права користування земельною ділянкою, на якій вона розташована та свідчить про відсутність у позивача, станом на час звернення до суду, порушеного права прийнятим відповідачем рішенням про відмову в поновленні договору оренди цієї земельної ділянки.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання спірного Договору поновленим на тих самих умовах та на той самий строк рішення суду мотивовано зокрема, тим, що позивачем не доведено наявність передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі" умов для реалізації орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі в частині надання орендодавцю проекту додаткової угоди та ним обрано неналежний і неефективний спосіб захисту порушеного права.

Позивач із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить це рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на недоведеність обставини щодо знаходження на земельній ділянці по пр. Будівельників, 92, кадастровий номер 1412336300:01:001:0227 належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Азовтенгрі" на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.2019 об`єкту нерухомості, оскільки з наданої відповідачем інформаційної довідки від 30.09.2019 не вбачається відомостей щодо знаходження саме на зазначеній земельній ділянці нерухомого майна та в матеріалах справи відсутні докази зазначеної обставини, зокрема договору купівлі-продажу, істотною умовою якого відповідно до статі 120 ЗК України є кадастровий номер земельної ділянки, право на яке переходить до покупця у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

Крім цього, позивач зазначає про те, що висновок суду про обрання позивачем неналежного способу захисту ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме не враховує низку положень чинного законодавства стосовно правочинів, договорів, форми та порядку їх укладення,внесення змін до договорів та їх припинення. При цьому скаржник зазначає, що відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Також позивач посилається на безпідставність посилання суду про не доведення позивачем умов для поновлення договору оренди землі щодо реалізації орендарем переважного права на поновення договору оренди землі в частині надання орендодавцю проекту додаткової угоди, оскільки в Описі вхідного пакету документів на отримання адміністративних послуг рішення міської ради, що додається до пакету документів на подовження договору оренди земельної ділянки, додаткова угода до договору оренди земельної ділянки не передбачена, а проект додаткової угоди про продовження договору оренди земельної ділянки затвердженого зразка видається заявнику для підписання міською радою лише після прийняття відповідного рішення та в інформаційній картці адміністративної послуги Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому порядку також не зазначено про необхідність суб`єкту звернення подавати проект додаткової угоди до договору оренди землі.

Відповідач також із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився та подав на нього до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати в частині визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради "Про відмову у поновленні строку оренди земельних ділянок по просп. Будівельників, 92 в Центральному районі міста та по вул. Новоросійській, 2 в Приморському районі міста Фізичній особі - підприємцю Скляровій А.С." №7/36-3276 від 24.10.2018 в частині відмови в поновленні строку оренди земельної ділянки по вул. Новоросійській, 2 в Приморському районі міста Маріуполя, площею 0,0008 га, кадастровий номер 1412337200:01:006:0386 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Склярової А.С. відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на безпідставність висновку суду першої інстанції про недоведеність наявності підстав для відмови в поновленні спірного Договору, зазначених в оспорюваному рішенні відповідача, а саме ненадання останнім документів, які б свідчили про наявність зауважень Головного управління містобудування та архітектури міської ради, плану зонування міста Маріуполя, а також Комплексну схему розміщення тимчасових споруд та їх архітектурного типу для провадження підприємницької діяльності на території Центрального та Приморського районів міста Маріуполя, оскільки відсутні умови для поновлення цього договору, передбачені ч. 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , на наявність яких послався суд в обґрунтування зазначеного висновку, через те, що відповідач у встановлений строк висловив заперечення проти поновлення Договору шляхом прийняття оспорюваного рішення у формі, передбаченій ст.ст. 26, 59 Закону України Про місцеве самоврядування , а обставина продовження внесення орендарем орендної плати після закінчення строку Договору сама по собі не свідчить про наявність передбачених ч. 6 статті 33 Закону України Про оренду землі підстав для його поновлення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2020 для розгляду справи №905/1695/19 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Склярової А.С. на рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2020 по справі № 905/1695/19 та призначено її до розгляду на 06.04.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 905/1695/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Маріупольської міської ради на рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2020 по справі № 905/1695/19 та об`єднано апеляційні скарги позивача та відповідача в одне апеляційне провадження для їх сумісного розгляду.

24.03.2020 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, згідно з яким він просить залишити скаргу без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020, у зв`язку з відсутністю технічної можливості проведення судового засідання 06.04.2020 в режимі відеоконференцзв`язку, враховуючи визначений Урядом строк закінчення карантину, введеного у зв`язку із запобіганням поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та убезпечення населення від вказаної особливо небезпечної інфекційної хвороби, розгляд справи було відкладено за клопотанням представника ФОП Склярової А.С. на 14 травня 2020 року о 11:30 год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2020, у зв`язку з відпустками судді Білоусової Я.О. та судді Пуль О.А., для розгляду справи №905/1695/19 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 зупинено апеляційне провадження у справі №905/1695/19 за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Склярової А.С. та апеляційною скаргою Маріупольської міської ради на рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2020 у справі № 905/1695/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №320/5724/17 (провадження №14-385цс19) та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №320/5724/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020, у зв`язку з відпусткою судді Шевель О.В., для розгляду справи №905/1695/19 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 поновлено апеляційне провадження за апеляційними скаргами та розгляд справи призначено на 03 вересня 2020 р. об 11:30 год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2020, у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О., для розгляду справи №905/1695/19 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я,О., суддя Пуль О.А.

Сторони, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм поштового відправлення з ухвалою суду від 28.07.2020, представників для участі в ньому не направили.

Від представника відповідача-Маріупольської міської ради Зінов`єва І.Г. через електронну пошту суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 8244 від 03.09.2020), яке обґрунтовано неможливістю прибуття в судове засідання 03.09.2020 через фактичну відсутність сполучення між м. Маріуполь та м. Харків, також через продовження постановами Кабінету Міністрів України на території України карантину, у зв`язку із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Колегія суддів відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, зважаючи на наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (з урахуванням змін і доповнень) судочинство в Україні на час ухвалення цієї постанови здійснюється в умовах карантину.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Харкові).

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом (статті 202, 216 Господарського процесуального кодексу України); не визнавалася вона такою й судом.

При цьому представник відповідача не наводить обґрунтування неможливості участі в судовому засіданні іншого представника.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не обмежено кількість представників сторони.

Крім цього, представник відповідача не надав доказів фактичної відсутності транспортного сполучення між м. Маріуполь та м. Харків, на яке він посилається в клопотанні.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, колегія суддів зазначає, що само по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Згідно з частиною 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

На виконання Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду може бути здійснено за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Таким чином, відповідач, бажаючи взяти участь у судовому засіданні, проте не маючи такої можливості у зв`язку з карантинними заходами, відповідно до приписів статті 197 Господарського процесуального кодексу України мав право взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Проте відповідного клопотання заявлено не було.

Враховуючи викладене, а також те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, позиція відповідача, викладена в апеляційній скарзі, виходячи зі змісту статей 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Як зазначено вище, учасників справи було належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, сторони мали можливість висловити свою додаткову позицію засобами електронного зв`язку. На час розгляду апеляційної скарги жодних пояснень та доповнень до апеляційної скарги не надходило. Також, явку представників сторін було визнано судом не обов`язковою.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства, приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України від 16 березня 2020 року № 9рс-186/20 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантинних заходів, які передбачають у тому числі можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Закону України № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", рекомендації ради Суддів України щодо карантинних заходів, метою яких є збереження здоров`я працівників та мінімізація негативного впливу на здійснення трудових обов`язків, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг,відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, зважаючи на таке.

31.12.2013 між Маріупольською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Скляровою Антоніною Сергіївною (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за змістом п.п.1.1, 2.1, 3.1 якого, орендодавець, згідно з рішенням Маріупольської міської ради від 26.11.2013 №6/31-3945, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться за адресою: ділянка №1 м.Маріуполь, пр.Будівельників, 92, у Жовтневому районі міста Маріуполя, (кадастровий номер 1412336300:01:001:0227); ділянка №2 м.Маріуполь, вул.Новоросійська, 2 у Приморському районі м.Маріуполя (кадастровий номер 1412337200:01:006:0386). В оренду передаються земельні ділянки площею - 0,0008 га та площею 0,0008 га (а.с.14-16).

Договір укладено на 5 (п`ять) років (з 26.11.2013 до 26.11.2018). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії Договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (п.п. 3.2 договору).

Земельні ділянки передаються в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування населення (функціонування кіоску з ремонту мобільних телефонів без права будівництва капітальних споруд) (п.5.1 договору).

07.09.2018 позивач через центр надання адміністративних послуг звернувся до відповідача із заявою про продовження терміну оренди земельної ділянки (а.с.61).

18.09.2018 та 01.10.2018 позивачу були направлені листи, підписані головою Маріупольської міської ради, №26.6.5-49003-01 та №26-51896-01, відповідно до яких повідомлено про відсутність наміру поновлювати дію договору оренди землі від 31.12.2013, предметом якого є земельні ділянки, кадастрові номери - 1412336300:01:001:0227, 1412337200:01:006:0386 (а.с.108,110).

24.10.2018 відповідачем прийнято рішення "Про відмову в поновленні строку оренди земельних ділянок по просп.Будівельників, 92 в Центральному районі міста та по вул.Новоросійській, 2 в Приморському районі міста фізичній особі-підприємцю Скляровій А.С. "№7/36-3276, яким відмовлено у поновленні строку оренди земельних ділянок площею 0,0008 га (кадастровий номер 1412336300:01:001:0227) по просп. Будівельників, 92 га в Центральному районі міста та площею 0,0008 га (кадастровий номер 1412337200:01:006:0386) по вул. Новоросійській, 2 в Приморському районі міста для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (функціонування кіоску з ремонту мобільних телефонів без права будівництва капітальних споруд) фізичній особі-підприємцю Скляровій Антоніні Сергіївні (а.с.21).

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 33 Закону України Про оренду землі , в редакції, яка була чинна на час спірних правовідносин, передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

За змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1- 5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною 6 цієї норми.

У ч. 1 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2- 5 цієї статті).

Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону № 161-XIV та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору оренди землі на новий строк; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону № 161-XIV передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою ; орендар належно виконує свої обов`язки за договором; немає письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку договору; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", зазначеною нормою не вимагається.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Зазначена правова позиція щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" викладена в постанові Верховного суду від 19.03.2019 р. у справі № 908/2484/17.

При цьому, відмова, а також наявне зволікання уповноваженого органу виконавчої влади в укладенні додаткової угоди до Договору оренди землі про поновлення його на той самий строк, обов`язковість укладення якої в місячний строк, за наявності вищенаведених умов, передбачено ч. 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", відповідно до ч. 11 цієї статті є підставою для поновлення Договору в судовому порядку шляхом визнання такої угоди укладеною.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" поновлення договору оренди землі в судовому порядку можливо за наявності вищенаведених умов лише шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення дії Договору.

Як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, позивачем не доведено виконання зазначених вище вимог законодавства щодо реалізації орендарем переважного права на поновення договору оренди землі, зокрема, в частині надання орендодавцю проекту додаткової угоди щодо продовження строку дії договору оренди землі та обрано спосіб захисту, який не відповідає зазначеному встановленому законом способу поновлення договору оренди землі.

Так, як зазначено вище, пунктом 3.2. Договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії Договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.

Строк дії договору встановлено до 26.11.2018 р.

З метою реалізації свого права на поновлення договору оренди землі на новий строк позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення Договору 07.09.2018.

Отже, позивач своєчасно, відповідно до вимог статті ч. 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у встановлений договором строк повідомив орендодавця про наявність наміру в подальшому користування об`єктом оренди на тих самих умовах та на той самий строк, що визначені сторонами в Договорі .

Проте, всупереч положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" до зазначеної пропозиції про продовження дії Договору позивачем не додано проекту додаткової угоди, що останнім не заперечується.

Господарський суд обґрунтовано відхилив посилання позивача на те, що проект додаткової угоди не був наданий у зв`язку з відсутністю такого документу в переліку документів, необхідних для отримання адміністративної послуги - "Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку" зважаючи на наступне.

Вирішення питання про продовження строку договору оренди земельної ділянки не може вважатися адміністративною послугою в розумінні п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адміністративні послуги". Так, адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону.

В той же час, повноваження відповідача щодо вирішення питання про продовження строку оренди земельної ділянки не пов`язані із здійсненням ним публічно-владних управлінських функцій, а спір, у разі недосягнення згоди щодо такого поновлення, є приватно-правовим, виходячи з того, що рішення відповідача про надання земельної ділянки в користування вичерпало дію після реалізації (укладання договору оренди землі), що зумовило виникнення у позивача цивільного права. Зазначені правовідносини засновані на юридичній рівності та не можуть ґрунтуватись на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні.

Позивач не був позбавлений можливості додатково до наданого пакету документів надати проект додаткової угоди (поштою або в будь-який інший спосіб).

Також колегія суддів зазначає, що стаття 33 Закону України Про оренду землі не містить виключень щодо необхідності дотримання вищенаведених умов реалізації орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі, а тому відсутність проекту додаткової угоди документу в переліку документів, необхідних для отримання адміністративної послуги не впливає на обов`язок орендаря при реалізації зазначеного переважного права додати до пропозиції про продовження дії Договору проекту додаткової угоди.

Разом з тим, як правомірно встановлено господарським судом першої інстанції, наявні умови для поновлення спірного договору на той самий строк та на тих самих умовах, які передбачені ч. 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , в редакція, яка була чинною на час спірних правовідносин, оскільки позивач як орендар,який належно виконував свої обов`язки за договором продовжує користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Зокрема, продовжуючи після закінчення строку договору оренди земельної ділянки користування нею, позивач сплачував орендну плату. Відповідач приймав сплачену позивачем оренду плату після закінчення строку договору оренди землі.

Лише після відкриття провадження в цій справі, відповідач повідомив позивача про можливість повернення безпідставно сплачених коштів за оренду спірних земельних ділянок після закінчення строку дії договору.

Проте, підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання поновленим на тих самих умовах та на той самий строк договору оренди земельних ділянок відстуні, з огляду на наступне.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Тобто, перш, ніж прийняти рішення, суд зобов`язаний перевірити наявність обставин (підстав), якими позивач обґрунтовує свої вимоги, їх правомірність та чи доводять вони заявлені позовні вимоги, і в залежності від встановленого прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Позовна вимога у даній справі, що переглядається, сформульована наступним чином: визнання поновленим на тих самих умовах та на той самий строк договору оренди земельних ділянок, укладеного між Маріупольською міською радою та фізичною особою -підприємцем Скляровою А.С. б/н від 31.12.2013.

Ні заявлений у справі позов (зокрема, його прохальна частина), ні його додатки не містять проекту додаткової угоди до договору оренди, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення позовних вимог, як і взагалі матеріали справи не містять будь-якого проекту додаткової угоди.

Як зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми.

Тому, належним та ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем у даному випадку обрано неналежний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №905/174/18.

При цьому колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання позивача на положення ч. 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України,якими передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим спо собом, що встановлений договором або законом.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Разом з тим, частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу.

Отже, суд може застосувати невстановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17(провадження № 12-304гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду:від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18);від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Натомість, в даному випадку відсутні вищенаведені умови для застосування ч. 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми, а тому, належним та ефективним способом захисту порушеного права, є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, а заявлена позивачем вимога про визнання договору оренди землі поновленим в будь-якому разі не може призвести до ефективного захисту порушеного права, оскільки, як зазначено вище, за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Щодо доводів позивача про дійсність рішення відповідача від 26.11.2013 №6/31-3945, на підставі якого було укладено договір оренди від 31.12.2013, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що зазначене рішення відповідача у сфері земельних відносин має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, внаслідок укладання між сторонами договору оренди землі від 31.12.2013 та між сторонами відсутній спір відносно недійсності зазначеного рішення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання поновленим на тих самих умовах та на той самий строк договору оренди земельних ділянок, укладеного між Маріупольською міською радою та фізичною особою -підприємцем Скляровою А.С. б/н від 31.12.2013 у зв`язку з обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту.

Разом з тим, щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 24.10.2018 № 7/36-3276 Про відмову у поновленні строку оренди земельних ділянок по просп. Будівельників 92 в Центральному та по вул. Новоросійській в Приморському районі міста фізичній особі -підприємцю Скляровій А.С. колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову відмову в їх задоволенні, а саме відмови в поновленні строку оренди земельної ділянки по пр. Будівельників, 92, кадастровий номер 1412336300:01:001:0227, зважаючи на наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 3 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятим у формі та в порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В обґрунтування прийняття відповідачем рішення №7/36-3276 від 24.10.2018 зазначається, що позивачу відмовлено в поновленні договору оренди землі, оскільки наявні зауваження Головного управління містобудування та архітектури міської ради, відповідно до якого, спірні земельні ділянки відповідно до плану зонування території міста Маріуполя знаходяться у зоні ТР-2. Згідно з пояснювальною запискою плану зонування території міста Маріуполя у зоні ТР-2 дозволяється розміщувати тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності, які не мають фундаменту, зблоковані з зупинкою громадського пасажирського транспорту, загальною площею не більше 4 м 2 . Комплексною схемою розміщення тимчасових споруд та їх архітектурного типу для провадження підприємницької діяльності на території Центрального та Приморського районів міста Маріуполя не передбачено розміщення тимчасових споруд за вищевказаними адресами.

Однак, як правомірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем до суду не було надано документів, які б свідчили про наявність зауважень Головного управління містобудування та архітектури міської ради, плану зонування міста Маріуполя, а також Комплексну схему розміщення тимчасових споруд та їх архітектурного типу для провадження підприємницької діяльності на території Центрального та Приморського районів міста Маріуполя.

Отже, наявність підстав, вказаних в рішенні про відмову в поновленні договору оренди землі не доведено.

При цьому судом правомірно прийнято до уваги, що ані в рішенні відповідача "Про поновлення строків оренди земельних ділянок для експлуатації об`єктів обслуговування населення в Жовтневому, Іллічівському, Приморському районах міста фізичній особі-підприємцю Скляровій А.С." №6/31-3945 від 26.11.2013, яким позивачу надано спірні земельні ділянкив оренду до 26.11.2018 . на підставі якого укладено спірний Договрі, ані в листах повідомленнях про відсутність наміру у орендодавця на поновлення договору оренди землі, про невідповідність розміщення тимчасової споруди плану зонування міста Маріуполя та Комплексній схемі розміщення тимчасових споруд та їх архітектурного типу для провадження підприємницької діяльності на території Центрального та Приморського районів міста Маріуполя не зазначалось.

Також, відповідачем не доведено повідомлення позивача про невідповідність розміщення тимчасової споруди вказаним вище вимогам і протягом дії договору оренди земельних ділянок.

Зазначене свідчить про безпідставну відмову відповідача у поновленні спірного Договору оренди землі, висловлену в оспорюваному рішенні відпоівідача та порушення цим рішенням права позивача на поновлення цього договору .

Разом з тим, часткова відмова в позові про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 24.10.2018 № 7/36-3276 Про відмову у поновленні строку оренди земельних ділянок по просп. Будівельників, 92 в Центральному та по вул. Новоросійській в Приморському районі міста фізичній особі -підприємцю Скляровій А.С. , в частині відмови в поновленні строку оренди земельної ділянки по пр. Будівельників, 92, кадастровий номер 1412336300:01:001:0227 обгрунтована наявністю розташованого на цій ділянці належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Азовтенгрі" на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.2019 об`єкту нерухомості, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України зумовлює перехід до власника нерухомості прав на цю земельну ділянку та свідчить про відсутність у позивача, станом на час звернення до суду, порушеного права внаслідок прийняття відповідачем рішення про відмову в поновленні договору оренди цієї земельної ділянки.

При цьому суд першої інстації як на доказ знаходження на земельній ділянці по пр. Будівельників, 92, кадастровий номер 1412336300:01:001:0227 зазначеного об`єкту нерухомого майна послався на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.09.2019, яка міститься у матеріалах справи(т. 1 а.с. 118-120).

Дослідивши зазначений документ, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що в ньому відсутні жодні відомості щодо знаходження нерухомого майна на земельній ділянці по пр. Будівельників, 92, кадастровий номер 1412336300:01:001:0227.

Зокрема в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.09.2019 зазначені відомості з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію 19.02.2019 права власності на об`єкт нерухомого майна -нежитлову будівлю площею 6 кв.м. за адресою: в Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 92 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовтенгрі" на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.2019 за відсутності відомостей щодо земельної ділянки, на якій цей об`єкт розміщений, а також того, що попереднім власником цієї будівлі був позивач, в тому числі, що він є продавцем за наведеним договором купівлі-продажу.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до статті 16 Про державний земельний кадастр , земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

З наведених норм вбачається, що знаходження об`єкта нерухомого майна за певною адресою, яка є також адресою певної земельної ділянки з присвоєним кадастровим номером, не свідчить про знаходженні такого об`єкта саме на цій земельній ділянці, оскільки за одною адресою можуть бути присвоєно кілька кадастрових номерів різним земельним ділянкам із визначення їх меж.Тобто ідентифікатором земельної ділянки є саме кадастровий номер, а не адреса.

До того ж, статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

В матеріалах справи відсутні будь-які договори про перехід права власності на об`єкти нерухомого майна, із зазначенням в якості істотної умови кадастрового номеру спірної земельної ділянки -1412336300:01:001:0227 як ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази знаходження на земельній ділянці з кадастровим номером 1412336300:01:001:0227 належних на праві власності певним особам об`єктів нерухомого майна

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції визнав встановленою недоведену обставину про знаходження на земельній ділянці по пр. Будівельників, 92, кадастровий номер 1412336300:01:001:0227 належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Азовтенгрі" на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.2019 об`єкту нерухомості та про перехід внаслідок цього до власника нерухомості відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України прав на зазначену земельну ділянку, у зв`язку з цим дійшов неправильного висновку про відсутність у позивача порушеного права прийнятим відповідачем рішення про відмову в поновленні договору оренди цієї земельної ділянки станом на час звернення до суду.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позовним вимог про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 24.10.2018 № 7/36-3276 Про відмову у поновленні строку оренди земельних ділянок по просп. Будівельників, 92 в Центральному та по вул. Новоросійській в Приморському районі міста фізичній особі -підприємцю Скляровій А.С. , в частині відмови в поновленні строку оренди земельної ділянки по пр. Будівельників, 92, кадастровий номер 1412336300:01:001:0227 та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позову.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін як прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно, апеляційна скарга позивача, в якій він просив скасувати оскаржуване рішення як в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 24.10.2018 № 7/36-3276 Про відмову у поновленні строку оренди земельних ділянок по просп. Будівельників, 92 в Центральному та по вул. Новоросійській в Приморському районі міста фізичній особі -підприємцю Скляровій А.С. , в частині відмови в поновленні строку оренди земельної ділянки по пр. Будівельників, 92, кадастровий номер 1412336300:01:001:0227, так і в частині визнання поновленим на тих самих умовах та на той самий строк договору оренди земельних ділянок, укладеного між Маріупольською міською радою та фізичною особою -підприємцем Скляровою А.С. б/н від 31.12.2013 підлягає задоволенню частково.

Апеляційна скарга відповідача, в якій він просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради "Про відмову у поновленні строку оренди земельних ділянок по просп. Будівельників, 92 в Центральному районі міста та по вул. Новоросійській, 2 в Приморському районі міста Фізичній особі - підприємцю Скляровій А.С." №7/36-3276 від 24.10.2018 в частині відмови в поновленні строку оренди земельної ділянки по вул. Новоросійській, 2 в Приморському районі міста Маріуполя, площею 0,0008 га, кадастровий номер 1412337200:01:006:0386 підлягає залишенню без задоволення з підстав, що наведені вище.

Відповідно до ч. 14 статті 129, абз. б п. 4 ч. 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у разі скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нового рішення, суд апеляційної інстанції здійснює новий (змінений) розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Склярової Антоніни Сергіївни задовольнити частково

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2020 у справі № 905/1695/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовним вимог про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 24.10.2018 № 7/36-3276 Про відмову у поновленні строку оренди земельних ділянок по просп. Будівельників 92 в Центральному та по вул. Новоросійській в Приморському районі міста фізичній особі -підприємцю Скляровій А.С. , в частині відмови в поновленні строку оренди земельної ділянки по пр. Будівельників, 92, кадастровий номер 1412336300:01:001:0227.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради від 24.10.2018 № 7/36-3276 Про відмову у поновленні строку оренди земельних ділянок по просп. Будівельників 92 в Центральному та по вул. Новоросійській в Приморському районі міста фізичній особі -підприємцю Скляровій А.С. , в частині відмови в поновленні строку оренди земельної ділянки по пр. Будівельників, 92, кадастровий номер 1412336300:01:001:0227.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, 70, ідентифікаційний код юридичної особи - 33852448) на користь Фізичної особи-підприємця Склярової Антоніни Сергіївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 1921 грн. (тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, 70, ідентифікаційний код юридичної особи - 33852448) на користь Фізичної особи-підприємця Склярової Антоніни Сергіївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 1440,75 грн. (тисяча чотириста сорок) грн. 75 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.09.2020

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль