Ухвала

від 14.09.2020 по справі 909/439/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/439/20

УХВАЛА

14.09.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Івано-Франківської міської ради,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Голді-інвест",

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 120 949 грн 13 к.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулася Івано-Франківська міська рада із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голді-Інвест" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 120949 грн 13 к.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Порядок визначення територіальної підсудності господарських справ, закріплений в статтях 27-30 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.

Позивач у позовній заяві зазначив, що пред`являє позов до Господарського суду Івано-Франківської області за виключною підсудністю, встановленою ст.30 ГПК України, оскільки місце знаходження земельної ділянки - м. Івано-Франківськ.

Положеннями частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03 березня 2019 року у справі №903/432/18, до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об`єкта нерухомого майна, і не відносяться спори, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, незалежно від того, що такий договір укладений щодо нерухомого майна. За таких підстав правила виключної підсудності не поширюються на спір щодо стягнення заборгованості за користування нерухомим майном. До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

Як вбачається із поданої Івано-Франківською міською радою позовної заяви, предметом спору у цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 120949 грн 13 к. за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Таким чином, враховуючи, що предметом спору є стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю, господарський суд дійшов висновку що цей спір не є спором з приводу нерухомого майна, а тому відносно нього не діють правила виключної підсудності, встановлені частиною 3 статті 30 ГПК України, а отже і компетентний господарський суд за цим позовом має визначатися за загальними правилами визначення територіальної юрисдикції (підсудності), встановленими статтями 27, 29 ГПК України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи - ТОВ "Голді - інвест" м.Львів, вул.Малоголосківська, 8Д кв.280, 79020.

Отже, спір за своєю територіальною юрисдикцією підсудний Господарському суду Львівської області.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Суд встановив, що розгляд цього спору не відноситься до територіальної та виключної юрисдикції Господарського суду Івано-Франківської області, з огляду на що справу №909/439/20 за позовом Івано-Франківської міської ради до ТОВ "Голді-інвест" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 120949 грн 13 к. належить передати для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ГПК України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Відповідно до частини 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, справу №909/439/20 слід направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись статтями 27, 29-31, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Справу №909/439/20 за позовом Івано-Франківської міської ради до ТОВ "Голді-інвест" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 120949 грн 13 к. передати для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області (79014, м.Львів, вул. Личаківська, 128).

2. Справу №909/439/20 направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області (79014, м.Львів, вул. Личаківська, 128) після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Дата підписання: 14.09.2020

Суддя Т.В. Максимів