Рішення

від 14.09.2020 по справі 910/16814/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2020Справа № 910/16814/19 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Військової прокуратури Київського гарнізону (вул. Петра Болбочана, 8-А, м. Київ, 01014) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)

до Акціонерного товариства "Банк Альянс" (вул. Січових Стрільців, 50, м. Київ, 04053)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Космо Плюс" (бульв. Лесі Українки, буд. 34, м. Київ, 01014)

про стягнення суми банківської гарантії у розмірі 52 800,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Військової прокуратури Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Акціонерного товариства "Банк Альянс" про стягнення суми банківської гарантії у розмірі 52 800,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань відповідно до умов банківської гарантії №355-17 від 05.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 позовну заяву Військової прокуратури Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.12.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/16814/19, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

23.12.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Суд ухвалою від 27.12.2019 заяву відповідача про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо Плюс" як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, задовольнив; залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Космо Плюс".

26.12.2019 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 зупинено провадження у справі № 910/16814/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

06.08.2020 до суду надійшло клопотання прокуратури про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 поновлено провадження у справі № 910/16814/19.

20.08.2020 через відділ діловодства суду від Військової прокуратури Київського гарнізону надійшли пояснення по справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі № 910/16814/19 від 13.12.2019 була надіслана на адреси учасників справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана їх представниками, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Крім того, ухвала суду від 27.12.2019 була надіслана третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду конверту з ухвалою суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а отже, не скористався наданими йому процесуальними правами, ураховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду гарантується державою. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини 2 статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме, Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 1 статті 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Вказані правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прокурор у цій справі дотримав порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", при зверненні до компетентного органу до подання позову, та підтвердив підстави представництва Міністерства оборони України в Господарському суді міста Києва.

10.07.2017 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Космо Плюс" (постачальник) укладено договір № 286/3/17/196 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (надалі також - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується у 2017 році поставити замовнику товар - спідню білизну (1831 (лот 1. Чоловічі труси 18312000-9 (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у Договорі.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що номенклатуру товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно з якими виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору визначаються Специфікацією, відповідно до якої товар Чоловічі труси 18312000-9 (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) повинен бути поставлений у кількості 20000 шт. у строк до 30.08.2017; ціна за одиницю без ПДВ - 44,00 грн., ціна товару з ПДВ -1056000,00 грн.

ДСТУ та ГОСТи застосовуються в частині, в якій не суперечать Технічним умовам на виріб (товар), затвердженим Міністерством оборони України.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений представником замовника. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару за якістю та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Відповідно до п. 8.3.4. Договору, за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню у розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки та за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Постачальник, на виконання п.12.1 договору, забезпечив виконання зобов`язань за договором шляхом надання Банківської гарантії № 355-17 від 05.07.2017 на суму 52 800 грн, виданою Акціонерним товариством "Банк Альянс".

За своєю правовою природою укладений між позивачем та третьою особою договір є договором поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України та є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Поряд із тим, частиною ч. 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

З наведеного випливає, що способи забезпечення виконання зобов`язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов`язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії. Способи забезпечення зобов`язань - це встановлені законом чи договором забезпечувальні засоби майнового характеру, що існують, як правило, у вигляді акцесорних зобов`язань, які спрямовані на стимулювання боржника до здійснення виконання та/або іншим чином гарантують захист майнового інтересу кредитора у разі неспроможності боржника. Тобто, неустойка та гарантія за своєю правовою природою є різними видами забезпечення виконання зобов`язання та при цьому, законодавством не передбачено обмежень щодо застосування різних способів забезпечення одного і того ж зобов`язання.

За приписами ст. 564 ЦК України, після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 у справі №910/2330/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018, встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Космо Плюс" не було здійснено поставку товару, передбаченого умовами договору № 286/3/17/196 від 10.07.2017, як у встановлений цим договором строк, так і станом на дату розгляду справи, у зв`язку з чим стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо Плюс" на користь Міністерства оборони України пеню у розмірі 259776,00 грн, штраф у розмірі 73920,00 грн.

Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 у справі №910/2330/18, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 12.1 договору, відповідач забезпечив виконання зобов`язань третьої особи за договором про закупівлю за державні кошти № 286/3/17/196 від 10.07.2017 шляхом надання відповідачем банківської гарантії № 355-17 від 05.07.2017 на суму 52 800,00 грн (бенефіціар - Міністерство оборони України) такого змісту::

