Рішення

від 14.09.2020 по справі 905/459/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2020 Справа № 905/459/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства ЗЕВС Кераміка доТовариства з обмеженою відповідальністю Донбас-Екологія простягнення 38 860,73 грн Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство ЗЕВС Кераміка звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Донбас-Екологія основної заборгованості у розмірі 29988,00 грн, 3% річних у розмірі 236,19 грн та пені у розмірі 8636,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки продукції №Б/Н від 14.11.2019.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.03.2020 відкрито провадження у справі №905/459/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Місцезнаходженням відповідача є: 84400, Донецька обл., м. Лиман (Красний Лиман), вул. Комунальна, 7, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.03.2020 направлялась відповідачу рекомендованими листом з повідомленням про вручення за вказаною адресою, що підтверджується матеріали справи.

Однак, 11.04.2020 відповідне поштове відправлення було повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням строку зберігання та надійшло до суду 24.04.2020.

Судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 12.03.2020 встановлено карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020), прийнято рішення про ослаблення карантину з 11 травня, зокрема, дозволено роботу адвокатів.

При цьому, суд зазначає, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019) , яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме розділ X Прикінцеві положення доповнено пунктом 4: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та етапів послаблення протиепідемічних заходів прийнято рішення про послаблення карантину, а саме: з 22 травня, зокрема, дозволяються регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня перевезення пасажирів метрополітенами; з 01 червня перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами; міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами.

За наведених обставин, враховуючи послаблення протиепідемічних заходів на території України, необхідність забезпечення прав осіб на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою забезпечення реалізації процесуального права відповідача на подання відзиву на позов, суд листом від 11.06.2020 повторно направив на адресу останнього копію ухвали Господарського суду Донецької області від 10.03.2020 по справі №905/459/20.

Проте, 15.07.2020 відповідне поштове відправлення було повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання та надійшло до суду 21.07.2020.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням строку зберігання свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою місцезнаходження та реєстрації відповідно, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу - ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 в справі №911/1163/17.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив у спрощеному позовному проваджені подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Разом з тим, 17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 №731-IX, ч. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого передбачено наступне:

Процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву на позов, який був продовжений з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020), відповідно до приписів п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №731-ІХ від 18.06.2020) закінчився 06.08.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на 14.09.2020 не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотання як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

14.11.2019 між Приватним акціонерним товариством ЗЕВС Кераміка (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Донбас-Екологія (відповідач, покупець) підписано договір поставки продукції №Б/Н (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, яка не обтяжена та щодо якої відсутні претензії третіх осіб, визначену а пункті 1.2 цього Договору, наділі іменується продукція, що є предметом поставки за цим Договором, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити продукцію.

Згідно з п. 1.2 Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію у кількості та за ціною згідно рахунку та/або видаткової накладної.

Цей Договір вважається укладеним, і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та скріплення його печатками (п. 9.1 Договору).

За умовами п. 2.1 Договору продукція повинна бути поставлена покупцеві у повному обсязі в обумовленні з постачальником терміни згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що транспортні витрати, пов`язані з поставкою продукції несе покупець.

Згідно з п. 4.1 Договору приймання-передача продукції здійснюється на складі покупця за супровідними документами уповноваженими представниками сторін.

У відповідності до п. 4.2 Договору продукція приймається: 4.2.1 за кількістю - згідно з кількістю, що зазначена у видатковій накладній; 4.2.2 за якістю - відповідно до вимог пункту 3.1 цього Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 29 988,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №SL00073479 від 19.11.2019, а також товарно-транспортною накладною №SL00073479 від 19.11.2019.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній накладній та довіреністю №85 від 18.11.2019 відповідача на отримання товару від позивача.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача за Договором не надано.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов`язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.2 Договору оплата продукції здійснюється на умовах відтермінування 10 календарних днів з дати відвантаження покупцеві у спосіб відповідно до пункту 5.4 цього Договору.

За умовами п. 5.4 Договору оплата продукції покупцем за цим Договором здійснюється шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Таким чином, товар отриманий за видатковою накладною №SL00073479 від 19.11.2019 відповідач зобов`язаний був оплатити до 29.11.2019 включно.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 29988,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату отриманого товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 29988,00 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем належними та доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 29988,00 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 236,19 грн та пеню у розмірі 8636,54 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що за порушення строків оплати поставленої продукції покупець виплачує постачальнику за потребую останнього, пеню у розмірі 0,3% від суми не оплаченої в строк продукції за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань за приписом ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов`язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Визначений сторонами у Договорі розмір пені - 0,3% від суми не оплаченої в строк продукції за кожен день прострочення за період її нарахування позивачем перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки визначений сторонами у договорі розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розрахунок пені проводиться відповідно до вимог вищезазначеної норми.

За здійсненим судом перерахунком розмір пені за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що підлягає стягненню з відповідача, становить 2029,12грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають, у зв`язку їх з безпідставністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є правомірними.

Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку 3% та встановлено, що він є вірним, тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 236,19 грн є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Донбас-Екологія (84400, Донецька обл., м. Лиман (Красний Лиман), вул. Комунальна, 7, ідентифікаційний код 37160554) на користь Приватного акціонерного товариства ЗЕВС Кераміка (84100, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Гончарна, 7, ідентифікаційний код 32359747) основний борг у розмірі 29988 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн 19 коп., пеню у розмірі 2029 (дві тисячі двадцять дев`ять) грн 12 коп. та судовий збір у розмірі 1744 (одна тисяча сімсот сорок чотири) грн 60 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцеві положення та п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова