Рішення

від 27.08.2020 по справі 910/4143/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2020Справа № 910/4143/20

За позовомНауково-виробничого підприємства "Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВМВ Еносистем" простягнення 1645534,82 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаЗадорожний Р.В.; від відповідачане з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Науково-виробниче підприємство "Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМВ Еносистем" 1645534,82 грн, з яких: 1239491,14 грн основного боргу, 158145,46 грн неустойки, 247898,22 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №1П-19 від 01.01.2019 в частині оплати поставленного товару у визначені цим договором строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/4143/20; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 14.05.2020; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 10 днів з дня отримання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 відкладено підготовче засідання на 18.06.2020.

18.06.2020 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 06.08.2020. Відповідача повідомлено про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 06.08.2020 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.08.2020.

Представник позивача в судове засідання 27.08.2020 з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання своїх представників не направив. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 27.08.2020 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 між Науково-виробничим підприємством "Нива" у вигляді товариства з обмеженою (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМВ Еносистем" (покупець, відповідач) був укладений договір №1П-19 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник передає у власність покупця алкогольні напої в асортименті (товар, продукція), а покупець зобов`язується прийняти цей товар, своєчасно здійснювати оплату в порядку та на умовах, визначених даним договором. Найменування, асортимент та вартість однієї одиниці товару вказується в специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною даного договору. У випадку зміни ціни на комплектуючі або піддони, підписується нова специфікація на умовах, визначених договором. Кількість товару і строки поставки погоджуються сторонами в основному плані поставок продукції (додаток №3) до цього договору, який є його невід`ємною частиною (п.п.1.1, 1.3, 1.5).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2. 2.5, 2.6, 2.6.1, 2.8 договору ціна договору (в тому числі ПДВ) визначається шляхом підсумування вартості всіх партій товару, вказаних у видаткових (товарно-транспортних накладних). Ціна за одиницю товару вказується у специфікаціях (додатку №1). Вартість кожної окремої партії визначається (виходячи з ціни за одиницю по специфікації) в товарно-транспортних накладних. Вартість піддонів у вартість продукції не входить. Покупець оплачує постачальнику вартість піддонів по ціні, яка вказана у накладній. Покупець проводить оплату вартості поставленого товару на банківський рахунок постачальника в наступному порядку. Покупець проводить оплату за готову продукцію в наступному порядку: передоплата у розмірі не менше 30% (вартість акцизної марки за пляшку, спирту, акцизного податку за пляшку, помножене на кількість пляшок згідно основного плану поставки на поточний місяць), покупець сплачує до 033 числа кожного поточного місяця; у випадку збільшення ставок акцизного податку, сторони переглядають вартість та підписують додаткову угоду; кінцевий розрахунок (70%) за кожну поставлену партію товару, покупець проводить протягом 60 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в повному обсязі, у відповідності до вартості партії товару, що поставляється. Оплата вважається виконаною належним чином, якщо платіжний документ на перерахування грошових коштів містить точну та достовірну інформацію про номер, дату укладення та реквізитах цього договору, як підставу для платежу.

Кількість товару, яка постачається по цьому договору, погоджується сторонами у додатку №3 і вказується у накладних і товарно-транспортних документах (п.5.1 договору).

Згідно п.п.6.10, 6.11 договору датою поставки товару є дата його приймання покупцем на склад постачальника. Право власності на товар, ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця в момент закінчення передання товару покупцю на складі постачальника, про що свідчить відмітка покупця у товаросупровідних документах.

У випадку несвоєчасної оплати товару, покупець, за вимогою постачальника, виплачує останньому неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми товару за кожен день прострочки та штраф у розмірі 20% від вартості кожної неоплаченої партії товару, а також зобов`язується компенсувати понесені постачальником збитки у зв`язку з таким порушенням (п.7.2 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2020 (п.11.1 договору).

На виконання умов укладеного між контрагентами правочину позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1281229,44 грн, що підтверджується видатковими накладними №НИ-00007273 від 18.07.2019 на суму 533675,52 грн, №НИ-00007274 від 18.07.2019 на суму 3584,64 грн, №НИ-00007931 від 30.07.2019 на суму 533675,52 грн, №НИ-00007932 від 30.07.2019 на суму 3584,64 грн, №НИ-00007933 від 30.07.2019 на суму 205364,88 грн, №НИ-00007934 від 30.07.2019 на суму 1344,24 грн.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач оплатив за поставлений товар частково.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого позивачем товару у визначений договором строк, внаслідок чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1239491,14 грн, пені та штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов`язок щодо передачі відповідачу товару, загальна вартість якого склала 1281229,44 грн виконав належним чином, однак відповідач, всупереч п.2.6.1 укладеного між контрагентами правочину, за поставлений позивачем товар у строки, погоджені між сторонами оплатив частково, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМВ Еносистем" виникла заборгованість на суму 1239491,14 грн. Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати товару є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відтак, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1239491,14 грн основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу на суму 247898,22 грн та неустойки (пені) на суму 158145,46 грн за період прострочки з 28.09.2019 по 11.03.2020.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець, за вимогою постачальника, виплачує останньому неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми товару за кожен день прострочки та штраф у розмірі 20% від вартості кожної неоплаченої партії товару, а також зобов`язується компенсувати понесені постачальником збитки у зв`язку з таким порушенням.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за поставлений товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення неустойки (пені) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано неустойку (пеню).

За змістом ч. 1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку судом встановлено, що останній містить помилки, у зв`язку з чим, з урахуванням вищенаведених положень чинного законодавства України, обґрунтованим є стягнення з відповідача неустойки (пені) у розмірі 153877,64 грн за загальний період прострочки з 01.10.2019 по 11.03.2020.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 247898,22 грн, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому оскільки судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати товару, вимоги позивача про стягнення штрафу визнаються обґрунтованими та задовольняються на суму, що складає 247898,22 грн.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Науково-виробничого підприємства "Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМВ Еносистем".

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМВ Еносистем" (Україна, 04060, місто Київ, вул.Ольжича, будинок 18/22, ідентифікаційний код 40142011) на користь Науково-виробничого підприємства "Нива" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Україна, 65496, Одеська обл., Овідіопольський р-н, селище міського типу Таїрове, вул.40-річчя Перемоги, будинок 58, ідентифікаційний код 19201066) основну заборгованість в сумі 1239491 (один мільйон двісті тридцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто одна) грн 14 коп., пеню на суму 153877 (сто п`ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят сім) грн 64 коп., штраф на суму 247898 (двісті сорок сім тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн 22 коп. та судовий збір у розмірі 24619 (двадцять чотири тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.09.2020

Суддя Ю.М. Смирнова