Рішення

від 02.09.2020 по справі 910/7071/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2020Справа № 910/7071/20

Суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н. І. , при секретарі судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛАТ" (вул. Героїв Дніпра, буд. 7-А, офіс 262, м.Київ , 04209, код ЄДРПОУ 40599882)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСТРОЙ ЕНЕРДЖІ" (вул.Звіринецька, буд.63, м.Київ, 01014, код ЄДРПОУ 42067895)

про стягнення 3 918 800,00 грн

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллат" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будстрой Енерджі" про стягнення 3 918 800,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду №28/08 від 28.08.2019 позивачем сплачено відповідачу 1 418 800, 00 грн оплати за договором, проте відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за вказаним договором не приступив вчасно до виконання робіт, не оформив виконавчу документацію і не передав її позивачу та не здав виконані роботи за договором, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 418 800, 00 грн оплати за договором та 2 500 000, 00 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 року розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено до 29.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, закрито підготовче провадження у справі № 910/7071/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2020.

У судовому засіданні 02.09.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

В свою чергу, відповідач взагалі в судові засідання не з`являвся, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Звіринецька, буд.63, м.Київ, 01014.

Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою адресат не знайдений .

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали про повідомлення про час, дату та місце розгляду справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1 та 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив проводити розгляд справи по суті проводити за відсутності представника відповідача.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Однак, відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення (чинної до 17.07.2020) Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020 по 31.07.2020, із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.

17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18 червня 2020 року №731-IX, за яким процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом (пункт 2 розділ ІІ Прикінцеві та перехідні положення ).

Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

28.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЛАТ" (далі - позивач; підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БУДСТРОЙ ЕНЕРДЖІ (далі - відповідач; субпідрядник) було укладено договір підряду №28/08 (далі - договір).

Відповідно до п.2.1. Договору, підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов`язання за завданням замовника і відповідно до будівельних норм і правил на свій ризик, власними або залученими силами і засобами у відповідності з проектною документацією, і на умовах, обумовлених цим договором, виконати всі роботи на об`єкті, необхідні для робіт з Реконструкція Комунального закладу Черкаська обласна станція переливання крові Черкаської обласної ради , що розташована за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Гоголя, 242 та ліквідовувати недоліки та дефекти, які будуть виявлені в ході виконання робіт і/або приймання робіт Замовником, а також протягом Гарантійного терміну і передати закінчений об`єкт замовникові.

Згідно з п. 2.2. договору, сторони домовились, що всі роботи за даним договором, незалежно від того, чи прямо це передбачено в договорі та/або в додатках, мають бути виконані субпідрядником належним чином і в повному об`ємі, та передані підрядникові, в порядку, передбаченому цим договором, а підрядник у свою чергу здійснює оплату належним чином виконаних робіт за договірною ціною, передбаченою цим договором.

Відповідно до п. 3.7.1. даного договору, оплата за цим договором - це перерахування підрядником відповідної частини договірної ціни в українських гривнях на поточний рахунок субпідрядника, вказаний в реквізитах в цьому договорі або у відповідному рахунку на оплату відповідної частини договірної ціни.

Термін виконання робіт, згідно п. 4.1. договору визначається графіком виконання та фінансування робіт, що є додатком до цього договору, при цьому кінцевий термін робіт - 20.01.2020.

Згідно п. 5.3.23 договору субпідрядник зобов`язується здати підряднику виконані роботи за договором шляхом підписання останніх акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за формами КБ-2в, КБ-3

Пунктом 11.1.1. договору встановлена відповідальність субпідрядника, зокрема за порушення кінцевого терміну виконання робіт понад 10 календарних днів субпідрядник сплачує підряднику штраф в розмірі 2 500 000, 00 грн.

Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх узятих на себе зобов`язань за договором (п. 13.1. договору).

Укладений сторонами договір є договором підряду, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 с України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Спір виник у зв`язку з тим, що, в порушення взятих на себе зобов`язань за вказаним договором відповідач у визначений строк не приступив вчасно до виконання робіт, не оформив виконавчу документацію і не передав її позивачу та не здав виконані роботи за договором, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача згідно 11.1.1. договору штраф у розмірі 2 500 000, 00 грн.

Також, на виконання умов договору підряду №28/08 від 28.08.2019 позивач здійснив оплату згідно платіжних доручень №2139 від 30.08.2019, №2176 від 10.09.2019, №2245 від 20.09.2019, №2273 від 25.09.2019, №2285 від 27.09.2019, №2286 від 27.09.2019, №2350 від 11.10.2019, № 2351 від 11.10.2019, №2352 від 11.10.2019, №2353 від 11.10.2019 на загальну суму 1 418 800 грн.

Оскільки роботи за договором не виконані, а сплачені кошти не були повернуті відповідачем, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСТРОЙ ЕНЕРДЖІ" вказану суму у розмірі 1 418 800 грн, одночасно посилаючись на ст. 612 та ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, уклавши з позивачем договір підряду, відповідач взяв на себе зобов`язання виконати роботи протягом строку, визначеного графіком виконання та фінансування робіт, що є додатком до цього договору, але не пізніше, ніж до 20.01.2020.

Доказів виконання відповідачем робіт за договором підряду №28/08 від 28.08.2019 або доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача обов`язку виконати зобов`язання за цим договором суду не надано.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати штрафу.

Враховуючи, що відповідач прострочив кінцевий термін виконання робіт, встановлений п. 4.1. договору підряду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу, оскільки вони відповідають вимогам чинного законодавства та не суперечать умовам укладеного договору.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача здійсненої оплати за договором у розмірі 1 418 800, 00 грн згідно платіжних доручень №2139 від 30.08.2019, №2176 від 10.09.2019, №2245 від 20.09.2019, №2273 від 25.09.2019, №2285 від 27.09.2019, №2286 від 27.09.2019, №2350 від 11.10.2019, № 2351 від 11.10.2019, №2352 від 11.10.2019, №2353 від 11.10.2019 суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

При цьому згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З викладеного вбачається, що неповернення відповідачем коштів, які сплачені позивачем за виконання робіт згідно договору підряду, не є збитками у розумінні норм Цивільного та Господарського кодексів України, а тому вказані кошти не підлягають стягненню з відповідача на підставі ч. 3 статті 612 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною першою статті 1212 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Також, згідно норм ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно п. 10.2 укладеного між сторонами договору підряду розірвання договору здійснюється лише за взаємною згодою сторін. Розірвання договору оформляється протягом 30 календарних днів шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Пунктом 10.3 цього договору сторони погодили, що при достроковому розірванні договору субпідрядник повертає підряднику протягом 30 календарних днів з дати підписання додаткової угоди про розірвання договору невикористані для виконання робіт фінансові кошти, у тому числі, авансові платежі, матеріальні ресурси, а також звільняє будівельний майданчик і передає підряднику проектну документацію.

При цьому, позивач зазначає, що попередньо звертався до відповідача листами від 08.01.2020 Вих. № 2 та від 10.02.2020 Вих. № 14 з вимогою про повернення сплаченої суми коштів за договором підряду №28/08 від 28.08.2019, копії яких долучені до матеріалів справи. Однак зміст доданих копій звернень до відповідача не передбачає повернення коштів на підставі дострокового розірвання договору підряду.

Окрім того, листом Вих. №15 від 12.02.2020, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач просив виконати відповідача свої зобов`язання за договором щодо належного оформлення додатків до договору, чим підтвердив існування між сторонами договірних правовідносин.

Жодних інших доказів дострокового розірвання договору матеріали справи не містять.

Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося. (аналогічна правова позиція викладена в постанові ВПВС від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

Враховуючи викладене, а також що позивачем не надано належних та допустимих доказів дострокового розірвання договору підряду №28/08 від 28.08.2019, вказана сума не підлягає стягненню з відповідача і на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача здійсненої позивачем оплати за договором у розмірі 1 418 800, 00 грн задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку виконати зобов`язання за договором підряду №28/08 від 28.08.2019.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛАТ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСТРОЙ ЕНЕРДЖІ" (вул.Звіринецька, буд.63, м.Київ, 01014, код ЄДРПОУ 42067895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛАТ" (вул. Героїв Дніпра, буд. 7-А, офіс 262, м.Київ, 04209, код ЄДРПОУ 40599882) суму штрафу у розмірі 2 500 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 37 308 (тридцять сім тисяч триста вісім) грн., 61 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2020

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя Н.І. Ягічева