Рішення

від 07.09.2020 по справі 908/1715/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/93/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2020 Справа № 908/1715/20

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", код ЄДРПОУ 37062759

до відповідача: Бондаренко Віри Олександрівни , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про стягнення суми 40329,92 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 06.07.2020 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" про стягнення з відповідача: Бондаренко Віри Олександрівни , суми 40329,92 грн. заборгованості за договором кредиту ДК 42-11 від 27.06.2019, з якої: сума 21117,90 грн. - тіло кредиту, сума 19207,96 грн. - проценти а користування кредитом, сума 4,06 грн. -пеня.

Ухвалою суду від 09.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1715/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

07.09.2020 справу розглянуто, прийнято рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. 27.06.2019 між позивачем та ФОП Бондаренко В.О. був укладений договір кредиту № ДК 42-11, відповідно до якого позивач зобов`язався надати грошові кошти, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки на умовах, встановлених договором кредиту. Факт видачі ФОП Бондаренко В.О. кредиту підтверджується банківською випискою від 27.09.2016 на суму 30 000,00 грн. Умови договору кредиту виконувались позичальником неналежно, позивач неодноразово направляв відповідачу листи щодо виконання умов договору. У зв`язку із порушення періодичності платежів більш ніж на 1 платіжний період, відповідно до пп. 4.3.4, 4.3.5 договору, п. 1 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 1050 ЦК України позивач дострокового розірвав договір та повідомив про необхідність дострокового повернення всієї суми кредиту та відсотків (лист № 133 від 02.04.2020). Відповідачем здійснена часткова оплата тіла кредиту в сумі 882,10 грн. та процентів за користування кредитом в сумі 7903,00 грн., тому заборгованість відповідача за договором кредиту складає 21117,90 грн. - тіло кредиту, сума 19207,96 грн. - проценти. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем також нараховано відповідачу суму 4,06 грн. пені. Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадянських формувань Бондаренко В.О. припинила діяльність фізичної особи підприємця 19.03.2020. За приписами ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст. 202-208 ГК України у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою. З огляду на вказане, відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, спір належить до господарської юрисдикції. На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовано, зокрема, ст. 193, 196, 199 ГК України, ст.ст. 611, 1046, 1049, 1050 ЦК України, умовами договору кредиту № ДК 42/11 від 27.06.2019.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня усій території України установлено карантин. На засіданні Уряду 25.03.2020, запроваджено режим надзвичайної ситуації по всій території України на 30 днів, всі карантинні обмеження також подовжені на 30 днів - до 24 квітня 2020. В подальшому дію карантину продовжено. На засіданні Уряду 22 липня 2020 року постановлено продовжити дію карантину на всій території України до 31 серпня 2020. На засіданні Уряду 26.08.2020 ухвалено рішення про продовження адаптивного карантину в Україні до 31 жовтня 2020.

Згідно з Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Разом з тим, згідно з п. 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 731-IХ від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , який набрав чинності 17.07.2020 , встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Встановлений в п. 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IХ 20-денний строк для подачі учасниками справи заяв про поновлення/продовження процесуальних строків закінчився 06.08.2020. Будь-яких заяв (клопотань) щодо продовження або поновлення процесуальних строків до суду від сторін не надходило.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк та з урахуванням зазначеного вище пункту 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 731-IХ від 18.06.2020 суду не надав.

Про розгляд справи відповідача повідомлено належним чином. В матеріалах справи мітиться рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про отримання відповідачем 14.07.2020 ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (Кредитор, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем Бондаренко Вірою Олександрівною (Позичальник) укладено договір кредиту № ДК 42-11, відповідно до п. 2.1 якого Кредитор зобов`язується надати Позичальнику кредит в сумі 30 000,00 грн., з оплатою по процентній ставці 3,75% на місяць, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 2.2 договору кредит надається з метою: на розвиток бізнесу.

Відповідно до п.п. 4.2.3, 4.2.4 договору позичальник зобов`язався сплачувати відмотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 договору. Проводити погашення кредиту і відсотків в порядку та строки згідно з Графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток №1), який є невід`ємною частиною договору.

У розділі 5 договору встановлено порядок нарахування та сплати процентів. Відповідно до п. 5.1 договору за користування кредитом у період з дати, зазначеної в пункті 3.1 договору і до дати погашення кредиту, позичальник сплачує Кредиторові відсотки у розмірі 3,75% на місяць від суми, вказаної в пункті 2.1 договору.

Повернення кредиту і сплата процентів за ним здійснюється позичальником у порядку та терміни згідно з графіком погашення кредиту та процентів (додаток № 1) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора через банк. При несплаті частини кредиту та/або процентів у термін, вказаний у графіку, вони вважаються простроченими. Кошти для погашення заборгованості спрямовуються у першу чергу для сплати прострочених процентів найдавніше простроченої виплати, у другу чергу - заборгованості за кредитом найдавніше простроченої виплати, у третю чергу - прострочених процентів наступної простроченої виплати, у четверту чергу - заборгованості за кредитом наступної простроченої виплати, до повного погашення заборгованості, у п`яту чергу - нарахованої пені (п. 5.3 договору).

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору. Позичальник зобов`язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором та проценти за користування ним, до 16-00 години 29.06.2021 року включно.

Сторонами договору був підписаний Додаток № 1 від 27.06.2019 до договору кредиту № ДК 42-11 "Графік погашення кредиту та процентів".

Видача позивачем ФОП Бондаренко В.О. кредитних коштів у розмірі 30 000,00 грн. підтверджується копією банківської виписки за 27.06.2019.

Згідно з Графіком погашення кредиту та процентів за договором, позичальник щомісячно, починаючи з наступного місяця з дати видачі кредиту повинен здійснювати погашення суми 2379,00 грн., в тому числі: 1129,00 грн. проценти, 1250,00 грн. - тіло кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП Бондаренко В.О. здійснено часткове повернення кредиту та сплата процентів, а саме: 29.07.2019, 29.08.2019, 30.09.2019, 30.10.1019, 27.11.2019, 27.12.2019, 27.01.2020 перераховувалось на рахунок кредитора по 2400 грн. в рахунок повернення позики згідно з кредитним договором № ДК 42-11 від 27.06.2019. В подальшому оплати припинились.

02.04.2020 позивачем направлено на адресу Бондаренко Віри Олександрівни повідомлення-вимогу за вих. № 133 про розірвання кредитного договору № ДК 42-11 та дострокове повернення кредиту та відсотків за користування кредитом. Відповідно до змісту цієї вимоги, у зв`язку з несплатою коштів за договором та виникненням заборгованості за процентами та тілом кредиту, позивач повідомив про розірвання договору кредиту та вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання цього листа достроково повернути частину кредиту, що залишилась, в розмірі 21117,90 грн. та сплатити відсотки в розмірі 19207,96 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до приписів ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч 2. ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 19.03.2020 внесено запис про припинення підприємницької діяльності Фізичної особи - підприємця Бондаренко Вірою Олександрівною, за власним рішенням.

Частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Правовий аналіз статті 526 ЦК України встановлює, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, які полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших юридичних фактів (стаття 11 ЦК України). Зобов`язанням є правовідношення (частина перша статті 509 ЦК України), а змістом правовідношення - права й обов`язки його сторін.

Із аналізу вищенаведених приписів законодавства, ст.ст. 598-609 ЦК України слідує, що однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з державного реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, як її права, так і обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 320/9471/15-ц (провадження № 61-18132св18).

Також у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі №338/180/17 зазначено, що з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вказана норма регламентує право кредитора на дострокове повернення наданих коштів та сплати процентів у разі порушення з боку позичальника строків внесення розстроченого часткового повернення кредитних коштів. Тобто, дострокове повернення всієї суми кредиту за кредитним договором є способом цивільно-правової відповідальності боржника, яка має наступати за невиконанням позичальником зобов`язань, передбачених кредитним договором.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У підпункті 4.3.4 пункту 4.3 договору сторони встановили, що кредитор має право дострокового розірвання договору у разі: нецільового використання кредиту; порушення графіку погашення кредиту і відсотків (додаток № 1) більш ніж на один платіжний період; створення незабезпеченої заборгованості з причин, що не залежать від кредитора; виникнення реальної загрози невиконання позичальником своїх зобов`язань за договором; важкої хвороби позичальника або настання інших обставин, що не залежать від волі останнього або перешкоджають виконанню ним умов договору; порушення позичальником умов договору; виявлення фактів впливу/тиску позичальника на кредитний комітет або будь-кого з членів кредитного комітету з метою отримання позитивного рішення, щодо надання кредиту (в тому числі погроз, надання хабарів тощо).

За змістом п. 4.3.5 договору при настанні обставин, передбачених підпунктом 4.3.4 договору, кредитор направляє позичальникові повідомлення про дострокове розірвання договору. Повідомлення містить вимогу Кредитора про дострокове погашення кредиту, сплату відсотків за весь строк дії договору, а також пені.

При цьому, згідно з підпунктом 4.2.9 договору Позичальник, в тому числі, зобов`язався письмово повідомляти кредитора про зміну місця проживання, роботи та інших відомостей, які включені у форму заяви про надання кредиту, протягом семи днів з дати виникнення.

Матеріали справи свідчать, що у зв`язку з порушенням позичальником Графіку погашення кредиту, позивачем на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 4.3.4 договору було направлено на його адресу повідомлення за вих. № 133 від 02.04.2020 про дострокове розірвання кредитного договору № 42-11 від 26.07.2019, дострокове погашення кредиту та сплату відсотків, а також пені.

Відповідно до п.п. 4.2.7, 4.2.8 п. 4.2 договору передбачено обов`язок Позичальника у разі дострокового розірвання договору із підстав передбачених п. 4.3.4 договору, сплатити тіло кредиту, проценти за користування кредитом за весь строк дії договору (відповідно до п. 5.2), а також пеню в розмірах та строк, зазначений в повідомлення про дострокове розірвання договору. Погасити заборгованість за кредитом, сплатити відсотки та пеню у повній сумі не пізніше строку, зазначеного в пункті 3.2 договору, або не пізніше строку, зазначеного в повідомленні кредитора, передбаченого пунктом 4.3.5 договору.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, з урахуванням здійснених позичальником часткових оплат з повернення кредиту та сплати процентів, заборгованість по тілу кредиту складає 21117,90 грн., заборгованість по процентам - 19207,96 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 21117,90 грн. є обґрунтованими, доведеними та тами, що підлягають задоволенню.

Проценти згідно з розрахунком позивача нараховані останнім, виходячи із залишку за платежами згідно Графіку погашення процентів, а саме по 29.06.2021 (кінцева дата повернення кредиту та сплати процентів за п. 3.2 договору).

Відповідно до ч.1 ст.1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з п. 5.2 кредитного договору встановлено, що нарахування процентів здійснюється щодня з наступного дня після дати надання кредиту і до дати повернення кредиту, зазначеної в пункті 3.2 договору. Сума нарахованих процентів за весь час користування кредитом складає 27110,96 грн. У разі дострокового погашення кредиту з ініціативи позичальника нарахування процентів здійснюється за весь строк фактичного користування кредитом.

В Постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України . В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України , яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту зі сплатою процентів на дату вимоги, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За таких обставин, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення суми процентів за кредитним договором, що належали до сплати до пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту. В даному випадку датою отримання вимоги, яка згідно з фіскальним чеком була направлена адресату 02.04.2020 з урахуванням поштового пробігу в межах міста, є 06.04.2020, тому кінцевий термін оплати настав 06.05.2020.

Згідно з матеріалами справи, позичальником до 27.01.2020 включно здійснювалась оплата відсотків за Графіком. За таких обставин, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення суми процентів за кредитним договором, нарахованим за лютий, березень та квітень 2020 у розмірі 3387,00 грн. (1129х3). У задоволенні вимог про стягнення іншої частини процентів за кредитним договором, нарахованих згідно з розрахунком позивача за період після пред`явлення до позичальника вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України по 29.06.2021 включно, судом відмовляється.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4,06 грн., яка згідно з розрахунком нарахована на суму 2246,90 грн. заборгованості існуючої станом на 27.02.2020 (за період з 27.02.2020 по 29.02.2020).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст. 546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 6.1 договору кредиту виконання зобов`язань Позичальника за договром забезпечується пенею в порядку, передбаченому розділом 7 Договору.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті процентів за користування кредитом, кредитор, починаючи з першого дня прострочення зобов`язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний оплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків (сплати чергового платежу), позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими. Разом з тим, здійснивши перерозрахунок заявленої до стягнення пені, враховуючи, що 27.02.2020 - це день погашення наступного чергового платежу відповідно до графіку, то пеня підлягає нарахуванню з 28.02.2020. Тому в межах заявленого позивачем граничного періоду до стягнення з відповідача підлягає сума 2,70 грн. пені (за період 28.02.2020 по 29.02.2020).

На підставі викладеного, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Бондаренко Віри Олександрівни , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", код ЄДРПОУ 37062759 (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. О.Невського, 16/14) суму 21117 (двадцять одна тисяча сто сімнадцять) грн. 90 коп. заборгованості за кредитом (тіло кредиту), суму 3387 (три тисячі триста вісімдесят сім) грн. 00 коп. - процентів за користування кредитом, суму 2 (дві) грн. 70 коп. - пені, суму 1277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) грн. 34 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повне рішення складено та підписано 14.09.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва