Рішення

від 03.09.2020 по справі 910/9815/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2020Справа № 910/9815/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЦУ Україна

(08325, Київська обл., Бориспільський район, село Щасливе, вул. Леніна (Героїв Майдану), 20-Г, код 36108336)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дорога здоров`я

(01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, код 39393171)

про стягнення 43 528,08 грн

Представники сторін:

від позивача Маркович Д.О. (адвокат за довіреністю № б/н від 03.03.2020)

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДЦУ Україна (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Дорога здоров`я про стягнення 43 528,08 грн за договором суборенди № 11/08-18 від 01.08.2018 (41 397,15 грн основного боргу, 862,47 грн інфляційних, 1 268,46 грн 3% річних).

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строків оплати за користування об`єктом суборенди.

Господарський суд міста Києва ухвалою суду від 09.07.2020 прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрив провадження у справі, судове засідання призначив на 06.08.2020.

У засідання суду, призначене на 06.08.2020, представники позивача не з`явився, 06.08.2020 через канцелярію суду представник позивача подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки уповноваженого представника.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105473206745 ухвалу суду про відкриття провадження у справі було надіслано на адресу місцезнаходження відповідача, вказану в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуто до суду 24.07.2020 з зазначенням причини повернення інші причини, що не дали виконати обов`язку щодо пересилання поштового відправлення .

06.08.2020 суд відклав розгляд справи на 03.09.2020 на підставі ст. 202 ГПК України.

У судове засідання 03.09.2020 з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, представник відповідача у засідання суду не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку ст. 120 ГПК України, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105473549340 ухвала суду від 06.08.2020 повернена поштовим відправленням 17.08.2020, як не вручена адресату із зазначенням причини повернення інші причини, що не дали виконати обов`язку щодо пересилання поштового відправлення .

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повідомлення інших адрес перебування відповідача, то відповідно до приписів ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

При цьому, приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у встановлений строк, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 03.09.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ДЦУ Україна (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дорога здоров`я (суборендар, відповідач) був укладений договір суборенди нежитлових приміщень № 11/08-18 (далі - договір), предметом якого є передача орендарем у тимчасове платне користування приміщення на умовах суборенди. Майном визначаються як приміщення, та і споруди, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г (вул. Героїв Майдану, 42), включаючи будівлю та приміщення.

Відповідно до п. 1.3, 2.1 договору, орендар надає в суборенду приміщення, що включають в себе: частину холодильного складського приміщення (частина кім. № 25) Салатного корпусу з вбудованим АПК , в якій підтримується постійний температурний режим +5-+17°C, загальною площею 104,0 кв. м.; кімнату комірника, (кім № 27) Салатного корпусу з вбудованим АПК , загальною площею 5,8 кв. м. (п. 1.3), а суборендар орендує в орендаря приміщення на умовах договору.

Згідно з п. 2.2 договору, строк суборенди відраховується з дня підписання Акту прийому-передачі приміщення, який орендар та суборендар зобов`язуються підписати в строк в строк до 01 серпня 2018 року. Орендар зобов`язаний в день підписання Акту передати приміщення у користуванню суборендарю.

Відповідно до п. 3.1 договору, за користування приміщеннями за договором суборендар зобов`язаний здійснювати орендну плату згідно умов договору, а саме: для частини холодильного складського приміщення розмір оренди становить 13 520,00 грн з ПДВ, для кімнати комірника розмір орендної плати становить 290,00 грн з ПДВ, загальний розмір орендної плати складає 13 810,00 грн. У період з 01.08.2018 по 31.08.2018 за користуванням приміщеннями загальний розмір орендної плати становить 6 006,64 грн. Орендна плата сплачується суборендарем на розрахунковий рахунок орендаря у національній валюті України - Гривні, не пізніше ніж 25-го дня календарного місяця, за поточний місяць, або наступного дня, якщо 25-ий день буде неробочим днем. Сума орендної плати розраховується виходячи із фактичної кількості днів орендного користування; орендна плата за неповний календарний місяць, в якому суборендар користувався приміщеннями, зменшується пропорційно кількості днів коли суборендар фактично не користувався приміщенням. Суборендар повинен укладати договори на отримання відповідних послуг чи постачання від свого імені та самостійно оплачувати витрати за такими послугами: прибирання в межах приміщення, вивезення з будівлі сміття, яке пов`язано з використанням приміщення.

Окремо від орендної плати суборендар компенсує орендарю витрати за користування послугами доступу до мережі Інтернет та телефонного зв`язку згідно виставлених рахунків-фактур орендарем, які базуються на рахунках постачальників відповідних послуг.

За умовами п. 4.1 договору, орендна плата за договором сплачується щомісячно протягом 5 банківських днів з моменту отримання суборендарем рахунку на всі необхідні платежі. Оплата витрат на операційне обслуговування (електроенергія) здійснюється суборендарем авансом, за наступний місяць оренди, в якому будуть надаватися дані послуги, протягом 2 банківських днів після отримання суборендарем рахунку на всі необхідні платежі.

Платежі суборендарем орендарю здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок орендаря. Платіж вважається здійсненим після зарахування коштів на банківський рахунок орендаря (п. 4.3 - 4.4 договору).

На виконання умов договору позивач за Актом прийому-передачі до договору від 01.08.2018 передав відповідачу у строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 109,8 кв. м., а саме: частину холодильного складського приміщення (частина кам. № 25) Салатного корпусу з вбудованим АПК , в якій підтримується постійний температурний режим +5-+17?, загальною площею 104,0 кв. м.; кімнату комірника, (кім № 27) Салатного корпусу з вбудованим АПК , загальною площею 5,8 кв. м. (п.1.3). Приміщення розташовані в другій черзі виробничо-складського комплексу Салатного корпусу з вбудованим АПК , що заходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г (вул. Героів Майдану, 42).

Додатковою угодою № 1від 29.03.2019 до договору суборенди нежитлових приміщень № 11/08-18 від 01.08.2018 сторони вирішили починаючи з 01.04.2019 по 31.05.2019 доповнити п.3.1 договору: Окремо від орендної плати суборендар компенсує орендарю витрати за спожиту електроенергію в межах приміщення, згідно виставлених рахунків-фактур орендарем. Які базуються на рахунках постачальників відповідних послуг. Розрахунок спожитої електроенергії здійснюється орендарем пропорційно орендної площі суборендаря і використаному холодильному та іншому обладнанню. Оплата витрат за спожиту електроенергію сплачуються суборендарем щомісячно за попередній або поточний місяць протягом 2 банківських днів після отримання суборендарем рахунку на всі необхідні платежі .

Додатковою угодою № 2 від 11.07.2019 до договору суборенди нежитлових приміщень № 11/08-18 від 01.08.2018 сторони вирішили достроково розірвати договір суборенди та всі додаткові угоди, додатки та доповнення до нього із 27.07.2019, 26.07.2019 вважати останнім днем дії договору.

За Актом прийому-передачі (повернення) від 26.07.2019 до договору суборенди нежитлових приміщень № 11/08-18 від 01.08.2018 відповідач повернув, а позивач прийняв із користування орендовані нежитлові приміщення.

Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що відповідач, всупереч умовам договору, у період користуванням приміщеннями до моменту припинення договірних відносин, не сплатив у повному обсязі плату за користуванням майном за період з травня 2019 по липень 2019 на суму 39 202,58 грн та не відшкодував витрати за спожиту електроенергію у квітні-травні 2019 року на суму 2 194,57 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становить 41 397,15 грн. За прострочення виконання відповідачем зобов`язань позивачем нараховано до стягнення 862,47 грн інфляційних, 1 268,46 грн 3% річних.

Розглядаючи даний спір, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Положеннями ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України на орендаря покладений, зокрема, обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за умовами договору суборенди нежитлових приміщень № 11/08-18 від 01.08.2018 відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату не пізніше 25-го дня календарного місяця, за поточний місяць, або наступного дня, якщо 25-ий день буде неробочим днем, а також окремо від орендної плати компенсувати витрати за спожиту електроенергію в межах приміщення, згідно виставлених рахунків-фактур щомісячно за попередній або поточний місяць протягом 2 банківських днів після отримання рахунку на всі необхідні платежі.

Відповідно до виставлених позивачем відповідачу для оплати рахунків № 178 від 20.05.2019 на суму 13 810,00 грн, № 218 від 20.06.2019 на суму 13 810,00 грн, № 249 від 22.07.2019 на суму 11 582,58 грн орендна плата за користування майном за період травень-липень 2019 року (до моменту припинення договору 26.07.2019) склала 39 202,58 грн; за рахунках № 255 від 30.04.2019 на суму 1 976,65 грн, № 187 від 31.05.2019 на суму 217,92 грн компенсація витрат за електроенергію за квітень-травень 2019 року становила 2 194,57 грн.

Відповідно до копій долучених до позову та наданих позивачем Актів надання послуг № 209 від 31.05.2019 на суму 13 810,00грн, № 244 від 30.06.2019 на суму 13 810,00 грн, № 275 від 26.07.2019 на суму 11 582,58 грн, № 155 від 30.04.2019 на суму 1 976,65 грн, № 210 від 31.5.2019 на суму 217,92 грн, які залишені відповідачем без підписання, позивачем нараховано за період з травня по липень 2019 року включно за користуванням приміщеннями орендну плату на загальну суму 39 202,58 грн. та за період квітень-травень 2019 компенсацію витрат за електроенергію у сумі 2194,57 грн.

Судом встановлено, що умовами договірних відносин не передбачено підписання сторонами вказаних актів, платежі здійснюються на підставі виставлених рахунків, водночас це не суперечить договору та нормам чинного законодавства та надає право відповідачу висловити вмотивовану відмову від їх підписання, водночас їх не підписання та неотримання не є підставою для неоплати.

Претензією № 01/01-20 вказані акти 09.01.2020 були надіслані відповідачу на адресу місцезнаходження (юридичну адресу) з вимогою підписання та оплати, проте повернені за закінченням встановленого терміну зберігання .

Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вказаних платежах за виставленими рахунками не здійснив, у т.ч. після повернення майна за Актом приймання-передачі від 26.07.2019 з оренди.

Таким чином, відповідно до розрахунку позивача, у відповідача виникла заборгованість за надані послуги суборенди, що залишились неоплаченими, а саме 39 202,58 грн боргу за період з травня по липень 2019 року користуванням майном на суму та 2 194,57 грн компенсації витрат за спожиту електроенергію у квітні-травні 2019 року, всього 41 397,15 грн.

Відповідач факту отримання послуг та наявності заборгованості у заявленій сумі жодними доказами не спростував, доказів оплати заявленої до стягнення суми боргу не надав.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки заборгованість відповідача зі сплати передбачених договором платежів у розмірі 41 397,15 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем вказаної суми у строки, встановлені договором матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення вказаної суми.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Позивачем у поданому у позовній заяві розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахування яких здійснено по кожному рахунку, допущено помилки, зокрема не враховано положення п. 3.1 договору щодо настання строку оплати та відповідно прострочення.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем інфляційних втрат та 3% річних у межах періодів прострочення, заявлені вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 782,31 грн інфляційних втрат та 1 218,39 грн 3% річних, в решті сум вимог суд відмовляє у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Відповідач письмового відзиву, контррозрахунку заявлених вимог не надав, наявність заборгованості пояснив відсутністю грошових коштів.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 41 397,15 грн, 782,31 грн інфляційних втрат, 1218,39 грн 3% річних. В решті суми позовних вимог суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дорога здоров`я (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, код 39393171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЦУ Україна (08325, Київська обл., Бориспільський район, село Щасливе, вул. Леніна (Героїв Майдану), 20-Г, код 36108336) борг у розмірі 41 397,15 грн (сорок одну тисячу триста дев`яносто сім грн 15 коп.), інфляційні втрати в розмірі 782,31 грн (сімсот вісімдесят дві грн. 31 коп.), 3% річних у розмірі 1 218,39 грн (одна тисяча двісті вісімнадцять грн 39 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 095,71 грн (дві тисячі дев`яносто п`ять грн 71 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.09.2020.

Суддя О.Г. Удалова