"Наш клієнт, Товариство з обмеженою відповідальністю "Космо ПЛЮС" (далі у тексті - "Принципал"), місцезнаходження якого: Україна, 03134, м. Київ, вулиця Симиренка, будинок 36, код за ЄДРПОУ 34365616, проінформував нас, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "БАНК АЛЬЯНС" ідентифікаційний код юридичної особи 14360506, код банку 300119 (далі у тексті - "Гарант"), створене відповідно до законодавства України, і зареєстрований офіс якого знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50, про те, що між Вами, Міністерство оборони України, Код за ЄДРПОУ: 00034022 (надалі - "Бенефіціар"), та Принципалом буде укладено Договір на закупівлю: спідньої білизни (1831) (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2), Лот №1 - Чоловічі труси 18312000-9 (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2), код за ДК 021:2015-1831- спідня білизна (код за ДК 021:2015 - 18312000-9 чоловічі труси) (надалі - "Договір"), згідно з Витягом із протоколу засідання тендерного комітету Міністерства оборони України щодо прийняття рішення про намір укласти договір за переговорною процедурою закупівлі спідньої білизни (1831) (Труси з трикотажного бавовняного кулірного полотна, вид 2) № 75/329/5 від 03.07.2017 (Ідентифікатор закупівлі UA-2017-06-02-001184-b), та що умовами Договору вимагається видача Гарантії.

Враховуючи це, Гарант бере на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання виплатити Вам будь-яку суму в межах загальної суми цієї Гарантії, що складає 52 800,00 грн, протягом п`яти банківських днів після дня отримання від Вас оригіналу Вашої належно оформленої письмової вимоги (далі у тексті - "Вимога"), яка буде містити Ваше твердження, що Принципал частково або повністю не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов`язання щодо постачання товару стосовно якості, кількості, асортименту та строків за договором.

Ваша письмова вимога повинна бути відправлена на поштову адресу Гаранта: Україна, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50.

Сума цієї гарантії буде автоматично зменшуватись на всі суми, що виплачені Вам Гарантом за цією гарантією.

Зобов`язання Гаранта за цією Гарантією припиняються на підставі: 1) сплати Бенефіціару суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку, на який видана Гарантія; 3) відмови Бенефіціара від своїх прав за Гарантією. Ця гарантія є чинною з дати її складання.

Термін дії цієї гарантії минає 01 лютого 2018 року. Будь-яка Вимога за цією гарантією повинна бути отримана Гарантом не пізніше зазначеної дати.

Передання прав за цією гарантією можливе тільки за попередньою письмовою згодою Гаранта.

Внесення змін до умов Гарантії (у разі потреби) можливе лише за умови письмового погодженням із Бенефіціаром та у порядку, передбаченому законодавством України.

Ця гарантія підпорядковується законодавству України. Усі спори і розбіжності, що випливають їх гарантії, розглядаються в господарському суді відповідно до підсудності, встановленої законодавством України.".

Як вбачається з вимоги позивача №286/8/5542 від 19.09.2017, копія якої міститься в матеріалах справи, останній звернувся до відповідача з вимогою щодо сплати грошових коштів за банківською гарантією № 355-17 від 05.07.2017 в сумі 52 800,00 грн. у зв`язку із тим, що третьою особою були порушені строки поставки товару за договором від 10.07.2017 №286/3/17/196 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

У відповідь на вказану вимогу позивача, відповідач у листі від 28.09.2017 № 21/1-1225 відмовився виконувати свої зобов`язання за гарантією у зв`язку із тим, що у провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/14622/17 про визнання недійсним рішення тендерного комітету Міністерства оборони України в частині визнання позивача переможцем переговорної процедури для потреб оборони за лотом № 1 метою закупівлі спідньої білизни (18310 (Труси з трикотажного бавовняного колірного полотна, вид 2) за ідентифікатором закупівлі № UA-2017-06-02-001184-b, оформлене Протоколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України № 75/329/5 від 03.07.2015 року; визнання недійсним договору № 286/3/17/196 від 10.07.2017 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), укладеного між позивачем та відповідачем за результатами закупівлі.

Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/14622/17, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та Верховного Суду від 28.02.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Як вбачається із умов банківської гарантії, умовою виплати суми гарантії позивачеві є, зокрема, часткове або повне невиконання третьою особою зобов`язань щодо постачання товару за договором поставки стосовно строків.

При цьому, третьою особою було допущене прострочення строку поставки товару за договором поставки, що підтверджується судовим рішенням.

Статтею 200 ГК України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

Частинами 1, 2, 3 ст. 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Отже, з умов Гарантії та норм права слідує, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Проте, щодо обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, то закон такого переліку не містить, натомість вказує, що до вимоги додаються документи, вказані в гарантії, тобто законодавець залишив на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Згідно з п. 1 гл. 2 р. III Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №639, у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).

Відповідно до п. 2 р. І Положення безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гаранту разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Тобто, вказане положення також не визначає обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, і також залишає на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Судом встановлено, що вимога за банківською гарантією № 355-17 від 05.07.2017 відповідала викладеним у вказаній гарантії вимогам.

Разом з тим, доказів сплати грошових коштів в сумі за банківською гарантією № 355-17 від 05.07.2017 відповідачем суду не надано.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено зобов`язання щодо своєчасної сплати суми банківської гарантії, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 52 800,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Альянс" (вул. Січових Стрільців, 50, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 14360506) на користь Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) борг у розмірі 52 800,00 грн.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Альянс" (вул. Січових Стрільців, 50, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 14360506) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (вул. Петра Болбочана, 8-А, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 38347014) судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14.09.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко