Рішення

від 07.09.2020 по справі 910/6706/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2020Справа № 910/6706/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" (08132, обл. Київська, р-н Києво-Святошинський, м. Вишневе, вул. Балукова, будинок 21; ідентифікаційний код 20037376)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Знахарь плюс" (02121, м. Київ, вул. Декабристів, будинок 12/37, нежиле приміщення 97; ідентифікаційний код 41680256)

про стягнення 184 457, 66 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармако" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Знахарь плюс" про стягнення 184 457, 66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним були виконані зобов`язання належним чином та поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Знахарь плюс" товар на суму 198 252, 80 грн. Однак, у порушення договірних зобов`язань, відповідач не здійснив своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого, в останнього й утворилася заборгованість, що складає 183 053, 45 грн. Також за несвоєчасну оплату товару позивачем було нараховано пеню в розмірі 1 404, 21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду належних доказів направлення, зокрема опис вкладення, а також (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку направлення відповідачу у справі копії позовної заяви і доданих до неї документів.

05.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, до якої позивачем додано докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

10.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що в процесі господарських відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Знахарь плюс" в останнього утворилася заборгованість в розмірі 183 053, 45 грн. Як зазначає відповідач, дотримання запроваджених урядом країни правил та обмежень в період карантину зумовило ряд негативних наслідків, що й призвели до виникнення заборгованості. Водночас в даний час робота товариства стабілізувалася та відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем, а саме на суму 62 449, 68 грн.

Станом на дату ухвалення рішення суду позивачем відповіді на відзив до суду не подано, враховуючи те, що строки розгляду справи продовжувалися у відповідності до вимог п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 03.07.2020 та у зв`язку із запровадженням на території України карантину Кабінетом Міністрів України з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19.

Крім того, суд зазначає, що станом на 07.08.2020 позивачем не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії, встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Знахарь плюс" (далі - покупець) укладено договір поставки № ПК/601 за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначенні в видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником замовлень на поставку товару.

Ціна за одиницю товару визначається (погоджується) сторонами на підставі прайс-листа постачальника, що діє на момент замовлення товару покупцем, в якому наведено перелік (асортимент) товару, що є предметом поставки відповідно до цього договору, та його ціна. Зміна та/або оновлення такого прайс-листа, а також направлення його покупцям, здійснюється за правилами постачальника (п. 5.1. договору).

Згідно п. 6.1. договору оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежів. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається постачальником при наданні замовлення на поставку покупцем.

При здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній та товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов`язковим (п. 6.2. договору).

Пунктом 12.7. сторони погодили, що цей договір складений в двох примірниках - для постачальника, один примірник - для покупця, вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє протягом 3 (трьох) календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з умовами даного договору. Дострокове розірвання договору не звільняє жодну із сторін від виконання грошових зобов`язань, що виникли під час дії даного договору.

Як про це зазначає позивач, постачальником належним чином були виконані прийняті на себе договірні зобов`язання, зокрема, покупцю було відпущено товар на загальну суму 198 252, 80 грн.

Водночас, позивач вказує, що покупець порушив умови договору і не здійснив своєчасної оплати товару на суму 183 053, 45 грн, внаслідок чого у відповідача й утворилася заборгованість. Крім того, з огляду на несвоєчасну оплату товару позивачем також було нараховано пеню в розмірі 1 404, 21 грн.

У поданому відповідачем відзиві останній зазначає, що в процесі господарських відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Знахарь плюс" в останнього утворилася заборгованість в розмірі 183 053, 45 грн. Як зазначає відповідач, дотримання запроваджених урядом країни правил та обмежень в період карантину зумовило ряд негативних наслідків, що й призвели до виникнення заборгованості. Водночас в даний час робота товариства стабілізувалася та відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем, а саме на суму 62 449, 68 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вказує наступне.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № ПК/601 від 12.11.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору та поставив відповідачу товар на загальну суму 198 252, 80 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 339136/0 від 16.03.2020 на суму 11 976,12 грн, № 341851/0 від 16.03.2020 на суму 484,96 грн, № 344753/0 від 18.03.2020 на суму 411 12,08 грн, № 343922/0 від 17.03.2020 на суму 1 215,32 грн, № 347527/0 від 20.03.2020 на суму 34 935,07 грн, № 350548/1 від 23.03.2020 на суму 337,98 грн, № 350548/0 від 23.03.2020 на суму 761,93 грн, № 355766/1 від 26.03.2020 на суму 523,98 грн, № 355766/0 від 26.03.2020 на суму 1 445,47 грн, № 358881/0 від 30.03.2020 на суму 1 128,85 грн, № 358881/1 від 30.03.2020 на суму 239,78 грн, № 360923/0 від 31.03.2020 на суму 23 302,29 грн, № 361845/0 від 01.04.2020 на суму 15 841,35 грн, № 361900/0 від 01.04.2020 на суму 276,67 грн, № 361786/0 від 01.04.2020 на суму 1 798,46 грн, № 363167/0 від 02.04.2020 на суму 45 245,59 грн, № 363613/0 від 02.04.2020 на суму 2 427,55 грн, № 371360/0 від 13.04.2020 на суму 9 119,61 грн, № 373830/0 від 16.04.2020 на суму 6 079,74 грн.

Позивач вказує, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Знахарь плюс" становить 183 053, 45 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, під час розгляду справи, зокрема до поданого відзиву відповідачем було додано докази здійснення часткової оплати поставленого товару на суму 62 449, 68 грн згідно платіжних доручень: № 788 від 02.06.2020 на суму 750, 78 грн, № 792 від 03.06.2020 на суму 17 626, 90 грн, № 775 від 02.06.2020 на суму 3 622 грн, № 786 від 12.06.2020 на суму 5 250 грн, № 796 від 25.06.2020 на суму 6 900 грн, № 795 від 23.06.2020 на суму 4 300 грн, № 787 від 15.06.2020 на суму 9 000 грн, № 804 від 03.07.2020 на суму 7 000 грн, № 865 від 03.07.2020 на суму 8 000 грн. В означених платіжних дорученнях у призначенні платежу зазначено: оплата за товар зг. дог. № ПК/601 від 12.11.2018 у т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 62 449, 68 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі , суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 62 449, 68 грн.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В пункті 6.2. сторони погодили, що при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній та товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов`язковим.

Водночас, суд вказує, що доказів здійснення повної оплати за поставлений позивачем товар у строки, що обумовлені сторонами у видаткових накладних матеріали справи не містять.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду доказів здійснення ним оплати поставленого товару в повному обсязі (за вирахуванням суми в розмірі 62 449, 68 грн в частині якої закрито провадження) та не спростував доводів позивача, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки ПК/601 від 12.11.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим, вимоги позивача є обґрунтованими, та відповідно стягненню з відповідача підлягає заборгованість в розмірі 120 603, 77 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 404, 21 грн, то суд вказує наступне.

Відповідно до п. 10.3. договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим та здійсненим арифметично вірно, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 404, 21 грн підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 232, 233 та 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 62 449, 68 грн .

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" - задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Знахарь плюс" (02121, м. Київ, вул. Декабристів, будинок 12/37, нежиле приміщення 97; ідентифікаційний код 41680256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" (08132, обл. Київська, р-н Києво-Святошинський, м. Вишневе, вул. Балукова, будинок 21; ідентифікаційний код 20037376) заборгованість в розмірі 120 603 (сто двадцять тисяч шістсот три) грн 77 коп., пеню в розмірі 1 404 (одна тисяча чотириста чотири) грн 21 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 766 (дві тисячі сімсот шістдесят шість) грн 86 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.09.2020

Суддя Д.О. Баранов