Рішення

від 04.09.2020 по справі 910/6221/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2020Справа № 910/6221/20

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І. , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/6221/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЛАТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ГАРАНТ ЕНЕРДЖИ"

про стягнення 721 286,70 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУЛАТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Енерджи" про стягнення 721 286,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем зобов`язань за Договором оренди № От-4556 нежитлових приміщень від 07.11.2019, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 464 263,98 грн, за прострочення сплати якої нараховані 3% річних у сумі 1902,72 грн та штраф - 255 120,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЛАТ" було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

26.05.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЛАТ" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

26.06.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що заявлений розмір штрафних санкцій суперечить чинному законодавству та є завищеним.

07.07.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 668 368,04 грн, 3% річних у сумі 3 308,03 грн та пеню - 262 347,30 грн.

Судом встановлено, що заява про збільшення позовних вимог подана у встановлений судом строк та з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.

Отже, заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду та справа розглядається в межах зазначених суми.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

07.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю БУЛАТ (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГАРАНТ ЕНЕРДЖИ (надалі - Орендар) був укладений Договір оренди №От-4556 нежитлових приміщень (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 2126,0 кв. м (далі - Приміщення або об`єкт оренди), що знаходиться в корпусі N, відновна вартість якого складає тридцять один мільйон вісімсот дев`яносто тисяч грн, (далі - Будівля), за адресою: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, для використання під склад згідно з Планом розміщення 405-109-728 (Додаток А).

Відповідно до п. 1.2. Договору, приміщення передається Орендарю в оренду з інженерними комунікаціями та іншими технічними системами відповідно до умов цього Договору. Передача приміщення Орендареві оформляється Актом прийняття-здачі (Додаток Б), підписаним Сторонами цього Договору. В Акті прийняття-здачі вказується стан Приміщення, наявні інженерні комунікації та інші технічні системи, тощо. Приміщення вважається переданим в оренду після підписання Акта прийняття-здачі.

У відповідності до п. 3.1. Договору, розмір орендної плати за користування 1 кв.м Приміщення за місяць складає 12,00 грн. (сімдесят дві гривні 00 копійок), включаючи ПДВ.

Згідно з п. 3.2. Договору, встановлену орендну плату, відшкодування вартості комунальних послуг та сплату вартості інших послуг, передбачених договором, за поточний місяць, Орендар зобов`язується перераховувати на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця.

Розмір відшкодування Орендарем вартості комунальних послуг за поточний місяць визначається, виходячи з розміру фактичного споживання енергоносіїв у поточному місяці або за його відсутності - розрахунково.

У наступному місяці Орендодавець здійснює коригування розміру відшкодування вартості комунальних послуг, виходячи з розміру фактичного споживання енергоносіїв Орендарем у поточному місяці, визначених відповідно до розділу 4 Договору.

Орендна плата, відшкодування вартості комунальних послуг та вартість інших послуг, передбачених Договором, за перший місяць оренди сплачуються Орендарем протягом п`яти робочих днів з дати підписання Акту прийняття-здачі Приміщення.

Згідно п. 3.3. Договору, протягом п`яти робочих днів з дати підписання договору, з метою забезпечення виконання Орендарем зобов`язань по сплаті орендної плати, відшкодуванню вартості комунальних послуг та сплаті вартості інших послуг, передбачених Договором, сплаті неустойки та відшкодування збитків, Орендар сплачує гарантійний платіж (завдаток) в розмірі місячної вартості експлуатаційних послуг та місячної орендної плати (останній місяць оренди Приміщення) на підставі окремого рахунку-фактури Орендодавця.

Згідно п. 4.1. Договору, Орендар відшкодовує Орендодавцю витрати на комунальні послуги (електроенергія, водопостачання, опалення), якими він користується в об`єкті оренди. Відшкодування витрат за комунальні послуги відбувається на підставі виставлених Орендодавцем рахунків-фактур у відповідності до наведених в п. 4.1.1. - 4.1.4. Договору методик.

Відповідно до п. 4.4. Договору, Орендар сплачує Орендодавцю вартість експлуатаційних послуг. Вартість експлуатаційних послуг складає: 11,24 грн (одинадцять гривень 24 копійки), включаючи ПДВ, в місяць з одного квадратного метра орендованого Приміщення.

Згідно з п. 5.2. Договору, у разі повного або часткового ненадходження коштів (орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплати вартості інших послуг, передбачених договором) на поточний рахунок Орендодавця до вказаного у Договорі строку, Орендар сплачує штраф у розмірі:

- 0,5% від суми прострочених платежів за кожен день прострочення при надходженні коштів з 11 по 25 число поточного місяця;

- денної орендної плати за кожен день прострочення по день фактичної сплати, виходячи від суми прострочених платежів, при надходженні коштів після 25 числа поточного місяця.

Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 30.04.2020 включно.

У відповідності з п. 1.1. Договору та згідно з Актом приймання-передачі приміщень від 01.12.2019 позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 2126,0 кв.м, яке розташоване за адресою: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, згідно з планом розміщення 405-109-728.

Протягом періоду з грудня 2019 року по квітень 2020 року позивач надав відповідачу послуги з оренди приміщення на загальну суму 1 236 146,75 грн, а відповідач прийняв зазначені послуги, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №БТ 000000259 від 31.12.2019 на суму 235 306,50 грн, №БТ 000000038 від 31.01.2020 на суму 272 472,23 грн, №БТ 000000226 від 29.02.2020 на суму 260 827,20 грн, №БТ 000000061 від 31.03.2020 на суму 263 436,76 грн, №БУ000000323 від 30.04.2020 на суму 204 104,06 грн.

Відповідач оплатив отримані від позивача послуги частково, на суму 567 778,71 грн.

Спір у справі виник, у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 668 368,04 грн, за прострочення сплати якої нараховані 3% річних у сумі 3 308,03 грн та пеня - 262 347,30 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України, принцип правомірності правочину, суд приймає Договір оренди як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи (Актом приймання-передачі приміщень від 01.12.2019) підтверджується факт передачі в оренду позивачем та прийняття відповідачем об`єкту оренди за спірним договором оренди.

Доказів повернення об`єкту оренди відповідачем позивачу матеріали справи не містять.

При цьому, факт користування відповідачем об`єктом оренди у період з грудня 2019 року по квітень 2020 року підтверджується наданими позивачем копіями Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №БТ 000000259 від 31.12.2019 на суму 235 306,50 грн, №БТ 000000038 від 31.01.2020 на суму 272 472,23 грн, №БТ 000000226 від 29.02.2020 на суму 260 827,20 грн, №БТ 000000061 від 31.03.2020 на суму 263 436,76 грн, №БУ000000323 від 30.04.2020 на суму 204 104,06 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи умови Договору, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 668 368,04 грн. за фактичне користування об`єктом оренди на підставі договору у період з у період з грудня 2019 року по квітень 2020 року.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, суду не наведено.

Таким чином, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов`язань за укладеними з відповідачем договором, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов`язків щодо внесення орендної плати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 668 368,04 грн підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3 308,03 грн та пені - 262 347,30 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договорами строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим окремо по кожному Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) з урахування наявних в матеріалах справи доказів, розмір 3% річних є більшим ніж заявлено, а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у розмірі, визначеному позивачем - 3 308,03 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 5.2. Договору, у разі повного або часткового ненадходження коштів (орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплати вартості інших послуг, передбачених договором) на поточний рахунок Орендодавця до вказаного у Договорі строку, Орендар сплачує штраф у розмірі:

- 0,5% від суми прострочених платежів за кожен день прострочення при надходженні коштів з 11 по 25 число поточного місяця;

- денної орендної плати за кожен день прострочення по день фактичної сплати, виходячи від суми прострочених платежів, при надходженні коштів після 25 числа поточного місяця.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, враховуючи наведені норми законодавства та положення п. 5.2. Договору, погоджений сторонами вид неустойки за своїм змістом є саме пенею, а не штрафом як зазначено в Договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Також, судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За перерахунком суд, здійсненим окремо по кожному Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) з урахування обмежень, встановлених ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", наявних в матеріалах справи доказів та визначених позивачем граничних дат нарахування пені, розмір пені становить 42 253,81 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди № От-4556 нежитлових приміщень від 07.11.2019 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, сторона, яка заявляє витрати на професійну правничу допомогу, повинна документально довести, що нею понесено ці витрати, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок таких витрат, детальний опис робіт (наданих послуг) та платіжні документи про оплату таких послуг у разі наявності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Позаяк, заявник у підтвердження розміру витрат на правничу допомогу не надав суду жодного доказу того, що ним дійсно понесено витрати на правову допомогу у заявленому розмірі, зокрема, розрахунок таких витрат, детальний опис робіт (наданих послуг), акт приймання-передачі, платіжні документи про оплату таких послуг, тощо.

Заявник надав лише договір про надання правової допомоги від 21.04.2020.

При цьому, пунктом 4.2 договору визначено, що оплата гонорару здійснюється за фактом надання правової допомоги на підставі рахунку адвоката та акту приймання-передачі наданих послуг, однак вказані документи надані не були.

За таких обставин, оскільки заявник в порушення вимог статті 126 Господарського процесуального кодексу України не надав всіх, визначених законом документів, необхідних для розподілу судових витрат на правову допомогу, у суду відсутні підстави для покладення на боржника цих витрат.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ГАРАНТ ЕНЕРДЖИ" (04107, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67; ідентифікаційний код 35211334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЛАТ" (03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67; ідентифікаційний код 23739682) заборгованість в сумі 668 368 грн 04 коп., пеню в сумі 42 253 грн 81 коп., 3% річних в сумі 3 308 грн 03 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 10 708 грн 96 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано:10.09.2020.

Суддя А.І. Привалов