Рішення

від 14.09.2020 по справі 903/533/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 вересня 2020 року Справа № 903/533/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Дистрибюшин+", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Елліпсіс" в особі Волинської філії "Фенікс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Елліпсіс", м.Луцьк

про стягнення 43 551 грн. 24 коп.

Суддя Кравчук А. М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив: 23.07.2020 на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс-Дистрибюшин+" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елліпсіс" в особі Волинської філії "Фенікс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Елліпсіс" про стягнення 43 551 грн. 24 коп., з яких 39 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 853 грн. 68 коп. пені, 1 697 грн. 56 коп. 10% річних за користування чужими коштами та судових витрат по справі.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору поставки №10/12-37 від 20.12.2019 зобов`язань щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 27.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження запропоновано відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвалу суду від 27.07.2020 позивач отримав електронною поштою 28.07.2020, відповідач поштовим зв`язком 30.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 4301038682282.

Строк для подання відзиву - по 14.08.2020.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність відзиву, закінчення строку на його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено, що 20.12.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №10/12-37 (а.с. 8).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору поставки №10/12-37 від 20.12.2019.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору. Товаром за даним договором є - алкогольні напої, безалкогольні напої, продукти харчування. Найменування (асортимент), одиниці виміру, ціна на товари, що є предметом цього договору - визначається за згодою сторін у специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору. Найменування (асортимент), кількість, ціни на товар вказуються покупцем у замовленні партії товару та дублюються у накладних, що є невід`ємною частиною договору.

Поставка товару, що є предметом цього договору, здійснюється партіями згідно замовлення покупця, поданого в усній (по телефону) або письмовій (по факсу) формі постачальнику. Строк поставки - протягом 2 (двох) робочих днів з моменту погодження сторонами замовлення (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору факт передачі товару підтверджується підписом на накладній уповноваженої на отримання товару від імені покупця особи та довіреності на отримання товару.

Покупець зобов`язується оплачувати кожну отриману партію товару протягом 45 календарних днів з дня поставки товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата за товар, що поставляється за даним договором, може здійснюватись також у готівковій формі шляхом внесення грошових коштів через банк або в касу постачальника, з видачею розрахункового документа (п. 4.2 договору).

Згідно п. 5.1 договору у випадку порушення покупцем строку оплати партії товару, передбаченого п. 4.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені припиняється через 12 місяців від дня, коли зобов`язання по оплаті товару повинно було бути виконано.

За несвоєчасну оплату партії товару покупець у відповідності до ст. 536 ЦК України додатково сплачує 10% річних за користування чужими коштами (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 8.7 договору даний договір чинний протягом 1 року з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах, при цьому кількість пролонгацій необмежена.

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Згідно ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 49 462 грн. 56 коп. за видатковою накладною № 1785 від 14.01.2020 (а.с. 9).

Товар поставлений в межах дії договору. В накладній є посилання на договір, відмітка відповідача про отримання (підпис скріплений печаткою товариства).

Оплату відповідач провів частково на суму 10 462 грн. 56 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1238 від 12.03.2020 на суму 4 462 грн. 56 коп., № 1408 від 10.06.2020 на суму 3 000 грн. 00 коп., № 1454 від 24.06.2020 на суму 3 000 грн. 00 коп., у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення до суду становила 39 000 грн. 00 коп. (49462,56 - 10462,56 = 39000,00).

Відповідні обставини сторонами не заперечуються.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість відповідача за поставлений товар становить 39 000 грн. 00 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 697 грн. 56 коп. 10 % річних за користування чужими коштами та 2 853 грн 68 коп. пені за недотримання строків розрахунків, встановлених п. 5.1 договору.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 3 ст. 549 ЦКУ визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний перерахунок пені за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", дійшов висновку, що підставні та підлягають до стягнення з відповідача 2 847 грн. 32 коп. пені, згідно п. 5.1. договору, ч. 6 ст. 232 ГК України.

У позові на суму 6 грн. 36 коп. пені слід відмовити у зв`язку з помилкою позивача у нарахуваннях та не врахуванні позивачем оплати в сумі 4 462 грн. 56 коп. згідно платіжного доручення № 1238 від 12.03.2020 при нарахуванні пені за 12.03.2020.

П. 5.3 договору поставки від 20.12.2019 передбачено, що за несвоєчасну оплату партії товару, покупець у відповідності до ст. 536 ЦК України додатково сплачує 10% річних за користування чужими коштами.

Ч. 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

У постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 № 6-2491 цс15, Верховного Суду від 27.03.2019 № 905/1313/18 зазначена правова позиція, згідно якої:

Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу.

В пункті 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Згідно п. 6.2 постанови підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Стягнення відсотків річних по ст. 536 ЦК України передбачене лише на заборгованість, яка виникла в наслідок користування чужими грошовими коштами.

В даному випадку, заборгованість виникла в наслідок порушення грошового зобов`язання, що передбачає стягнення відсотків річних по ст. 625 ЦК України.

Правовідносини сторін не є правовідносинами позики в розумінні ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України , у зв`язку з чим правові підстави для застосування вказаного у наведеній статті розміру відсотків відсутні.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 1 697 грн. 56 коп. 10% річних за користування чужими коштами не підлягають задоволенню.

В позові на суму 1 697 грн. 56 коп. слід відмовити.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 2 019 грн. 76 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елліпсіс" в особі Волинської філії "Фенікс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Елліпсіс" (43016, Волинська область, місто Луцьк, вул. Володимирська 55, код ЄДРПОУ 42200661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс - Дистрибюшин+" (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Бузкова буд. 2, код ЄДРПОУ 43261222)

- 39 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 847 грн. 32 коп. пені, 2 019 грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 43 867 грн. 08 коп. (сорок три тисячі вісімсот шістдесят сім грн. 08 коп.)

3. У позові на суму 1 703 грн. 92 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук