Рішення

від 03.09.2020 по справі 910/4770/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2020Справа № 910/4770/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Довіра" про стягнення 104 931,37 доларів США,

за участі представників:

позивача: Олейнік Н.С. за довіреністю від 4 листопада 2019 року № 6813-К-О;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Довіра" (далі - Товариство) грошових коштів в розмірі 104 931,37 доларів США, з яких: 62 533,44 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 42 397,93 доларів США - пеня, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором від 25 червня 2001 року № 2Д077Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2020 року позовну заяву Банку прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4770/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 7 травня 2020 року.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11 березня 2020 року № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16 березня 2020 року 9/рс-186/20, судове засідання у справі № 910/4770/20, призначене на 7 травня 2020 року, було знято з розгляду, про що учасників справи було завчасно повідомлено на офіційній вебсторінці Господарського суду міста Києва.

Враховуючи послаблення постановами Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 року № 343 та від 14 травня 2020 року № 377 протиепідеміологічних карантинних заходів, підготовче судове засідання у справі № 910/4770/20, з урахуванням положень частини 4 статті 120 ГПК України, було призначено на 2 липня 2020 року, про що її учасників було повідомлено відповідними ухвалами від 29 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 2 липня 2020 року підготовче судове засідання відкладено на 23 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 23 липня 2020 року підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 3 вересня 2020 року.

У судовому засіданні 3 вересня 2020 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив, будь-яких документів чи письмових пояснень по суті спору не надав.

З огляду на наведене суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 10 квітня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/4770/20, копія ухвали суду від 29 травня 2020 року про призначення підготовчого засідання, копія ухвали суду від 2 липня 2020 року про відкладення підготовчого засідання та копія ухвали суду від 23 липня 2020 року про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті направлялись судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1-Д.

Проте поштові конверти з копіями зазначених ухвал були повернуті підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Товариству.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з вищезазначеними ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2001 року між сторонами укладено кредитний договір № 2Д077Д, за умовами якого Банк за наявності вільних грошових коштів надає Товариству кредит в сумі 820 240,29 доларів США, на поповнення обігових коштів на строк до 27 березня 2004 року, а відповідач - повертає отриману суму, а також виплачує 12 процентів річних за користування кредитом в обумовлений сторонами строк.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Додатковими угодами від 1 жовтня 2002 року, 26 березня 2004 року, 12 січня 2005 року, 24 березня 2005 року, 10 травня 2005 року, які також були підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками цих юридичних осіб, сторони погодили внесення змін до вищезазначеного договору.

За змістом пункту 2.1.2 договору кредит надається Банком шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника на реквізити, зазначені ним в платіжному дорученні в межах визначеної пунктом 1 даної угоди суми.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору позичальник зобов`язується повернути кредит у визначений у пункті 1.3 договору (у редакції додаткової угоди від 24 березня 2005 року) строк - до 25 березня 2008 року.

Згідно з пунктом 2.2.3 цієї угоди (у редакції додаткової угоди від 1 жовтня 2002 року) позичальник зобов`язується виплачувати відсотки за користування кредитом щоквартально, не пізніше 20 числа останнього місяця звітного кварталу. При цьому, відсотки розраховуються за період з 20 числа останнього місяця кварталу, що передує звітному кварталу, по 19 число останнього місяця звітного кварталу. Сплату відсотків за користування кредитом за період з 21 вересня 2002 року по 26 березня 2004 року було встановлено на 27 березня 2004 року. У разі несплати відсотків у зазначений термін вони вважаються простроченими (пункт 2.2.3 договору).

Пунктом 4.1 договору (у редакції додаткової угоди від 26 березня 2004 року) визначено, що за користування кредитом з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з пунктами 1.3, 2.2.3, 2.4 цього договору позичальник сплачує проценти в розмірі 12 % річних.

Відповідно до пункту 4.2 договору (у редакції додаткової угоди від 26 березня 2004 року) та статті 212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 1.3, 2.2.3, 2.3.2 цього договору, позичальник сплачує Банку щомісячно, не пізніше 1 числа місяця, наступного за звітним, проценти за користування кредитом у розмірі 24 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Сплата процентів за користування кредитом, передбачених пунктом 4.1 цього договору, здійснюється в дату оплати процентів. Датою оплати процентів є дата погашення кредиту, обумовлена в пункті 1.3 договору, якщо інше не передбачено пунктом 7.3 цієї угоди. При несплаті процентів у зазначений строк, вони вважаються простроченими (пункт 4.3 договору у редакції додаткової угоди від 26 березня 2004 року).

За пунктом 4.6 договору погашення кредиту, процентів, винагороди та неустойки за цією угодою здійснюється у валюті кредиту.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань по даному договору.

Судом встановлено, що після перерахунку кредитних коштів з позичкового рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок № НОМЕР_2 Товариство використало кредитні кошти, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 .

19 травня 2005 року відповідач здійснив повне погашення суми основної заборгованості по кредиту, що підтверджується виписками по рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .

Водночас, у порушення умов договору, Товариство не здійснило повного погашення заборгованості по процентам в строк, визначений пунктом 4.3 договору, внаслідок чого за ним станом на 30 вересня 2019 року утворилась прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 62 533,44 доларів США за період з 25 червня 2001 року по 19 травня 2005 року.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина 2 статті 1056-1 ЦК України).

Сторони в договорі погодили розміри процентів за користування кредитом, на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором від 25 червня 2001 року № 2Д077Д та існування заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 62 533,44 доларів США.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 62 533,44 доларів США. Відповідач наявність вказаної заборгованості не спростував, доказів її погашення не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства 62 533,44 доларів США по процентам за користування кредитом є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором в розмірі 42 397,93 доларів США, нарахованої у період з 26 березня 2008 року по 25 березня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Так, сторонами у пункті 5.1 договору (у редакції додаткової угоди від 26 березня 2004 року) погоджено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 цього договору, строків повернення кредиту передбачених пунктами 1.3, 2.2.3, 2.3.2 даної угоди, винагороди передбаченої пунктами 2.2.5, 4.4, 4.5 договору, позичальник виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 договору (у редакції додаткової угоди від 26 березня 2004 року) встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої пунктами 5.1, 5.2, 5.3 договору, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано позичальником.

Оскільки заявлений Банком до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вищевказаної суми цієї штрафної санкції також підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас відповідачем не було спростовано належними і допустимими доказами тих обставин, на які Банк посилався в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 86, 129, 165, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Довіра" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1-Д; ідентифікаційний код 14285236) на користь акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 62 533 (шістдесят дві тисячі п`ятсот тридцять три) долари США 44 центи заборгованості за процентами за користування кредитом, 42 397 (сорок дві тисячі триста дев`яносто сім) доларів США 93 центи пені, а також 41 063 (сорок одну тисячу шістдесят три) грн. 32 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14 вересня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко