Рішення

від 10.09.2020 по справі 909/1281/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1281/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція інвестиційного менеджменту"

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківськ-Пропан"

про стягнення заборгованості в сумі 11255823 грн 79 коп., з яких: 7402989 грн 60 коп. - основний борг, 1020172 грн 60 коп. - пеня, 2188181 грн 14 коп. - інфляційні втрати, 644480 грн 45 коп. - 3 % за користування чужими коштами

представники сторін в судове засідання не з`явилися.

З урахуванням ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суть спору.

ТОВ "Агенція інвестиційного менеджменту" звернулося до суду з позовом до ДП "Івано-Франківськ-Пропан" про стягнення заборгованості в сумі 11255823 грн 79 коп., з яких: 7402989 грн 60 коп. - основний борг, 1020172 грн 60 коп. - пеня, 2188181 грн 14 коп. - інфляційні втрати, 644480 грн 45 коп. - 3 % за користування чужими коштами.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 28.11.2019 позовну заяву залишено без руху; зобов`язано позивача у п`ятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області належні докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу (касовий (фіскальний) чек, розрахункова квитанція тощо).

Ухвалою суду від 13.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.01.2020; встановлено відповідні строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

09.01.2020 підготовче судове засідання відкладено на 11.02.2020, про що зазначено у протоколі судового засідання від 09.01.2020.

Ухвалою суду від 11.02.2020 продовжено підготовче провадження строком на 30 днів до 11.03.2020 та відкладено підготовче засідання у справі на 11.03.2020.

Ухвалою суду від 11.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.04.2020; зобов`язано позивача подати суду оригінали документів, які долучено до позовної заяви (для огляду в судовому засіданні).

Ухвалою суду від 09.04.2020 продовжено процесуальний строк розгляду справи по суті на строк дії карантину, розгляд справи по суті відкладено на 28.04.2020.

Ухвалою суду від 28.04.2020 розгляд справи по суті відкладено на 26.05.2020.

В судовому засіданні 26.05.2020 оголошено перерву до 30.06.2020.

Розгляд справи в судовому засіданні 30.06.2020 відкладено на 05.08.2020, про що зазначено у протоколі судового засідання від 30.06.2020.

У зв`язку з надходженням до суду спільної заяви про примирення сторін розгляд справи в судовому засіданні 05.08.2020 відкладено на 10.09.2020, про що зазначено у протоколі судового засідання від 05.08.2020.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися (явка не визнавалася судом обов`язковою). Докази належного повідомлення сторін про дату та час розгляду справи містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи містять заяву позивача б/н від 26.03.2020 (вх. № 4881/20 від 30.03.2020) про розгляд справи за відсутності його представника. При цьому в заяві зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи судом оглянуто оригінали долучених до позовної заяви документів та встановлено їх відповідність наявним в матеріалах справи копіям.

Вирішення процесуальних питань у даній справі здійснювалось судом з урахуванням п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням договірних зобов`язань з боку відповідача в частині оплати за поставлений товар. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % за користування чужими коштами. Позивач зазначає, що умовами договору передбачено 100 % попередню оплату, однак товар було поставлено відповідачу без проведення такої оплати останнім, відтак обов`язок по сплаті за товар у відповідача виник з моменту передачі товару. Свою позицію позивач обґрунтовує положеннями ст. 525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Правова позиція щодо даного спору позивачем викладена у позовній заяві та у відповіді на відзив б/н від 16.01.2020 (вх. № 934/20 від 20.01.2020).

Як вбачається з відзиву б/н від 03.01.2020 (вх. № 318/20 від 10.01.2020) відповідач проти позову заперечує, з тих підстав, що позивач невірно визначив термін виконання зобов`язань відповідачем та безпідставно нарахував штрафні санкції (пеню, інфляційні втрати та 3 % річних). Зокрема, відповідач зазначає, що оскільки сторони відійшли від умов договору, якими передбачено 100 % попередню оплату (товар було поставлено відповідачу без проведення такої оплати), обов`язок по сплаті за товар у відповідача виник зі спливом семи днів з моменту отримання ним претензії, на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Крім того, від відповідача 25.06.2020 до суду надійшла заява б/н від 22.06.2020 (вх. № 7788/20) щодо застосування строків позовної давності, зокрема в частині вимог про стягнення пені. У вказаній заяві відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

05.01.2015 між ТОВ "Агенція інвестиційного менеджменту" (постачальник) та ДП "Івано-Франківськ-Пропан" (покупець) укладено договір № 03/15 купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити нафтопродукти (товар), відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Об`єм, асортимент (найменування, марка товару), ціна, базис поставки, терміни і умови транспортування визначуються відповідною додатковою угодою до цього договору. Така додаткова угода узгоджується сторонами та після її підписання є невід`ємною частиною цього договору.

Кількість товару, поставленого постачальником та прийнятого покупцем в рамках кожної додаткової угоди, фіксується актами приймання-передачі товару. В разі, якщо кількість товару, передана за додатковою угодою є меншою або більшою, ніж встановлена у додатковій угоді, то кількість товару визначається на підставі актів приймання-передачі. поставка меншої або більшої кількості товару не вважається порушенням умов договору з боку постачальника (п. 3.1 договору).

Згідно п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 договору акт приймання-передачі товару складається постачальником на об`єм та/або партію товару та підписується обома сторонами. Акт приймання-передачі товару складається на основі залізничної накладної, товарно-транспортної накладної, та/або видаткової накладної в залежності від умов відвантаження товару. Товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю та якістю, а право власності на товар таким, що перейшло від постачальника до покупця з дати підписання акту приймання-передачі товару, якщо інше не передбачено в додатковій угоді до договору. Датою поставки товару вважається дата, зазначена в акті прийому-передачі товару.

У п. 6.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює 100 % передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачене додатковою угодою.

З урахуванням умов договору купівлі-продажу та додаткових угод № 51 від 28.10.2016, № 52 від 08.11.2016, № 53 від 05.12.2016, № 54 від 09.12.2016, № 55 від 12.12.2016 позивач поставив, а відповідач прийнято товар:

- на суму 1138276 грн 00 коп., про що свідчать міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) № 017637, № 017641, № 017643, видаткова накладна № 657 від 27.11.2016, акт приймання-передачі № 0000001 від 27.11.2016;

- на суму 1212168 грн 00 коп., про що свідчать міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) № 017748, № 017752, № 017753, видаткова накладна № 661 від 03.12.2016, акт приймання-передачі № 0000001 від 03.12.2016;

- на суму 1176120 грн 00 коп., про що свідчать міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) № 017824, № 017825, № 017826, видатковими накладними № 668, 669 від 10.12.2016, акт приймання-передачі № 0000001 від 10.12.2016;

- на суму 1146840 грн 00 коп., про що свідчать міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) № 017913, № 017915, № 017918, видатковими накладними № 678 від 17.12.2016, акт приймання-передачі № 0000001 від 17.12.2016;

- на суму 1117960 грн 00 коп., про що свідчать міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) № 017963, № 0179652, № 017966, видаткова накладна № 723 від 22.12.2016, акт приймання-передачі № 0000002 від 22.12.2016;

- на суму 731320 грн 00 коп., про що свідчать міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) № 018484, № 018489, видаткова накладна № 40 від 08.02.2017, акт приймання-передачі № 0000001 від 08.02.2017;

- на суму 1105440 грн 00 коп., про що свідчать міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) № 018784, № 018785, № 018786, видаткова накладна № 89 від 24.02.2017, акт приймання-передачі № 0000002 від 24.02.2017.

Несплаченим з боку відповідача залишено товар на суму 7402989 грн 60 коп. Даний факт підтверджує підписаний представниками обох сторін та скріплений відповідними печатками акт звірки взаєморозрахунків станом за період: січень 2017 року - листопад 2017 року.

Позивач звертався до відповідача з листом-претензією № 29-03-2019-Е-1 від 29.03.2019 про сплату існуючого боргу.

Відповідач, в свою чергу, направив на адресу позивача відповідь на лист-претензію № 05.03-186 від 24.04.2019, в якій вказано, що ДП "Івано-Франківськ-Пропан" перебуває у складному матеріальному становищі, борг в сумі 7402989 грн 60 коп. визнає, просить запропонувати проект та умови розтермінування боргу.

На підставі п. 8.3 договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем умов оплати вартості товару та вартості витрат на його доставку, зазначених у додаткових угодах до даного договору, постачальник має право вимагати від покупця сплати на користь постачальника (крім суми основного боргу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, відповідачу нараховано пеню в сумі 1020172 грн 60 коп., зокрема:

- 145943 грн 01 коп. за поставлений товар 27.11.2016 на суму 1138276 грн 00 коп. за період прострочення з 28.11.2016 по 06.03.2017, на суму 1113141 грн 60 коп. за період прострочення з 07.03.2017 по 30.03.2017, 913141 грн 60 коп. за період прострочення з 31.03.2017 по 28.05.2017;

- 166382 грн 51 коп. за поставлений товар 03.12.2016 на суму 1212168 грн 00 коп., за період прострочення з 04.12.2016 по 04.06.2017;

- 160757 грн 88 коп. за поставлений товар 10.12.2016 на суму 1176120 грн 00 коп., за період прострочення з 11.12.2016 по 11.06.2017;

- 156095 грн 92 коп. за поставлений товар 17.12.2016 на суму 1146840 грн 00 коп., за період прострочення з 18.12.2016 по 18.06.2017;

- 151705 грн 64 коп. за поставлений товар 22.12.2016 на суму 1117960 грн 00 коп., за період прострочення з 23.12.2016 по 23.06.2017;

- 95853 грн 01 коп. за поставлений товар 08.02.2017 на суму 731320 грн 00 коп., за період прострочення з 09.02.2017 по 09.08.2017;

- 143434 грн 63 коп. за поставлений товар 24.02.2017 на суму 1105440 грн 00 коп., за період прострочення з 25.02.2017 по 25.08.2017.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано:

644480 грн 45 коп. - 3% річних, а саме:

- 9253 грн 45 коп. за поставлений товар 27.11.2016 на суму 1138276 грн 00 коп. за період прострочення з 28.11.2016 по 06.03.2017; 2195 грн 79 коп. за поставлений товар 27.11.2016 на суму 1113141 грн 60 коп. за період прострочення з 07.03.2017 по 30.03.2017; 72275 грн 78 коп. за поставлений товар на суму 913141 грн 60 коп. за період прострочення з 31.03.2017 по 18.11.2019;

- 107593 грн 04 коп. за поставлений товар 03.12.2016 на суму 1212168 грн 00 коп., за період прострочення з 04.12.2016 по 18.11.2019;

- 103718 грн 57 коп. за поставлений товар 10.12.2016 на суму 1176120 грн 00 коп., за період прострочення з 11.12.2016 по 18.11.2019;

- 100478 грн 43 коп. за поставлений товар 17.12.2016 на суму 1146840 грн 00 коп., за період прострочення з 18.12.2016 по 18.11.2019;

- 97489 грн 98 коп. за поставлений товар 22.12.2016 на суму 1117960 грн 00 коп., за період прострочення з 23.12.2016 по 18.11.2019;

- 60889 грн 90 коп. за поставлений товар 08.02.2017 на суму 731320 грн 00 коп., за період прострочення з 09.02.2017 по 18.11.2019;

- 90585 грн 51 коп. за поставлений товар 24.02.2017 на суму 1105440 грн 00 коп., за період прострочення з 25.02.2017 по 18.11.2019;

2188181 грн 14 коп. - інфляційних втрат, а саме:

- 34489 грн 76 коп. за поставлений товар 27.11.2016 на суму 1138276 грн 00 коп. за період прострочення: грудень 2016 року - лютий 2017 року; 246822 грн 17 коп. за поставлений товар на суму 913141 грн 60 коп. за період прострочення: березень 2017 року - жовтень 2019 року;

- 378075 грн 20 коп. за поставлений товар 03.12.2016 на суму 1212168 грн 00 коп., за період прострочення: грудень 2016 року - жовтень 2019 року;

- 366831 грн 83 коп. за поставлений товар 10.12.2016 на суму 1176120 грн 00 коп., за період прострочення: грудень 2016 року - жовтень 2019 року;

- 344281 грн 37 коп. за поставлений товар 17.12.2016 на суму 1146840 грн 00 коп., за період прострочення: січень 2017 року - жовтень 2019 року;

- 335611 грн 59 коп. за поставлений товар 22.12.2016 на суму 1117960 грн 00 коп., за період прострочення: січень 2017 року - жовтень 2019 року;

- 183268 грн 79 коп. за поставлений товар 08.02.2017 на суму 731320 грн 00 коп., за період прострочення: лютий 2017 року - жовтень 2019 року;

- 298800 грн 43 коп. за поставлений товар 24.02.2017 на суму 1105440 грн 00 коп., за період прострочення: березень 2017 року - жовтень 2019 року.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи договір № 03/15 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2015 сторони погодили всі його істотні умови.

Сторони погодили, зокрема у п. 6.1 договору, що покупець здійснює 100 % передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачене додатковою угодою.

Однак, товар поставлено без 100% попередньої оплати.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Згідно ч. 1-2 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Отже, строк оплати за поставлений товар настав в день його отримання відповідачем.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (ч. 4 ст. 538 ЦК України).

На виконання своїх договірних зобов`язань позивач поставив товар, відповідач без жодних зауважень прийняв його. Мали місце часткові проплати за товар. Несплаченим залишився борг в сумі 7402989 грн 60 коп. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протилежне. Отже, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання в цій частині.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом встановлено, що позивачем, на підставі п. 8.3 договору правомірно нараховано пеню за прострочення оплати за поставлений товар. Розрахунок пені позивачем здійснено арифметично вірно.

Разом з тим, судом встановлено, що у позивача виникло право на звернення до суду із позовом про стягнення пені за поставлений товар з 28.11.2016 по 25.02.2017 (в залежності від поставок), а з 28.11.2017 по 25.02.2018 (в залежності від поставок) сплила позовна давність щодо заявлення позивачем вимог про стягнення пені за договором.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

Згідно з положеннями п. 2 ч. 5ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмові у позові.

Матеріали справи місять заяву відповідача б/н від 22.06.2020 (вх. № 7788/20 від 25.06.2020) щодо застосування строків позовної давності, зокрема в частині вимог про стягнення пені.

Отже, в частині стягнення пені слід відмовити.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання, він повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % від простроченої суми.

При перевірці правильності нарахування інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено той факт, що позивач в межах допустимих строків провів їх нарахування. Арифметично розрахунок здійснено вірно.

Також позивачем при застосуванні індексу інфляції взято до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 за № 52/30).

Отже, загальний розмір 3 % річних в сумі 644480 грн 45 коп. та інфляційні втрати, що складають 2188181 грн 14 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Водночас, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії", навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В контексті наведеного, з огляду на те, що відповідач не розрахувався за поставлений товар у строк обумовлений умовами договору, позов підлягає задоволенню в частині стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат. В частині стягнення пені - в позові слід відмовити.

При цьому, суд приймає до уваги, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судові витрати.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція інвестиційного менеджменту" до відповідача Дочірнього підприємства "Івано-Франківськ-Пропан" про стягнення заборгованості в сумі 11255823 грн 79 коп., з яких: 7402989 грн 60 коп. - основний борг, 1020172 грн 60 коп. - пеня, 2188181 грн 14 коп. - інфляційні втрати, 644480 грн 45 коп. - 3 % за користування чужими коштами - задоволити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківськ-Пропан" (вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010; ідентифікаційний код 25697456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція інвестиційного менеджменту" (вул. Спаська, 5, Подільський район, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 33192027) - 7402989 грн 60 коп. (сім мільйонів чотириста дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять грн 60 коп.) - основного боргу, 2188181 грн 14 коп. (два мільйони сто вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят одну грн 14 коп.) - інфляційних втрат, 644480 грн 45 коп. (шістсот сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят грн 45 коп.) - 3 % за користування чужими коштами, 153534 грн 77 коп. (сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот тридцять чотири грн 77 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині заявленої вимоги про стягнення пені в сумі 1020172 грн 60 коп. (один мільйон двадцять тисяч сто сімдесят дві грн 60 коп.) - відмовити.

Судовий збір в сумі 15302 грн 59 коп. (п`ятнадцять тисяч триста дві грн 59 коп.) залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.09.2020.

Суддя Т. В. Стефанів